Ухвала

від 28.03.2012 по справі 2а-1670/7428/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2012 р.Справа № 2а-1670/7428/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2011р. по справі № 2а-1670/7428/11

за позовом ТОВ "Юлір"

до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області Державної податкової служби третя особа ТОВ "Ін-Буд-Київ"

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2011року адміністративний позов ТОВ "Юлір"до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області, третя особа: ТОВ "Ін-Буд-Київ" про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області № 0008112301/2772 від 01.09.2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Юлір" (код ЄДРПОУ 30941236) витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. 40

Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає постанову винесеною з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011р., прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позову.

ТОВ "Юлір" заперечує проти вимог та доводів апеляційної скарги, вважає прийняте судове рішення законним і обґрунтованим та просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями Кременчуцької ОДПІ в період з 01.08.2011 року по 05.08.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Юлір" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт № 5913/23-209/30941236 від 12.08.2011 року.

Перевіркою, крім іншого, встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження ТОВ "Юлір" податку на додану вартість загалом в розмірі 72 505 грн. (в т.ч., за березень 2010 року - 2 247 грн., за квітень 2010 року - 8 327 грн., за травень 2010 року - 1 491 грн., за червень 2010 року - 5 519 грн., за липень 2010 року - 11 834 грн., за серпень 2010 року - 13 171 грн., за вересень 2010 року - 29 916 грн.)

На підставі висновків акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 01.09.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008112301/2772, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 108 757 грн. 50 коп. (в т.ч. 72 505 грн. - основний платіж, 36 252 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції).

Підставою для зменшення податкового кредиту з ПДВ слугувало те, що в перевіряємий період позивач мав правовідносини з ТОВ " Ін-Буд-Київ " у якого відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, а саме: відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби тощо.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області, суд першої інстанції виходив з того , що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість", отже висновок про заниження позивачем суми податкового кредиту по ПДВ за березень - вересень 2010 року необґрунтований.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Згідно п.п.7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"№ 168/97 -ВР (далі Закон № 168/97 -ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, як встановлено пп 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті передбачено, що про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Пунктом 9.2 ст.9 Закону № 168/97 -ВР визначено, що будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 цього Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"встановлено обов'язкову наявність такого реквізиту первинного облікового документу, як особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається , що між ТОВ "Юлір" (Генпідрядник) та ТОВ "Ін-Буд-Київ" (Субпідрядник) 10.03.2010 року укладено договір субпідряду № 27.

Відповідно до п. 1.1. договору Генпідрядник доручає, а Субпідрядник бере на себе зобов'язання щодо виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах міста Кременчука

На виконання зазначеного договору надано податкові накладні: № 043103 від 31.03.2010 року на загальну суму 4 968 грн. 22 коп., в т.ч. ПДВ - 828 грн. 04 коп., № 053103 від 30.03.2010 року на загальну суму 8 510 грн. 83 коп., в т.ч. ПДВ - 1 418 грн. 47 коп., № 300406 від 30.04.2010 року на загальну суму 39 295 грн. 48 коп., в т.ч. ПДВ - 6 549 грн. 25 коп., № 300407 від 30.04.2010 року на загальну суму 10 664 грн. 68 коп., в т.ч. ПДВ - 1 777 грн. 45 коп., № 310502 від 31.05.2010 року на загальну суму 8 947 грн. 93 коп., в т.ч. ПДВ - 1 491 грн. 32 коп., № 010630 від 30.06.2010 року на загальну суму 4 955 грн. 15 коп., в т.ч. ПДВ - 825 грн. 86 коп., № 020630 від 30.06.2010 року на загальну суму 3 185 грн. 24 коп., в т.ч. ПДВ - 530 грн. 87 коп., № 030630 від 30.06.2010 року на загальну суму 1 927 грн. 73 коп., в т.ч. ПДВ - 321 грн. 29 коп., № 040630 від 30.06.2010 року на загальну суму 23 048 грн. 21 коп., в т.ч. ПДВ - 3 841 грн. 37 коп., № 030730 від 30.07.2010 року на загальну суму 59 318 грн. 66 коп., в т.ч. ПДВ - 9 886 грн. 44 коп., № 040730 від 30.07.2010 року на загальну суму 5 006 грн. 18 коп., в т.ч. ПДВ - 834 грн. 36 коп., № 050730 від 30.07.2010 року на загальну суму 6 681 грн. 36 коп., в т.ч. ПДВ - 1 113 грн. 56 коп., № 030830 від 30.08.2010 року на загальну суму 29 896 грн. 40 коп., в т.ч. ПДВ - 4 982 грн. 73 коп., № 050831 від 31.08.2010 року на загальну суму 49 426 грн. 74 коп., в т.ч. ПДВ - 8 237 грн. 79 коп., № 111030 від 30.09.2010 року на загальну суму 21 298 грн. 46 коп., в т.ч. ПДВ - 3 549 грн. 74 коп., № 121030 від 30.09.2010 року на загальну суму 70 860 грн. 64 коп., в т.ч. ПДВ - 11 810 грн. 11 коп., № 131030 від 30.09.2010 року на загальну суму 21 223 грн. 62 коп., в т.ч. ПДВ - 3 537 грн. 27 коп., № 141030 від 30.09.2010 року на загальну суму 7 256 грн. 30 коп., в т.ч. ПДВ - 1 209 грн. 38 коп., № 151030 від 30.09.2010 року на загальну суму 19 667 грн. 34 коп., в т.ч. ПДВ - 3 277 грн. 89 коп., № 161030 від 30.09.2010 року на загальну суму 39 192 грн. 12 коп., в т.ч. ПДВ - 6 532 грн. 02 коп.

Відповідно до умов договору № 27 від 10.03.2010 року на виконання договірних зобов'язань Субпідрядник надає Генпідряднику довідки вартості виконаних підрядних робіт та акти приймання виконаних робіт.

В матеріалах справи містяться належним чином оформлені довідки вартості виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних робіт, що складені та підписані ТОВ "Ін-Буд-Київ" і ТОВ "Юлір" на виконання зобов'язань за вищевказаним договором від 10.03.2010 року .

Виконані Субпідрядником будівельно-монтажні роботи оплачено Генпідрядником у повному обсязі. Так, часткова оплата проведена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Ін-Буд-Київ" у АТ "Райффайзен Банк Аваль", що підтверджується копіями виписок банку, наявних у матеріалах справи .

Крім того, на суму 94 498 грн. 48 коп. між ТОВ "Ін-Буд-Київ" (Первісний кредитор), ТОВ "Прістекс ЛТД" (Новий кредитор) та ТОВ "Юлір" (Боржник) укладено договір № 11 від 01.02.2011 року про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1.1 якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредитору і стає кредитором за договором № 27 від 10.03.2010 року .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)

Згідно з ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

При цьому, за умовою ч. 3 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Договір субпідряду № 27 від 10.03.2011 року не містить заборони щодо заміни кредитора у зобов'язанні .

Заборони щодо заміни кредитора у зобов'язанні не містить і Закон України "Про податок на додану вартість".

В силу ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом договору відступлення права вимоги № 11 від 01.02.2011 року до ТОВ "Прістекс ЛТД" (Новий кредитор) перейшла вимога за зобов'язанням ТОВ "Юлір" сплатити кошти в сумі 94 498 грн. 48 коп.

Відповідно до наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень № 79 від 01.03.2011 року, № 87 від 15.03.2011 року, № 92 від 16.03.2011 року позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ "Прістекс ЛТД" перераховано кошти загалом в сумі 94 498 грн. 48 коп., в т.ч. ПДВ - 15 749 грн. 75 коп.

Колегія суддів зазначає , що реальність (фактичність) виконання вищевказаних господарських операцій підтверджується наданими до матеріалів справи вищевказаними первинними документами.

По взаємовідносинам з даним підприємцем, ТОВ " Юлір " згідно податкових декларацій з ПДВ за березень - вересень 2010 р. включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 72505,0 грн.

На момент здійснення господарських операцій контрагент позивача ТОВ " Ін-Буд-Київ " був платником податку на додану вартість, зареєстрованим відповідно до ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість". Статус постачальника позивача підтверджується доданими до матеріалів справи доказами і не заперечувався відповідачем.

При цьому, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією.

Колегія суддів зазначає , що податкові накладні оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючим у ході проведення перевірки не встановлено.

Тобто , з наведеного вбачається ,що всі господарські операції позивача з ТОВ "ІЦ " Ін-Буд-Київ " проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання робіт (послуг) та розрахунки з постачальником таких робіт (послуг), таким чином податковий кредит правомірно відображено в податкових деклараціях з ПДВ.

Зауваження щодо використання отриманих робіт в господарській діяльності, реальності операції, повноти або змісту наведених первинних документів, податкових накладних тощо, відповідач не висував.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції, не прийнявши до уваги твердження відповідача щодо нікчемності правочинів, вчинених позивачем з ТОВ " Ін-Буд-Київ ", дійшов висновку про правомірність та у відповідність до вимог пп.7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів сум ПДВ по спірному договору.

Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладений між позивачем та ТОВ " Ін-Буд-Київ " правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такий, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти судами встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між ТОВ " Юлір " з ТОВ " Ін-Буд-Київ " не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано роботи (послуги) та перераховано грошові кошти.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами , що суми сплаченого податку з придбання послуг позивачем підтверджено податковими накладними, а тому підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Так, відповідач визнає і не оспорює, що саме за вказаним договором позивач фактично сплатив своєму контрагенту грошові суми, що і було одним з передбачених договорів наслідків (оплата). Що ж до настання таких правових наслідків як передача у власність позивачу певних послуг, то дані обставини підтверджуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку позивача.

У зв'язку з цим, як правильно встановлено судом першої інстанції, податкові та видаткові накладні, підписані уповноваженими особами та є первинними документами, складеними у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту відповідно п.п. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"є законним.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Висновки податкового органу, які викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

За таких обставин, вимоги позивача є правомірними, ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2011р. по справі № 2а-1670/7428/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г. Судді (підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.