Постанова

від 07.03.2012 по справі 2а/0270/414/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

07 березня 2012 р. Справа № 2а/0270/414/12

Вінницький окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді:ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни,

представника позивача-Благуна Б.М.,

представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницязерносервіс" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 17.11.2011 року

в с т а н о в и в :

В січні 2012 року ТОВ "Вінницязерносервіс" звернулось в суд з позовом до ДПІ у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 17.11.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної 01.11.2011 року позапланової невиїзної документальної перевірки ДПІ у м. Вінниці складено акт № 4271/23/352000668 та прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 17.11.2011 року, яким ТОВ "Вінницязерносервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 50005,00 грн., у тому числі за основним платежем 50004,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн. Проте, такий висновок відповідача на думку позивача є необґрунтованим та безпідставним.

Не погоджуючись з вказаними висновками податкової інспекції, позивач вказує на те, що відповідачем зроблений безпідставний висновок про те, що поставка товару позивачу від ПП «Вектор-М»мала не товарний характер, оскільки поставка не супроводжена всіма необхідними документами відповідно до законодавства України, які б підтверджували її дійсність. Дане твердження спростовується тим, що у товариства є усі документи, які підтверджують факт здійснення операцій (поставки) з його контрагентом, і відповідно до яких і було віднесено до складу податкового кредиту нараховану суму на ПДВ. Наявні у товариства документи підтверджують реальне здійснення господарських операцій, фактичний рух товару та зміни у власному капіталі товариства, що спростовує твердження відповідача та доводить дійсність та реальність господарських операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, відповідачем попередньо проводилась перевірка товариства, за результатами якої оформлено довідку від 05.05.2011 року, в якій зазначено, що при перевірці нарахування товариством сум ПДВ за лютий 2011 року по взаємовідносинах з ПП «Вектор-М»порушень не встановлено. Дана довідка відповідачем не скасована.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 17.11.2011 року, позивач вважає необґрунтованим та таким, що суперечить законодавству України та просить визнати його протиправним та скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані у судовому засіданні, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що також, зазначив в наданих до суду письмових запереченнях. Окремо зазначив, що перевіркою встановлено, що у видатковій накладній та акті приймання-передачі не зазначено місце складання, посади осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. В ході проведення перевірки не виявлено, а підприємством не надано документів від вищенаведеного постачальника, які свідчать про характеристики та якість поставленого товару, згідно вимог діючого законодавства. Таким чином, відсутні підстави для задоволення позову, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно та обґрунтовано, у зв'язку з чим, просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.11.2011 року державним податковим інспектором ДПІ у м. Вінниці проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Вінницязерносервіс»( код ЄДРПОУ 35200668) з питань підтвердження взаєморозрахунків з ПП «Вектор-М»за лютий 2011 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 4271/23/35200668 від 01.11.2011 року (а.с.35-43).

Перевіркою встановлені наступні порушення:

1. ст.185, ст.187, ст.188, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 року (із змінами та доповненнями), а саме: складені з порушенням норм п.2.4. Положення № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»затверджене Міністерством фінансів України від 24.05.1995 року № 88, в результаті чого ТОВ «Вінницязерносервіс»завищено податковий кредит в декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму ПДВ 50004,00 грн.;

2. п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України ТОВ «Вінницязерносервіс»занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за лютий 2011 року на суму ПДВ 50004,00 грн.;

3. ст.ст. 202, 203, 228 Цивільного кодексу України, ст. 3, 5, 17, 49, 55 Господарського кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним по правочинам, здійсненим ТОВ «Вінницязерносервіс»при придбані товарів (послуг).

Не погоджуючись з такими висновками перевіряючого, позивач скористався наданим йому правом та направив 04.11.2011 року начальнику ДПІ у м. Вінниці письмові заперечення на акт (а.с.31-34).

За результатами розгляду заперечень 14.11.2011 року ДПІ у м. Вінниці (лист № 67348) висновки викладені в акті перевірки підтверджені, а заперечення залишені без змін (23-30).

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 17.11.2011 року (Форми В«РВ» ), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 50004,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 1,00 грн. (а.с.22).

01.12.2011 року товариство звернулось із скаргою до ДПА у Вінницькій області на податкове повідомлення-рішення від 17.11.2011 року (а.с.18-21).

За результати розгляду первинної скарги ДПА у Вінницькій області рішенням від 13.12.2011 року податкове повідомлення-рішення від 17.11.2011 року залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с.15-17).

20.12.2011 року товариство звернулось із скаргою на податкове повідомлення-рішення від 17.11.2011 року до ДПС України, рішенням якого13.01.2012 року скаргу залишено без задоволення (а.с.9-10).

У зв'язку з цим, позивач вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2011 року № НОМЕР_1 Форми В«РВ» таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку діям та рішенням відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, висновки відповідача викладені в акті перевірки від 01.11.2011 року №4271/23/35200668, мотивовані тим, що ТОВ «Вінницязерносервіс»порушено вимоги п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за лютий 2011 року на суму 50004,00 грн.

Також, вказали на те, що ТОВ «Вінницязерносервіс»документувало придбання товарів від ТОВ «Вектор-М», по якому встановлено порушення ст.ст. 202, 203, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України) по здійснених правочинах. Крім того, зазначили, що внаслідок таких операцій по формуванню податкового кредиту складені податкові накладні, які не відповідають вищезазначеним вимогам та не можуть бути підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених покупцем при придбанні товарів (послуг) та визнанні нікчемними. Також, під час проведення перевірки товариством не надано первинних документів, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з придбання товару та понесені витрати на придбання такого товару не оформленні належними документами.

Основним аргументом, яким обґрунтовує свої висновки відповідач є те, що наявність у ТОВ «Вінницязерносервіс»податкових накладних за умови встановлення факту нездійснення господарських операцій, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

З такою позицією суд не може погодитися з огляду на наступне.

Згідно пп.14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В ході перевірки податкова інспекція надала правову оцінку господарським операціям, які відбувались між позивачем та TOB «Вектор-М». При цьому податкова інспекція, без належного обґрунтування дійшла висновку про недійсність таких господарських операцій.

Зі змісту акту перевірки, вбачається, що ТОВ «Вінницязерносервіс»до складу податкового кредиту було включено суми ПДВ від постачальника ТОВ «Вектор-М»за лютий 2011 року в розмірі 50003,80 грн.

Судом встановлено, що 01.02.2011 року між ТОВ «Вінницязерносервіс»(Покупець) та ПП «Вектор-М»(Постачальник) укладено договір поставки № 5, згідно п.1 якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю олію соняшникову нерафіновану у кількості та за ціною, що буде зазначено у видаткових накладних на товар, а Покупець бере на себе зобов'язання прийняти і оплатити вартість вказаного товару. Товар за даним договором поставляється Покупцю на умовах FCA ПАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат»(в редакції Інкотермс 2000 року) (а.с.57). Даний договір скріплений та підписаний уповноваженими сторонами товариств.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що: «оплата за товар здійснюється Покупцем протягом 90-та календарних днів з моменту отримання товару».

В подальшому 28.02.2011 року між товариствами укладено додатковий договір до договору поставки № 5 від 01.02.2011 року (а.с.58).

Виконання сторонами умов вищенаведеного договору, оформлено документами, зокрема:

1. Специфікація № 1 від 28.02.2011 року до договору № 5 від 01.02.2011 року, згідно якої сума поставок за олію соняшникову нерафіновану в кількості 32,47 кг. складає 500003,80 грн., всього з ПДВ - 200022,80 грн. (а.с.59);

2. Видаткова накладна № 0000015 від 28.02.2011 року на олію соняшникову нерафіновану в кількості 32,47 кг. на суму 500003,80 грн., з ПДВ - 300022,80 грн. (а.с.60);

3. Акт приймання-передачі № ВМ-0000015 від 28.02.2011 року на олію соняшникову нерафіновану в кількості 32,47 кг. (а.с.61);

4. Доповнення до акту приймання-передачі від 28.02.2011 року (а.с.62);

5. Платіжне доручення № 5140 від 14.06.2011 року (а.с.64);

6. Додаток до платіжного доручення від 14.06.2011 року (а.с.65);

7. Податкова накладна № 95 від 28.02.2011 року (а.с.66);

8. Сертифікат відповідності (а.с.63);

9. Договір відповідального зберігання № 16/1 від 01.05.2011 року, згідно якого місце зберігання товару: склад ПАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат»(п.1.2 предмету договору) (а.с.67-68);

10. Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ЧМ-0000075 від 31.05.2011 року (а.с.69), № ЧМ-0000089 від 30.06.2011 року (а.с.70), № ЧМ-0000109 від 29.07.2011 року (а.с.71), № ЧМ-0000118 від 31.08.2011 року (а.с.72);

11. Акти підтвердження залишків товару на відповідальному зберіганні від 01.03.2011 року, 01.04.2011 року, 01.05.2011 року, 01.06.2011 року, 01.07.2011 року та від 01.08.2011 року (а.с.73-78);

12. Договір № К10/3 від 01.01.2011 року (а.с.81-82).

Згідно, вище перелічених документів вбачається, що умови договору поставки № 5 від 01.02.2011 року не передбачали переміщення товару на склад покупця та оформлення карток складського обліку, товар був прийнятий на складі ПАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат».

Всі вказані документи були предметом дослідження податковим органом під час перевірки, про що зазначено в акті перевірки, і що не спростовувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Однак перевіряючий інспектор в акті перевірки зазначив, що під час перевірки не було надано всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Так, відповідно до п. 75.1.2 ст. 75 та ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Статтею 85 Податкового кодексу України визначає порядок надання платниками податків документів.

Згідно п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Так, судом з'ясовано, що 05.05.2011 року ДПІ у м. Вінниці складена довідка №1861/23/35200668 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Вінницязерносервіс»з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 31.02.2011 року (а.с.47-51). В ході проведення такої перевірки податковим органом направлявся запит щодо надання інформації по проведенню господарських операцій позивача з його контрагентом. Згідно висновків довідки вбачається, що: «при перевірці нарахування сум ПДВ за лютий 2011 року ТОВ «Вінницязерносервіс»по взаємовідносинах з ПП «Вектор-М»порушень не встановлено».

Вищенаведені обставини, спростовують висновки перевіряючого, що факт проведених господарських операцій з придбання товару ТОВ «Вінницязерносервіс»не підтверджується при врахуванні реального часу здійснення операцій, оскільки вже досліджувалось попередньо та встановлено правомірність проведення таких операцій.

Також, ДПІ у м. Вінниці встановлено, що у вищезазначених документах, зокрема, у видатковій накладній та акті приймання-передачі не зазначено місце складання, посади осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд, з таким висновком податкового органу не погоджується, оскільки з наявних в матеріалах справи видатковій накладній № 0000015 та акті приймання-передачі № ВМ-0000015 від 28.02.2011 року вказані усі необхідні реквізити та дані, як того вимагають норми чинного законодавства.

Вищевказані видаткова накладна та акт приймання-передачі, в розумінні Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ та В«Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському облікуВ» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704, є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій, факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

За нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІУ (далі -Закон України № 996-ХІУ), бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Згідно визначення, яке наведено у статті 1 Закону України № 996-ХІУ, із змінами і доповненнями, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В статті 9 даного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Так, пунктом 201.1. статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, господарські операції, фактично здійснювані ТОВ «Вінницязерносервіс», підтверджуються оформленими належним чином документами, що не було враховано та досліджено відповідачем при проведенні перевірки та правомірно, на підставі документів оформлених відповідно до вимог п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України та відповідно до вимог п.198.1 ст. 198 податкового кодексу України сформовано податковий кредит в лютому 2011 року.

Що стосується висновку перевіряючого, що оприбуткування олії соняшникової нерафінованої не пов'язане з господарською діяльністю підприємства, а тому не підлягає врахуванню у складі витрат ТОВ «Вінницязерносервіс», суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями п. 14.1.27 Податкового кодексу України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 138.8.1 п. 138.3 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Пунктом 14.1.36 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, вірність та обґрунтованість формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів/послуг.

Використання позивачем отриманої від ПП «Вектор-М»підтверджується усіма вище переліченими документами наявними в матеріалах справи.

У той же час, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що сукупність наданих позивачем первинних, платіжних, звітних документів та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення спірної операції та реальність поставки. Сукупність підтверджуючих поставки документів не дає підстав для сумніву у реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та його основним видам діяльності.

Тобто, відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій.

В контексті наведеного, суд, також зазначає, що відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Отже, при фактичному здійсненні оподатковуваних операцій, наявності у позивача первинних документів, що супроводжували дані операції, у т.ч. видаткової накладної, підстав для невизнання права позивача на податковий кредит не має.

За змістом наведених норм, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях (щодо нікчемності укладених договорів), є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки).

Це є порушенням п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В листі ДПА України №20289/16-1617 від 29.09.2010 року зазначено, що при визнанні угод нікчемними податковий орган зобов'язаний аналізувати реальність здійснення господарської діяльності на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Зазначене підтверджує Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Так, в своєму листі від 16.09.2011 року №7319, Держкомпідприємництва зазначає, що згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Крім того, діюче податкове законодавство не надає права податковому органу визнавати дані, які відображаються суб'єктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях (з податку на прибуток, з податку на додану вартість) за період, що перевіряється, недійсними.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

Відповідно до частини 1 статті 55 ГК України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 55 ГК України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, спільні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Податковим органом не спростовано інформацію, що під час здійснення операцій з постачання товарів (послуг) та складення первинних документів, контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа, платником податку на додану вартість і, як наслідок, мав право здійснювати господарську діяльність.

Також, в судому засіданні досліджено довіреність № 362 від 22.02.2011 року, яка видана керівником підприємства ТОВ "Вінницязерносервіс" ОСОБА_3 на отримання від ПП «Вектор-М»олії соняшникової нерафінованої у кількості 32 т.470 кг., що підтверджує факт одержання товару, як наслідок здійснення господарської операції (а.с.106).

Враховуючи викладене суд прийшов до висновку про правомірність включення позивачем сум податку на додану вартість в загальному розмірі 50004,00 грн. до складу податкового кредиту. Таким чином, висновки акту перевірки є не обґрунтованими, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи, а тому податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 17.11.2011 року прийняте на його основі є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що відповідачем у ході розгляду справи не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, і які б свідчили про обґрунтованість прийнятих рішень.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності свого рішення, інших доказів та заперечень, ніж ті, що наведені в акті перевірки, відповідач не надав.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім того, у відповідності до п.п.3 п.9 розділу 5 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання. Водночас п.19. Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та /або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюється органами Казначейства з відповідного рахунку, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

На підставі вище зазначених норм та з урахуванням положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню 500,05 грн. судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову до суду згідно з платіжним дорученням № 6211 від 14.02.2012 року.

Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № НОМЕР_1 від 17.11.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницязерносервіс" судовий збір в розмірі 500,05 грн., шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Державної податкової інспекції у м. Вінниці.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: Дончик Віталій Володимирович