Постанова

від 02.11.2006 по справі 1/293-06-7891

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"02" листопада 2006 р.

Справа № 1/293-06-7891

Одеський апеляційний господарський

суд у складі колегії суддів:

головуючого Михайлова М.В.

суддів Тофана В.М., Журавльова О.О.

при секретарі судового

засідання  Друзенко К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: СПДОСОБА_1.;

від відповідачів: не з'явились, про

час та місце судового засідання повідомлені належним чином:

від третіх осіб: не з'явились, про

час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу Фірми "Афін Лізинг А.Г." та Товариства з

обмеженою відповідальністю "Трансмег-ЮГ"

на рішення господарського суду Одеської  області від 

"25" вересня 2006 року

у справі №1/293-06-7891

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1 м.Ізмаїл Одеської області  

до:  1. Товариства з обмеженою відповідальністю

"Трансмег-ЮГ", м. Рені Одеської області

      2. Фірми "Афін Лізинг А.Г.", м.

Відень, Австрія

треті особи, які не заявляють самостійних

вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1.          Управління Державтоінспекції МВС

України в Одеській області, м.Одеса;

2.          Державна виконавча служба в

Ренійському районі Одеської області, м.Рені Одеської області;

3.          Ізмаїльська митниця, м. Ізмаїл

Одеської області;

4.          Департамент Державної виконавчої

служби Міністерства юстиції України, м.Київ

про визнання

угоди недійсною, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2006 року СПД ОСОБА_1

(далі - Позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до

ТОВ "Трансмег-ЮГ" (далі -Відповідач 1) та Фірми "Афін Лізинг

А.Г." (далі -Відповідач 2), з залученням до участі у справі у якості

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідачів: Управління Державтоінспекції МВС України в Одеській області, ДВС

в Ренійському районі Одеської області, Ізмаїльської митниці та  Департаменту Державної виконавчої служби

Міністерства юстиції України, про визнання угоди недійсною.

В обґрунтування позовних вимог

Позивач посилається на наступне.

У ході примусового виконання

наказів господарського суду Одеської області про стягнення з ТОВ

"Трансмег-ЮГ" на користь стягувачів, у т.ч. ПП ОСОБА_1., суми боргу

шляхом звернення стягнення на майно боржника, ДВС в Ренійському районі Одеської

області встановлено, що за ТОВ „Трансмег-юг” зареєстровані наступні

автотранспорті засоби:

- сідловий тягач IVECO STRALIS

AS44043 T:

Номер шасі

Реєстраційний номер

Рік випуску/колір

Номер реєстр. свідоцтва

1.

WJMM1VSK004259736

424-34 ОВ

2002/червоний

ОІС №556839

2.

WJMM1VSK004259724

424-39 ОВ

2002/червоний

-------------------

3.

WJMM1VSK004259812

424-40 ОВ

2002/червоний

ОІС №556833

4.

WJMM1VSK004259813

424-44 ОВ

2002/червоний

ОІС №556855

5.

WJMM1VSK004259818

424-50 ОВ

2002/червоний

ОІС №556857

6.

WJMM1VSK004259870

424-35 ОВ

2002/червоний

ОІС №556841

7.

WJMM1VSK004259879

424-46 ОВ

2002/червоний

ОІС №556859

8.

WJMM1VSK004259886

424-45 ОВ

2002/червоний

ОІС №556864

9.

WJMM1VSK004259891

424-49 ОВ

2002/червоний

ОІС №556861

10.

WJMM1VSK004259892

424-38 ОВ

2002/червоний

ОІС №556838

11.

WJMM1VSK004260381

424-43 ОВ

2002/червоний

ОІС №556862

12.

WJMM1VSK004259962

424-32 ОВ

2002/червоний

ОІС №556847

13.

WJMM1VSK004260316

424-31 ОВ

2002/червоний

ОІС №556844

14.

WJMM1VSK004260049

424-48 ОВ

2002/червоний

ОІС №556867

15.

WJMM1VSK004260086

424-47 ОВ

2002/червоний

ОІС №556853

16.

WJMM1VSK004260088

424-41 ОВ

2002/червоний

ОІС №556851

17.

WJMM1VSK004260090

424-37 ОВ

2002/червоний

ОІС №556828

18.

WJMM1VSK004260409

424-33 ОВ

2002/червоний

ОІС №556843

19.

WJMM1VSK004260172

424-36 ОВ

2002/червоний

ОІС №556836

20.

WJMM1VSK004260165

424-42 ОВ

2002/червоний

ОІС №556850

- напівпричіп бортовий KOEGEL

SAMITRAILER SN24P90\1/110

Номер шасі

Реєстраційний номер

Рік випуску/колір

Номер реєстр. свідоцтва

1.

WKOSN 002420703161

255-09 OA

2002/червоний

ОІС №556840

2.

WKOSN 002420703162

255-08 OA

2002/червоний

----------------

3.

WKOSN 002420703163

255-17 OA

2002/червоний

ОІС №556834

4.

WKOSN 002420703164

255-21 OA

2002/червоний

ОІС №556856

5.

WKOSN 002420703165

255-27 OA

2002/червоний

ОІС №556858

6.

WKOSN 002420703166

255-14 OA

2002/червоний

ОІС №556842

7.

WKOSN 002420703167

255-22 OA

2002/червоний

ОІС №556860

8.

WKOSN 002420703168

255-24 OA

2002/червоний

ОІС №556863

9.

WKOSN 002420703169

255-26 OA

2002/червоний

ОІС №556866

10.

WKOSN 002420703170

255-16 OA

2002/червоний

ОІС №556837

11.

WKOSN 002420703171

255-20 OA

2002/червоний

ОІС №556865

12.

WKOSN 002420703172

255-10 OA

2002/червоний

ОІС №556846

13.

WKOSN 002420703173

255-12 OA

2002/червоний

ОІС №556844

14.

WKOSN 002420703174

255-25 OA

2002/червоний

ОІС №556868

15.

WKOSN 002420703175

255-23 OA

2002/червоний

ОІС №556854

16.

WKOSN 002420703176

255-18 OA

2002/червоний

ОІС №556852

17.

WKOSN 002420703177

255-15 OA

2002/червоний

ОІС №556832

18.

WKOSN 002420703178

255-11 OA

2002/червоний

ОІС №556831

19.

WKOSN 002420703179

255-13 OA

2002/червоний

ОІС №556835

20.

WKOSN 002420703180

255-19 OA

2002/червоний

ОІС №556849

У ході перевірки стану

платоспроможності боржника було встановлено,                              що ТОВ

„Трансмег-юг” є власником означеного майна на підставі укладеного ним з

компанією „Дестон Директ Лимитед” інвестиційного контракту від 02.12.2002р.                            НОМЕР_1, на

підставі якого до статутного фонду ТОВ „Трансмег-ЮГ” було внесено у вигляді

інвестицій 20 одиниць сідлових тягачів марки E IVECO STRALIS AS44043 Tта 20

одиниць полупричепів марки E KOEGEL SAMITRAILER SN24P90\1/110.

Проте, під час подальших виконавчих

дій стало відомо про існування угоди про лізинг від 02.12.2002р. НОМЕР_2,

предметом якої стали відносини компанії „Афін Лізинг А.Г.” й ТОВ „Трансмег-ЮГ”

з приводу передачі останньому в лізинг на умовах фінансового обліку 20 одиниць

сідлових тягачів марки E IVECO STRALIS AS44043 Tта 20 одиниць полупричепів

марки E KOEGEL SAMITRAILER SN24P90\1/110.

На підставі названої угоди

нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинений виконавчий напис

про стягнення з ТОВ „Трансмег-ЮГ” на користь „Афін Лізинг А.Г.” вантажних

автомобілів та причепів згідно угоди про лізинг, після чого 16.03.2005р.

Департаментом ДВС України було відкрите виконавче провадження про повернення

транспортних засобів на користь компанії „Афін Лізинг А.Г.” з накладенням

арешту та заборони на відчуження цього майна.

Виходячи з викладеного й тієї

обставини, що наявність укладеної відповідачами угоди про лізинг від

02.12.2002р. НОМЕР_2 перешкоджає суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 у

здійсненні заходів, націлених на виконання рішення господарського суду Одеської

області від 24.03.2006р. у справі  №

28/54-06-1284, останнім згідно заявлених позовних вимог ставиться питання про

визнання цієї угоди недійсною.

У відзиві на позовну заяву Фірма

"Афін Лізинг А.Г."  вважає її

безпідставною, посилаючись на той факт, що Позивач не є стороною оскаржуваної

угоди, тобто дана угода не породжувала для останнього будь-яких правових

наслідків, отже СПДОСОБА_1. є неналежним Позивачем. Також, відповідно до п.16.1

угоди про лізинг будь-які спори щодо даної угоди повинні вирішуватись тільки

через Міжнародний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України.

Третя особа -Ізмаїльська митниця

-надала до суду письмові пояснення, в яких вказує, що під час здійснення

митного оформлення Придунайською митницею транспортних засобів, які ввозилися

на територію України як внесок іноземного інвестора до статутного фонду ТОВ

„Трансмег-ЮГ”, угода про лізинг від 02.12.2002р. НОМЕР_2 надана не була; у

зворотному випадку митне оформлення вантажу повинне було б здійснюватися на

загальних підставах зі сплатою всіх необхідних податків та зборів, без

застосування пільг при перевезенні майна як внесок іноземного інвестора до

статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями на підставі статті 18

Закону України "Про режим іноземного інвестування"  від 19.03.1996 р. № 93/96-ВР.

В письмових поясненнях, наданих до

суду, Відповідач-2 наполягає на тому, що право власності, що є предметом

договору про лізинг, належить Фірмі "Афін Лізинг А.Г." і ніколи не

належало Компанії "Дестон Директ Лімітед", що підтверджується листом

від останнього. Як стверджує Відповідач-2, інвестиційний договір втратив свою

чинність, що підтверджується листом Державної митної служби України від

19.06.2006 року за №8/18-01/4324.

Рішенням місцевого господарського

суду від 25.09.2006 року (суддя Гарник Л.Л.) позов задоволено: визнано

недійсною угоду про лізинг НОМЕР_2 від 02.12.2002 року, укладену між ТОВ

"Трансмег-ЮГ" та Компанією "Афін Лізинг А.Г.", з огляду на

те, що сторони були позбавлені законних підстав укладати вказану угоду, оскільки

транспортні засоби, які були предметом даної угоди ввезені в Україну як внесок

іноземного інвестора до статутного фонду ТОВ "Трансег-ЮГ".

Не погоджуючись з рішенням

місцевого суду ТОВ "Трансмег-ЮГ" 

звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною

скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від

25.09.2006 року скасувати. Скаржник вважає, що судом порушено норми

матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення.

На думку скаржника, порушена підвідомчість та предметна підсудність справи.

Також, як вважає скаржник, судом не враховано той факт, що право власності на

транспортні засоби не належало інвестору.

Також з апеляційною скаргою на

рішення місцевого господарського суду від 25.09.2006 року до Одеського

апеляційного господарського суду звернулось ТОВ "Трансмег-ЮГ", в якій

просить вказане рішення скасувати, посилаючись на ті ж підстави, що й

Відповідач-2.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК

України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду

апеляційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи

апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність

застосування господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та

процесуального права, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають  з наступних підстав.

Отже, ТОВ  "Трансмег-ЮГ"  є 

боржником  Позивача  на 

загальну  суму  1 610 862,27 

грн.

У 

ході  перевірки стану

платоспроможності боржника було встановлено, що ТОВ "Трансмег-ЮГ" є

власником означеного майна на підставі укладеного ним з компанією "Дестон

Директ Лимитед»інвестиційного контракту від 02.12.2002р.НОМЕР_1, на підставі

якого до статутного фонду ТОВ "Трансмег-ЮГ" було внесено у вигляді

інвестицій 20 одиниць сідлових тягачів та 20 одиниць полупричепів.

Проте, під час подальших виконавчих

дій, стало відомо про існування угоди про лізинг від 02.12.2002р. НОМЕР_2,

предметом якої стали відносини компанії "Афін Лізинг А.Г." й ТОВ

"Трансмег-ЮГ" з приводу передачі останньому в лізинг на умовах

фінансового обліку тих же 20 одиниць сідлових тягачів марки та 20 одиниць

полупричепів.

На підставі названої угоди

нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинений виконавчий напис

про стягнення з ТОВ "Трансмег-ЮГ" на користь "Афін Лізинг

А.Г." вантажних автомобілів та причепів згідно угоди про лізинг, після

чого 16.03.2005р. Департаментом ДВС України було відкрите виконавче провадження

про повернення транспортних засобів на користь компанії "Афін Лізинг

А.Г." з накладенням арешту та заборони на відчуження цього майна.

Враховуючи те, що наявність  угоди про лізинг від 02.12.2002р. НОМЕР_2

перешкоджає Позивачу у здійсненні заходів, націлених на виконання рішення

господарського суду Одеської області від 24.03.2006р. у справі № 28/54-06-1284,

ним заявлені позовні вимоги щодо визнання цієї угоди недійсною.

У цьому зв'язку ТОВ

"Трансмег-ЮГ", відповідно до Закону України "Про режим

іноземного інвестування" та згідно умов інвестиційного контракту НОМЕР_1

від 02.12.2002р., 22 січня 2003 року внесло зміни до власного статуту,

зазначивши що майно і статутний фонд ТОВ "Трансмег-ЮГ" складається,

крім внесків громадянОСОБА_2 та ОСОБА_3, з інвестицій компанії "Дестон

Директ Лимитед".

Згодом, ТОВ „Трансмег-ЮГ", з

метою забезпечення укладеного з фізичною особою ОСОБА_4 договору позики від

03.12.2004р.НОМЕР_4, уклало з нею ж договір застави транспортного засобу від

03.12.2004р. НОМЕР_5, відповідно до умов якого передало в заставу один з

сідлових тягачів з напівпричепом бортовим. Правомірність названих договорів та

вчиненого 22.04.2005р. виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на

транспортні засоби, які були предметом застави згідно договору від 03.12.2004р.

НОМЕР_4, встановлена згідно рішення Бабушкинського районного суду м.

Дніпропетровська від 11.05.2006р. у справі № 2-1295/06.

Ізмаїльською митницею надані

пояснення по справі,  які підтверджені

листом  від 02.11.2006 р.  на адресу Одеського апеляційного господарського  суду, 

згідно яких  під час здійснення

митного оформлення Придунайською митницею транспортних засобів, які ввозилися

на територію України як внесок іноземного інвестора до статутного фонду ТОВ

„Трансмег-ЮГ", угода про лізинг від 02.12.2002р. НОМЕР_2 надана не була;

у зворотному випадку митне оформлення вантажу повинне було б здійснюватися на

загальних підставах зі сплатою всіх необхідних податків та зборів, без

застосування пільг при перевезенні майна як внесок іноземного інвестора до

статутного фонду підприємств з Іноземними інвестиціями на підставі статті 18

Закону України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.1996р. №

93/96-ВР.

На підставі статті 18 названого

Закону майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до

статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для

реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом. При

цьому митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на

підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням

платежу не більш як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної

митної декларації. Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо у

період, на який дається відстрочення платежу, зазначене майно зараховане на

баланс підприємства і податковою інспекцією за місцезнаходженням підприємства

зроблена відмітка про це на примірнику векселя.

Якщо протягом трьох років з часу

зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними

інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до

статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується,  у тому числі у зв'язку з припиненням

діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон),

підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється

виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за

офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день

здійснення відчуження майна.

Відповідно до пункту 2 Розділу II

"Прикінцеві положення" Закону України від 07.12.2000 р. № 2134"Про

внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку

автомобілів в Україні" автомобіль, що був попередньо ввезений в Україну

без сплати (повної або часткової) передбачених законодавством податків та

зборів, на підставі пільг, наданих законодавством, може бути відчужений або

переданий у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження тільки

після сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених

законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України.

Пунктом 4 прикінцевих положень

Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16.01.2003р., який набрав чинності

з 01.01.2004р., передбачено, що положення цього Кодексу застосовується до тих

прав і обов'язків, що продовжують існувати або виникли після набрання чинності

цими положеннями.

Стаття 207 Господарського кодексу

України передбачає можливість визнання недійсним на вимогу однієї із сторін

господарського зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з

метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено

учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської

компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до частини 7 статті 179

Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами,

встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей,

передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих

видів договорів.

Згідно частини 1 статті 203

Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу,

іншим актам цивільного законодавства.

На підставі частини 3 статті 215

названого Кодексу правочин може бути визнаний судом недійсним, якщо недійсність

правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша

заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених

законом.

На підставі частини 2 статті 215

названого кодексу правочин є недійсним, якщо недійсність правочину прямо

встановлена законом.

Таким чином, у ту мить, коли

транспортні засоби перетнули митний кордон України та були відповідним

чином зареєстровані як внесок іноземного інвестора за інвестиційним контрактом

від 02.12.2002р.НОМЕР_1, угода про лізинг від 02.12.2002р. НОМЕР_2 починає

прямо суперечить встановленим нормам законодавства України.

Колегія  суддів вважає,  що господарський суд правомірно відхилив

клопотання Компанії "Афін Лізинг А.Г." про припинення провадження у

справі як таке, що не відповідає нормам чинного законодавства. Та обставина, що

згідно пункту 16.1 угоди № НОМЕР_2 від 02.12.2002р. судові провадження, які

стосуються даної угоди, здійснюються Міжнародним арбітражним судом при

Торгово-промисловій палаті України, не може розглядатися в якості підстави

припинення провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 Господарського

процесуального кодексу України, оскільки позов подано суб'єктом підприємницької

діяльності ОСОБА_1, який не є стороною оспорюваної угоди про лізинг НОМЕР_2

від 02.12.2002р, але ця угода перешкоджає законним вимогам позивача по

виконанню наказу Господарського суду Одеської області від 24.03.2006 р. у

справі №28/54-06-1284 про стягнення з ТОВ "Трансмег-ЮГ" коштів шляхом

звернення стягнення на майно боржника, зачіпає майнові інтереси СПД ОСОБА_1,

діє всупереч вимогам чинного законодавства, 

тому  повинна  бути визнана 

недійсною.

Колегія  суддів 

вважає  за  необхідне 

зазначити,  що здійснення

компанією "Афін Лізинг  А.Г."

своїх передбачуваних прав у разі одночасної дії договору лізингу та

інвестиційного договору, який було прийнято і зареєстровано компетентними

державними структурами (митниця, податкова, УВС і інші) допускає суперечність

моральним засадам суспільства, навмисне нанесення шкоди іншим особам,

неправомірне обмеження конкуренції, що обумовлено ст.13 ЦК України.

Згідно тексту договору лізингу

НОМЕР_2, а саме статті 1.1 договору, Лізингодержувач зобов'язав прийняти

устаткування, використовувати його в чіткій відповідності із справжньою угодою

і своєчасно вносити за нього відповідні лізингові платежі.

Ст. 2.7

договору передбачає попередній лізинговий платіж безпосередньо  лізингодавцю у розмірі 86000,00 євро не

пізніше 14 днів з моменту укладення договору лізингу. Підтвердження

здійснення такого платежу з боку Відповідачів 

у  справі  відсутні.

Ст.3.1 договору

передбачає щоквартальний лізинговий платіж з боку Лізингодержувача у розмірі

106 842,00 євро, причому перший такий платіж повинен бути здійснений

Лізингодержувачем через три місяці після поставки устаткування, а подальші

платежі повинні проводитися через послідовні інтервали в 3 місяці. Підтвердження

здійснення  щоквартальних платежів з боку

компанії "Афін Лізинг  А.Г."

або  ТОВ "Трансмег-ЮГ" суду  не надані.

Ст.5.3. договору

передбачає право Лізингодавця, у разі прострочення Лізингоодержувачем  здійснення лізингового платежу на термін

більше 45 днів після настання терміну платежу, розірвати угоду про лізинг і

одержати своє майно назад.

Ст. 11.2 і 11.5 договору

передбачає право Лізингодавця на безперешкодну інспекцію устаткування і у

будь-який момент.

Ст. 11.4 передбачає

як обов'язок Лізингодержувача один раз в три місяці письмово інформувати

Лізингодавця  про технічний  стан  

устаткування.

Ст. 12.1 передбачає

як обов'язок Лізингодержувача після підписання акту прийому-передачі

устаткування надати Лізингодавцю нотаріально завірену копії Митної декларації і

технічного паспорта Державтоінспекції, за якими свідчиться, що дане

устаткування є власністю Лізингодавця і одержане за договором фінансового

лізингу. При цьому Лізингоодержувач  буде

тільки користувачем устаткування і не зможе розпоряджатися їм на правах

власника. Таким чином колегія  суддів

вважає  наявними  наступні 

порушення за  договором  лізінгу:

відсутність попереднього

лізингового платежу;

відсутність завірених нотаріально

копій митних декларацій;

відсутність запису в технічних

паспортах устаткування  якої-небудь

інформації  про існування договору

лізингу і про права власності  «Афін

Лізинг  А.Г.»на дане устаткування;

відсутність квартальних лізингових

платежів;

ненадання заводу - виготівнику

(постачальнику за договором) копій ввізних митних документів на устаткування;

Ненадання Лізингодавцю завірених

нотаріально копій, обов'язкових за договором 

документів, не викликали певної зацікавленості з боку

Лізингодавця  про долю своєї власності -

переданого в лізинг устаткування.

Склалася  ситуація 

коли Лізингодавець не поспішає 

зберегти своє майно і гроші від 

партнера,  який  не 

виконує  своїх  обов'язків за 

договором.  Лише 12 грудня 2004

року, через два роки після митного оформлення даного устаткування, як

інвестиція від компанії "Дестон 

Директ  Лімитед",

Лізингодавець   приймає рішення про

вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Колегія  суддів 

вважає,  що  дані факти указують на те, що лізингодавець

за договором лізингу    не поспішав з

поверненням устаткування не тому, що довіряв українському партнеру, а тому що

сам був  зацікавлений, щоб дане

устаткування   поступило на митну межу

України   як інвестиція, при цьому   абсолютно свідомо позбавляв себе права

власності на дане устаткування, тим самим визнаючи договір лізингу за нікчемну

операцію (п.2 ст.215; п.5 ст.203 ГК України). Даний висновок

підтверджують наступні факти:

надане відповідачем -

компанією "Афін Лізинг  А.Г."

як доказ, лист від компанії  „Дестон

Директ Лімитед”, про визнання за компанією „Афін Лізинг  А.Г.” права власності на спірне устаткування,

що є предметом договору лізингу;

визнання компанією "Афін

Лізинг А.Г." існування, дійсність і законність інвестиційного договору,

укладеного між ТОВ „Трансмег-ЮГ” і компанією "Дестон Директ Лімитед",

що у свою чергу доводить існування якогось договору, укладеного між компанією

"Дестон Директ Лімитед" і компанією „Афін Лізинг  А.Г.” на предмет виникнення яких-небудь прав

на устаткування за спірним договором лізингу (виходить з тексту апеляційної

скарги компанії "Афін Лізинг А.Г.");

оскільки представник ТОВ

„Трансмег-ЮГ”  Манушин В.О. є також

представником компанії-інвестора „Дестон Директ Лімитед", що

підтверджується протоколом загальних зборів засновників ТОВ

"Трансмег-ЮГ" про внесення змін в засновницькі документи і включення

до складу учасників товариства іноземного інвестора, а також зареєстрованими

належним чином змінами в Статутні документи, то можна дійти до  висновку 

про угоду трьох сторін на митну реєстрацію устаткування за інвестиційним

договором. При цьому „Афін Лізинг  А.Г.”

втрачає право вимоги від  ТОВ

„Трансмег-ЮГ” повернення устаткування у свою власність, а у компанії „Дестон

Директ Лімитед” виникають зобов'язання перед "Афін Лізинг  А.Г." по оплаті за устаткування,

передане ТОВ  „ТРАНСМЕГ-ЮГ” як

інвестиція. ТОВ „Трансмег-ЮГ” повністю звільнена від зобов'язань перед

компанією  „Афін Лізинг А.Г.” і перед

компанією Дестон-Лімитед.

Таким чином,  колегія 

суддів  вважає , що рішення

господарського суду Одеської області від 25 вересня 2006 року по справі

№1/293-06-7891 прийнято без порушення матеріального і процесуального права, з

повним дослідженням обставин справи і відповідністю з існуючим законодавством

України. Тому апеляційні  скарги  не 

підлягають  задоволенню,

рішення  господарського  суду 

слід  залишити  без 

змін.

Керуючись ст.

ст.  99,101,103-105 ГПК України,  суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Фірми "Афін

Лізинг А.Г." та Товариства з обмеженою відповідальністю

"Трансмег-ЮГ" на рішення господарського суду Одеської області

від  25 вересня 2006 року у справі №

1/293-06-7891  залишити без задоволення,

рішення -без змін.

Постанова набирає законної сили з

дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого

господарського суду України.  

Головуючий суддя:                                                            М.В. Михайлов

Суддя:                                                                               

В. М. Тофан

Суддя:                                                                                

О.О. Журавльов