Рішення

від 18.08.2008 по справі 5020-7/121-5/256

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"18"

серпня 2008 р.

справа

№ 5020-7/121-5/256

За

позовом:          Фізичної особи

-підприємця ОСОБА_1

          (АДРЕСА_1)

до відповідача:          Товариства з обмеженою

відповідальністю „Торнадо-плюс”

          (99055, м. Севастополь, пр. Ген.

Острякова, 128)

третя

особа,          Товариство з обмеженою

відповідальністю „Экватор”

яка

не заявляє          (99029, м.

Севастополь, вул. Сілаєва, 8)

самостійних

вимог          (м. Севастополь, вул.

М. Бірюзова, 1)

на

предмет спору, на

стороні

позивача:

про          стягнення з відповідача на користь

позивача компенсації матеріальної шкоди в сумі 3327,52 грн. та моральної шкоди

в сумі 3000,00 грн., -

Суддя Євдокимов І.В.

Представники сторін:

позивач

- не з'явився,  Фізична особа

-підприємець ОСОБА_1;

відповідач

- ОСОБА_2, представник, довіреність № 

01/10   від 10.04.08,    Товариство з обмеженою відповідальністю

„Торнадо-плюс”;

третя особа - не

з'явився,       Товариство з обмеженою

відповідальністю „Экватор”;

Суть спору:

01.04.2008

(вх.№ 753) фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду

міста Севастополя з позовними вимогами до Товариства з обмеженою

відповідальністю „Торнадо-плюс” про стягнення з відповідача на користь позивача

компенсації матеріальної шкоди в сумі 3327,52 грн. та моральної шкоди в сумі

3000,00 грн.,  з посиланням на Договір

про оренду торгового павільйону від 01.01.2007, статті 1166, 1167, 1192

Цивільного кодексу України, статті 216, 217 Господарського кодексу України.

Ухвалою

суду від 03.04.2008 порушено провадження по справі, в порядку статті 27

Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в

якості третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на

стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Экватор”

(арк.с.1-2).

Розпорядженням

голови господарського суду міста Севастополя № 51 від 31.05.2008 справа

5020-7/121, яка знаходилася у провадженні судді Ілюхіної Г.П.,  у зв'язку з переводом до Севастопольського

апеляційного адміністративного суду, передана до провадження судді Євдокимова

І.В.

Ухвалою

суду від 03.06.2008 справа прийнята до провадження суддею І.В. Євдокимовим.

Позивач

обґрунтовує позовні вимоги тим, що з вини відповідача він поніс збитки в

результаті неналежної оплати послуг.

Відповідач

позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що позивачем не

надано належних доказів наявності вини у його діях та причинно-слідчого зв'язку

зі збитками, що поніс позивач.

Представники

відповідача та третьої особи на оголошення вступної та резолютивної частин

рішення не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Представникам

сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки,

передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу  України.

Заслухавши

представників сторін, дослідивши надані докази, 

суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2007

між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди торгового павільйону

площею 41,9 кв.м., розташованого на території універсального ринку

„Слов'янський”  у м. Севастополі.

Згідно

з умовами договору оренди відповідач зобов'язався оплачувати позивачеві орендну

плату в розмірі 2500,00 грн. щомісячно.

Суд

вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з

наступного.

Як

вбачається із матеріалів справи, 22.11.2006 між позивачем та третьою особою був

укладений договір про співпрацю № 4121 у зв'язку із розміщенням об'єкту

торгівлі (надання послуг). Відповідно до умов вказаного договору позивач

передав у тимчасове користування торговій 

павільйон розташований на території універсального ринку „Слов'янський”.

Рахунок-фактура

№ СФ-3189 від 31.12.2007  на суму 3327,52

грн., яку позивач просить стягнути з відповідача (а.с. 12) виставлений на ім'я

ОСОБА_1, тому відповідач не здійснював будь-яких оплат по цьому рахунку. Тому

суд відмовляє у задоволенні цієї частини позову на підставі того, що дана сума

не підтверджена документами, які б свідчили про витрати, які повинний був

оплачувати відповідач. 

Відмовляючи

у задоволенні стягнення моральної шкоди в сумі 3000,00 грн, суд виходить з

наступних обставин. 

Статтею

23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування

моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у  фізичному  болю 

та  стражданнях,  яких 

фізична  особа зазнала у зв'язку з

каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у 

душевних  стражданнях,  яких 

фізична  особа  зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою

щодо неї самої,  членів її сім'ї чи

близьких родичів; 3) у  душевних  стражданнях, 

яких  фізична  особа 

зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;  4) у приниженні честі,  гідності, 

а також ділової  репутації

фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми,  іншим майном або в інший спосіб. Розмір

грошового відшкодування моральної 

шкоди  визначається судом  залежно 

від характеру правопорушення, 

глибини фізичних та душевних 

страждань,   погіршення   здібностей  

потерпілого   або позбавлення його

можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди,  якщо вина є підставою для відшкодування, а

також з урахуванням інших обставин,  які

мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються

вимоги розумності і справедливості.

Відповідно

до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.2005 під

моральною  шкодою  слід 

розуміти  втрати  немайнового характеру  внаслідок 

моральних  чи фізичних

страждань,  або інших негативних  явищ,  

заподіяних   фізичній   чи  

юридичній   особі незаконними

діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно

до  чинного  законодавства 

моральна  шкода   може полягати, зокрема:  у 

приниженні  честі,  гідності, 

престижу або ділової репутації, 

моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я,  у  

порушенні   права   власності  

(в   тому   числі інтелектуальної),  прав, наданих споживачам, інших цивільних

прав, у  зв'язку  з 

незаконним  перебуванням  під слідством і судом,  у порушенні 

нормальних   життєвих   зв'язків  

через   неможливість

продовження  активного  громадського життя,  порушенні стосунків з оточуючими людьми, при

настанні інших негативних наслідків.

Під  немайновою 

шкодою,  заподіяною  юридичній 

особі,  слід розуміти втрати

немайнового характеру,  що  настали 

у  зв'язку  з приниженням   її  

ділової   репутації,   посяганням  

на  фірмове найменування,  товарний 

знак,  виробничу   марку,  

розголошенням комерційної 

таємниці,  а  також 

вчиненням  дій,  спрямованих 

на зниження  престижу  чи  підрив 

довіри до її діяльності.

Згідно

роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 29.02.1996 № 02-5/95

моральною   визнається   шкода,  

заподіяна    організації

порушенням  її  законних 

немайнових  прав. 

Позивач

за зустрічним позовом наполягає на задоволенні позовних вимог, а саме: на

відшкодуванні йому моральної шкоди, яка, на його думку, була заподіяна в

результаті перевірок, що проводилися контролюючими органами, та порушенням

відповідачем конституційних прав, що призвело до порушення його справ, він

переніс психологічний стрес, погіршило можливості по веденню підприємницької

діяльності.

Звертаючись

до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди позивачем не вказано, у

чому полягає моральна шкода, завдана йому як підприємцю, не визначено з чого

виходив позивач при встановленні суми моральної шкоди у розмірі 3000,000 грн.

Виходячи

з наданих позивачем доказів суд встановив, що обставини, які свідчили б про

приниження відповідачем ділової репутації позивача, посягання на фірмове найменування,

товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, зниження

престижу чи підрив довіри до його діяльності, відсутні.

Обов'язок

відшкодування моральної (немайнової) шкоди, передбачений Цивільним кодексом

України,  пов'язаний  із зобов'язанням, що  виникає 

внаслідок  заподіяння  шкоди, 

а не із зобов'язанням, яке 

виникає  з  договору 

чи  з   інших  

підстав.  Виходячи  з 

викладеного,  у  випадках 

невиконання  або неналежного

виконання  договірних  зобов'язань відсутні підстави для

застосування до винної  сторони статті 23

Цивільного кодексу України (Лист Вищого арбітражного суду України від

27.04.1995 № 01-8/281).

Згідно

ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна

довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський

суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини

справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними

засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При

таких обставинах, суд вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на

доказах, вимоги позивача  про стягнення з

відповідача моральної та матеріальної шкоди.

Згідно

зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові

судові витрати покладаються на позивача.

На

підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 49,  82 -85 Господарського процесуального кодексу

України, суд, -

вирішив:

У

позові відмовити повністю.

      Суддя                                                                                                        

І.В. Євдокимов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

26.08.2008

Розсилка:

1.          СПД Вірко П.В.          (АДРЕСА_1)

2.          ТОВ „Торнадо-плюс” (99055, м.

Севастополь, пр. Ген. Острякова, 128)

3.          ТОВ „Экватор”          (99029, м. Севастополь, вул. Сілаєва,

8)

4.          ТОВ „Экватор”  (м. Севастополь, вул. М. Бірюзова, 1)

5.          Справа

6.          наряд