Постанова

від 24.04.2012 по справі 2а-18445/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2012 року 13:23 № 2а-18445/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Телемедіа»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суддя Смолій І.В.

Секретар с/з Колесник І.Ю.

представники :

від позивача : ОСОБА_2 -п/к(дов.від 27.05.11р. № 7);

від відповідача : ОСОБА_3 -п/к(дов.від 05.03.12р. № 9/910-109)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.04.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 13.12.2011року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті на 29.12.11р.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалось перерви з метою отримання додаткових доказів по справі а також забезпечення явки учасників судового розгляду.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов та в акті перевірки.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Телемедіа» з питань дотримання вимог податкового законодавства про здійсненні фінансового-господарських взаємовідносин з ТОВ «Торгсервіспостач»за період з 01.11.10р. по 28.02.11р. За результатами перевірки 15.11.11р. складено акт за № 1475/23-10/33937699 (надалі -акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень пп. 5.1, пп.5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в 1-му кварталі 2011р. на суму 136 323,00грн. крім того встановлено допущення порушень п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 109 058,00грн. в тому числі за січень 2011р. на суму 78 740,00грн. та за лютий 2011р. на суму 30 318,00грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва 01.12.11р. винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 01010822310 яким за позивачем визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 170404,00грн. в тому числі 136 323,00грн. за основним та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 34 081,00грн.

№0010812310 яким за позивачем визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 136 323,00грн. в тому числі за основним платежем 109 058,00грн. та штрафні (фінансові санкції) в розмірі 27 265,00грн.

Позивач не погоджується з такими рішеннями податкового органу, вважає їх безпідставними та надуманими, у зв'язку з чим звернувся до суду щодо їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання щодо про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

З наявних матеріалів справи та пояснень учасників судового розгляду судом встановлено, що до висновків допущення позивачем податкового законодавства яке призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та на прибуток підприємств, останнього податковий орган прийшов у зв'язку із визнанням договорів укладених з ТОВ «Торгсервіспостач»нікчемним.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на обставинах встановлених актами перевірок пороведених Державною податковою інспекцією у Печерському районі м.Києва, а саме : акт перевірки 17.03.11р. №235/23-10/37001827 та від 11.04.11р. № 391/23-10/37001827.

Вказаними актами перевірки на підставі податкової звітності встановлено відсутність у ТОВ «Торгсервіспостач»складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Крім того перевіркою встановлено, що ТОВ «Торгсервіспостач»(код ЄДРПОУ 37001827) станом на 17.03.2011р. не звітує, останній звіт був наданий до ДПІ у Печерському районі м. Києва за січень 2011р., за юридичною та фактичною адресою - 1103, м. Київ, Кіквідзе, б.12/А, кв.31 не знаходиться, стан платника згідно баз даних АІС Податки - «7» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Також при визнанні правочину укладеного з ТОВ «Торгсервіспостач»нікчемним податковим органом взято до уваги пояснення гр.. ОСОБА_4 який хоча і значиться директором ТОВ «Торгсервіспостач» пояснив, що підприємство оформив за грошову винагороду, підприємницькою діяльністю не займався документів господарсько-фінансової звітності не підписував.

Саме у зв'язку із наведеними обставинами податковим органом зроблено висновки щодо нікчемності правочину укладеного між позивачем та ТОВ «Торгсервіспостач», що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток підприємств в 1-му кварталі 2011р. на суму 136 323,00грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 109 058,00грн. в тому числі за січень 2011р. на суму 78 740,00грн. та за лютий 2011р. на суму 30 318,00грн.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ«Торгсервіспостач»05.11.10р. укладеного договір поставки за № Т-511-1, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався прийняти, а контрагент відповідно поставити та відповідно оплатити товар.

Крім того між позивачем та ТОВ«Торгсервіспостач»16.12.10р. укладено договір на виготовлення продукції, а саме каталоги товарів, брошур, умов акцій та іншої поліграфічної продукції.

В підтвердження виконання умов вказаних договорів ТОВ «Торгсервіспостач»виписано податкові накладні на загальну суму 836 862,00грн. в тому числі ПДВ на суму 139 477,00грн., а саме: № 824 від 08.11.10р. за загальну суму 182 514,00грн. в тому числі ПДВ в сумі 30 419,00грн. ; № 198 від 19.01.11р. на загальну суму 472 440,00грн. в тому числі ПДВ на суму 78 740,00грн. та № 166 від 22.02.11р. на загальну суму 181 908,00грн. в тому числі ПДВ в сумі 30 318,00грн.

Вказана документація, а також видаткові накладні та оборотно-сальдові відомості, в повній мірі була досліджена податковим органом, однак не розцінена як первинна документація, в силу висновків податкового органу про нікчемність таких правочинів.

Оцінюючи такі доводи відповідача суд приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на приписах законодавства України.

З огляду на положення ст.228 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на час правовідносин), відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Натомість дана обставина відповідачем досліджена не була, будь яких доказів щодо наявності обвинувальних вироків ні стосовно контрагентів позивача ні стосовно контрагентів останніх за ланцюгом.

При цьому, суд звертає увагу, що наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок передбачені в статті 216 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки укладені позивачем правочини є господарським договором, то при визнанні їх недійсним наслідки, що підлягають застосуванню передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України.

Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України. Натомість доказів щодо вжиття передбачених законодавством заходів відповідачем не надано.

Також слід зауважити, що фіктивним відповідно до ст. 234 ЦК України є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Аналіз наведених податковим органом обґрунтувань підставності винесення спірного податкового повідомлення-рішення дозволяє зробити висновки щодо не вжиття податковим органом всіх необхідних заходів для встановлення дійсних обставин та відповідно правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість позивачем, перевірка проведена ні підставі формальних обставин, взято до уваги лише акти проведених перевірок та дані баз співставлення, при цьому реальність настання наслідків за правочинами не досліджувались.

Листом ВАСУ від 02.06.11р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності у правочинів наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Аналогічна позиція також викладено у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема : Постанова від 22.06.11р. № К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. № К 9991/14602/11 та ін.

Судом на відміну від податкового органу з метою встановлення істини по справі та дотримання рекомендацій спеціалізованих судів вищих інстанцій досліджено товарність такої угоди та реальність настання її умов.

Так з метою встановлення настання реальних наслідків за правочином укладеним саме між позивачем та ТОВ «Торгсервіспостач»судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля посудом та товарами для дому. Придбаний позивачем товар в подальшому реалізовувався, а поліграфічна продукція (каталоги, брошури та ін.) розсилались фізичним особам з метою проведення рекламної кампанії.

Так в підтвердження виконання ТОВ «Торгсервіспостач»своїх зобов'язань по договору щодо виготовлення поліграфічної продукції, позивачем додано до матеріалів справи не лише зразки такої, а й копію договору укладеного з Київською міською дирекцією УДППЗ «Укрпошта»від 02.04.10р. за № 24-550-738.

Що ж стосовно договору поставки товару за № Т-511-1 від 05.11.10р., то з пояснень представника позивача наданих у судових засіданнях та письмових пояснень директора позивача (т.1 а.с. 149-151), судом встановлено, що вказаний договір підписувався його сторонами в офісі позивача, при цьому від ТОВ «Торгсервіспостач» був присутній безпосередньо директор такого ОСОБА_4 який надав для огляду оригінали правовстановлюючих документів. Поставка товарів на склад позивача здійснювалась саме зусиллями ТОВ «Торгсервіспостач»у відповідності до додаткової угоди від 08.11.10р. за № до договору Т-511-1 від 05.11.10р. Крім того судом встановлено, що розрахунок із даним контрагентом було здійснено частково за допомогою простого векселя № АА 0928802 із строком платежу 08.05.14р. Вказаний вексель було передано особисто директору ТОВ «Торгсервіспостач»ОСОБА_4 про що складено акт від 10.05.11р.

Аналіз всіх фактичних обставин справи дозволяє суду зробити висновки щодо настання реальних наслідків за правочинами укладеними позивачем з ТОВ «Торгсервіспостач», що в свою чергу свідчить про відповідне належне підтвердження як формування позивачем податкового кредиту так і валових витрат. Враховуючи наведені обставини суд приходить до переконання щодо підставності позовних вимог у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення винесені ДПІ у Печерському районі м. Києва 01.12.11р. за № 01010822310 та №0010812310 підлягають скасуванню.

Що стосовно позовних вимог в частині скасування Наказу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 04.11.11р. за № 2214 про проведення документальної невиїзної перевірки, суд вважає за доцільне зазначити, що такий прийнятий податковим органом в межах повноважень та у відповідності до норм чинного законодавства. Крім того позивачем під час розгляду справи по суті не наведено жодних підстав для скасування такого.

Враховуючи наведене спірний наказ податкового органу про призначення перевірки скасуванню не підлягає.

Відповідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському м. Києва № 01010822310 та №0010812310 від 01.12.11р., в решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Смолій І.В.

Суддя І.В. Смолій