Постанова

від 28.02.2012 по справі 2а-11955/11/0170/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2012 р. 11:12 Справа №2а-11955/11/0170/14

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., за участю секретаря Цатурян С.О.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, наказ від 01.08.1996 року;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 06.04.2011 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Епіцентр" до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим,

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2011р. №0000092200,

Суть спору: Приватне підприємство "Епіцентр" (далі - позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим (далі - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2011 року №0000092200. Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі акту Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим № 574/22-2/23432481 від 01.04.2011 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог валютного законодавства Приватним підприємством «Епіцентр» відповідачем протиправно було винесено податкове повідомлення - рішення № 000009220 від 14.04.2011 року, за яким позивачу нараховане суму податкового зобов'язання за платежем: пеня за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.09.2011 року відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 28 лютого 2012 року позивачем було заявлено клопотання про зміну позовних вимог, а саме:

- Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції № 000009220 від 14.04.2011 року в частині стягнення з Приватного підприємства «Епіцентр» пені за порушення зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 3 916,98 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 28.02.2012 року позов підтримав, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судове засіданні проти позову заперечував повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Приватне підприємство «Епіцентр» зареєстроване у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради 15.11.1995 року, що підтверджується Витягом з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії АЖ № 400700. Реєстраційний номер юридичної особи 10002035082. (Ідентифікаційний код юридичної особи 23432481) (а.с.121).

Приватне підприємство «Епіцентр» взято на податковий облік Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим 30.11.1995 року.

Судом встановлено, що працівниками Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим була проведена документальна позапланова виїзна перевірка дотримання вимог валютного законодавства Приватного підприємства «Епіцентр», код ЄДРПОУ 23432481, місцезнаходження: АР Крим, м. Феодосія, вул. Чехова, 3.

За результатами вищенаведеної перевірки було складено Акт № 574/22-223432481 від 01.04.2011 року, у якому встановлено порушення статті 1 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (зі змінами і доповненнями): ПП «Епіцентр» перевищив законодавчо встановлений 180-денний строк зарахування виручки з дати митного оформлення (виписки виїзної вантажної митної декларації) продукції, що експортується (а.с.58-68).

На підставі зазначеного Акту було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000092200 від 14.04.2011 року, відповідно до якого Приватному підприємству «Епіцентр» було нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 5 252,65 гривень (а.с.10).

22.04.2011 р. позивачем до Державної податкової адміністрації в АР Крим направлено скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0000092200 від 14.04.2011 року.

Рішенням Державної податкової адміністрації в АР Крим № 2387/10/25-023 від 235.06.2011 року скаргу залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення №0000092200 від 14.04.2011 року залишено без змін (а.с.17).

08.07.2011 року позивачем до Державної податкової адміністрації України направлено повторну скаргу на податкове повідомлення - рішення № 0000092200 від 14.04.2011 року (а.с.12).

Рішенням Державної податкової адміністрації України № 6222/6/25-0415 від 07.09.2011 року скаргу залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення № 0000092200 від 14.04.2011 року залишено без змін (а.с.15).

Не погодившись з податковим повідомленням - рішенням № 0000092200 від 14.04.2011 року та висновками Акту перевірки Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим № 574/22-223432481 від 01.04.2011 року позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

В свою чергу статтею 4 Закону передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

З матеріалів справи вбачається, що Приватним підприємством "Епіцентр" в особі директора ОСОБА_1 було укладено контракт № 1-03-10 від 15.03.2010 року з ТОВ «LELO-07» L.T.D, Грузія, АР Аджарія, Хєлвачаурський район, с. Урехі в особі директора ОСОБА_3 (а.с.20-22).

Згідно умов зазначеного контракту, Продавець (ПП «Епіцентр» продає, а Покупець (ТОВ «LELO-07» L.T.D) приймає та оплачує товар у сумі 3 916,29 дол. США. Граничний строк зарахування виручки в іноземній валюті на валютні рахунки в уповноважених банках з дати митного оформлення продукції, що експортується: у сумі 1 868,10 дол. США - 05.12.2012 р.; у сумі 2 0148,19 дол. США - 21.01.2011 року.

Для виконання умов договору 04 січня 2011 року Приватним підприємством "Епіцентр" (первинний кредитор) було укладено з Індивідуальним підприємцем ОСОБА_4 (новий кредитор), договір поступки права вимоги № 1, згідно до умов яких Первинний кредитор у рахунок погашення своєї заборгованості перед Новим кредитором поступається останньому права вимоги по контрактам, укладеним Приватним Підприємством "Епіцентр" (первинним кредитором) та ТОВ «LELO-07» L.T.D (боржником), на загальну суму 631,98 дол. США. Контракт № 9/2 від 10.10.2009 р. з Індивідуальним підприємцем ОСОБА_4 (а.с.23).

У зв'язку з укладеним договором поступки права вимоги № 1 на користь Індивідуального підприємця ОСОБА_4, Приватне Підприємство "Епіцентр" надіслав повідомлення ТОВ «LELO-07» L.T.D щодо поступці права вимоги, що відбулася, та отримав згоду ТОВ «LELO-07» L.T.D про прийняття до виконання вказаних у договорі зобов'язань у сумі 631,98 дол. США. (а.с.26).

05 січня 2011 року між ТОВ «LELO-07» L.T.D (первинний кредитор) у рахунок погашення своєї заборгованості перед Приватним підприємством "Епіцентр" (новий кредитор) було укладено Договір поступки права вимоги № 2, згідно з яким первинний кредитор поступається останньому права вимоги по контракту № 1/09 від 25.09.2007р., укладеному ТОВ «LELO-07» L.T.D (первинний кредитор) та Приватним підприємством ОСОБА_1 (боржником), на загальну суму 3 284,31 дол. США: № 2 від 05.01.2011р. у сумі 3284,31 дол. США: за контрактом № 1/09 від 25.09.2007р. між ТОВ «LELO-07» L.T.D (покупець) та ПП ОСОБА_1 (продавець), укладено L.T.D «LELO-+» повідомлення № U-97 від 23.12.2010р., згідно до якого L.T.D «LELO-+» поступилося правом вимоги боргу у сумі 12 330,00 дол. США з Приватним Підприємством ОСОБА_1, на підставі угоди № G-11 від 22.12.2010р. між L.T.D «LELO-+» та ТОВ «LELO-07», на користь ТОВ «LELO-07».

12 січня 2011 року виз № 1/12/01 було надіслано повідомлення ТОВ «LELO-07» L.T.D, на ім'я Приватного підприємства ОСОБА_1 (інн: 22291906614, м. Феодосія) щодо поступці права вимоги, що відбулася, на підставі з договору поступки права вимоги на користь Приватного підприємства "Епіцентр" у сумі 3 284,31 дол. США (а.с.28)

05 січня 2011 року з метою виконання договору уступки права вимоги від 05.01.2011 року №2, та у зв'язку і існуючою заборгованістю Приватного підприємства "Епіцентр" перед Приватним підприємцем ОСОБА_1 позивачем було направлено листа на адресу ПП ОСОБА_1 з пропозицією зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 3 284,31 дол. США(а.с.32), що станом на 05.01.2011 року за офіційним курсом гривни к іноземній валюті встановленим Національним банком України становила 26 148,69 гривен (а.с.29).

Згідно матеріалів справи між Приватним підприємством «Епіцентр» та Приватним підприємцем ОСОБА_1 було проведення зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на суму 26 148,69 грн., що станом на 05.01.2011 року за офіційним курсом гривні до іноземних валют, що встановлений Національним банком України складає 3 284,31 дол. США.

Виходячи з викладеного, сума заборгованості ТОВ «LELO-07» L.T.D у розмірі 3 916,29 дол. США була погашена шляхом перерахування грошових коштів Приватним підприємцем ОСОБА_1 у сумі 26 148,69 грн., що станом на 05.01.2011 року за офіційним курсом гривні до іноземних валют, що встановлений Національним банком України складає 3 284,31 дол. США та заліком зустрічних однорідних вимог з Індивідуальним підприємцем ОСОБА_4 на суму 631,98 дол. США.

Закон України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте це не виключає можливості припинити зобов'язання в інший спосіб, зокрема зарахуванням.

Частиною 4 статті 6 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачено, що Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

У цивільному праві одним із способів припинення зобов'язань є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги (стаття 601 ЦК).

Тобто, Закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та Цивільний кодекс України не виключають можливості припинення зобов'язання між контрагентами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Обмеження щодо заліку зустрічних однорідних вимог застосовуються лише до вимог, передбачених ст.602 ЦК України і не містять обмежень щодо зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання.

Відповідно до частині 1 ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку, зобов'язання в частині, що залишилися, може припинятися будь-якими іншими способами.

Згідно з пунктом 1.10. розділу 1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 р. №136 експортні та імпортні операції, резидентів можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: - вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; - вимоги однорідні; - строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Тобто, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов'язань між двома особами, кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Згідно з Узагальнюючим податковим роз'ясненням, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації від 03.08.2006 року № 450, припинення дебіторської та кредиторської заборгованості між суб'єктами при проведенні розрахунків за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог можливе за обов'язкової наявності певних умов, зокрема, вимоги повинні бути однорідними (грошові кошти).

Відповідач, стверджуючи що в результаті проведення заліку зустрічних однорідних вимог до держави не надійшла валютна виручка, чим були порушені вимоги ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Суд не враховує таке твердження відповідача, оскільки згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Таким чином, як встановлено судом, в результаті проведення заліку зустрічних однорідних вимог до позивача надійшла валютна виручка в частині, що дорівнює різниці між первинним зобов'язанням і сумою заліку зустрічних однорідних вимог.

Тобто, виходячи з вищевикладеного, вбачається, що для проведення зарахування необхідна наявність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов'язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами. При цьому, експортні операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо вимоги випливають із взаємних зобов'язань між нерезидентом та резидентом, які є контрагентами за цими операціями.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що проведений залік однорідних вимог між позивачем та ПП ОСОБА_1 та Індивідуальним підприємцем ОСОБА_4 повністю відповідає вимогам п.1.10. «Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 04.03.1999р. № 136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999р. за №338/3631.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Оскільки судом встановлено відсутність такої заборгованості у позивача, а позивачем у судовому засіданні спростовано висновки органу державної податкової служби про наявність такої заборгованості, суд не має підстав вважати правильним визначення позивачу пені за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 14.04.2011 р. № 0000092200.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів суду правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3 916,98 грн. за порушення Приватним підприємством «Епіцентр» ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Таким чином, враховуючи недоведеність, необґрунтованість та безпідставність рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3 916,98 грн., суд також вважає, що рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3 916,98 грн., є безпідставним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи представник відповідача не довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача. Натомість позивачем до суду надані належні та допустимі в спірних правовідносинах докази, які у своїй сукупності свідчать про правомірність заявлених вимог, та в ході розгляду справи представники позивача довели суду ті обставини, на які посилався позивач в обґрунтування заявлених вимог.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами встановленими ст.86 КАС України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У судовому засіданні 28.02.2012 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, згідно зі ст. 160 КАСУ постанова складена у повному обсязі 02.03.2012 року.

Керуючись ст.ст. 94,158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим від 14.04.2011р. №0000092200 щодо нарахування пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 3 916,98 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Епіцентр" (ЄДРПОУ 23432481) витрати зі сплати судового збору у сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кірєєв Д.В.