Ухвала

від 08.06.2012 по справі 2а-18445/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-18445/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого -судді Межевича М.В., суддів Костюк Л.О. та Лічевецького І.О., за участю секретаря Галай Т.О., представників сторін ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Телемедіа»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2012 року адміністративний позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва № 01010822310 та № 0010812310 від 01.12.11 року в решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що настання реальних наслідків за правочинами укладеними з ТОВ «Торгсервіспостач»свідчить про відповідне належне підтвердження як формування позивачем податкового кредиту так і валових витрат, а тому податкові повідомлення-рішення винесені ДПІ в Печерському районі м. Києва є протиправними і підлягають скасуванню.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі м. Києва в період з 01.11.2010 р. по 28.02.2011 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин, про що складено акт № 1475/23-10/33937699 від 15.11.2011 р.

Під час перевірки були встановлені порушення вимог пп. 5.1, пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в 1 кварталі 2011 року на суму 136 323, 00 грн., п.п. 198.1, 198 ПК, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 109 058, 00 грн. в тому числі за січень 2011 року на суму 78 740,00 грн. та за лютий 2011 року на суму 30 318,00 грн.

За наслідками складення вищезазначеного акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 01010822310, яким позивачем визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 170 404,00 грн. в тому числі 136 323,00 грн. за основним та штрафні санкції в розмірі 34 081,00 грн. та № 0010812310 яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 136 323,00 грн. в тому числі за основним платежем 109 058, 00 грн. та штрафні санкції в розмірі 27 265, 00 грн.

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного слідує, що підставою для виникнення права на включення сум ПДВ до податкового кредиту та одночасно підтвердженням такого права є саме податкова накладна, оформлена у відповідності до приписів ПК України.

Цей висновок узгоджується з тим, що п.п. 44.1. ст. 44 ПКУ встановлений обов'язок ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Тим самим підпунктом передбачена заборона платникам податків формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Такими документами у відповідності до п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 та п.201.10. ст.201 ПК України є податкові накладні. Саме вони мають підтверджувати дані податкової звітності.

Отже, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій/нездійснення поставок, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ (відсутність податкової правосуб'єктності).

При цьому, суд враховує, що виходячи з наведених вище положень законодавства, при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, а також те, що норми податкового законодавства не містять приписів, відповідно до яких результати «автоматизованого співставлення»є підставою для змін у структурі податкового кредиту покупця навіть у випадку, якщо контрагентом відповідача не відображено податкових зобов'язань за відносинами з покупцем.

Так в підтвердження виконання ТОВ «Торгсервіспостач»своїх зобов'язань по договору щодо виготовлення поліграфічної продукції, позивачем додано до матеріалів справи не лише зразки такої, а й копію договору укладеного з Київською міською дирекцією УДППЗ «Укрпошта».

Таким чином , дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що сукупність наданих позивачем документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення спірних операцій та реальність господарських операцій.

Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та його основним видам діяльності на що вказує аналіз операції з придбання товарів та їх подальшого використання позивачем у власній господарській діяльності

Податкова накладна за формою та змістом відповідає вимогам, встановленим наведеним ПК та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969 та зареєстрованого в Мінюсті України 29.12.2010 р. за № 1401/18696 стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в ній дані відповідають та кореспондуються з даними первинних та банківських документів.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, а отже видача ним податкових накладних за вчиненою операцією є правомірною.

Також, відповідачем, на виконання вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірної операції.

На підтвердження доводів ДПІ щодо суперечності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, ДПІ не надала рішення суду про визнання спірного правочину недійсним, як то встановлено ч. 3 ст. 228 ЦК України. Під час розгляду справи судом також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність спірної операції.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не наведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б відповідно до положень ПК України унеможливлювали формування позивачем податкового кредиту за вищезгаданими операціями.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності, при наявності документального підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, наявності у позивача первинних та інших документів, що супроводжують такого роду операції, у т.ч. податкової накладної, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач здійснював податковий облік та формував податковий кредит відповідно до вимог чинного законодавства України, а отже правових підстав для невизнання права позивача на спірні суми податкового кредиту не має.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ в Печерському районі м. Києва від 01.12.2011р. №01010822310 та повідомлення-рішення ДПІ в Печерському районі м. Києва 01.12.2011р. №0010812310 прийнято необґрунтовано та всупереч чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються, оскільки вони вже були предметом розгляду суду першої інстанції і їм дано належну правову оцінку.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Костюк Л.О.

Лічевецький І.О.