Ухвала

від 10.05.2012 по справі 2а/0270/5480/11

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5480/11

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2

відповідача: Лесика В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ФОП ОСОБА_4 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Вінниці про скасування податкових повідомлень-рішень № 0007371721 та 0007361721 від 03.10.2011 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що ДПІ у м. Вінниці було проведено планову документальну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 за період з 01.07.2009 по 31.12.2010р. За результатами перевірки складено акт № 3831/1721/НОМЕР_3 від 19.09.2011 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007371721 від 03.10.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 498457, 50 грн. (в тому числі штрафна санкція 99691,50 грн.) та податкове повідомлення -рішення № 0007361721 від 03.10.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 129518,85 грн. Вважаючи рішення податкового органу необґрунтованими, просили визнати їх протиправними та скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2012 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні апеляційним судом в порядку ст. 55 КАС України було замінено первісного відповідача - ДПІ у м.Вінниці на належного відповідача - правонаступника Вінницьку ОДПІ.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2012 року скасувати, а у задоволенні позову - відмовити, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_4 04.03.2005р. зареєстрована Реєстраційною Палатою Вінницької міської ради (а.с.8). Позивач в перевіряємий період була платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 16.03.2005 №52767926 (а.с. 9).

ДПІ у м.Вінниці було проведено планову документальну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року, наслідки якої оформлені актом № 3831/1721/НОМЕР_3 від 19.09.2011 року (а.с. 10-24).

З акту вбачається, що перевіркою встановлено порушення ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-ІV, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4., п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03.10.2011 року № 0007371721 (а.с. 25) та № 0007361721 (а.с. 26), яким позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб -СПД від здійснення підприємницької діяльності , за період що перевірявся, в сумі 129518,85 грн., та донараховано податку на додану вартість за період, що перевірявся в сумі 398766 грн.

Як вбачається із акту перевірки, підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень стало те, що на порушення розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 р. СПД ОСОБА_4 до валових витрат включено кошти, сплачені ТОВ "Будпостачсервіс-2006", ТОВ "Юг-Капітал", ПП "С.А.С", ТОВ "СІБЕР" на загальну суму 1753255 грн. за моніторинг експедиторських послуг, що не пов'язано з одержанням доходу.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 р. , оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, оподаткованим доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Відповідно до Додатку N 7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 14.02.2001 р. N 53) затвердженого Головною державною податковою інспекцією, від 21.04.1993, № 12 "Про затвердження Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю") Про склад валових витрат виробництва (обігу), що виключаються з валового доходу платників податку - фізичних осіб , а саме: Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон N 334/94-ВР), з урахуванням відповідних обмежень і особливостей стосовно фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Склад валових витрат наведено у пункті 5.2 статті 5 Закону N 334/94-ВР. Згідно з цим пунктом до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням певних обмежень (п. 5.2 ст. 5 цього Закону). Положення статті 5 Закону N 334/94-ВР застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно з операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отримано дохід.

Підпунктом 7.4.1 , п. 7.4 , ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку» та відповідно п.п. 7.4.4. п. 7.4 , ст. 7 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Крім того, пунктом 86.1 ст. 85 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджений наказом ДПА України від 22.12.2010 року за № 984, зареєстрований Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 (Порядок оформлення).

Пунктом 5.2. Порядку оформлення встановлено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Судом першої інстанції встановлено, що ні в акті перевірки, ні в інших матеріалах справи не визначено підстав та фактів, на основі яких сформовані висновки акта перевірки.

Разом із тим, представником позивача в обґрунтування позовних вимог суду першої інстанції були надані як додатковий доказ використання наданих послуг з моніторингу експедиторських послуг та пошуку клієнтів листи контрагентів позивача (а.с.79-83), з яких вбачається причинно-наслідковий зв'язок наданих послуг з моніторинг експедиторських послуг та пошуку клієнтів з господарською діяльністю позивача.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

З тих же підстав колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності в діях позивача порушення вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4., п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість». В основу вказаних порушень лягли ті ж самі господарські правовідносини з тим ж контрагентами щодо надання послуг з маркетингового дослідження експедиційних послуг та пошук клієнтів, факт не надання яких не підтверджено. Відповідно і суми сплаченого ПДВ вартості таких наданих послуг правомірно віднесено до складу податкового кредиту. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2012 року , -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 15 травня 2012 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.