Постанова

від 08.05.2012 по справі 2а/0570/4121/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2012 р. Справа № 2а/0570/4121/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16год. 30хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретарі Заднепровської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СКВ-АГРО» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкове повідомлення - рішення від 27.03.2012 року №0000792340 щодо сплати донарахованої суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість у розмірі 125419,00грн.,

за участю представників сторін

від позивача: Прощенко О.С.,

від відповідача: Полякова О.В.,

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «СКВ-АГРО» (далі по тексту ТОВ «СКВ АГРО»), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкове повідомлення - рішення від 27.03.2012 року №0000792340 щодо сплати донарахованої суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість у розмірі 125419,00грн., як таке, що не відповідає вимогам законодавства України, фактичним обставинам та первинним документам бухгалтерського обліку ТОВ «СКВ-АГРО».

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що обґрунтовуючи власні висновки про нікчемність договору поставки №11/11 від 14 березня 2011 року укладеного між TOB «СКВ-АГРО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БОНА плюс» (далі по тексту ТОВ «БОНА плюс») відповідач наполягає на відсутності реальних поставок товарів по зазначеному договору.

Одним з аргументів безтоварності здійсненної між TOB «СКВ-АГРО» та TOB «БОНА

плюс» господарської операції, та як наслідок недійсності укладеного між нами правочину є

посилання на те, що згідно з інформацією отриманою від ДПІ у Оболонському районі м. Києва встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) TOB «БОНА плюс» від TOB «Трінідар» (код за ЄДРПОУ 36940086), оскільки договори між ними є

нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Внаслідок чого встановлено, що TOB «БОНА плюс» незаконно сформувало податковий кредит по взаємовідносинах з TOB «Трінідар». В розвиток зазначеного наводиться інформація щодо відсутності TOB «Трінідар» за місцезнаходженням (відповідно до даних Єдиного державного реєстру), не подачу звітності, тощо. Крім того, наводиться інформація, щодо іншого підприємства в ланцюгу поставок товару, саме яке здійснювало постачання товару на TOB «Трінідар» - TOB «Алана Нова Союз», щодо встановлення відсутності зазначеного підприємства за місцезнаходженням, відсутності у нього трудових ресурсів та основних фондів, необхідних для здійснення господарських операцій, тощо. Зважаючи на зазначене відповідач у Акті перевірки робить висновок, що «Угоди з поставки по ланцюгу TOB «Алана Нова Союз» - TOB «Трінідар» - TOB «БОНА плюс» - подальші-покупці не спричиняють реального настання правових наслідків... .

Як вбачається з зазначеного вище TOB «СКВ-АГРО» здійснило всі можливі дії направлені на встановлення добросовісності свого контрагента, та отриманні найповнішої інформації про нього. Проте, TOB «СКВ-АГРО», не зважаючи на докладені зусилля не знало, та об'єктивно не могло знати про будь-які правопорушення вчинені TOB «БОНА плюс», чи іншими постачальниками товару «по ланцюгу», навіть якщо вони дійсно мали місце. Податковий кодекс України не зобов'язує суб'єктів господарювання, при укладенні угод зі своїми контрагентами, здійснювати контроль за виконанням ними податкового законодавства.

Таким чином всі умови договору поставки №11/11 від 14 березня 2011 року були належним чином виконані сторонами угоди, та належним чином підтверджені первинними та товарно-супровідними документами, платежами, угодами укладеними з перевізниками, тощо.

За наслідками такого продажу TOB «СКВ-АГРО» були сформовані податкові зобов'язання які підтверджуються наданими покупцям товару податковими накладними та належним чином відображені у податковій звітності TOB «СКВ-АГРО».

Придбання товарів наше підприємство здійснювало виключно з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності, що підтверджується комплектом документів, який чітко відображає рух товарів від моменту їх постачання TOB «БОНА плюс» до моменту їх поставки іншим контрагентам.

Як видно з зазначеного, рішення Відповідача про донарахування суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, внаслідок визнання договору №11/11 від 14 березня 2011 року нікчемним, як такого що порушує публічний порядок (ст. 228 Цивільного кодексу України), не відповідає положенням Податкового кодексу України, бо обов'язковою передумовою здійснення перерахування доходів та витрат платником податку, внаслідок необхідності виключення господарської операції з податкового обліку - є визнання правочину недійсним в судовому порядку, а не на підставі рішення податкової інспекції. Приймаючи до уваги ст. 6 Конституції України, згідно з якою органи виконавчої влади, до яких безперечно відноситься і відповідач, здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України, Рішення Відповідача про визнання договору №11/11 від 14 березня 2011 року укладеного між TOB «СКВ-АГРО» та TOB «БОНА плюс» нікчемним виходить за рамки повноважень, наданих законодавцем органам державної податкової інспекції.

Внаслідок зазначеного вважаємо, що податковий кредит сформований TOB «СКВ-АГРО», внаслідок здійснення операцій з придбання товарів (лизину) у TOB «БОНА плюс» за договором поставки №11/11 від 14 березня 2011 року, з метою їх подальшого використання у господарській діяльності, на підставі отриманих від постачальника податкових накладних №5 від 15.03.2011 року, №8 від 17.03.2011 року, №16 від 31.03.2011 року, на загальну суму 125 419,00гривень, правомірно та у відповідності з вимогами Податкового кодексу України, на підставі реально здійснених господарських операцій.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення на адміністративний позов (а.с.184), у яких зазначив, що ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість по взаємовідносинам з TOB «БОНА плюс» за період: березень 2011 року.

Перевіркою встановлено, що TOB «СКВ-АГРО» з TOB «БОНА плюс» уклало документ, що має назву «договір поставки» за №11/11 від 14.03.2011 року.

Отже, наданий до перевірки договір №11/11 від 14.03.2011 року не відповідає вимогам

Господарського кодексу України.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином перевіркою встановлено, що у документі, який має назву Договір №11/11 від 14.03.2011 року зазначене свідоцтво ПДВ, яке анульоване 26.11.09, відсутні такі істотні умови як предмет, ціна, кількість, номенклатура, асортимент та строки постачання.

Надані до перевірки, товарно-транспортні накладні оформлені неналежним чином (не містять всіх необхідних реквізитів, передбачених спільним наказом Міністерства транспорту України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.95 №488/346, а саме: інформація про «Пункт розвантаження» обмежено тільки назвою села. У той час, як Типовою формою №1-ТН передбачено вказання адреси. Також у реквізитах про передачу вантажу

у графі «здав» відсутня інформація. У той час, як Типовою формою №1-ТН передбачено вказання посади, п.і.б., підпис, штамп. Будь-які інші документи щодо підтвердження фінансово-господарської діяльності між TOB «СКВ АГРО» та TOB «БОНА плюс» відсутні. Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, у видаткових накладних, виданих постачальником TOB «БОНА плюс» покупцю TOB «СКВ АГРО» відсутні передбачені чинним законодавством України відомості про господарську операцію, міста поставки, місця знаходження одержувача, і як наслідок, не є первинним документом бухгалтерського обліку відповідно до вимог, встановлених ст.2, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV, складені в порушення п.п.1.2 п.1, п.п.2.1, п.2 і п.п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704 і , таким чином, не має юридичної сили і доказовості.

Згідно інформації, отриманої від ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) TOB «Бона Плюс» від TOB «Трінідар», оскільки договори відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Операції між вищезазначеними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Таким чином вбачається умисел на проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб та ухилення від сплати податків.

Угоди з поставки по ланцюгу TOB «Алана Нова Союз» - TOB «Трінідар» - TOB «БОНА плюс» - подальші-покупці не спричиняють реального настання правових наслідків. TOB «БОНА плюс» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. Використовуючи при цьому фінансово - грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань, не звітують до податкових органів та здійснюють свої операції через таких же посередників.

Таким чином податковий кредит TOB «СКВ-АГРО» сформований у податковій декларації за березень 2011 року не підтверджується податковими зобов'язаннями постачальників, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Таким чином, позивачем порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Враховуючи:

- результати перевірки ТОВ «БОНА плюс», надіслані ДІЛ у Оболонському районі м. Києва.;

- невідповідність договору №11/11 від 14.03.11 вимогам, зазначеним у Господарському кодексі України;

- відсутність всіх необхідних реквізитів в товарно-транспортних накладних та інших документів передбачених вимогами чинного законодавства, що мають свідчити про фактичне транспортування товарно-матеріальних цінностей;

- відсутність «Документу про якість (сертифікату аналізу, регімтраційного посвідчення), виданим виробником, який є обов'язковим для прийняття та передається покупцю з рахунком для сплати»;

- недоведеність фактичного відвантаження продукції покупцю,

фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товару по ланцюгу від ТОВ «БОНА плюс» до Позивача не підтверджено.

Отже, Позивачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Тобто, вчинені правочини відповідають визначенню нікчемних.

Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

В зв'язку з тим, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, перевіркою встановлено, що позивач у перевіряємому періоді безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з- податку на додану вартість сум у зв'язку з придбанням товарів згідно нікчемного правочину з ТОВ «БОНА плюс», що призвело до заниження суми податку, що підлягає сплаті у сумі 124419,00грн..

На підставі викладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СКВ-АГРО» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 20.09.2007 року, ідентифікаційний код 35421016, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб (а.с.132,151), перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька з 21.09.2007 року за №10510, відповідно до довідки про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП від 19.02.2010 року №3126/10 (а.с.134). Свідоцтво №100269388 від 18.02.2010 року про реєстрацію платника податку на додану вартість підтверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СКВ-АГРО» зареєстроване платником податку на додану вартість з 04.10.2007 року. (а.с.133) Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (а.с.135)

Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «БОНА плюс» за період березень 2011 року. За наслідками перевірки було складено акт від 03.03.2012 року №114/23-3/35421016. (а.с.15)

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за березень 2011 року на суму 125 419,00грн.

Зазначені порушення визначено, як вказано в акті перевірки, у зв'язку з укладанням позивачем нікчемного правочину з ТОВ «БОНА плюс»» - договору постачання від 14.03.2011 року №11/11 який не спричинив реального настання правових наслідків.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.03.2012 року №0000792340 яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальній сумі 125420,00грн., з якої основний платіж 125419,00грн. і штрафна санкція у розмірі 1,00грн. (а.с.30).

Предметом доказування в цій справі є доведення обставин укладення нікчемного правочину та наявності наданих послуг за договором постачання від 14.03.2011 року №11/11 укладеного між позивачем та ТОВ «БОНА плюс». Від цих обставин залежить право позивача на формування податкового кредиту у березні 2011 року у сумі 125 419,00грн.

Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договору постачання від 14.03.2011 року №11/10, оскільки сторони договору не мали наміру на реальне настання наслідків, а позивач мав мету на збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість при відсутності фактичного надання послуг.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БОНА плюс» (Постачальник) укладено договір постачання №11/11 від 14.03.2011 року. (а.с.31)

Предметом договору є зобов'язання Постачальника передати у встановлені договором строки товар у власність Покупця, а Покупця прийняти товар та оплатити його вартість. В п.1.2 договору зазначено, що кількість, найменування (асортимент), ціна та вартість окремої партії товару, яка поставляється по договору, визначаються видатковими накладними, які є невід'ємними частинами цього договору.

Керуючись ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Поставка товару здійснюється на умовах EXW - склад постачальника (INCOTERMS 2000), якщо інші умови поставки не передбачені в Специфікації. Покупець самостійно (своїм автотранспортом) вивозить товар зі складу покупця. Адреса складу постачальника ТОВ «Фірма «Хозімпекс» або за іншою адресою узгодженою сторонами додатково в специфікації до даного договору. (п.3.1 договору) В п.3.2. договору зазначено, що конкретні умови поставки (строки та адреса поставки) окремої партії товару визначаються в специфікаціях до даного договору.

Відповідно до п.4.1. договору фактична передача товару Покупцю здійснюється згідно умов поставки, зазначених в Специфікації до договору на окрему партію товару.

Товар, який поставляється повинен супроводжуватися документами: що посвідчують його якість (копія сертифіката аналізів і копія реєстраційного посвідчення); що посвідчує його кількість (накладними). Кількість товару вказується в накладних при передачі товару Покупцю. Право власності і ризики, яким може бути підвергнутий товар, переходять від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами видаткової або товаротранспортної накладної. (п.4.2-4.4 договору)

В п.5.1 договору порядок розрахунків по даному договору визначається специфікаціями до договору, які є невід'ємними частинами діючого договору. Датою сплати товару є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. (п.5.3)

Термін дії договору з моменту підписання його сторонами до 31.12.2011 року.

Крім того, до зазначеного договору сторонами був підписаний протокол розбіжностей, в якому були змінені п.3.1, п.4.4., п.7.4, п.11.1 договору, також юридичний адрес та реквізити сторін, а саме зазначені правильні реквізити діючого свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. (а.с.33)

Відповідно до п.1, 4, 6 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Суд приймає до уваги, що укладений з ТОВ «БОНА плюс» договір поставки №11/11 від 14.03.2011 року був укладений сторонами на тривалий строк, та передбачав можливість здійснення періодичного (регулярного) постачання товару різного найменування, асортименту, ціни, кількості та вартості окремих партій, сторони домовились визначати такі умови шляхом підписання окремих документів (специфікацій), які є невід'ємними частинами укладеного договору, про що є відповідні посилання в договорі.

На виконання умов договору сторонами виписані підтверджуючі документи, а саме:

- специфікація №1 від 14.03.2011 року, в якій визначено: умови поставки - Постачальник зобов'язаний передати у власність Покупця на умовах EXW - склад постачальника (INCOTERMS 2000), а Покупець прийняти і своєчасно оплатити партію L-Лізина виробник Корея у кількості 20,00тон +/-10% у залежності від фактичної загрузки транспортом товаром; адреса складу Постачальника - м. Київ, вул. Поліська, 15, м. Київ, вул. Бутлерова, 6, ПАТ «Фірма «Хозімпекс»; ціна на товар - 19166,70грн./тона, крім того ПДВ 20% 3833,34грн., загальна сума 23000,04грн. за одну тону товару, загальна вартість товару складає 383 334,00грн., крім того ПДВ 20% - 76666,80грн., на загальну суму 460 000,80грн.; основні якісні показники L-Лізина - 99%; термін поставки товару - в період з 14 березня 2011 року по 18 березня 2011 року; оплата за товар - Покупець здійснює оплату 100% вартості товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

- специфікація №2 від 16.03.2011 року, в якій визначено: умови поставки - Постачальник зобов'язаний передати у власність Покупця на умовах EXW - склад постачальника (INCOTERMS 2000), а Покупець прийняти і своєчасно оплатити партію L-Лізина виробник Корея у кількості 6,00тон +/-10% у залежності від фактичної загрузки транспортом товаром; адреса складу Постачальника - м. Київ, вул. Бутлерова, 6, ПАТ «Фірма «Хозімпекс»; ціна на товар - 19166,70грн./тона, крім того ПДВ 20% 3833,34грн., загальна сума 23000,04грн. за одну тону товару, загальна вартість товару складає 115 000,20грн., крім того ПДВ 20% - 23000,04грн., на загальну суму 138 000,24грн.; основні якісні показники L-Лізина - 99%; термін поставки товару - в період з 15 березня 2011 року по 31 березня 2011 року; оплата за товар - Покупець здійснює оплату 100% вартості товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

- специфікація №3 від 30.03.2011 року, в якій визначено: умови поставки - Постачальник зобов'язаний передати у власність Покупця на умовах EXW - склад постачальника (INCOTERMS 2000), а Покупець прийняти і своєчасно оплатити партію L-Лізина виробник Корея у кількості 6,575тон +/-10% у залежності від фактичної загрузки транспортом товаром; адреса складу Постачальника - м. Київ, вул. Поліська, 15, м. Київ, вул. Бутлерова, 6, ПАТ «Фірма «Хозімпекс»; ціна на товар - 19583,30грн./тона, крім того ПДВ 20% 3916,66грн., на загальну суму 23499,96грн. за одну тону товару, загальна вартість товару складає 128 760,20грн., крім того ПДВ 20% - 25752,04грн., на загальну суму 154 512,24грн.; основні якісні показники L-Лізина - 99%; термін поставки товару - 31 березня 2011 року; оплата за товар - Покупець здійснює оплату 100% вартості товару протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару. (а.с.34-35)

- Реєстраційне посвідчення Державного комітету ветеринарної медицини України (копія), яким зареєстровано: продукт L-лізин моногідрохлорид 99,0% кормовий у формі порошку. Власник реєстраційного посвідчення: Пайк Кванг Індастріал Ко., Лтд 228-2, Сорьонг-Донг, Гунсан, Чонбук, 573-400, Корея, зареєстровано в Україні за №АА-00738-04-09 від 29.12.2009 року, виробник: Пайк Кванг Індастріал Ко., Лтд 228-2, Сорьонг-Донг, Гунсан, Чонбук, 573-400, Корея. Реєстраційне посвідчення дійсне до 28.12.2014 року. Підписане головою Державного комітету ветеринарної медицини України - головним державним інспектором ветеринарної медицини України. (а.с.36)

- Сертифікат аналізів від 29.03.2010 року виданий Паік Кван Індастріл Ко., ЛТД, №55-1, Гочіок-Донг, ГУРО-ГУ 152 080, Корея. (а.с.37)

- видаткова накладна №5 від 15.03.2011 року, рахунок-фактура №1122 від 14.03.2011 року на товар - Лізин, кількістю 20000,00кг на загальну суму 460000,80грн. у т.ч. ПДВ 76666,80грн. (а.с.38) Відповідно до договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №08/09/1 від 08.09.2009 року укладеного між позивачем (Клієнт) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (Перевізник), за яким Перевізник приймає на себе зобов'язання за плату та за рахунок Клієнта здійснювати перевезення вантажу, а також виконувати або організовувати виконання інших визначених договором послуг, які пов'язані з перевезенням вантажу на території України. Термін дії договору відповідно до додаткової угоди від 27.12.2010 року до 31.12.2011 року. (а.с.39) На підставі цього договору позивачем складена заявка №4 від 15.03.2011 року на перевезення кормових добавок кількістю 20 тон. Підписана обома сторонами. (а.с.44) За транспортні послуги позивач здійснив оплату у сумі 7000,00грн. згідно платіжного доручення №1967 від 18.03.2011 року. (а.с.46) Фактичне надання ФО-П ОСОБА_4 транспортних послуг підтверджено актом №14 приймання-здавання виконаних робіт по наданню авто послуг 16.03.2011 року, підписаний обома сторонами. (а.с.47) Також в матеріалах справи міститься товарно-транспортна накладна 02 ААТ від 15.03.2011 року, в якій авто перевізник ФО-П ОСОБА_4, водій ОСОБА_5, замовник ТОВ «СКВ-АГРО», вантажовідправник ТОВ «БОНА плюс», вантажоодержувач ТОВ «СКВ-АГРО», пункт навантаження м. Київ вул. Бутлерова, 6, пункт розвантаження с. Бараниковка, Кременський р-н, Луганська обл. Назва продукції Лізин згідно накладної №5 від 15.03.2011 року кількістю 20000кг на загальну суму 460000,80грн. у т.ч. ПДВ 76666,80грн., вид пакування - мешок, масою брутто 20тон. Підписи представника ТОВ «БОНА плюс» яким товар відпущено, водія-експедитора, який прийняв товар та представника позивача за дорученням, який одержав товар. (а.с.48)

- видаткова накладна №8 від 17.03.2011 року, рахунок-фактура №1127 від 16.03.2011 року на товар - Лізин, кількістю 6000,00кг на загальну суму 138000,24грн. у т.ч. ПДВ 23000,04грн. (а.с.49) Для транспортування товару був використаний власний транспортний засіб ТОВ «СКВ-АГРО» (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу) ЗИЛ 5301 АО Вантажний фургон, держ. Номер НОМЕР_1. (а.с.50) Відповідно до товарно-транспортних накладних №005121 від 17.03.2011 року, в якій авто перевізник ТОВ «СКВ-АГРО», водій ОСОБА_6, пункт навантаження м. Київ пункт розвантаження м. Київ, назва продукції Лізин кількістю 3000кг, вид пакування - мешок; №005120 від 17.03.2011 року, в якій авто перевізник ТОВ «СКВ-АГРО», водій ОСОБА_6, пункт навантаження м. Київ пункт розвантаження м. Київ, назва продукції Лізин кількістю 2000кг, вид пакування - мешок, №005119 від 17.03.2011 року, в якій авто перевізник ТОВ «СКВ-АГРО», водій ОСОБА_6, пункт навантаження м. Київ пункт розвантаження м. Київ назва продукції Лізин кількістю 1000кг, вид пакування - мешок, тобто лізин в загальній кількості 6,0тон того ж дня був доставлений безпосередньо на склади покупців товару у м. Києві: ПВП «Вибір» (2 тони) та ТОВ «Балкорм» (4 тони). Подорожній лист вантажного автомобіля №196 від 16-18 березня 2011 року за маршрутом м. Красний Лиман - м. Київ (кормові добавки), за ТТН №5118, №5120, №5119, №5121, №39438. (а.с.51-53)

- видаткова накладна №16 від 31.03.2011 року, рахунок-фактура №1131 від 30.03.2011 року на товар - Лізин, кількістю 6575,00кг на загальну суму 154512,24грн. у т.ч. ПДВ 25752,04грн. (а.с.54) Відповідно до договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №07/12/2 від 07.12.2010 року укладеного між позивачем (Клієнт) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 (Перевізник), за яким Перевізник приймає на себе зобов'язання за плату та за рахунок Клієнта здійснювати перевезення вантажу, а також виконувати або організовувати виконання інших визначених договором послуг, які пов'язані з перевезенням вантажу на території України. Термін дії договору до 31.12.2012 року. (а.с.55) На підставі цього договору позивачем складена заявка №1 від 29.03.2011 року на перевезення лізину, тріонина, глюкози фасовані у мішки. Підписана обома сторонами. (а.с.59) За транспортні послуги позивач здійснив оплату у сумі 3600,00грн. згідно платіжного доручення №2085 від 04.04.2011 року. (а.с.61) Фактичне надання ФО-П ОСОБА_7 транспортних послуг підтверджено актом №14 приймання-здавання виконаних робіт по наданню авто послуг 01.04.2011 року, підписаний обома сторонами. (а.с.60) Також в матеріалах справи міститься товарно-транспортна накладна 02 ААТ від 31.03.2011 року, в якій авто перевізник ФО-П ОСОБА_7, водій ОСОБА_8, замовник ТОВ «СКВ-АГРО», вантажовідправник ТОВ «БОНА плюс», вантажоодержувач ТОВ «СКВ-АГРО», пункт навантаження м. Київ вул. Бутлерова, 6, пункт розвантаження с. Бараниковка, Кременський р-н, Луганська обл. Назва продукції Лізин згідно накладної №16 від 31.03.2011 року кількістю 6575кг на загальну суму 154512,24грн. у т.ч. ПДВ 25752,04грн., вид пакування - мешок, масою брутто 6,575тон. Підписи представника ТОВ «БОНА плюс» яким товар відпущено, водія-експедитора, який прийняв товар та представника позивача за дорученням, який одержав товар. (а.с.59)

- податкові накладні виписані ТОВ «БОНА плюс» на адресу позивача: №5 від 15.03.2011 року - на лізин кількістю 20000кг, на загальну суму 460000,80грн. в т.р. ПДВ 76666,80грн., №8 від 17.03.2011 року - на лізин кількістю 6000кг, на загальну суму 138000,24грн. в т.р. ПДВ 23000,04грн., №16 від 31.03.2011 року - на лізин кількістю 6575,0кг, на загальну суму 154512,24грн. в т.р. ПДВ 25752,04грн. (а.с.116-118).

Цими документами підтверджується, що в березні 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю «БОНА плюс» було поставлено позивачу товару - лізину кількістю 32575кг на загальну суму 752 513,28грн. у т.р. ПДВ 125 418,88грн.

Оплата за отриманий товар відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «БОНА плюс» згідно наступних платіжних доручень: №2242 від 21.04.2011 року у сумі 30000,00грн. у т.ч. ПДВ 5000,00грн., №2253 від 22.04.2011 року у сумі 30000,00грн. у т.ч. ПДВ 5000,00грн., №2220 від 19.04.2011 року у сумі 30000,00грн. у т.ч. ПДВ 5000,00грн., №2232 від 20.04.2011 року у сумі 30000,00грн. у т.ч. ПДВ 5000,00грн., №2182 від 15.04.2011 року у сумі 30000,00грн. у т.ч. ПДВ 5000,00грн., №2200 від 18.04.2011 року у сумі 30000,00грн. у т.ч. ПДВ 5000,00грн., №2166 від 13.04.2011 року у сумі 30000,00грн. у т.ч. ПДВ 5000,00грн., №2178 від 14.04.2011 року у сумі 30000,00грн. у т.ч. ПДВ 5000,00грн., №2152 від 11.04.2011 року у сумі 30000,00грн. у т.ч. ПДВ 5000,00грн., №2161 від 12.04.2011 року у сумі 30000,00грн. у т.ч. ПДВ 5000,00грн., №2125 від 07.04.2011 року у сумі 30000,00грн. у т.ч. ПДВ 5000,00грн., №2136 від 08.04.2011 року у сумі 30000,00грн. у т.ч. ПДВ 5000,00грн., №2105 від 05.04.2011 року у сумі 30000,00грн. у т.ч. ПДВ 5000,00грн., №2113 від 06.04.2011 року у сумі 30000,00грн. у т.ч. ПДВ 5000,00грн., №2074 від 01.04.2011 року у сумі 30000,00грн. у т.ч. ПДВ 5000,00грн., №2093 від 04.04.2011 року у сумі 34512,24грн. у т.ч. ПДВ 5752,04грн., №2049 від 30.03.2011 року у сумі 30000,00грн. у т.ч. ПДВ 5000,00грн., №2062 від 31.03.2011 року у сумі 30000,00грн. у т.ч. ПДВ 5000,00грн., №2017 від 25.03.2011 року у сумі 30000,00грн. у т.ч. ПДВ 5000,00грн., №2038 від 29.03.2011 року у сумі 60000,00грн. у т.ч. ПДВ 10000,00грн., №1997 від 23.03.2011 року у сумі 30000,00грн. у т.ч. ПДВ 5000,00грн., №2005 від 24.03.2011 року у сумі 30000,00грн. у т.ч. ПДВ 5000,00грн., №1981 від 21.03.2011 року у сумі 28001,04грн. у т.ч. ПДВ 4666,84грн., №1988 від 22.03.2011 року у сумі 30000,00грн. у т.ч. ПДВ 5000,00грн. Призначення платежу за вказаними платіжними дорученнями «оплата за лізин згідно договору №11/11 від 14.03.2011 року». (а.с.62-67)

Всього сплачено позивачем по договору за отриманий товар суму 752 513,28грн., у т.р. ПДВ 125 418,88грн.

Також ТОВ «СКВ-АГРО» були відображені господарські операції з ТОВ «БОНА плюс» в журналі-ордеру по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за березень 2011 року. (а.с.160)

Відповідач обґрунтовує свою правову позицію тим, що за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжності, а саме відхилення суми податку на додану вартість складають «-125418,88грн.» тобто податковий кредит більше податкового зобов'язання.

Судом вказана позиція в акті перевірки відповідачем не приймається, тому що представником податкового органу в судовому засіданні надана детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України станом на 11.04.2012 року, яка спростовує зазначену інформацію, а саме відхилення суми податку на додану вартість по ТОВ «БОНА плюс» складає 0,00грн. (а.с.208)

Згідно отриманого акту від ДПІ у Оболонському районі м. Києва №437/2304/32663999 від 13.07.2011 року з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «БОНА плюс» щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період березень 2011 року встановлено, що ТОВ «БОНА плюс» незаконно сформувало податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Трінідар». Операції між вищезазначеними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Податковий орган у Оболонському районі м. Києва в акті перевірки робить висновок, за результатами проведеного аналізу не підтверджується придбання ТОВ «БОНА плюс» товарів на укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період березень 2011 року щодо придбання у ТОВ «Трінідар» товарів (робіт, послуг) та подальшої реалізації їх покупцям (споживачам) не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Судом після вивчення довідки про проведення аналізу ТОВ «БОНА плюс» від 13.07.2011 року встановлено, що підприємство зареєстроване Оболонською районною радою у м. Києві, має стан - платник за основним місцем реєстрації, взято на податковий облік в ДПІ у Оболонському районі м. Києва 18.11.2003 року за №5247, зареєстрований платником податку на додану вартість 02.10.2003 року відповідно до свідоцтва про реєстрацію, яке станом на дату проведення аналізу актуальне. Податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2011 року подана платником податків до ДПІ у Оболонському районі 20.04.2011 року реєстраційний №114970. ТОВ «БОНА плюс» було сформовано податкове зобов'язання у березні 2011 року за рахунок контрагентів, зокрема ТОВ «СКВ - АГРО» у сумі податку на додану вартість 125 418,88грн. (а.с.188)

Тобто зазначеним актом встановлено, що підприємство - контрагент позивача мав юридичні підстави для укладання угод, виписки податкових накладних, у повному обсязі сформував податкове зобов'язання по податку на додану вартість у звітному періоді.

В ході судового розгляду судом установлено правосуб'єктність учасників господарської операції. Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту.

Суд враховує, що ТОВ «БОНА плюс» є юридичною особою, зареєстроване Оболонською районною у місті Києві Державна адміністрація 02.10.2003 року, ідентифікаційний код юридичної особи 32663999, що підтверджено копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичною особи (а.с.155), зареєстровано платником податку на додану вартість, згідно копії свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №36755342 від 15.12.2003 року (а.с.156), перебуває на податковому обліку в ДПІ у Оболонському районі м. Києва з 18.11.2003 року №5247 відповідно до довідки про взяття на облік платника податків. (а.с.159)

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд враховує, що відповідач під час кваліфікації спірного правочину як нікчемного обґрунтував свою позицію виключно з посиланням на довідку про проведення аналізу ТОВ «БОНА плюс», а саме на той факт, що неможливо перевірити постачальника ТОВ «БОНА плюс» - ТОВ «Трінідар» у зв'язку з відсутність його за місцем знаходженням та відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів здійснення основного виду діяльності. Тому податковий орган який проводив цей аналіз зробив висновок, що відсутні реальні можливості поставок товарів (робіт, послуг) ТОВ «БОНА плюс» від ТОВ «Трінідар».

Листом Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року встановлено, що «оцінюватися при досліджені факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформульовані дані податкового обліку ….. відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

Посилання відповідача на неналежне оформлення документів, що підтверджують фактичне транспортування товару - товарно-транспортних накладних, суд не приймає до уваги, у зв'язку з тим, що вказані документи надані позивачем до матеріалів справи у ході судового розгляду та з них вбачається яким транспортом, коли, який вантаж, його кількість, від куди та куди, хто відвантажив та одержав товар. Тобто підтверджено фактичне переміщення товару за спірним договором.

Посилання відповідача на наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 року №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» щодо підтвердження транспортних послуг товарно-транспортними накладними та подорожніми листами відповідної форми не можуть бути взяті до уваги, оскільки цей наказ не було у встановленому законом порядку зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Тобто неналежне оформлення товарно-транспортних накладних не може слугувати підставою вважати недоведеним факт постачання товару за наявності інших доказів, що підтверджують таке постачання.

Крім того, суд не приймає посилання відповідача на те, що у документі, який має назву Договір №11/11 від 14.03.2011 року зазначене свідоцтво ПДВ, яке анульоване 26.11.2009 року, тому що цей договір підписаний з протоколом розбіжностей від 14.03.2011 року, який був наданий позивачем до перевірки податковому органу, в якому було зазначене свідоцтво ПДВ №100269388 яке є дійсним на час перевірки.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами те, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності, тобто, що поставка товару у комерційному відношенні не здійснювалася та те, що договір укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

В судовому засіданні дослідженню підлягали усі первинні документи, які належить складати при господарській операції купівлі-продажу, а саме договір, специфікації, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, документи про перевезення.

При з'ясуванні питання, щодо наявності господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку, суд зазначає, що позивач в подальшому продавав отриманий за угодою №11/11 товар іншим покупцям за більшою ціною, за результатами якої отримав дохід та позитивний вплив на результати господарської діяльності підприємства. Це підтверджено договорами та документами складеними на їх виконання, а саме специфікаціями, видатковими накладними, довіреностями, товарно-транспортними накладними. (а.с.68-115)

Суд враховує також, що для підтвердження права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Також суд бере до уваги, що згідно до податкової декларації ТОВ «БОНА плюс» з податку на додану вартість за березень 2011 року, яка отримано ДПІ у Оболонському районі м. Києва 20.04.2011року за №114970, підприємство має позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду, та згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» ТОВ «БОНА плюс»» до складу податкових зобов'язань за березень 2011 року включено суму податку на додану вартість у розмірі 125418,88грн. (а.с.107).

З огляду на викладене, доводи відповідача про нікчемність правочину - договору постачання товару від 14.03.2011 року №11/11 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Тобто наведені поставки товару забезпечують господарську діяльність позивача по реалізації продукції, внаслідок якої він отримує дохід.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

П.201.1 ст.201 кодексу передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищеперелічені договір, специфікації, видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, тощо, мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях ваги, вартості найменування, дат.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При з'ясуванні судом питання, про притягнення посадових осіб платника податків до кримінальної відповідальності у зв'язку зі здійсненням операцій, що визначені таким платником, як підстава для одержання права на податковий кредит, тобто встановлення умислу в діях посадових осіб позивача, відповідач зазначив, що такі справи відсутні.

Судом прийняті в якості доказів усі вищеперелічені документи, які підтверджують виконання договору поставки від 14.03.2011 року №11/11.

Судом не приймається посилання податкового органу що деякі документи не були надані позивачем у ході проведення документальної перевірки з приводу на наступне.

Відповідно до п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Крім того, згідно з п.85.6 ст.85 кодексу, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Зазначені законодавцем акти, що засвідчують факт відмови платника податків надати копії документів у ході перевірки, до матеріалів справи відповідачем не надані.

З огляду на викладене, суд бере до уваги як належний та допустимий доказ, який підтверджує обставини поставки товарів, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, тощо, які спростовують доводи відповідача про те, що послуги з поставки товару фактично не надавалися.

Висновок відповідача про нікчемність операцій зроблено без використання відповідачем наданих законодавством повноважень, щодо встановлення суб'єктивної сторони намірів сторін, тобто умислу. Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналіз наданих документів та договору свідчить про виконання договірних зобов'язань з поставки товару у комерційному відношенні, а тому висновок відповідача про порушення позивачем статей 185, 198 Податкового кодексу України є неправомірним.

Суд враховує, що наявність податкової накладної є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Обставина фактичної поставки послуг підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.

Спірна сума податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 125419,00грн. відображена позивачем в додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість „Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за березень місяць 2011 року. (а.с.164)

Відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Але враховуючи вимоги п.6 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Статтею 159 КАС України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СКВ-АГРО» в своїх позовних вимогам просить податкове повідомлення-рішення №0000792340 від 27.03.2012 року, щодо сплати донарахованої суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість в розмірі 125 419,00грн. - скасувати, як таке, що не відповідає вимогам законодавства України, фактичним обставинам та первинним документам бухгалтерського обліку ТОВ «СКВ-АГРО».

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення №0000792340 від 27.03.2012 року, яким позивачу за порушення статей п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 125420,00грн., у тому числі за основним платежем 125419,00грн. та за фінансовими санкціями 1,00грн. (а.с.30) підлягає скасуванню в сумі 125419,00грн., а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СКВ-АГРО» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкове повідомлення - рішення від 27.03.2012 року №0000792340 щодо сплати донарахованої суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість у розмірі 125419,00грн., як таке, що не відповідає вимогам законодавства України, фактичним обставинам та первинним документам бухгалтерського обліку ТОВ «СКВ-АГРО», задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 27.03.2012 року №0000792340 щодо сплати донарахованої суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість у розмірі 125419,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКВ-АГРО» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1254 гривні 19 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 08 травня 2012 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 14 травня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.