Ухвала

від 16.05.2012 по справі 12/26-245

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" травня 2012 р. м. Київ К-14243/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Лосєва А.М., Островича С.Е.

розглянула у письмовому провадженні касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Тернопільської області від 07.03.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2007 року по справі № 12/26-245 (№ 22а-132/07) за позовом Державно-комунальної аптеки №142 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державного казначейства України у Тернопільській області про повернення безпідставно сплаченого земельного податку в сумі 809,50 грн.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 07.03.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2007 року позовні вимоги Державно-комунальної аптеки №142 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції задоволено. Повернуто з місцевого бюджету м.Тернополя безпідставно -сплачений земельний податок в сумі 809,50грн. на користь Державн-комунальної аптеки №142.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 14.11.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 22.10.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Господарського суду Тернопільської області від 07.03.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2007 року, у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.4 ст. 12 Закону України «Про плату за землю».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що Державно-комунальна аптека №142 є підприємством з комунальною формою власності, аптечний заклад, видом діяльності якого є роздрібна, оптова торгівля фармацевтичними товарами та виробництво таких товарів.

Протягом лютого 2004 року - грудня 2005 року позивачем було сплачено земельний податок у розмірі 809,50грн.

Суть спору в даній справі стосується права Державно-комунальної аптеки №142 на пільговий режим оподаткування, встановлений пунктом 4 частини першої ст. 12 Закону України «Про плату за землю», при визначенні податкових зобов'язань за 2004, 2005 роки.

Відповідно до норми цього пункту (в редакцій чинній на момент спірних правовідносин) звільняються від сплати земельного податку вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що використовуються ними за цільовим призначенням.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач є закладом охорони здоров'я, який відповідно до п.4 ст. 12 Закону України «Про плату за землю»звільнений від сплати земельного податку, а тому в згідно приписів ст. 17 вказаного Закону сплачена сума податку підлягає поверненню.

Разом з тим, такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним та помилковим з огляду на наступне.

Пунктом 1 частини першої ст. 2 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджет -план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

За змістом пункту 3 частини першої ст. 4 цього Кодексу нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є, зокрема, закон про Державний бюджет України.

Згідно з пунктом 19 частини першої ст. 2 зазначеного Кодексу доходи бюджету -усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Враховуючи, що Закон про Державний бюджет України на поточний рік регулює бюджетні відносини, зокрема, у сфері наповнення бюджету через механізми справляння податків, його дія поширюється, у тому числі, і на податкові правовідносини, оскільки одним із джерел формування доходної частини Державного бюджету на поточний рік є податки, які справляються за встановленими ставками. Закон про Державний бюджет України на поточний рік передбачає розмір кожної доходної статті бюджету, зокрема шляхом визначення розміру податкових ставок, зупинення дії податкових зобов'язань для визначеного кола суб'єктів і звільнення окремих суб'єктів господарювання від сплати певних видів податків.

Таким чином, закон про Державний бюджет України встановлює, зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини. Виходячи із зазначеного, цим Законом може зупинятися дія окремих положень податкових законів, вводитися податкові пільги та інше.

Чинне в Україні законодавство не містить визначення закону з питань оподаткування, на який є посилання в Законі України «Про систему оподаткування» як на визначальний при встановленні ставок, механізму справляння податків, зборі ( обов'язкових платежів ), пільг щодо оподаткування. З огляду на те, що право і законодавство не є тотожними поняттями, правові норми з питань оподаткування можуть міститися в інших законодавчих актах, зокрема в законі про Державний бюджет України.

Згідно зі статтею 75 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»від 27.11.2003 №1344-IV пільги по платі за землю, визначені пунктом 4 частини першої статті 12, застосовуються до вітчизняних закладів культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, які утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, та громадських організацій інвалідів, їх підприємств і організацій.

Частиною третьою статті 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.2004 №2285-IV установлено, що у 2005 році пільги по платі за землю, визначені пунктами 3 і 4 частини першої статті 12 Закону України «Про плату за землю», застосовуються до бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, та громадських організацій інвалідів, їх підприємств і організацій, а також закладів фізичної культури та спорту, спортивних баз олімпійської та параолімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 6 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетна установа - орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що позивач, як заклад охорони здоров'я, якому надається підтримка держави, звільняється від сплати плати за землю відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 Закону України «Про плату за землю»є передчасним, оскільки зроблений без з'ясування тієї обставини чи підпадає Державно-комунальна аптека №142 під перелік, визначений статтею 75 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»від 27.11.2003 №1344-IV, зокрема, чи є вона закладом охорони здоров'я, який утримується за рахунок державного або місцевих бюджетів, та частиною третьою статті 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.2004 №2285-IV, зокрема, чи є вона бюджетною установою.

Передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, у зв'язку з чим судові рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 210, 222, 223, 227, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 07.03.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2007 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

С.Е. Острович