Ухвала

від 29.04.2014 по справі 2а-2540/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 р. № 9104/108288/12 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Щерби С.Б.

представника позивача - Левицької І.В.

представника відповідача - Іванського В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європарфум» до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

23.03.2012 позивач - ТзОВ «Європарфум» звернувся в суд із адміністративним позовом до ДПІ у Жовківському районі Львівської області (правонаступник ДПІ у Жовківському районі Львівської області ДПС), у якому просив визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.2011 № 0008482300.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки податкового органу, які викладені у акті перевірки на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Зазначає, що Товариство уклало договори з контрагентом - ТзОВ «Самотлор-А», на підставі яких поставлявся розчинник для виготовлення парфумерно-косметичної продукції, що використовувались у господарській діяльності позивача. Вказане підтверджується усіма необхідними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій, в тому числі податковими накладними, що повністю відповідають вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також банківськими виписками, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, сертифікатами якості. Контрагент позивача на момент виконання робіт був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та в реєстрі платників податку на додану вартість, що надавало право на нарахування та сплату ПДВ, видачу податкових накладних, отримання бюджетного відшкодування. Отже, первинними документами підтверджується, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Самотлор-А» носили реальний характер.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовківському районі Львівської області № 000848230 від 20 грудня 2011 року.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не досліджено того, що під час проведення перевірки відповідачем отримано звіт від ДПІ у Жашківському районі Черкаської області за матеріалами зустрічної перевірки контрагента ТзОВ «Самотлор-А», у якому встановлено відсутність посадових осіб за місцезнаходженням платника податку, а відтак, немає можливості підтвердити факт поставки товарно-матеріальних цінностей, придбаних у контрагента ТзОВ «Самотлор-А» та використання їх в подальшій господарській діяльності позивача.

Позивач скористався правом подання заперечення на апеляційну скаргу, у якому вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а тому вважає, що підстави для його скасування відсутні.

Представник апелянта у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Представник позивача апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 13.10.2011 по 19.10.2011 службовими особами ДПІ у Жовківському районі Львівської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Європарфум» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2011, результати якої оформлені актом та додатком до нього (а.с. 8-17), згідно яких встановлено порушення ТзОВ «Європарфум» п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого завищено бюджетне відшкодування за липень 2011 року на суму 25333 грн.

Такі висновки податковий орган зробив на підставі того, що згідно поданої позивачем податкової декларації з ПДВ за липень 2011 (вхід № 9006690258 від 16.08.2011) та розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок складає 99850 грн, у тому числі 25333,33 грн сум податкового кредиту з ПДВ за травень 2010 року, сформованого на підставі податкової накладної № 119 від 27.05.2010 виданої позивачу ТзОВ «Самотлор-А» за результатами господарських операцій з поставки розчинника. Проте, згідно звіту ДПІ у Жашківському районі Черкаської області за матеріалами зустрічної перевірки контрагента ТзОВ «Самотлор-А», встановлено відсутність посадових осіб за місцезнаходженням платника податку, а відтак, немає можливості підтвердити факт поставки товарно-матеріальних цінностей, придбаних у контрагента ТзОВ «Самотлор-А» та використання їх в подальшій господарській діяльності позивача. На підставі цього, ДПІ вважає, що позивачем зайво віднесено до складу податкового кредиту травня 2010 року суму ПДВ в розмірі 25333,33 грн із вартості придбаних у ТзОВ «Самотлор-А» ТМЦ, у зв'язку з чим завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за травень 2010 року на суму 25333,33 грн та як наслідок завищення на відповідну суму бюджетного відшкодування за липень 2011 року.

На підставі цього акта перевірки, ДПІ у Жовківському районі Львівської області винесено податкове повідомлення-рішення від 20.12.2011 № 0008482300, яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 25333 грн та застосовано штраф у розмірі 6333 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки висновки ДПІ про не підтвердження господарських операцій позивача з ТзОВ «Самотлор-А» спростовується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: видаткові та податкові накладні, банківською випискою про оплату придбаного товару, товарно-транспортними накладними на транспортування придбаного товару, посвідченням якості, витягом з лабораторного журналу, виробничим звітом по цеху розливу. На час здійснення господарських операцій, відомості про контрагента позивача внесені до ЄДРЮОФОП, який зареєстрований платниками ПДВ, а тому мав право виписувати податкові накладні. Також, суд першої інстанції зазначив, що позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання податкового обов'язку його контрагентом, коли у нього є усі документи, які підтверджуються суму податкового кредиту, а тому безпідставними є висновки відповідача про не підтвердження поставки товару та подальшого його використання у власній господарській діяльності, через не встановлення місця знаходження ТзОВ «Самотлор-А». На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку до 01.01.2011 регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі - Закон N 168/97-ВР).

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.2 пункту 7.5. статті 7 Закону N 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, підпунктами 200.1-200.4 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку податкового кредиту та в подальшому для відшкодування цього податку з бюджету є наявність у нього виданої йому продавцем товару податкової накладної. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (отриманих робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту, є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається із матеріалів справи, ТзОВ «Самотлор-А» у травні 2010 року поставило позивачу розчинник для виготовлення парфумерно-косметичної продукції на загальну суму 180500 грн.

На підтвердження реальності поставки вказаного товару позивачем надано наступні докази: видаткова накладна № 112 від 30.05.2010 на загальну суму 75050 грн, в тому числі ПДВ - 12508,33 грн, видаткова накладна № 116 від 03.06.2010 на загальну суму 14500 грн, в тому числі ПДВ - 17416,67 грн, банківська виписка від 27.05.2010 на загальну суму 152000 грн, в тому числі ПДВ - 25333,33 грн, банківська виписка від 03.06.2010 на загальну суму 28500 грн, в тому числі ПДВ - 4750 грн, товарно-транспортні накладні АББ № 0006893 від 03.06.2010, ААК № 006884 від 30.05.2010, посвідчення про якість № 43, податкові накладні № 119 від 27.05.2010, № 124 від 03.06.2010, витяг з лабораторного журналу ВН № 112 від 30.05.2010, виробничий звіт по цеху розливу за травень, червень 2010 року.

Обставина щодо транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними АББ № 0006893 від 03.06.2010, ААК № 006884 від 30.05.2010.

Доставка товару, що придбавався у ТзОВ «Самотлор-А», здійснювалась за рахунок позивача транспортними засобами, які належали ПП «Глорія -Приват» та перебували у ТзОВ «Європарфум» на правах оренди, що підтверджується договором оренди транспортних засобів від 31.12.2009, актом приймання - передачі транспортних засобів від 31.12.2009, платіжними дорученнями про оплату наданих послуг № 346 від 01.06.2010, № 313 від 17.05.2010, № 383 від 17.06.2010, № 389 від 23.06.2010, № 404 від 29.06.2010, № 434 від 02.07.2010, № 466 від 12.07.2010 та актами прийняття виконаних робіт згідно договору оренди за травень та червень 2010 року.

Відповідний товар поставлявся до місця розташування виробничих потужностей позивача - с. Малі Підліски, Жовківського району, Львівської області, вул. Нова, буд. 1. Використання позивачем об'єкта нерухомості у своїй господарській діяльності за зазначеною адресою підтверджується договором оренди нежитлових приміщень від 01.12.2009 та договором оренди нежитлових приміщень від 01.12.2010, укладених між ТзОВ «Європарфум» та ПП «Глорія-Приват», актом приймання-передачі від 01.12.2009 та платіжними дорученнями про оплату наданих послуг № 346 від 01.06.2010, № 313 від 17.05.2010, № 383 від 17.06.2010, № 389 від 23.06.2010, № 404 від 29.06.2010, № 434 від 02.07.2010, № 466 від 12.07.2010 та актами прийняття виконаних робіт згідно договору оренди за травень та червень 2010 року.

Згідно із штатним розписом позивача затвердженим 01.02.2010, в його структурі створені структурні підрозділи, зокрема, цех розливу парфумерних рідин (46 працівників) та цех автотранспорту (9 водіїв). Всього в штаті позивача на момент проведення господарських операцій з ТзОВ «Самотлор -А» перебувало 99 працівників.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за травень 2010 року ТзОВ «Європарфум» також надано картку рахунку 63.1 контрагента ТзОВ «Самотлор-А», копію податкової декларації з ПДВ за травень 2010, копію додатка № 2 до податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року, копію податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року, копію додатка № 2 до податкової декларації ПДВ за червень 2010 року, копію податкової декларації з ПДВ за липень 2011 року, копію додатка № 2 до податкової декларації з ПДВ за липень 2011 року, копію податкової декларації з ПДВ за серпень 2011 року, копію додатка № 2 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2011 року, копію Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за травень 2010 року, копію Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за червень 2010 року, копію Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2011 року, копію Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2011 року, копію Журналу-ордеру і відомості по рахунку 63.1 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за травень 2010 року, копію Журналу-ордеру і відомості по рахунку 63.1 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за червень 2010 року.

На підставі викладених вище обставин справи та наявних у ній доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що господарські операції позивача з ТзОВ «Європарфум» носять реальний характер. ТзОВ «Європарфум» володіє транспортними засобами для перевезення вантажів, функціонує цех по розливу парфумерних рідин та цех автотранспорту, працює відповідний штатний персонал, що здатний забезпечити перевезення вантажів, виготовлення та реалізацію продукції, а також її зберігання.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи та не оспорюється відповідачем, протягом усього часу співпраці ТзОВ «Самотлор-А» з ТзОВ «Європарфум», відомості про першого були внесені до ЄДРЮОФОП та він був платником ПДВ, а тому мав право виписувати податкові накладні, які і стали підставою для формування ТзОВ «Європарфум» податкового кредиту з ПДВ за травень 2010 року на суму 25333,33 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідач як на єдину підставу для висновків про заниження позивачем податкових зобов'язань посилається на акт не встановлення місця знаходження ТзОВ «Самотлор-А» від 21.10.2011 № 8/2301/36213620. Проте, такі посилання є безпідставними, оскільки зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права (покупця) на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Даний висновок суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Бульвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 № 21-47а10, яка у відповідності до ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для врахування судом під час вирішення спору у подібних правовідносинах.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо відсутності у діях позивача порушень пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України та правомірність формування податкового кредиту за травень 2010 року в сумі 25333,33 грн за результатами господарських операцій з ТзОВ «Самотлор-А».

Таким чином, безпідставним є зменшення позивачу на відповідну суму бюджетного відшкодування за липень 2011 року, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а тому така задоволеною бути не може.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року у справі № 2а-2540/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 30.04.2014 року.