Постанова

від 18.05.2012 по справі 2а/0470/3070/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/3070/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБорисенко П.О при секретаріКалиті І.В. за участю: представника позивача представників відповідача Авер'янової Є.В. Коваль В.В. Єршова В.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Ерлан» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000328814 та № 0000338814 від 15 листопада 2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Ерлан» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень № 0000328814 та № 0000338814 від 15 листопада 2011 року .

В обґрунтування позивних вимог позивач зазначив, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у . Дніпропетровську Державної податкової служби було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.06.2011 р., про що складено Акт перевірки № 1560/08-02/4-24616119 від 26.10.2011 р., згідно якого встановлено порушення позивачем п.22.4. ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2 квартал 2011 р. в сумі 264 739 223,00 грн.) та пп. 4.1.6, пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5, п. 1.32 ст. 1 Закону № 334 та п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (занижено податок на прибуток за 2 квартал 2011 р. в сумі 159968,00 грн.).

На підставі зазначеного акту були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000328814 від 15.11.2011 р. про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 159968 грн. 00 коп. та № 0000338814 від 15.11.2011 р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 259 574 823 грн. 00 коп. Позивачем зазначені повідомлення-рішення оскаржувалися до ДПС у Дніпропетровській області та ДПС України. За результатами розгляду скарги позивача податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення

Позивач вважає вищезазначений акт таким, що складено з порушенням вимог законодавства, а податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просив його задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував в повному обсязі, вважав акт, а так само, податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті у відповідності до вимог законодавства, порушення, що зафіксовані в акті перевірки, є обґрунтованими та доведеними.

Розгляд справи неодноразово відкладався (на 11.04.2012р. та 18.04.2012 р.) з метою надання сторонами додаткових документів та пояснень (том № 2 та 3 справи; пояснення відповідача № 2405/10/10-037 від 10.04.2012 р., пояснення позивача № 21770 від 18.04.2012 р. та № 16969 від 22.03.2012 р.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що адміністративний підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до Акту перевірки № 1560/08-02/4-24616119 від 26.10.2011 р., правопорушення позивача, на підставі яких відповідачем було прийнято рішення про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 р., складалися з наступних :

1. Заниження доходу на суму умовно нарахованих процентів за володіння борговими вимогами в порушення пп. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

2. Заниження у 2 кварталі 2011 р. доходу по рядку 01.6. «Інші доходи» в порушення п.137.16 ст. 137 ПК України на суму витрат, які віднесені у 2 кв. 20011 р. по рах. 949 «Інші операційні витрати» (не пов'язані з господарською діяльністю) з Деб. рах. 39 «Витрати майбутніх періодів» та порушення п. 138.7 та п. 137.16 ПК України, до складу доходу не включено вартість забракованої продукції, як невикористану в господарській діяльності.

3. Заниження доходу по рядку 01.6 «Інші доходи» на суму з урахуванням ПДВ в порушення п. 4.1.6 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення валових витрат в порушення пп. 5.3.9, 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» по операціях по отриманню товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з тим, що угоди в актах позапланових перевірок зазначено як нікчемні і контрагентів кваліфіковано в якості невстановлених осіб.

4. Завищення за 2 квартал 2011 р. витрат на суму збитків попередніх податкових періодів.

1. Щодо заниження доходу на суму умовно нарахованих процентів за володіння борговими вимогами в порушення пп. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в розмірі 22 155 786,61 грн. 00 коп., встановлено, що позивачем були укладені договори поруки про погашення заборгованості по кредитним договорам за ЗАТ «Орлан»,ТОВ «Форекс», ТОВ «Авалон», ТОВ «Фастрон», ТОВ «ТД Парадіс - Дніпропетровськ» перед ПАТ КБ «Приватбанк» за період з 03.02.2009 р. по 26.02.2009 р. Позивач виконав свої зобов'язання поручителя перед ПАТ КБ «Приватбанк» та погасив заборгованість по кредитам за вказаних підприємств в сумі 166 180 880 коп. 00 грн.

Відповідач вважає, що після виконання позивачем своїх зобов'язань за договором поруки до останнього переходять права кредитора на одержання основної суми кредиту, процентів за кредитом, відшкодування збитків та інші права. Також, відповідач робить наступні висновки: виконання грошового зобов'язання поручителем (позивачем) за боржника є операцією з заміни кредитора у кредитному договорі, тобто фактичним кредитуванням позивачем своїх боржників або надання позики боржникам; за економічною суттю, операція з погашення заборгованості за кредитами боржників шляхом перерахування позивачем коштів на рахунки ПАТ КБ «Приватбанк» за третіх осіб, відповідно до умов поруки, є фактичним фінансуванням боржників для погашення боргу.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на розділ 1 «Позика» глави 71 Цивільного кодексу України (ст. ст. 1046, 1048, 1049), який регулює відносини за договором позики та пов'язує за своєю суттю відносини за договором поруки та договором позики.

Отже, відповідно до викладеного відповідач зробив висновок, що операція з погашення основної суми боргу за кредитом та сплати процентів дебітором поручителю в податковому обліку відображається аналогічно таким операціям як й безпосередньо між дебітором (боржником за кредитом) і кредитором (позикодавцем), а тому позивач повинен був віднести розмір умовно нарахованих відсотків за володіння борговими вимогами внаслідок погашення боргових зобов'язань за вищезазначених підприємств в розмір валового доходу згідно пп. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд вважає зазначену позицію відповідача хибною та необґрунтованою, оскільки остання побудована на помилковому тлумаченню норм права.

Відповідно до ст. 553 та ст. 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 556 та ст. 559 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові. Тобто договір поруки може бути безоплатним.

У відповідності до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Судом встановлено, що позивачем укладалися договори поруки в забезпечення виконання зобов'язань третіх осіб за кредитними договорами, а не за договорами позики. Кредитний договір є оплатним, згідно ст. 10561 Цивільного кодексу України за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти.

Договори поруки є безоплатними, винагорода за поручительство позивачу даними договорами не встановлена, тому посилання відповідача в обґрунтування своєї позиції за аналогією на договір позики (в тому числі і на кредитний договір також) є необґрунтованим та не може бути прийнято судом до уваги.

Висновки відповідача про те, що виконання грошового зобов'язання поручителем (позивачем) за боржника є операцією з заміни кредитора у кредитному договорі, тобто фактичним кредитуванням позивачем своїх боржників або надання позики боржникам, судом не приймається оскільки для заміни кредитора у зобов'язані законодавством передбачені інші види цивільно-правових угод (глава 73 Цивільного кодексу України «Факторинг», статті глави 47 Цивільного кодексу України щодо заміни кредитора у зобов'язанні), також надання позики боржникам обумовлює передачу останнім у власність грошових коштів (ст. 1046 Цивільного кодексу України), в той же час, кошти за договорами поруки позивач сплатив безпосередньо позикодавцю (ПАТ КБ «Приватбанк»), а не надав їх боржникам.

Відповідно до вищевикладеного судом встановлено, що позивач після виконання своїх зобов'язань за договорами поруки набув права вимоги до боржників погашення понесених ним витрат, які полягають в оплаті ним як поручителем основного боргу, процентів, неустойки та інших витрат понесених ним як поручителем. Позивач не набув прав кредитора щодо нарахування процентів, оскільки договір поруки такого не передбачає. Також, позивач не набув будь-яких прав щодо отримання доходу з боржників.

Як визначено п.1.10 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», процент - це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку.

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази не є процентами.

Відповідно до зазначених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що у відповідача були відсутні правові підстави зараховувати в частину доходу позивача умовно нараховані проценти, оскільки такі проценти позивач не міг нараховувати, оскільки не набув на це таких прав, та відповідно до зазначеної норми в зазначених правовідносинах щодо поруки за кредитним договором проценти не можуть застосовуватись в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, за встановлених обставин, та враховуючи, що забезпечення виконання зобов'язання у виді поруки не передбачає передачу поручителем боржнику у користування на визначений строк та за плату певної грошової суми, твердження відповідача, що фактично відбулась заміна кредитора в кредитному договорі та фактичне кредитування позивачем своїх боржників або надання позики боржникам не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Відповідач не надав суду допустимих доказів про укладання позивачем з третіми особами угод про заміну сторони в кредитних договорах (новація), по яких позивач виступав поручителем. Відповідно до п.4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відносини між позивачем та ЗАТ «Орлан»,ТОВ «Форекс», ТОВ «Авалон», ТОВ «Фастрон», ТОВ «ТД Парадіс-Дніпропетровськ» регулюються положеннями укладених з ними та ПАТ КБ «Приватбанк» договорів поруки, а не кредитними договорами.

Таким чином, суд встановив необґрунтованість заявлених відповідачем правопорушень позивача в Акті перевірки № 1560/08-02/4-24616119 від 26.10.2011 р. в частині заниження доходу на суму умовно нарахованих процентів за володіння борговими вимогами в порушення пп. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в розмірі 22 155 786,61 грн. 00 коп.

2. Щодо заниження у 2 кварталі 2011 р. доходу по рядку 01.6. «Інші доходи» в порушення п.137.16 ст. 137 ПК України на суму витрат, які віднесені у 2 кв. 20011 р. по рах. 949 «Інші операційні витрати» (не пов'язані з господарською діяльністю) з Деб. рах. 39 «Витрати майбутніх періодів» в розмірі 1 733 593,00 грн. 00 коп. та порушення п. 138.7 та п. 137.16 ПК України, до складу доходу не включено вартість забракованої продукції, як невикористану в господарській діяльності, в розмірі 3015 грн. 51 коп.

За 2 кв. 2011 р. відповідачем було встановлено заниження позивачем показників рядку 1.6 декларації «Інші доходи» в сумі 1736608 грн. 00 коп., з яких 1 733 593 грн. 00 коп. це витрати, які на думку відповідача не пов'язані з господарською діяльністю позивача та 3015 грн.51 коп. вартість забракованої продукції.

Позиція відповідача ґрунтується на тому, що у рядку 03.27 «Інші доходи» додатка ІД підприємство повинно відображати суму витрат, не пов'язаних з господарською діяльністю. На думку відповідача, позивач повинен був включити в рядок «Інші доходи» суму витрат непов'язаних з господарською діяльністю підприємства, які позивач обліковує на рахунку 949.

Однак така позиція відповідача спростовується матеріалами справи.

Згідно наданих позивачем документів вбачається, що по рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» ПрАТ «Ерлан» відображає витрати пов'язані з освоєнням випуску нових видів продукції та придбання різноманітних послуг (наприклад - реклама, підписка на періодичні видання і т.п.).

Фактично у 2 кварталі 2011р. відповідно бухгалтерських проводок: Д-т 949 «Інші операційні витрати» К-т 39 «Витрати майбутніх періодів» - 1733593 грн. 00 коп. проведено списання суми витрат, які були раніше понесені з освоєнням випуску нових видів продукції. Такі витрати являються витратами пов'язаними з господарською діяльністю підприємства і включаються до складу валових витрат відповідно до ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» та відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Відносно заниження доходів позивача на суму браку, відповідач зазначає, що позивач неправомірно не включив до складу доходів вартість забракованої продукції, оскільки така продукція не була використана позивачем у власній господарській діяльності, а собівартість такої продукції, на думку відповідача, попередньо була включена до складу витрат діяльності ПрАТ «Ерлан».

Така позиція відповідача спростовується матеріалами справи. Як вбачається із наданих позивачем пояснень та їх документального підтвердження, що при розрахунку собівартості виготовленої продукції, така собівартість зменшується на суму утвореного браку. В бухгалтерському обліку таке зменшення відображене наступними чином: Д-т 24 «Брак у виробництві» К-т 26 «Готова продукція».

Таким чином, у додатку СВ (ряд.05.1) та відповідно у рядку 05 Декларації з податку на прибуток відображено собівартість виготовленої продукції вже за виключенням вартості браку. Тому включення вартості забракованої продукції до рядку 03.27 «Інші доходи» додатка ІД до декларації про прибуток підприємства, призведе до повторного обліку вартості браку у доходах підприємства.

У зв'язку з викладеним, суд встановив, що висновок відповідача про заниження підприємством доходу за 2 кв. 2011р. на суму 1736608 грн. 00 коп. в порушення п.137.16. ст.137 та п. 138.7. ст.138 Податкового кодексу України являється необґрунтованим.

3. Щодо заниження доходу по рядку 01.6 «Інші доходи» на суму з урахуванням ПДВ в порушення п. 4.1.6 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення валових витрат в порушення пп. 5.3.9, 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» по операціях по отриманню товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з тим, що угоди в актах позапланових перевірок зазначено як нікчемні і контрагентів кваліфіковано в якості невстановлених осіб в розмірі 443 195,08 грн. та 369 329,20 грн. відповідно, вбачається, що відповідач в обґрунтування правомірності встановлення зазначеного правопорушення позивачем посилається на акти перевірок контрагентів позивача по господарським угодам, згідно яких, угоди укладені позивачем, визнані нікчемними і контрагентів кваліфіковано в якості невстановлених осіб.

Позивач не погоджується з позицією відповідача, вважає, що ним надавалися під час перевірки всі необхідні первинні документи по укладеним угодам, що підтверджують їхню товарність та не дають відповідачу правових підстав визнавати дані угоди нікчемними. Також, позивач вважає, що документи, які були додатково надані відповідачем на вимогу суду (акти перевірки контрагентів, протоколи допиту, пояснення, висновки експерта, службові записки) не підтверджують позицію відповідача, оскільки не стосуються предмету спору.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов висновку прийшов про необґрунтованість позиції відповідача за наступних підстав.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив приписи ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільного кодексу України) по правочинах, укладених з ТОВ «Навігатор», ТОВ «Полігон», ПП «Меліта Агро», ПП «ТавріяАгроОйл - Плюс», ТОВ «Торговий Дім «Нові перспективи», ТОВ «Аммерал Белтех Україна», договори з зазначеними контрагентами визнані відповідачем нікчемними. На підставі вищевикладеного, відповідач зменшив суму валових витрат ПрАТ «Ерлан» в частині попередньо включеної до їх складу позивачем вартості ТМЦ, які були придбані у зазначених підприємств, та включив суму таких товарів та послуг до валових доходів позивача.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Згідно з п.5.11 ст.5 Закону №334/94-ВР установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та контрагентами ТОВ «Навігатор», ТОВ «Полігон», ПП «Меліта Агро», ПП «ТавріяАгроОйл - Плюс», ТОВ «Торговий Дім «Нові перспективи», ТОВ «Аммерал Белтех Україна» за період з червня 2009 р. по квітень 2011 року здійснені фінансово-господарські операції, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, відповідно до яких придбаний у контрагентів товар Позивачем був використаний в господарській діяльності, з нього виготовлена кінцева продукція, яка реалізована покупцям, позивачем одержаний прибуток, який був обкладений податком, що є підставою для відображення таких документів в бухгалтерському та податковому обліку.

Відповідно до ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. N 996-XIV на даних бухгалтерського обліку складається фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Господарська операція являється основою для податкового обліку.

Згідно п. 2.7. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. (надалі - Наказ № 88), первинні документи складаються на бланках типових форм затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Товарно-матеріальні цінності отримані від зазначених контрагентів оприбутковані у Позивача згідно видаткових накладних де вказано кількість і вартість ТМЦ (документи відповідають вимогам складання первинних документів пп. 2.4., 2.7. Наказу № 88).

Витрати по придбанню товарно-матеріальних цінностей на суму 369 329 грн. 20 коп., у тому числі:

- ТОВ «Навігатор» (код ЄДРПОУ 23363981) - на суму без ПДВ 135 250 грн. 00 коп, ПДВ - 27050 грн.00 коп.(придбання Основних засобів);

- ТОВ «Полігон» (код ЄДРПОУ30883726) - на суму без ПДВ - 73950.0грн. ПДВ - 12390 грн. 00 коп.(придбання основних засобів);

- ПП «Меліта Агро» (код ЄДРПОУ 3650840) - на суму без ПДВ- 20840 грн.00 коп.. сума ПДВ - 4168 грн. 00 грн.(Придбання основного засобу);

- ПП «ТавріяАгроОйл - Плюс» (код ЄДРПОУ 3705092) - на суму без ПДВ - 27397 грн. 00 коп. сума ПДВ- 5479 грн.00 коп. (придбання барабану для переносу етикетки);

- ТОВ «Торговий Дім» Нові перспективи» (код ЄДРПОУ 37304247) - на суму без ПДВ- 110633 грн.33 коп. сума ПДВ - 22126,0грн (ароматизатор);

- ТОВ «Аммерал Белтех Україна» (код ЄДРПОУ 36705650) - на суму без ПДВ- 3258 грн.90 коп., сума ПДВ- 651 грн. 80 коп. (ремені клинові),

оформлено первинними документами згідно вимог діючого законодавства та відображено у податковому обліку відповідно пп.5.2.1 п.5.2, п.5.3 ст.5. ст. 8 Закону про прибуток, а саме оприбуткування основних засобів, нарахування амортизації та оприбуткування сировини правомірно, оскільки в подальшому основні засоби та сировина використовувались у господарській діяльності позивача.

На підтвердження товарності операцій з вищезазначеними контрагентами позивачем на вимогу суду були надані первинні документи в кількості 137 одиниць (додатки до пояснень позивача від 09.04.2012 р.).

Також, судом встановлено, що позивач оплатив постачальникам - ТОВ «Навігатор», ТОВ «Полігон», ПП «Меліта Агро», ПП «Таврія АгроОйл - Плюс», ТОВ «Торговий Дім «Нові перспективи», ТОВ «Аммерал Белтех Україна» вартість отриманих за договорами товарів у повному обсязі, що підтверджено виписками банків, доданими до матеріалів справи.

Згідно з викладеним, позивач правомірно включив до складу валових витрат відповідних періодів витрати з придбання товару у контрагентів, а у випадку придбання основних фондів правомірно нараховував амортизаційні відрахування, оскільки мав необхідні розрахункові, видаткові, транспортні та інші документи, які є підставою для включення витрат з придбання цього товару до складу валових витрат відповідних податкових періодів.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частинами 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодекс України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частини 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, для кваліфікації правочину, як нікчемного, слід з'ясувати: чи був намір сторін порушити публічний порядок при укладенні договорів, чи є вирок суду у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Судом встановлено, що відповідач в Акті перевірки та в судовому засіданні також не надав суду доказів, які можуть бути підставою визнання правочину нікчемним відповідно до вимог ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодекс Украйни

Додатково надані на вимогу суду відповідачем акти перевірки контрагентів, протоколи допиту, пояснення, висновки експерта, службові записки (додатки до пояснень відповідача № 2405/10/10-037 від 10.04.2012 р.), стосовно визнання угод нікчемними судом не приймаються як належний доказ позиції відповідача за наступних причин:

- акти перевірки ТОВ «Навігатор», ТОВ «Полігон», ПП «Меліта-Агро», ПП «Тавріяагроойл-Плюс», ТОВ «ТД «Нові перспективи», ТОВ «Аммераал Белтех Україна» не містять доказів відповідно до вимог ст. ст. 203, 215, 228 ЦК Украйни необхідних для визнання нікчемними угод, укладеними між позивачем та зазначеними підприємствами:

- протокол допиту ОСОБА_7 не є належним доказом, оскільки за протоколом останній дає свідчення по взаємовідносинам між позивачем і ПП «ТавріяАгроОйл-Плюс» за період з вересень-листопад 2010 р., а договірні відносини між позивачем і ПП «ТавріяАгроОйл-Плюс» виникли 18.01.2011 р. (дата укладення Договору № 1801/11).

- пояснення ОСОБА_8 не є належним доказом, оскільки останній дає свідчення по взаємовідносинам між позивачем і ТОВ «Навігатор» у 2011 р., а договірні відносини між позивачем і ТОВ «Навігатор» виникли 15.06.2009 р. (дата укладення Договору № 176) і діяли до 31.12.2010 р. (п. 9.3. вказаного договору).

- протокол допиту ОСОБА_9 не є належним доказом, оскільки остання була допитана як директор підприємства «Стальмаш». Договірні відносини між позивачем та підприємства «Стальмаш» відсутні.

- висновок експерта не є належним доказом, оскільки стосується справжності підпису на документах «Стальмаш». Договірні відносини між позивачем та підприємства «Стальмаш» відсутні.

Крім того, слід зазначити, що обґрунтовуючи свою позицію, відповідач наводить матеріали кримінальної справи по якій відсутній вирок суду, а тому вважати певні юридичні факти доведеними лише на підставі показів окремої особи, якщо такі покази не підтверджуються іншими допустимими доказами, суд вважає передчасним.

Також слід зазначити, що в силу ст.19 Конституції України, ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.20 Податкового кодексу України відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідачем не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладених позивачем правочинів, а саме: рішення суду про визнання їх такими або вирок суду відносно посадових осіб ПрАТ «Ерлан», який би свідчив про наявність умислу в діях посадових осіб ПрАТ «Ерлан» на порушення публічного порядку при укладанні угод. З огляду на вищевказане суд вважає, що висновок про нікчемність правочинів зроблений відповідачем на припущеннях, факт дійсного виконання позивачем та його контрагентами господарських угод, які визнані відповідачем нікчемними, доведений матеріалами справи.

Посилання відповідача в своїх запереченнях від 27.03.2012 р., що під час проведення перевірки позивачу направлялися запити (№ 35427/08-02/4-11 від 06.09.2011 р. та № 36398/10/08-02/4-51 від 14.09.2011 р.) щодо необхідності надання додаткових документів, на які не було отримано відповіді, судом не приймаються за наступних підстав.

Відповідач не надав суду докази направлення таких запитів позивачу.

В той же час позивач не заперечував проти отримання даних запитів та надав копії цих ті інших документів до матеріалів справи. З наданих позивачем документів вбачається, що на отримані запити позивач готовий був надати всі необхідні документи відповідно до реєстрів наданих до перевірки документів, однак перевіряючи відмовилися підписувати реєстр наданих для перевірки документів, про що було складено довідку від 15.09.2011 р. про відмову від підписання наданих реєстрів та про що позивач повідомляв відповідача (листи № 764 від 16.09.2011 р. та № 776 від 26.09.2011 р.).

Враховуючи встановлені судом обставини, суд визнає необґрунтованим посилання відповідача на п.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, згідно якого, у разі якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Виходячи з вищевикладеного, суд встановив необґрунтованість заявлених відповідачем правопорушень позивача в Акті перевірки № 1560/08-02/4-24616119 від 26.10.2011 р. в частині заниження доходу по рядку 01.6 «Інші доходи» на суму з урахуванням ПДВ в порушення п. 4.1.6 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення валових витрат в порушення пп. 5.3.9, 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в розмірі 443 195,08 грн. та 369 329,20 грн. відповідно.

4. Щодо завищення за 2 квартал 2011 р. витрат на суму збитків попередніх податкових періодів (рядок 06.6. декларації за рахунок відображення збитків 2010 р.) в розмірі 282 938 390 грн. 00 коп., встановлено, що відповідно до податкової декларації за 2 квартал 2011 р. від'ємне значення податку на прибуток попереднього звітного періоду було включено позивачем в податкову звітність за 2 квартал 2011 р (рядок 06.6 декларації), включаючи від'ємне значення податку на прибуток за 1 квартал 2011 р. та від'ємне значення за 2010 р., в результаті чого, на думку відповідача відповідно до акта перевірки, сталося завищення від'ємного значення в розмірі 259 574 823 грн. 00 коп. (рядок 07 декларації).

Згідно з висновками акта, перевіркою встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 259 574 823 грн. 00 коп., у зв'язку з порушенням вимог пункту 150.1 статті 150, пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Вказані висновки акта мотивовано тим, що у позивача у податковій декларації на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року у рядку 08 - "об'єм оподаткування" зазначене від'ємне значення - 282938389 грн. 00 коп.

На думку відповідача, позивач не мав права під час формування податкової декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року включати до рядку 06.6 - "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду" загальну суму від'ємного значення 1 кварталу 2011 року, а зобов'язаний був включати лише витрати, що виникли саме у 1 кварталі 2011 року без врахування раніше понесених збитків.

Відповідач стверджує, що у зв'язку із вступом у силу розділу III ПК України 01.04.2011 р. та відсутність у ньому посилання на облік у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування, крім того, що виник за наслідками діяльності у першому кварталі 2011 року у відповідності до пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається від'ємне значення за 2010 р.

Позивач вважає, що вніс від'ємне значення податку на прибуток попередніх періодів (1квартал 2011 р. та за 2010 р.) до податкової декларації за 2 квартал 2011 р. відповідно до вимог податкового законодавства, оскільки норми ПК України не містять обмежень щодо включення в 2 кварталі 2011 р. від'ємного значення податку на прибуток за 1 квартал 2011 р. та за 2010 р.

Суд вважає позицію відповідача стосовно завищення за 2 квартал 2011 р. витрат на суму збитків попередніх податкових періодів за рахунок відображення збитків за 2010 р. в розмірі 282 938 390,00 грн. (рядок 06.6 Декларації) та, як наслідок, завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування на суму 259 574 823,00 грн. (рядок 07 Декларації) необґрунтованою.

Відповідно до підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" ПКУ, застосування Розділу III "Податок на прибуток підприємств" починається з 1 квітня 2011 року.

Згідно статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 N 334/94-ВР, що діяв у 1 кварталі 2011 року, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У пункті 22.4 Прикінцевих положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачалось, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

У статті 6 Закону встановлено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Також, у рядку 08 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року позивачем задеклароване від'ємне значення об'єкту оподаткування у сумі 282 938 389 грн. 00 коп.

Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періоді з 01.04.2011 встановлений статтею 150 ПК України, де зазначено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Разом з тим, пункт 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році" Розділу XX "Перехідні положення" ПК України встановлює, що пункт 150.1 статті 150 даного Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням того, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Судом встановлено, що згідно декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року у складі загальної суми витрат (сума 449379573 грн. 00 коп.) позивачем зазначено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 06.6) 282 938 390 грн. 00 коп.

Суд не приймає твердження відповідача, яке наведено в акті перевірки, про застосування положень про зворотну дію в часі законів і інших нормативно-правових актів, в частині того, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 р. без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 р. Подібне тлумачення зазначеного положення Податкового кодексу є хибним.

Виходячи зі змісту наведених положень податкового законодавства, суд встановив, що платник податків здійснює розрахунок об'єкта оподаткування 2 кварталу 2011 року з урахуванням від'ємного значення об'єкту оподаткування, отриманого за 1 квартал 2011 року, при цьому вказаними нормами не встановлено обмежень щодо формування від'ємного значення 1 кварталу 2011 року лише за витратами, понесених платником податку тільки у 1 кварталі 2011 році.

В світлі зазначеного, суд приходить висновку про необґрунтованість заявлених відповідачем правопорушень позивача в Акті перевірки № 1560/08-02/4-24616119 від 26.10.2011 р. в частині завищення позивачем за 2 квартал 2011 р. витрат на суму збитків попередніх податкових періодів в сумі 282 938 390 грн. 00 коп. (рядок 06.6. декларації за рахунок відображення збитків 2010 р.).

В зв'язку з встановленням судом необґрунтованості висновків відповідача в Акті перевірки № 1560/08-02/4-24616119 від 26.10.2011 р. стосовно заниження доходу та завищення витрат позивачем суд приходить висновку про неправомірність прийняття відповідачем на підставі зазначеного акту перевірки податкового повідомлення-рішення № 0000328814 від 15.11.2011 р. про зменшення відповідачем від'ємного значення податку на прибуток в розмірі 259 574 823 грн. 00 коп. та податкового повідомлення-рішення 8814 від 15.11.2011 р. про донарахування відповідачем позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 159968,00 грн.

Відповідно до частини 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив, що Спеціалізована державна податкова інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби не довела суду правомірність своїх дій щодо прийняття податкових-повідомлень рішень № 0000328814 від 15.11.2011 р. та № 0000338814 від 15.11.2011 р. відповідно до вимог частини 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням принципу законності, а тому адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Ерлан» є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 122, 158 -163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Ерлан» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби № 0000328814 та № 0000338814 від 15 листопада 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного акціонерного товариства «Ерлан» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3745 грн. 69 коп. (три тисячі сімсот сорок п'ять гривень шістдесят дев'ять копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 23.04.2012 р.

Суддя П.О.Борисенко