Постанова

від 26.04.2012 по справі 2а-2540/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2012 р. № 2а-2540/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Павлишина Ю.І.,

представника позивача Левицької І.В.,

представника відповідача Тістечка Ю.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європарфум»до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Європарфум»звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області, в якому просить суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.2011 року № 000848230, винесене ДПІ у Жовківському районі Львівської області, яким позивачу визначено завищення суми бюджетного відшкодування за платежем податок на додану вартість на суму 25333 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 6333 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту відповідача, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що укладав договори з контрагентом, на підставі яких поставлявся розчинник для виготовлення парфумерно-косметичної продукції, що використовувались у господарській діяльності позивача. Вказане підтверджується усіма необхідними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій, в тому числі податковими накладними, що повністю відповідають вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Контрагент позивача на момент виконання робіт був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та в реєстрі платників податку на додану вартість, що надавало право на нарахування та сплату податку на додану вартість, видачу податкових накладних, отримання бюджетного відшкодування тощо.

Відповідач подав до суду заперечення на позов, в якому проти позову заперечує з тих підстав, що неможливо підтвердити реальність поставки товарно - матеріальних цінностей, придбаних у ТзОВ «Самотлор -А». Крім того, станом на 15.11.2011р. стан платника «10»(ТзОВ «Самотлор-А») неможливо встановити місцезнаходження такого платника у зв'язку з відсутністю посадових осіб та його законних представників за місцезнаходженням платника податку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково пояснив, що господарські відносини між позивачем та ТзОВ «Самотлор-А»носили реальний характер, що підтверджуються належними первинними документами, зокрема банківськими виписками, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, сертифікатами якості, податковими накладними. Крім цього, на його думку, зазначені документи повністю відповідають вимогам чинного законодавства. У зв'язку з цим просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні. Додатково пояснив, що у зв'язку з отриманням звіту від ДПІ у Жашківському районі Черкаської області за матеріалами зустрічної перевірки контрагента ТзОВ «Самотлор-А»встановлено відсутність посадових осіб за місцезнаходженням платника податку, а, відтак, немає можливості підтвердити факт поставки товарно-матеріальних цінностей, придбаних у контрагента ТзОВ «Самотлор-А»та використання їх в подальшій господарській діяльності позивача. Враховуючи викладене, просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Європарфум», код ЄДРПОУ - 30003042, юридична адреса: 80382, Львівська область, Жовківський район, с. Малі Підліски, вул. Нова, буд. 1, зареєстроване державним реєстратором Буської районної державної адміністрації Львівської області як юридична особа 02.09.1998 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 02.09.1998р. № запису -13981050006001108. Позивач взятий на облік як платник податків в ДПІ у Жовківському районі Львівської області 07.08.2001р. за № 28, станом на 26.10.2011р. перебуває на обліку в ДПІ Жовківському районі Львівської області як платник ПДВ.

Відповідно до наказу ДПІ у Жовківському районі Львівської області від 12.10.2011р. №649 проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2011р.

За результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Європарфум»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2011р. встановлено порушення пункту 200.1, пункту 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, яке полягає у завищенні бюджетного відшкодування за липень 2011 року на загальну суму 25 333 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Жовківському районі Львівської області 20 грудня 2011 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0008482300. Вказаним рішенням позивачу визначено суму завищення бюджетного відшкодування на суму 25 333 грн. та нарахована штрафна санкція у розмірі 6333 грн.

Вказане рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку до ДПА у Львівській області, однак рішенням про результати розгляду заяви від 28.02.2012р. № 12 відповідно до п. 12 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 23.12.2010р. № 1001 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 06.01.2011р. № 10/18748 повернуло вказану заяву без розгляду.

Суд при вирішенні спору по суті, виходить з наступного.

ТзОВ «Самотлор-А»у травні 2010р. поставило на користь позивача розчинник для виготовлення парфумерно-косметичної продукції на загальну суму 180500 грн.

На підтвердження обставин щодо фактичної поставки вказаного товару позивачем надано наступні докази: видаткова накладна № 112 від 30.05.2010р. на загальну суму 75050,00 грн. в тому числі ПДВ -12508,33 грн., видаткова накладна № 116 від 03.06.2010р. на загальну суму 14500,00 грн., в тому числі ПДВ -17416,67 грн., а також банківська виписка від 27.05.2010р. на загальну суму 152000,00 грн., в тому числі ПДВ -25333,33 грн., банківська виписка від 03.06.2010р. на загальну суму 28500,00 грн., в тому числі ПДВ -4750,00 грн., товарно-транспортні накладні АББ № 0006893 від 03.06.2010р., ААК №006884 від 30.05.2010р., посвідчення про якість № 43, податкові накладні від 27.05.2010р. № 119, №124 від 03.06.2010р., витяг з лабораторного журналу ВН № 112 від 30.05.2010р., виробничий звіт по цеху розливу за травень, червень 2010р.

Обставина щодо транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними АББ № 0006893 від 03.06.2010р., ААК №006884 від 30.05.2010р.

Доставка товару, що придбавався у ТзОВ «Самотлор-А», здійснювалась за рахунок позивача транспортними засобами, які належали ПП «Глорія -Приват»та перебували у ТзОВ «Європарфум»на правах оренди. Вказана обставина підтверджується договором оренди транспортних засобів від 31.12.2009р., укладеного з ПП «Глорія -Приват», актом приймання - передачі транспортних засобів від 31.12.2009р., платіжними дорученнями про оплату наданих послуг №346 від 01.06.2010р., №313 від 17.05.2010р., №383 від 17.06.2010р., №389 від 23.06.2010р., №404 від 29.06.2010р., №434 від 02.07.2010р., №466 від 12.07.2010р. та актами прийняття виконаних робіт згідно договору оренди за травень та червень 2010р.

Відповідний товар поставлявся до місця розташування виробничих потужностей позивача -с. Малі Підліски, Жовківського району, Львівської області, вул. Нова, буд. 1. Використання позивачем об'єкту нерухомості у своїй господарській діяльності за зазначеною адресою підтверджується договором оренди нежитлових приміщень від 01.12.2009р. та договором оренди нежитлових приміщень від 01.12.2010р., укладених між ТзОВ «Європарфум»та ПП «Глорія-Приват», актом приймання -передачі від 01.12.2009р. та платіжними дорученнями платіжними дорученнями про оплату наданих послуг №346 від 01.06.2010р., №313 від 17.05.2010р., №383 від 17.06.2010р., №389 від 23.06.2010р., №404 від 29.06.2010р., №434 від 02.07.2010р., №466 від 12.07.2010р. та актами прийняття виконаних робіт згідно договору оренди за травень та червень 2010р.

Згідно із штатним розписом позивача затвердженим 01.02.2010р. в структурі створені наступні структурні підрозділи, діяльність яких має відношення до цієї справи, зокрема, цех розливу парфумерних рідин (46 працівників) та цех автотранспорту (9 водіїв). Всього в штаті позивача на момент проведення господарських операцій з ТзОВ «Самотлор -А»перебувало 99 працівників.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за травень 2010р. ТзОВ «Європарфум»також надано наступні документи: картка рахунку 63.1 контрагента ТзОВ «Самотлор-А», копія податкової декларації з ПДВ за травень 2010р., копія додатка №2 до податкової декларації з ПДВ за травень 2010р., копію податкової декларації з ПДВ за червень 2010р., копія додатка №2 до податкової декларації ПДВ за червень 2010р., копія податкової декларації з ПДВ за липень 2011р. копія додатка №2 до податкової декларації з ПДВ за липень 2011р., копія податкової декларації з ПДВ за серпень 2011р., копія додатка №2 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2011р., копія Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за травень 2010р., копія Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за червень 2010р., копія Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2011р., копія Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2011р., копія Журналу-ордеру і відомості по рахунку 63.1 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за травень 2010р., копія Журналу-ордеру і відомості по рахунку 63.1 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за червень 2010р.

Таким чином суд за результатом аналізу поданих позивачем доказів дійшов висновку, ТзОВ «Європарфум»володіє транспортними засобами для перевезення вантажів, функціонує цех по розливу парфумерних рідин та цех автотранспорту, працює відповідний штатний персонал, що здатний забезпечити перевезення вантажів, виготовлення та реалізацію продукції, а також її зберігання.

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що представлені позивачем докази в повній мірі підтверджують обставину щодо здійснення поставки розчинника, а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Крім того, як вбачається із матеріалів справи та не оспорюється відповідачем, протягом усього часу співпраці ТзОВ «Самотлор-А» з ТзОВ «Європарфум», останній був платником ПДВ, а тому був наділений правом виписувати податкові накладні, які і стали підставою для формування ТзОВ «Європарфум»податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Згідно з п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 ЗУ «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно з п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг) що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до вимог п.п.7.2.3, 7.2.6. п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця у двох примірниках. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Щодо доводів відповідача про неможливість підтвердження факту використання у господарській діяльності ТзОВ «Європарфум»товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТзОВ «Самотлор-А», суд зазначає наступне.

З аналізу статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Суд також вказує на те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість.

Судом встановлено, що факт укладання правочину між позивачем та ТзОВ «Самотлор-А», та виконання його умов підтверджується належними та допустимими доказами.

Під господарською діяльністю у ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Судом встановлено, що отриманий розчинник від ТзОВ «Самотлор-А» в подальшому використовувався позивачем для виготовлення парфумерно-косметичної продукції, що підтверджується витягом з лабораторного журналу та виробничим звітом по цеху розливу за травень -червень 2010р. В свою чергу, ДПІ у Жовківському районі Львівської області жодним чином не спростовано доводи позивача щодо використання отриманих від контрагента товарно-матеріальних цінностей в подальшій господарській діяльності.

Суд також звертає увагу на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що встановлення реального місцезнаходження платника податку покладається на органи податкової служби, а не на позивача. Неможливість встановлення ДПІ у Жашківському районі Черкаської області місцезнаходження контрагента ТзОВ «Самотлор-А»не може бути підставою для спростування факту поставки товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТзОВ «Самотлор-А»та подальшого їх використання у господарській діяльності ТзОВ «Європарфум»

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем пп. 7.4.4., п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та правомірність формування податкового кредиту.

У зв'язку з цим не заслуговують на увагу твердження відповідача про порушення позивачем п. 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, оскільки судом не встановлено завищення позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2011р. на суму 25 333 грн.

Враховуючи наведене вище, податкове повідомлення-рішення № 000848230 від 20.12.2011 року, винесене ДПІ у Жовківському районі Львівської області, яким позивачу визначено суму завищення бюджетного відшкодування за платежем податок на додану вартість у сумі 25 333 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 6333 грн. є протиправним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись наведеним вище, та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області № 000848230 від 20 грудня 2011 року.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європарфум» (код ЄДРПОУ 30003042) 107 грн. 30 коп. судового збору з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 квітня 2012 року.

Суддя Гулик А.Г.