Постанова

від 07.03.2007 по справі 12/26-245

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/26-245

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2007 р.Справа № 12/26-245

 16 год. 20 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі                

при секретарі судового засідання  

Розглянув матеріали справи

за позовом: Державно-комунальної аптеки №142, м. Тернопіль

до відповідача: Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль

третя особа без самостійних вимог: Головне Управління Державного казначейства України у Тернопільській області, м. Тернопіль

про: повернення безпідставно сплаченого земельного податку в сумі 809,50 грн.

За участю представників сторін:

позивача: Шевчук Р.В. –зав. аптекою, наказ №89-к від 17.08.2000р.

відповідача: Лисий Я.І. –державний податковий інспектор, довіреність №395/7/10-015 від 10.01.2007р.

третьої особи:

Суть справи:

Державно-комунальна аптека №142, м. Тернопіль, надалі позивач, звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль, надалі відповідач, та до третьої особи - Відділення державного казначейства у місті Тернополі, м. Тернопіль, про зворотнє звернення з міського бюджету безпідставно сплаченого земельного податку в сумі 809,50 грн.

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що ДК аптека №142 є закладом охорони здоров'я і має пільги відповідно до ст. 12 Закону України "Про плату за землю" щодо сплати земельного податку, а також зазначає, господарським судом розглядалася аналогічна справа між тими самими сторонами і про той же предмет спору, але за інший період сплати.  

В підтвердження викладеного додає заяву від 08.02.2006р. №12, лист Тернопільської ОДПІ від 06.03.2006р. №12940/7/15-02, податкові розрахунки земельного податку, відомості про наявність документів на землю, звіти про пільги на земельний податок, розрахунки сум земельного податку на земельні ділянки населених пунктів, яким не встановлено грошову оцінку, лист Тернопільської ОДПІ від 18.10.2006р. №67480/7/15-02, платіжні доручення та квитанції.

Представник позивача в судових  засіданнях позовні вимоги підтримує.

Представник Тернопільської ОДПІ в судовому засіданні позовні вимоги заперечує, у відзиві на позов №9586/7/10-015 від 09.02.2007р. зазначає, що ДК аптека №142 діє на принципі повного госпрозрахунку, самофінансування та самоокупності, метою діяльності є отримання прибутку, отже не є закладом охорони здоров'я в розумінні чинного законодавства, а тому повинна сплачувати земельний податок. Разом з тим, згідно п.п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків не може бути оскаржене платником податків в судовому порядку.

Третя особа - Державне казначейство подало суду заперечення на позов від 14.02.207р. №13-08-09/402, в якому зазначає, що за наявності правових підстав органи Державного казначейства здійснюють повернення коштів на підставі висновків органів стягнення або за рішенням суду тільки в тій сумі, яка була зарахована до державного бюджету.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, судом встановлено.

Позивачем по справі – ДК аптекою №142 за період з лютого 2004 року по грудень 2004 року та з січня 2005 року по грудень 2005 року проводилися платежі земельного податку на загальну суму 809,50 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень та квитанцій №№36 від 27.02.2004р., №56 від 26.03.2004р., №76 від 29.04.2004р., №92 від 28.05.2004р.. №105 від 25.06.2004р., №131 від 28.07.2004р.. №150 від 30.08.2004р., №164 від 27.09.2004р., №188 від 29.10.2004р., №205 від 29.11.2004р., №217 від 27.12.2004р., №07 від 31.01.2005р.. №17 від 25.02.2005р., №38 від 30.03.2005р., від 29.04.2005р., №54 від 30.05.2005р., №82 від 30.06.2005р., №1035 від 29.07.2005р., №100 від 22.08.2005р.. №119 від 30.09.2005р.. №132 від 28.10.2005р., №158 від 28.11.2005р., №166 від 28.12.2005р., які долучені до матеріалів справи.

08 серпня 2006 року позивач звернувся до ДПІ у м. Тернополі із заявою №2 з проханням повернути безпідставно сплачену суму земельного податку в розмірі 393,20 грн. за період з січня місяця 2005 року по грудень 2005 року.

Тернопільська ОДПІ направила позивачу листа від 06.03.2006р. №12940/7/15-02, в якому в задоволенні поданої заяви про повернення безпідставно сплаченого земельного податку в сумі 393,20 грн. було відмовлено, мотивуючи тим, що ДКП Аптека №142 діє на принципі повного госпрозрахунку, самофінансування та самоокупності, метою її діяльності є отримання прибутку, в зв'язку з чим не є закладом охорони здоров'я.

Так, відповідно до положень Закону «Основи законодавства України про охорону здоров'я», а саме ст. ст. 16, 21, аптечні заклади на ряду з іншими закладами охорони здоров'я забезпечують безпосередньо охорону здоров'я населення і користуються податковими пільгами, передбаченими законодавством.

Згідно пункту 4 статті 12 Закону України «Про плату за землю»вітчизняні заклади охорони здоров'я звільняються від сплати земельного податку.

Як зазначає позивач в позовній заяві ним подано до податкового органу уточнюючі податкові декларації земельного податку за 2004 та 2005 роки. Однак, Тернопільська ОДПІ листом від 18.10.2006р. №67480/7/15-02 уточнюючі розрахунки не прийнято до уваги.

Оцінивши зібрані по справі докази та дослідивши норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Як вбачається із Статуту позивача та довідки Тернопільського обласного Управління статистики №22-119 Державно-комунальна аптека №142 за організаційно-правовою формою є комунальним підприємством. Форма власності –комунальна, види діяльності –роздрібна, оптова торгівля фармацевтичними товарами та виробництво фармацевтичних товарів.

У відомості, яку подано позивачем вказано, що документом, який встановлює право власності та/або користування землею є рішення міської ради від 14.02.2001р., місцезнаходження земельної ділянки –м. Тернопіль, вул. Миру,13, категорія земель –інші землі, документ, на підставі якого надано пільгу –Закон України «Про плату за землю», сума пільги –423,83 грн.

Так, підпунктом 2.1.5 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, затверджених Наказом Державного комітету України з питань регулярної політики та підприємництва і Міністерства охорони здоров'я від 12.01.2001р. №3/8, визначено, що торгівля лікарськими засобами здійснюється лише через аптеки, аптечні бази (склади). Аптека, аптечна база (склад) належать до закладів охорони здоров'я, що функціонують з дозволу і під контролем державних органів.

Визначення аптечного закладу (аптеки) як закладу охорони здоров'я дається, зокрема у п. 2 Правил торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах, затверджених Постановою КМУ від 17.11.2004р. №1570. Аптека також входить до переліку фармацевтичних (аптечних) закладів в розділі 3 Переліку закладів охорони здоров'я, який затверджений Наказом МОЗ України від 28.10.2002р. №385.

Відповідно до статті 72 Кодексу Адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справи, у яких беруть участь ті самі сторони або особа, щодо якої встановлено ці обставини. А тому, факти, встановленні даними судовими рішеннями мають преюдиційне значення для суду при вирішенні адміністративної справи між тими самими сторонами.

Рішенням господарського суду від 04.04.2003р., яке залишено в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2003р. по справі №13/85-635 за позовом Державно-комунальної аптеки №142 до Держаної податкової інспекції у місті Тернополі та Відділення Державного казначейства у місті Тернополі про повернення з бюджету помилково сплаченого земельного податку за листопад 2000 рік – жовтень 2001 рік встановлено наступне.

Позивач по справі –Державно-комунальна аптека №142 здійснює господарську діяльність за кодом 71212 «Аптечні заклади»згідно із Загальним класифікатором «Галузі народного господарства України», затвердженого Наказом Держкомстату України від 24.01.1994р. №21, що підтверджується довідкою №22-1 Тернопільського обласного управління статистики, є закладом охорони здоров'я і земельний податок не сплачує. Форми розрахунків земельного податку заповнюються і подаються органам Державної податкової служби лише платниками земельного податку, в тому числі і тими, які на ряду з обов'язком сплати земельного податку мають певні пільги по ньому, до яких позивач не належить. Також, посилання податкового органу в запереченнях на позов з посиланням на Наказ Держстандарту України №288 від 22.11.1994р. в даному випадку є неправильним.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про плату за землю»надміру сплачені суми податку підлягають поверненню платнику за його письмовою заявою або за його бажанням зараховуються до сплати податку на наступний рік.

Як констатується в зазначеній статті Закону навіть при надмірній сплаті земельного податку законодавством встановлено варіанти, в межах яких зобов'язані діяти платники і контролюючі органи. Коли ж суб'єкт не являється взагалі платником земельного податку, то в нього не виникає і не може виникнути податкового зобов'язання, а тому посилання Тернопільської ОДПІ на те, що позивач самостійного визначив податкове зобов'язання і не може бути оскаржено згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»безпідставне з огляду на зміст п. 1.2 ст. 1 цього Закону.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено та доведено матеріалами справи, що Державно-комунальна аптека №142 не являється платником земельного податку, не зобов'язана подавати декларації (розрахунки) по земельному податку і відповідно до нього не виникає обов'язок подати уточнений розрахунок, суд прийшов до висновку, що податковий орган при зверненні із заявою щодо повернення безпідставно сплаченого земельного податку суб'єктом із таким статусом повинен був на заявлену вимогу повернути йому безпідставно сплачені кошти.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 71 Кодексу Адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимог та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України судове рішення, ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Стаття 258 КАС України передбачає, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69–71, 158, 161-163 КАС України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Повернути з місцевого бюджету м. Тернополя безпідставно-сплачений земельний податок по ККД 13050100 в сумі 809,50 грн. на користь Державно-комунальної аптеки №142, вул. Миру,13, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 21132579 на р/р 2300260011113 АКБ УСБ МФО 338017.

3.          Стягнути з Державного бюджету на користь Державно-комунальної аптеки №142, вул. Миру,13, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 21132579 на р/р 2300260011113 АКБ УСБ МФО 338017, -  102 грн. судового збору.

    4.          Виконавчий лист видати за заявою Державно-комунальної аптеки №142.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „14” березня 2007 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом двадцяти днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.      

       Суддя