Ухвала

від 11.05.2012 по справі 2а/0270/414/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/414/12

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницязернотехсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003922330 від 17.11.2011 року , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Вінницязерносервіс" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003922330 від 17.11.2011 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами проведеної 01.11.2011 року позапланової невиїзної документальної перевірки ДПІ у м. Вінниці складено акт № 4271/23/352000668 та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003922330 від 17.11.2011 року, яким ТОВ "Вінницязерносервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 50005,00 грн., у тому числі за основним платежем 50004,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн. Вважаючи висновки акту необґрунтованими, а рішення - протиправним, просили визнати його таким і скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.03.2012 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.03.2012 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник апелянта (відповідача) не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Крім того, направив на адресу суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, які долучені до матеріалів справи, з яких вбачається, що апеляційну скаргу позивач не визнає повністю, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.11.2011 року державним податковим інспектором ДПІ у м. Вінниці проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Вінницязерносервіс"( код ЄДРПОУ 35200668) з питань підтвердження взаєморозрахунків з ПП "Вектор-М"за лютий 2011 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 4271/23/35200668 від 01.11.2011 року (а.с.35-43).

Перевіркою встановлені наступні порушення:

1. ст.185, ст.187, ст.188, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.1, п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року (із змінами та доповненнями), а саме: складені з порушенням норм п.2.4. Положення № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затверджене Міністерством фінансів України від 24.05.1995 року № 88, в результаті чого ТОВ "Вінницязерносервіс" завищено податковий кредит в декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму ПДВ 50004,00 грн.;

2. п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України ТОВ "Вінницязерносервіс" занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за лютий 2011 року на суму ПДВ 50004,00 грн.;

3. ст.ст. 202, 203, 228 Цивільного кодексу України, ст. 3, 5, 17, 49, 55 Господарського кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним по правочинам, здійсненим ТОВ "Вінницязерносервіс" при придбані товарів (послуг).

Не погоджуючись з такими висновками перевіряючого, позивач скористався наданим йому правом та направив 04.11.2011 року начальнику ДПІ у м. Вінниці письмові заперечення на акт (а.с.31-34). За результатами розгляду заперечень 14.11.2011 року ДПІ у м. Вінниці (лист № 67348) висновки викладені в акті перевірки підтверджені, а заперечення залишені без задоволення (23-30).

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003922330 від 17.11.2011 року (Форми "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 50004,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 1,00 грн. (а.с.22).

За наслідками адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення від 17.11.2011 року залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення (а.с.15-21).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що згідно п.п.14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що ТОВ "Вінницязерносервіс" до складу податкового кредиту було включено суми ПДВ від постачальника ТОВ "Вектор-М "за лютий 2011 року в розмірі 50003,80 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.02.2011 року між ТОВ "Вінницязерносервіс"(Покупець) та ПП "Вектор-М"(Постачальник) укладено договір поставки № 5, згідно п.1 якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю олію соняшникову нерафіновану у кількості та за ціною, що буде зазначено у видаткових накладних на товар, а Покупець бере на себе зобов'язання прийняти і оплатити вартість вказаного товару. Товар за даним договором поставляється Покупцю на умовах FCA ПАТ "Чернівецький олійно-жировий комбінат"(в редакції Інкотермс 2000 року) (а.с.57). Даний договір скріплений та підписаний уповноваженими сторонами підприємств.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що оплата за товар здійснюється Покупцем протягом 90-та календарних днів з моменту отримання товару

В подальшому 28.02.2011 року між товариствами укладено додатковий договір до договору поставки № 5 від 01.02.2011 року (а.с.58).

Виконання сторонами умов вищенаведеного договору підтверджується дослідженими судом першої інстанції документами: специфікацією № 1 від 28.02.2011 року до договору № 5 від 01.02.2011 року (а.с.59); видатковою накладною № 0000015 від 28.02.2011 року на олію соняшникову нерафіновану в кількості 32,47 кг. на суму 500003,80 грн., з ПДВ -300022,80 грн. (а.с.60); актом приймання-передачі № ВМ-0000015 від 28.02.2011 року на олію соняшникову нерафіновану в кількості 32,47 кг. (а.с.61); доповненнями до акту приймання-передачі від 28.02.2011 року (а.с.62); платіжними дорученнями № 5140 від 14.06.2011 року (а.с.64); додатком до платіжного доручення від 14.06.2011 року (а.с.65); податковою накладною № 95 від 28.02.2011 року (а.с.66); сертифікатом відповідності (а.с.63); договором відповідального зберігання № 16/1 від 01.05.2011 року, згідно якого місце зберігання товару: склад ПАТ "Чернівецький олійно-жировий комбінат"(п.1.2 предмету договору) (а.с.67-68); актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ЧМ-0000075 від 31.05.2011 року (а.с.69), № ЧМ-0000089 від 30.06.2011 року (а.с.70), № ЧМ-0000109 від 29.07.2011 року (а.с.71), № ЧМ-0000118 від 31.08.2011 року (а.с.72); актами підтвердження залишків товару на відповідальному зберіганні від 01.03.2011 року, 01.04.2011 року, 01.05.2011 року, 01.06.2011 року, 01.07.2011 року та від 01.08.2011 року (а.с.73-78); договором № К10/3 від 01.01.2011 року (а.с.81-82).

Судом першої інстанції було встановлено, що 05.05.2011 року ДПІ у м. Вінниці складена довідка №1861/23/35200668 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Вінницязерносервіс" з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 31.02.2011 року (а.с.47-51). В ході проведення такої перевірки податковим органом направлявся запит щодо надання інформації по проведенню господарських операцій позивача з його контрагентом. Згідно висновків довідки, при перевірці нарахування сум ПДВ за лютий 2011 року ТОВ "Вінницязерносервіс" по взаємовідносинах з ПП "Вектор-М" порушень не встановлено.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними. Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції, фактично здійснювані ТОВ "Вінницязерносервіс", підтверджуються оформленими належним чином документами, а також правомірність формування позивачем податкового кредиту в лютому 2011 року, на підставі документів, оформлених відповідно до вимог п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України та відповідно до вимог п.198.1 ст. 198 податкового кодексу України.

Крім того, згідно з положеннями п. 14.1.27 Податкового кодексу України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 138.8.1 п. 138.3 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Пунктом 14.1.36 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, вірність та обґрунтованість формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів/послуг.

Використання позивачем отриманої від ПП "Вектор-М" підтверджується дослідженими документами, відтак колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності дій позивача щодо врахування у складі витрат ТОВ "Вінницязерносервіс" на придбання ТМЦ.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2012 року, -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.