Постанова

від 10.05.2012 по справі 2а/1270/2801/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2012 року Справа № 2а/1270/2801/2012

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Андріасян Е.А.

та

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 04.04.2012 б/н)

від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 20.03.2012 № 541/9/10-000)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

приватного підприємства «Спецпоставка-2010»

до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та нечинним рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість від 06 січня 2012 року № 1274,

ВСТАНОВИВ:

05 квітня 2012 року Приватне підприємство «Спецпоставка-2010» (далі - ПП «Спецпоставка-2010») звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та нечинним рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість від 06 січня 2012 року № 1274, в обґрунтування якого зазначило, що в січні 2012 року приватне підприємство «Спецпоставка-2010» з інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України дізналося про анулювання його реєстрації, як платника податку на додану вартість. Після запиту позивача до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську у лютому 2012 року на адресу позивача надійшов лист від 02.02.2012 № 1798/10/16-00 від відповідача, з інформацією, що згідно абзацу «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Податкового кодексу України ПП «Спецпоставка-2010» анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість рішенням від 06.01.2012 № 1274. Ніяких інших пояснень щодо підстав анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача у листі не було.

Підпунктами «а»-«и» пункту 184.1 статті 184 розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України передбачені випадки анулювання реєстрації платника податку. Так, підпунктом «г» цього пункту передбачено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: «особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту».

Відповідно до наданих до заяви копій документів про надання податкових декларацій з податку на додану вартість за 12 місяців 2011 року, позивачем своєчасно надавалися зазначені декларації протягом 12 послідовних податкових місяців до органу державної податкової служби, які свідчать про наявність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Податкова декларація з ПДВ за січень 2011 року до ДПІ відправлено 15.02.2011 цінним листом з описом вкладення з загальним обсягом поставки - 228 грн.

Податкова декларація з ПДВ за лютий 2011 року до ДПІ відправлено 18.03.2011 електронним звітом в поштову скриньку ДПА України із загальним обсягом поставки - 444 грн. Відповідно до квитанції № 2 від 18.03.2011 документ прийнято на районному рівні.

Податкова декларація з ПДВ за березень 2011 року до ДПІ відправлено 19.04.2011 електронним звітом в поштову скриньку ДПА України із загальним обсягом поставки - 208 грн. Відповідно до квитанції № 2 від 19.04.2011 документ прийнято на районному рівні.

Податкова декларація з ПДВ за квітень 2011 року до ДПІ відправлено 19.05.2011 електронним звітом в поштову скриньку ДПА України із загальним обсягом поставки - 0,00 грн., у зв'язку із затриманням надання постачальником податкової накладної. Уточнена податкова декларація з ПДВ за квітень 2011 року до ДПІ відправлено 08.07.2011 електронним звітом в поштову скриньку ДПА України із загальним обсягом поставки - 181317 грн. Відповідно до квитанцій № 2 від 19.05.2011 та 08.07.2011 документи прийнято на районному рівні.

Податкова декларація з ПДВ за травень 2011 року до ДПІ відправлено 20.06.2011 електронним звітом в поштову скриньку ДПА України із загальним обсягом поставки - 669355 грн. Відповідно до квитанції № 2 від 20.06.2011 документ прийнято на районному рівні.

Податкова декларація з ПДВ за червень 2011 року до ДПІ відправлено 20.07.2011 електронним звітом в поштову скриньку ДПА України із загальним обсягом поставки - 793423 грн. Відповідно до квитанції № 2 від 20.07.2011 документ прийнято на районному рівні.

Податкова декларація з ПДВ за липень 2011 року до ДПІ відправлено 13.08.2011 електронним звітом в поштову скриньку ДПА України із загальним обсягом поставки - 1202369 грн. Відповідно до квитанції № 2 від 13.08.2011 документ прийнято на районному рівні.

Податкова декларація з ПДВ за серпень 2011 року до ДПІ відправлено 20.09.2011 електронним звітом в поштову скриньку ДПА України із загальним обсягом поставки - 4462627 грн. Відповідно до квитанції № 2 від 20.09.2011 документ прийнято на районному рівні.

Податкова декларація з ПДВ за вересень 2011 року надана до ДПІ 20.10.2011 бухгалтером особисто із загальним обсягом поставки - 3396850 грн. Відповідно до штампу ДПІ, документ прийнято.

Податкова декларація з ПДВ за жовтень 2011 року до ДПІ відправлено 18.10.2011 цінним листом з описом вкладення із загальним обсягом поставки - 1808539 грн.

Податкова декларація з ПДВ за листопад 2011 року надана до ДПІ 16.12.2011 особисто бухгалтером із загальним обсягом поставки - 0 грн. Відповідно до штампу ДПІ, документ прийнято.

Податкова декларація з ПДВ за грудень 2011 року надана до ДПІ 20.01.2012 особисто бухгалтером із загальним обсягом поставки - 18754,00 грн. Відповідно до штампу ДПІ, документ прийнято.

Тому, позивач вважає, що рішення відповідача про анулювання реєстрації ПП «Спецпоставка-2010», як платника податку на додану вартість у зв'язку із неподанням протягом 12 послідовних податкових місяців до органу державної податкової служби декларацій з податку на додану вартість та/або подачею таких декларацій, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, є безпідставним, необґрунтованим та вчиненим із порушенням підстав та способу передбаченого законодавством.

У зв'язку з чим, позивач просить визнати протиправним та нечинним рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про анулювання свідоцтва платника ПДВ від 06.01.2012 № 1274.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав суду заперечення на адміністративний позов від 15 квітня 2012 року № 3850/9/10-000 (арк. справи 103-104), в обґрунтування якого зазначив наступне. Державною податковою інспекцією на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України було анульовано позивачу реєстрацію платника податку на додану вартість, про що свідчить рішення від 06.01.2012 № 1274. На виконання наказу ДПА України № 475-дск «Про відпрацювання підприємств» по підприємству ПП «Спецпоставка-2010» (код за ЄДРПОУ 36991591) складено висновок від 18.10.2011 № 205 за період серпень 2011 року, згідно якого в результаті проведеної невиїзної (камеральної) перевірки встановлено: категорія платника 3.2 «Платник податків високого ризику. Вигодоформуючій та вигодо транспортуючій суб'єкт господарювання»; наявність основних виробничих фондів 0 тис. грн.; чисельність працюючих 1 чол.; наявність ймовірних податкових ризиків 1; наявність відносин з контрагентами, які знаходяться у розшуку, не звітують, збанкрутували тощо: загальна сума податкового зобов'язання 892,5 тис. грн., в т.ч. сума податкового зобов'язання по контрагентах з «ризиковими» станами 892,5 тис. грн. (з неї сума ПДВ задекларована у складі податкового кредиту контрагента 843,0 тис. грн.). Згідно даних бази автоматизованого співставлення ПЗ та ПК в розрізі контрагентів суми заявленого податкового зобов'язання за останні 12 календарні місяці на дату анулювання свідоцтва платника ПДВ складали: 10525752,00 грн., які були сформовані за рахунок постачальників з ризикової категорії на загальну суму 1674745,00 грн., в тому числі не підтверджені на суму 359448,00 грн. Тобто, враховуючи зазначену інформацію (відсутність достатніх умов для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби) вбачається ймовірність ознаки нікчемності щодо укладеної угоди з постачання товарів та послуг єдиному покупцю підприємства ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», що свідчіть про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених ПП «Спецпоставка-2010» (код за ЄДРПОУ 36991591) з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту (абзац «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України), про що складено рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 06.01.2012 № 1274. Таким чином, відповідач вважає, що його дії відповідають вимогам чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, приватне підприємство «Спецпоставка-2010» є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 23 березня 2010 року за № 1 382 102 0000 017147, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 14 листопада 2011 року серії ААБ № 637518 (арк. справи 8).

На податковому обліку приватне підприємство «Спецпоставка-2010» перебуває у Державній податковій інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 24 березня 2010 року за № 2149 (арк. справи 115).

У відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) приватне підприємство «Спецпоставка-2010» зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 369915912336, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13 квітня 2010 року № 100279234 (арк. справи 20).

Рішенням державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 06 січня 2012 року № 1274 приватному підприємству «Спецпоставка-2010» (ідентифікаційний код 36991591) відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість (арк. справи 105).

Питання анулювання реєстрації платника податку на додану вартість врегульовані статтею 184 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

У відповідності із пунктом 184.2 статті 184 Податкового кодексу України анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б» - «и» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Про анулювання реєстрації платника податку податковий орган зобов'язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації (пункт 184.10 статті 184 Податкового кодексу України).

Порядок реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість та заміни свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації/анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; засвідчення копій свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість визначається Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 листопада 2011 року № 1394 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2011 року за № 1369/20107 (далі - Положення № 1394).

Згідно із підпунктом 5.1.3 пункту 5.1 розділу V Положення № 1394 при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт «г» цього пункту) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що: не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого, ніж перший день календарного місяця; включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання податковим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Відповідно до підпункту 5.5.2.3 підпункту 5.5.2 пункту 5.2 розділу V Положення № 1394 рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є довідка підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу) . У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до податкового органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

За наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) податковий орган приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення податковим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства (підпункт 5.5.3 пункту 5.5 розділу V Положення № 1394).

Під час судового розгляду судом встановлено, що рішення державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 06 січня 2012 року № 1274 про анулювання приватному підприємству «Спецпоставка-2010» реєстрації платника податку на додану вартість в порушення вимог підпункту 5.5.2.3 підпункту 5.5.2 пункту 5.2 розділу V Положення № 1394 прийнято не на підставі довідки підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців, а на підставі аналітичної довідки-висновку від 19 жовтня 2011 року № 205 до декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року від 20 вересня 2011 року № 9007980615 (арк. справи 125-127).

З огляду на приписи Податкового кодексу України і Положення № 1394, суд при вирішенні даної адміністративної справи не приймає у якості доказу аналітичну довідку-висновок від 19 жовтня 2011 року № 205 до декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року від 20 вересня 2011 року № 9007980615, оскільки вона не відповідає критерію допустимості доказу, закріпленому частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

З картки особового рахунку платника податків та податкових декларацій з податку на додану вартість за 2011-2012 роки, а також з бази даних автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» судом встановлено, що податкові декларації з податку на додану вартість до податкового органу протягом 12 послідовних податкових місяців позивачем подавались і суми заявленого податкового зобов'язання за останні 12 календарних місяців на дату анулювання приватному підприємству «Спецпоставка-2010» реєстрації платника податку на додану вартість складали 10525752,00 грн. (арк. справи 23-89, 107-114-а, 128-129).

Таким чином, під час судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження підстави для анулювання приватному підприємству «Спецпоставка-2010» реєстрації платника податку на додану вартість, передбачені підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, а тому рішення державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 06 січня 2012 року № 1274 про анулювання приватному підприємству «Спецпоставка-2010» реєстрації платника податку на додану вартість, яке є предметом оскарження в даній адміністративній справі, є протиправним, безпідставним та необґрунтованим.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Предметом оскарження у даній справі є правовий акт індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, а тому він не може бути визнаний нечинним. Належним способом захисту позивача у даній справі є визнання судом правового акта індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень протиправним та скасування.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Правову позицію щодо можливості обрання самим судом іншого способу захисту порушеного права позивача, у разі, якщо позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушених прав, підтримано Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України і у постанові від 20 квітня 2010 року за результатами перегляду за винятковими обставинами справи за позовом спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», приватної фірми «Орнатус» про зобов'язання вчинити певні дії. Зокрема, в зазначеній постанові Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вказала, що суд, пославшись на обрання позивачем неправильного способу захисту публічних інтересів держави, не врахував, що правила частини 3 статті 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом. Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 06 січня 2012 року № 1274 про анулювання приватному підприємству «Спецпоставка-2010» реєстрації платника податку на додану вартість.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 10 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 15 травня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Спецпоставка-2010» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та нечинним рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість від 06 січня 2012 року № 1274 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати з 06 січня 2012 року рішення державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 06 січня 2012 року № 1274 про анулювання приватному підприємству «Спецпоставка-2010» (ідентифікаційний код 36991591) реєстрації платника податку на додану вартість.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Спецпоставка-2010» (ідентифікаційний код 36991591, місцезнаходження: м. Луганськ, 1-й мікрорайон, буд. 2, кв. 73) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 16,09 грн. (шістнадцять гривень дев'ять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 15 травня 2012 року.

СуддяТ.І. Чернявська