Постанова

від 15.05.2012 по справі 37/5005/17180/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2012 року Справа № 37/5005/17180/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів : головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідача

суддів: Орєшкіної Е.В., Пруднікова В.В.

Секретар судового засідання Фузейникова В.О.

За участю представниквів сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №10/28-06 від 03.01.2012р., ОСОБА_2. бухгалтер, довіреність №89/28-06 від 11.05.2012р.

від відповідача: Сокуренко Б.Ф., голова, виписка-постанова зборів ЖБК-241 від 18.01.2011р. № 2;

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2012р . у справі № 37/5005/17180/2011

за позовом Комунального підприємства "Дніпроводоканал"

Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Житлово-будівельного кооперативу № 241, м. Дніпропетровськ

про стягнення 17 655 грн 76 коп

В С Т А Н О В И В:

По справі оголошувалась перерва з 10.04.2012р. по 15.05.2012р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28 . 02.2012р. (суддя Кеся Н.Б.) позов Комунального підприємства "Дніп-роводоканал" Дніпропетровської міської ради до Житлово-будівельного кооперативу №241 про стягнення 17 655 грн 76 коп було задоволено частково. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу №241 на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради суму основного боргу - 8949,40 грн, витрати по сплаті держмита - 176 грн 56 коп та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236 грн 00 коп. В стягненні боргу 8949,40 грн відмовлено за спливом позовної давності, в стягненні 3% річних -263,57 грн та інфляційних втрат -579,34 грн відмовлено з посиланням на те, що розрахунок не доводить того, що на ці вимоги повністю або частково строк позовної давності не поширюється.

Не погодившись із зазначеним рішенням в частині відмови у стягнення 3% річних та інфляційних втрат КП "Дніпроводоканал" звернулося з апе- ляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального права при неповному з`ясуванні всіх обставин справи, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що розрахунок індексу інфляції та 3% річних зроблений ним в межах строку позовної давності (з 11.01.2009р.). Не зважаючи на те, що судом першої інстанції вірно визначений строк позовної давності, втім безпідставно не застосовані положення ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що не погоджується ані з апеляційною скаргою, ані з рішенням суду. В обґрун-тування своїх заперечень посилається на те, що Позивач безпідставно зарахував перераховані ним суми як оплату за інші періоди. Станом на 01.09.2011р. заборгованість перед Позивачем за 2008 рік, 2009 рік, 2010 рік була повністю погашена, та не зрозуміло, чому Позивач звернувся із позовом за періоди, по яких заборгованість відсутня. Просить рішення першої інстанції скасувати, в позові відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, а за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Із матеріалів справи вбачається, що 26.03.2003р. між Державним комунальним виробничим управлінням водопровідно - каналізаційного господарства, правонаступником якого є Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (надалі -Позивач) та Житлово-будівельним кооперативом № 241 (надалі -Відповідач) був укладений договір №7789 про надання послуг водопостачання та водовідведення строком дії до 26.03.2004р. (надалі -Договір), та який відповідно до п. 9.2. договору продовжує свою дію на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить про свій намір внести зміни до договору або відмовитися від нього. Доказів розірвання договору суду не надано.

Відповідно до п. 1 договору Позивач зобов'язався надавати послуги по водопостачанню та водовідведенню Відповідачу, а останній, в свою чергу, у відповідності до п. 5.3 Договору зобов'язався проводити оплату за надані послуги до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п.п. 1.1, 5.3 Договору).

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за надані послуги за травень, червень, липень, вересень, жовтень 2007р., червень-серпень, грудень 2008р., листопад-грудень 2009р., квітень, травень, липень, вересень, листопад 2010р., січень, лютий, червень вересень 2011р., які, на думку, позивача, оплачені лише частково, інфляційні втрати та річні в зв'язку з простроченням оплати. Надання послуг в спірні періоди підтверджується актами про зняття показів приладів обліку, рахунками на оплату та не заперечується сторонами.

За спірний період всього було надано послуг на суму 45 739,74 грн, що з врахуванням корегувань на загальну суму 1106,25 грн складе 50 522,38 грн (з врахуванням послуг за травень, червень 2007р., вересень 2011р., які в довідках вже не зазначені в зв'язку із оплатою), та підтверджується довідками позивача від 31.01.2012р. (а.с.55, т.1), від 21.02.2012р. (а.с.69 т.1), від 10.05.2012р. №2, розрахунком позивача, рахунками за надані послуги.

За умовами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Надані за цей період послуги відповідачем оплачено частково, заборгованість складає 13088,89 грн.

З урахуванням заяви Відповідача про застосування строків позовної давності до спірних відносин на підставі ст. 257, ч. 4 ст.267 Цивільного кодексу України та довідки про стан заборгованості за період з 01.05.2007р. по 30.09.2011р., яка підтверджує менший розмір боргу, ніж було первісно заявлено позивачем, - 14 256,25 грн (а.с. 55,69), підлягає стягненню заборгованість 7136,37 грн, яка є фактично боргом за :

грудень 2008 року - 394,17 грн; листопад 2009 року - 195,42 грн;

грудень 2009 року - 815,46 грн; квітень 2010 року - 166,41 грн;

травень 2010 року - 546,15 грн; липень 2010 року - 1651,03 грн;

листопад 2010 року - 1399,00 грн; лютий 2011 року - 385,24 грн;

червень 2011 року - 1583,49 грн.

Суд правомірно визначив, що позивачем пропущено строк позовної давності для стягнення боргу за період з травня 2007р. по серпень 2008р., разом з тим невірно визначив цю суму, не врахувавши оплати за травень-червень 2007р. Відтак, за строками давності не підлягає стягненню сума 5952,52 грн.

В решті вимоги позивача про стягнення боргу безпідставні, оскільки ним не враховано оплати, зокрема, згідно розрахунку за вересень 2010р. до сплати виставлено 2904,37 грн + 56,80 грн, що оплачено в повному обсязі платіжним дорученням №4 від 06.10.2010р. на загальну суму 3000,00 грн; за січень 2011р. виставлено до сплати 2002,36 грн та зазначено борг -1110,56 грн. Разом з тим, згідно платіжного доручення №4 від 24.01.2011р. сплачено 2500 грн та борг за січень 2011 року відсут-ній. Судом також не врахована оплата боргу за вересень 2011р. згідно пла-тіжного доручення №10 від 26.10.2011р. та зменшення боргу за червень 2011р. до 1583,49 грн, які відбулися до звернення позивача з позовом.

Судом першої інстанції не прийнята до уваги жодна з наведених довідок про інший розмір боргу та надані відповідачем докази оплати, а спір вирішений виходячи з первісних позовних вимог, тобто без з`ясування всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідачем не надано доказів сплати заборгованості в сумі 7 136,37 грн на час розгляду справи в господарському суді, а платіжне доручення № 8 від 17.04.2012р.на суму 3 667,12 грн, яким сплачено, зокрема, в якості доплати за холодну воду та стоки за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. суму 2 162,80 грн не приймається колегією суддів до уваги, оскільки ці кошти були сплачені після прийняття рішення у справі, та воно може бути пред'явлено в якості оплати при примусовому виконанні рішення суду. Крім того, суд не може самостійно зарахувати переплату коштів в одному місяці в погашення боргу за інший місяць, оскільки розглядає справу лише в межах заявлених позовних вимог, а право розпорядження коштами та право визначати призначення платежів належить власнику коштів, тому доводи відповідача про повну сплату боргу судом відхиляються з підстав ненадання відповідачем доказів оплати боргу саме за спірні місяці.

Висновок суду першої інстанції, що наданий Позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат не доводить того, що на ці вимоги повністю або частково строк позовної давності не поширюється оцінюється колегією суддів як такий, що суперечить положенням ст. 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Таким чином, суд першої інстанції неправомірно відмовив Позивачу у стягненні 3% річних та інфляційних втрат, оскільки останні були заявлені до стягнення відносно заборгованості з грудня 2008р. по вересень 2011р., тобто в межах загальної позовної давності. Інфляційні втрати з врахуванням індексу інфляції за січень 2009р. -вересень 2011р. у сукупності по кожному місяцю окремо становлять 540,45 грн, 3% річних за період прострочення платежів з 11.01.2009р. по 27.10.2011р. -237,15 грн, та ці вимоги підлягають частковому задоволенню у зв`язку з відсутністю заборгованості Відповідача за вересень 2010 року, січень 2011 року та зменшенням періоду прострочення за червень, вересень 2011р.

Крім того, суд першої інстанції допустився помилки при застосуванні норм ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, поклавши судові витрати у справі виключно на Відповідача, з посиланням на те, що спір виник з його вини. З приводу наведеного колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. З огляду на це, покладення на Відповідача сум витрат по справі в повному обсязі, з урахуванням часткового задоволення позову, без будь-якого обґрунтування вини Відповідача є безпідставним. Звернення позивача до суду за строками позовної давності не можна вважати виною відповідача та покладати на нього всі витрати у справі.

Також колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься клопотання Відповідача від 21.02.2012р. про колегіальний розгляд справи (а.с. 66 т.1). Втім, дане клопотання судом не було вирішено, що є порушенням ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на встановлені обставини, виходячи із фактичних обставин справи, судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та прийняття нового рішення про часткове задоволення позову в частині стягнення боргу - 7136,37 грн, інфляційних втрат -540,45 грн, 3% річних -237,15 грн. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2012р. у справі № 37/5005/17180/2011 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу №241 - 49108, м. Дніпропетровськ, вул. Янтарна, 81, корп. 5, (п/р 26008092401201 в ДОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 305017, код ЄДРПОУ 23076052) на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради - 49101, м. Дніпропетровськ, вул. Червона, 21а (п/р 26009301156601 в філії АБ "Південний" в м. Дніпропетровськ, МФО 306458, код ЄДРПОУ 03341305) борг -7136,37 грн (сім тисяч сто тридцять шість грн 37 коп), інфляційні втрати -540,45 грн (п`ятсот сорок грн 45 коп), 3% річних -237,15 грн (двісті тридцять сім грн 15 коп), витрати по сплаті державного мита -79,14 грн (сімдесят дев`ять грн 14 коп) та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу -105,73 грн (сто п`ять грн 73 коп).

В решті позову відмовити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу №241 - 49108, м. Дніпропетровськ, вул. Янтарна, 81, корп. 5, (п/р 26008092401201 в ДОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 305017, код ЄДРПОУ 23076052) на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради - 49101, м. Дніпропетровськ, вул. Червона, 21а (п/р 26009301156601 в філії АБ "Південний" в м. Дніпропетровськ, МФО 306458, код ЄДРПОУ 03341305) витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі - 360,53 грн (триста шістдесят грн 53 коп).

Виконання постанови щодо видачі наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Е. В. Орєшкіна

Повний текст постанови складено 16.05.2012р.