Ухвала

від 10.11.2015 по справі 2а-1389/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року Справа № 112438/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Архітектурна майстерня «Ренесанс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства «Архітектурна майстерня «Ренесанс» до Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Архітектурна майстерня «Ренесанс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Львівської області, яким просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.02.2012 року № НОМЕР_1, яким йому було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 59091,76 грн., в тому числі 52272,61 грн. за основним платежем і 6819,15 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що позивач не довів факту реального здійснення господарських операцій з ПП «Воллі», в зв'язку з чим формування ним податкового кредиту за результатами цих господарських операцій є неправомірним.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що господарські операції між ним і ПП «Воллі»мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а також працівники податкового органу мали можливість оглянути ці приміщення під час проведення перевірки. Крім того, позивач вважає, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування і сплати податкових зобов'язань, це тягне відповідальність щодо нього, однак дана обставина не є підставою для позбавлення його права на формування податкового кредиту і валових витрат,оскільки ним виконано всі передбачені законом умови для цього.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову слід визнати нечинною, а провадження у справі закрити з наступних підстав.

Як встановив суд, 13-19.01.2012 року посадові особи Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Львівської області провели позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Архітектурна майстерня «Ренесанс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року до 01.10.2011 року по взаєморозрахунках з ПП «Воллі», за результатами якої складено акт від 26.01.2012 року № 20/230/32819043.

В акті перевірки вказано про порушення позивачем вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 52272,61 грн.

На підставі даного акта перевірки Державна податкова інспекція в Пустомитівському районі Львівської області прийняла податкове повідомлення-рішення від 07.02.2012 року № НОМЕР_1, яким ПП «Архітектурна майстерня «Ренесанс» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 59091,76 грн., в тому числі 52272,61 грн. за основним платежем і 6819,15 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

В розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст. 198 цього Кодексу є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

Пунктами 201.4, 201.6 ст. 201 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

А згідно з п. 198.6 ст. 198 Кодексу не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних). Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Водночас колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених в ціні цих товарів (робіт, послуг), до податкового кредиту, є факт реальності придбання таких товарів (робіт, послуг), для чого відповідні витрати платника податків мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку.

Крім того, в даному випадку також необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (робіт, послуг), а аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій - це первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Первинні і зведені облікові документи повинні містити обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Також обов'язкові реквізити первинних документів - це інформація, щодо яких саме товарів надані послуги, та де і коли надавалися послуги.

Крім того, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до наведених вище норм Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення цих витрат до податкового кредиту.

В контексті наведеного вище колегія суддів враховує наступне.

ПП «Архітектурна майстерня «Ренесанс» стверджує, що в періоді, який перевірявся, воно здійснювало господарські операції з придбання підрядних робіт у ПП «Воллі».

Зокрема, позивач зазначає, що 01.06.2011 року він (замовник) уклав з ПП «Воллі» (підрядник) договір підряду № 02/06-11-БР, за умовами якого підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, виконати за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ремонтно-будівельні роботи у строки, передбачені договором.

На підтвердження реальності виконання умов цього договору, а саме виконання ПП «Воллі» передбачених договором підрядних робіт, позивач надав суду копії підписаних представниками сторін договору актів форми № КБ-3в приймання виконаних підрядних робіт та довідок форма № КБ-3 про вартість виконаних підрядних робіт, виписаних ПП «Воллі» податкових накладних.

Однак під час проведення працівниками Державної податкової інспекції в Франківському районі міста Львова аналізу діяльності ПП «Воллі» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 року до 31.07.2011 року, за результатами якого складено довідку від 23.08.2011 року № 1559/23-4/34029609, було встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

Зокрема, наведене підтверджується листом Головного відділу податкової міліції Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 26.05.11 року № 4119/23-33, згідно з яким дане підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Також відповідно до останньої податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб за лютий 2011 року сума доходів, які нараховані на користь фізичних осіб у звітному податковому періоді, становить 0 грн.

Крім того, як вбачається з пояснення керівника ПП «Воллі» ОСОБА_1, наданого співробітнику Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у Львівській області, він на даному підприємстві значиться засновником та керівником, веденням бухгалтерського та податкового обліку займався ОСОБА_2. У нього як керівника ПП «Воллі» не було жодних документів, що стосувались господарської діяльності підприємства, всі установчі документи в тому числі печатка були передані ОСОБА_2. Жодної торгівельної діяльності та банківських платежів він як керівник підприємства не здійснював, жодних договорів, що стосуються ведення фінансово-господарської діяльності ПП «Воллі» з іншими підприємствами як директор не укладав та не підписував, податкові накладні та акти приймання-здачі виконаних робіт, де виконавцем вказано ПП «Воллі», не підписував.

Також згідно з Висновком експерта від 25.11.2011 року № 957, складеним головним експертом сектору ТКДД і почерку НДЕКЦ при УМВС України на Львівській залізниці ОСОБА_3, встановлено, що підписи на документах були виконані не ОСОБА_1, а іншими особами.

Оцінивши всі надані сторонами докази в їх сукупності та взаємному зв'язку, колегія суддів дійшла висновку, що ПП «Архітектурна майстерня «Ренесанс» всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надало належних і достатніх доказів того, що господарські операції між ним та ПП «Воллі» мали реальний характер, тобто не доведено факту реального отримання позивачем підрядних робіт від зазначеного підприємства, що в свою чергу позбавляє позивача права на включення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Враховуючи наведені вище обставини, оцінивши зібрані докази та положення зазначених нормативно-правових актів, колегія суддів вважає правильним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ПП «Архітектурна майстерня «Ренесанс» сформувало податковий кредит з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, за результатами взаємовідносин з ПП «Воллі» з порушенням вимог законодавства, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Разом з тим, під час апеляційного розгляду справи Державна податкова інспекція в Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Львівської області, та ПП «Архітектурна майстерня «Ренесанс» подали до апеляційного суду клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу.

Вказані клопотання обґрунтовані тим, що 24.03.2015 року ПП «Архітектурна майстерня «Ренесанс» звернулося до Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області із заявою про досягнення податкового компромісу, зокрема, щодо грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 59091,76 грн. (52272,61 грн. основний платіж та 6819,15 грн. штрафні (фінансові) санкції), визначеного податковим повідомленням-рішенням від 07.02.2012 року № НОМЕР_1, яке оскаржується в даній справі. Позивач сплатив 5% даного податкового зобов'язання, що становить 2613,63 грн., згідно з платіжним дорученням від 01.04.2015 року № 95, а рішенням відповідача від 02.04.2015 року № 22/3503/10/13-25-22-00 погоджено застосування податкового компромісу.

Відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується. Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом. Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Як вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ним позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за червень і липень 2011 року, тобто спірне грошове зобов'язання виникло до 01.04.2014 року, а тому до цього зобов'язання може бути застосовано податковий компроміс.

Як зазначено вище, рішенням Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 02.04.2015 року № 22/3503/10/13-25-22-00 було погоджено застосування податкового компромісу, зокрема, щодо грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 52272,61 грн., визначеного податковим повідомленням-рішенням від 07.02.2012 року № НОМЕР_1.

А 01.04.2015 року ПП «Архітектурна майстерня «Ренесанс» сплатило 5% даного грошового зобов'язання, що підтверджується платіжним дорученням № 95.

Відповідно до п. 11-2 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду.

У разі примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статті 113 цього Кодексу.

Згідно з ст. 113 Кодексу адміністративного судочинства України сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову. У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.

А відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 157 цього Кодексу суд закриває провадження у справі, якщо сторони досягли примирення.

Враховуючи наведені вище обставини та положення правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання ПП «Архітектурна майстерня «Ренесанс» та Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про закриття провадження у справі в зв'язку з примиренням сторін підлягають задоволенню.

Водночас колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Тому, оскільки судом першої інстанції було прийнято законну та обґрунтовану постанову, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі (примирення сторін), виникли після її прийняття, відповідно до ч. 2 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України таку постанову слід визнати нечинною та закрити провадження у справі.

Керуючись ч. 3 ст. 113, п. 3 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 160, 194, 196, п. 5 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 203, п. 5 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Архітектурна майстерня «Ренесанс» залишити без задоволення.

Клопотання Приватного підприємства «Архітектурна майстерня «Ренесанс» та Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року у справі № 2а-1389/12/1370 за позовом Приватного підприємства «Архітектурна майстерня «Ренесанс» до Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення - визнати нечинною і закрити провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

ОСОБА_4

Ухвала складена в повному обсязі 16.11.2015 року