Постанова

від 24.04.2012 по справі 2а-1389/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2012 р. № 2а-1389/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Павлишина Ю.І.,

представника позивача Кожана А.В.,

представника відповідача Хильченко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Архітектурна майстерня «Ренесанс»до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Приватне підприємство «Архітектурна майстерня «Ренесанс»(надалі -ПП«Архітектурна майстерня «Ренесанс») звернулось до суду з вказаним вище адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області (надалі -ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області), в якому просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.02.2012 року № 0000272350.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Пустомитівському районі м. Львова, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача та є необґрунтованими. Позивач зазначає, що договори на виконання будівельних робіт з контрагентом укладено належним чином, відбувся рух активів у процесі здійснення господарських операцій, позивачем відповідно до договору, укладеного з контрагентом отримано послуги, визначені у договорі, а також здійснено оплату за їх виконання. Вказане підтверджується відповідними договорами, регістрами бухгалтерського обліку, актами приймання виконання будівельних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, податковими накладними.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує. Заперечення обґрунтовані тим, що вказаною перевіркою встановлено відсутність реальної можливості виконання (робіт, послуг) ПП «Архітектурна майстерня «Ренесанс»від контрагента -постачальника ПП «Воллі», що свідчить про укладення договорів без мети настання реальних наслідків. Зазначає, що в ході перевірки встановлено відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень тощо, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів господарських операцій.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково пояснив, що наявність у платника податку податкової накладної, виданої контрагентом ПП «Воллі» та оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, а також сплата останньому вартості виконаних робіт, послуг з податком на додану вартість, підтвердження реальності та товарності господарської операції є достатніми підставами для виникнення права у позивача на податковий кредит. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Зазначає, що в ході перевірки встановлено відсутність реального наміру та можливості виконання умов договору (робіт, послуг) позивачу від контрагента, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень тощо, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів господарських операцій. Враховуючи викладене вище, просить суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Позивач - ПП «Архітектурна майстерня «Ренесанс», що знаходиться за адресою: 81100, Львівська область, вул. Шевченка, 110, код ЄДРПОУ -32819043, зареєстроване державним реєстратором Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області як юридична особа 03.02.2004 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію № 195684 серії А01, взяте на облік як платник податків в ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області від 09.02.2004 року за № 02502136, зареєстрований платником ПДВ, станом на 20.01.2012 року перебуває на обліку в ДПІ у ПУстомитівському районі Львівської області.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі направлення від 13.01.2012 року № 8/230, наказу від 12.01.2012 року № 20 відповідно до пп. 75.1.1 ст. 75, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Архітектурна майстерня «Ренесанс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 01.10.2011 року по взаєморозрахунках з ПП «Воллі»(код ЄДРПОУ -34029609), за результатами якої складено акт перевірки від 26.01.2012 року № 20/230/32819043.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 14.1.181 ст. 14, п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, а саме: завищено податковий кредит на суму 52272 грн. 61 коп., в тому числі за червень 2011 року на суму 25000 грн. 00 коп. та липень 2011 року на суму -27272 грн. 61 коп.

На підставі акту перевірки від 26.01.2012 року № 20/230/32819043, відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області винесено податкове повідомлення-рішення від 07.02.2012 року № 0000272350, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість на загальну суму 59091 грн. 76 коп., в тому числі: за основним платежем -52272 грн. 61 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6819 грн. 15 коп.

Спір між сторонами виник щодо правомірності податкового повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області від 26.01.2012 року № 20/230/32819043.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи між ПП «Архітектурна майстерня «Ренесанс»та ПП «Воллі»укладено договір підряду № 02/06-11-БР від 01.06.2011 року на проведення ремонтно - будівельних робіт. Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Підрядчик (ПП «Воллі») зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, виконати за завданням Замовника ПП «Архітектурна майстерня «Ренесанс», а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити ремонтно-будівельні роботи у строки, передбачені вказаним вище договором.

На підтвердження виконання умов договору підряду № 02/06-11-БР від 01.06.2011 року позивачем надано регістри бухгалтерського обліку, акти приймання виконання будівельних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, податкові накладні.

Позивач зазначив, що на момент вчинення дій, визначених у договорі з контрагентом ПП «Воллі», сторони договору були зареєстровані у визначеному законом порядку, а також були зареєстровані платниками податку з ПДВ. Крім того, зазначив, що на момент укладення договору на виконання ремонтно-будівельних робіт № 02/06-11-БР від 01.06.2011 року ПП «Воллі»була в наявності ліцензія Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області серії АГ № 574709 від 04.04.2011р. (строк дії до 04.04.2016р.) на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Проте, суд не вважає ці докази належними і достатніми для спростування висновків відповідача, виходячи з наступного.

ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено аналіз діяльності ПП «Воллі»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період з 01.06.2011р. по 31.07.2011р., про що складено довідку від 23.08.2011р. №1559/23-4/34029609.

Згідно з листом Головного відділу податкової міліції СДПІ ВПП у м. Львові від 20.06.2011р. за №5343/26-33, та на виконання вимог розпорядження ДПА України №48-р, з метою забезпечення відпрацювання ПП «Воллі», яке по результатах співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань за червень, липень 2011р. встановлено фактичне місцезнаходження керівника «ПП Воллі»ОСОБА_3, за адресою: с. Новосілки, Золочівського району Львівської області, відповідно до даних ІАС ДПА у Львівській області.

В довідці вказаної перевірки встановлено, що інформація щодо фактичного виду діяльності та отриманні дозволів та ліцензій відсутня.

Відповідно до останньої податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб поданої до ДПІ у Франківському районі м. Львова за лютий 2011р. (вх. від 21.03.2011р. № 28572) сума доходів, які нараховані на користь фізичних осіб у звітному податковому періоді становить 0 грн.

Підприємство не знаходиться за юридичною адресою, що підтверджується листом ГВПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові від 26.05.11 № 4119/23-33 та від 20.06.11р. №5343/26- 33.

Суд враховує пояснення керівника ПП «Воллі»ОСОБА_3, відібраними оперуповноваженим відділу протидії злочинам у кредитно-фінансовій сфері управління оперативно-розшукової діяльності управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у Львівській області лейтенантом податкової міліції ОСОБА_4, з яких вбачається, що ОСОБА_3 на даному підприємстві значиться засновником та керівником, веденням бухгалтерського та податкового обліку займався ОСОБА_5. У керівника ПП «Воллі»не було жодних документів, що стосувались господарської діяльності підприємства; всі установчі документи в тому числі печатка були передані ОСОБА_5; жодної торгівельної діяльності та банківських платежів як керівник ПП «Воллі»ОСОБА_3 не проводив; жодних договорів, що стосується ведення фінансово-господарської діяльності ПП «Воллі»з іншими підприємствами ОСОБА_3 як директор не укладав та не підписував; податкові накладні та акти виконання здачі виконаних робіт, де виконавцем вказано ПП «Воллі»ОСОБА_3 як керівник підприємства не підписував; жодних угод в 2011 році ОСОБА_3 як директор ПП «Воллі»на поставку або придбання товарно - матеріальних цінностей (робіт, послуг) не підписував.

Крім того, як вбачається з листа Слідчого управління Державної податкової служби у Львівській області вих. № 434/08-01 від 21.02.2012р. та висновку експерта № 957 від 25.11.2011р., складеного головним експертом сектору ТКДД і почерку НДЕКЦ при УМВС України на Львівській залізниці підполковником міліції ОСОБА_6 встановлено, що підписи на документах були виконані не громадянином ОСОБА_3, а іншими особами.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та його контрагентам -ПП «Воллі»з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутність у контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту, з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи.

Наявність у ПП «Архітектурна майстерня «Ренесанс», які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту - податкових накладних, виданих контрагентом ПП «Воллі», не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних, немає можливості ідентифікувати їх як такі, що призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції між ПП «Архітектурна майстерня «Ренесанс» та контрагентом ПП «Воллі»з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, відсутність у контрагента позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції, при цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

Стосовно тверджень позивача про те, що наявність податкової накладної є достатньою підставою для включення сум до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 198.3 ст. Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-IV, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-IV, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-IV передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку,сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-IV випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-IV, це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд також вказує на те, що відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-IV господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість.

Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для здійснення господарської операції, але не очевидним доказом її виконання. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням виконання господарської операції.

З огляду на викладене вище, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі не підтверджують право позивача на його формування.

Зважаючи на те, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій є правомірним.

З урахуванням встановлених вище судом обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення прийняте ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області від 07.02.2012 року № 0000272350., яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 59 091 грн. 76 коп., в тому числі за основним зобов'язанням -52272 грн. 61 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 6819 грн. 15 коп. є правомірним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись наведеним вище та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати згідно з ст. 94 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 квітня 2012 року.

Суддя Гулик А.Г.