ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
15.05.12 р. Справа № 5006/16/22/2012
Господарський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Осадчої А.М.
за участю секретаря
судового засідання Мітронової А.Р.
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Радист» м.Лисичанськ Луганської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Кіндратівська» м.Горлівка Донецької області
про стягнення 49741грн.22коп.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю б/н від 04.04.2012р.,
від відповідача: не з'явився.
на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08.05.2012року оголошено перерву до 15.05.2012року о 11год.30хв., про час та місце судового засідання представники сторін повідомлені шляхом підписання відповідного оголошення
СУТЬ СПРАВИ:
22.03.2012року Товариство з обмеженою відповідальністю «Радист» м.Лисичанськ Луганської області (далі - ТОВ «Радист») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Кіндратівська» м.Горлівка Донецької області з вимогами про стягнення заборгованості в сумі 39126грн.00коп., пені у сумі 7837грн.87коп., індексу інфляції у сумі 1774грн.28коп., 3%річних у розмірі 643грн.41коп., ПДВ у розмірі 1769грн.20коп., судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного договору №1-1701\ВР від 17.01.2011року та додаткової угоди №1 від 12.07.2011р. позивачем виконані роботи з регенерації та тонкої очистки трансформаторного мастила, заміни силікатгелю у термосифонних патронах трансформаторів; між сторонами договору підписані відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт за липень та грудень 2011року, однак у порушення вимог договору відповідач оплату виконаних робіт своєчасно не здійснив, що стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою від 26.03.2012 року господарським судом Донецької області позовна заява ТОВ «Радист» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №5006/16/22/2012.
Ухвалою господарського суду від 09.04.2012року розгляд справи відкладено, на підставі ст.25 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) здійснена заміна відповідача його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Кіндратівська» м. Горлівка.(далі - ТОВ «ЦЗФ «Кіндратівська»)
Ухвалою від 09.04.2012року господарський суд Донецької області відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Радист» м. Лисичанськ про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Кіндратівська» м. Горлівка (правонаступник Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Кіндратівська» м. Горлівка).
На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №1-1701\ВР від 17.01.2011року, протоколу розбіжностей до нього, додаткової угоди №1 від 12.07.2011р. до договору, договірних цін, локальних кошторисів, рахунків №1/0512 від 05.12.2011року та №1/1307 від 13.07.2011року, претензії №250112/1 від 25.01.2012року, повідомлення про вручення поштового відправлення (претензії) відповідачу, податкових накладних, акту звіряння взаємних розрахунків від 25.01.2012року, актів приймання виконаних підрядних робіт №№1, 2 за липень та грудень 2011року.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 224, 225, 226, 230-232, 551 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
ТОВ «ЦЗФ «Кіндратівська» у відзиві від 02.04.2012року на позовну заяву визнало наявність заборгованості за договором №1-1701\ВР від 17.01.2011року у розмірі 39126грн.00коп. Просить суд відмовити у стягненні пені, індексу інфляції та 3%річних, посилаючись на те, що стягнення фінансових санкцій як за ст.625 Цивільного кодексу України, так і умовам договору є неправомірним, оскільки сторонами у договорі обумовлено вид майнової відповідальності у вигляді пені у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
У відзиві від 04.05.2012року відповідач повідомив суд, що ним на рахунок позивача перерахована сума заборгованості за договором №1-1701\ВР від 17.01.2011року у розмірі 39126грн.00коп., у підтвердження чого надав суду належним чином засвідчені копії платіжних доручень №118 від 25 квітня 2012року та №135 від 27 квітня 2012року.
У судовому засіданні 15.05.2012року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких послався на факти і обставини, викладені у позовній заяві, не заперечував проти того, що відповідачем сплачений основний борг в сумі 39126грн.00коп. За супровідним листом надав суду докази оплати юридичних послуг за актом виконаних робіт від 04.05.2012р. на суму 2500грн., просить суд визнати ці витрати судовими згідно приписів ст. 44 ГПК України.
У судове засідання 15.05.2012року представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про оголошення перерви у справі №5006/16/22/2012 від 08.05.2012року, яке містить особисті підписи уповноважених представників сторін.
Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Вислухавши пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.
Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
17.01.2011року між ТОВ «ЦЗФ «Кіндратівська» (Замовник) та ТОВ «Радист» (Підрядник) укладено договір №1-1701\ВР, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання робіт з тонкої очистки, осушки та регенерації трансформаторного мастила у кількості 2,4тон., ремонту трансформаторів у кількості 1шт., заміни силікатгелю у термосифонних патронах трансформаторів. Роботи проводяться на обладнанні Підрядника (арк. справи 8).
Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладанням печатки підприємств та з застереженням про складання протоколу розбіжностей до договору.
У протоколі розбіжностей до договору, що міститься в матеріалах справи (арк.справи9) Замовником запропонована інша редакція пунктів 3.1, 4.3 договору та доповнено договір новими пунктами 6.3, 6.4. 6.5. Протокол розбіжностей підписаний представниками сторін та скріплений печатками з вказівкою на те, що зміни, викладені в протоколі розбіжностей прийняті сторонами в редакції Замовника.
Строк дії договору встановлено сторонами у пункті 3.2 договору, зокрема, договір діє з моменту його підписання сторонами до повного виконання договірних зобов'язань.
Початок виконання робіт протягом 10 днів з моменту підписання договору за узгодженням із Замовником. Строк виконання робіт - 10 днів з моменту початку робіт (п.3.1 договору з урахуванням п.1 протоколу розбіжностей).
Вартість робіт за договором визначена сторонами у п.2.1 договору та складає 25182грн.00коп., у тому числі ПДВ 4197грн. 00коп.
Згідно договірної ціни на виконання робіт з тонкої очистки, осушки і регенерації трансформаторного мастила та ремонт трансформатора, вартість робіт також складає 25182грн.00коп. (арк. справи 10-11).
Отже, суд вважає, що сторони дійшли згоди щодо вартості робіт за договором.
12.07.2011р. сторони підписали додаткову угоду №1 до договору №1-1701\ВР від 17.01.2011р. відповідно до якої Підрядник зобов'язується виконати заміну перемикача трансформатору власної поставки та тонку осушку, очистку і регенерацію трансформаторного мастила у кількості 2,24 тонни.
Сума додаткової угоди, згідно п.2 останньої, складає 13944грн.00коп., у тому числі ПДВ 2324грн.00коп. За договірною ціною, що додається до додаткової угоди, вартість робіт також складає 13944грн.00коп.
У пункті 3 додаткової угоди зазначено, що в іншому сторони керуються умовами договору №1-1701\ВР від 17.01.2011р.
Згідно п. 5.2. договору Замовник зобов'язується підписати акти приймання виконаних робіт (або надати письмову вмотивовану відмову) протягом 3-х робочих днів після надання їх Підрядником.
ТОВ «ЦЗФ «Кіндратівська» та ТОВ «Радист» підписані акти приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в №1 за липень 2011р. на суму 25182грн.00коп. та № 2 за грудень 2011року на суму 13944грн.00коп.(арк. справи 87-89,100-102).
Акт №1 за липень 2011р. містить посилання на договір №1-1701\ВР від 17.01.2011р., акт №2 за грудень 2011р. - на додаткову угоду від 12.07.2011р. до договору №1-1701\ВР від 17.01.2011р. Викладене беззаперечно свідчить про виконання робіт, зазначених в актах, на підставі вказаного договору.
В позовній заяві позивач зазначив, що акти виконаних підрядних робіт підписані сторонами 13 липня 2011р. та 05 грудня 2011р. Але в даних актах відсутні дати їх підписання сторонами. Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що в день підписання актів були виписані рахунки та податкові накладні, тому вважає, що акт №1 за липень 2011р. підписано сторонами 13.07.2011р., а акт №2 за грудень 2011р. - 05.12.2011р.
Втім, суд зазначає, що умовами договору №1-1701\ВР від 17.01.2011р. (з урахуванням додаткової угоди до нього) не передбачено складання рахунків та податкових накладних. Одночасно, рахунки №№1/0512, 1/1307 та податкові накладні №№1, 2, що були додані до позову не містять посилань на акти приймання виконаних підрядних робіт №1 за липень 2011р. та №2 за грудень 2011р. Отже, зазначені рахунки та накладні не підтверджують конкретні дати, коли саме були підписані сторонами акти приймання виконаних підрядних робіт. Представник відповідача обґрунтованих пояснень щодо дати підписання актів суду не надав.
З огляду на викладене, суд вважає, датою підписання акту №1 за липень 2011р. останній день липня 2011р., а саме 31.07.2011р., датою підписання акту №2 за грудень 2011р. останній день грудня 2011року, тобто 31.12.2011р.
Акти підписані уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплені печатками підприємств.
Факт виконання робіт у обсязі, зазначеному в актах, підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виявлення відповідачем недоліків у виконанні робіт.
Виходячи з викладеного, підписані сторонами акти приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в № 1 за липень 2011р. на суму 25182грн.00коп. та № 2 за грудень 2011року на суму 13944грн.00коп. є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором.
За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
За умовами договору (п.5.1) розрахунок проводиться Замовником протягом 10 днів після підписання акту виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника.
Враховуючи висновки суду щодо дати підписання актів приймання виконаних підрядних робіт (останній день відповідного місяця), кінцевий строк оплати за виконані роботи за актом №1 за липень 2011р. становить - не пізніше 10.08.2011р., за актом №2 за грудень 2011р. - не пізніше 10.01.2012р., однак на час звернення з позовом до суду оплата вартості виконаних робіт відповідачем здійснена не була.
Разом з цим, в процесі розгляду справи відповідач сплатив заборгованість за договором №1-1701\ВР від 17.01.2011р. на суму 39126грн.00коп., шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, що підтверджується платіжними дорученнями від 25.04.2012р. №118 на суму 30000грн.00коп. та від 27.04.2012р. №135 на суму 9126грн.00коп.
Згідно п.1 Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» №16 від 23.03.2012року з огляду на вимоги ст. 4 ГПК України господарський суд при прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає в ньому) не лише тими законодавчими та /або нормативн0-правовими актами, що на них посилаються сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалась, але якими регулюються спірні відносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Оскільки у даному випадку відповідачем порушені зобов'язання щодо оплати виконаних робіт господарський суд, вважає, що позивачем по суті заявлені вимоги щодо стягнення заборгованості, тому застосовує наступні правові норми.
Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.
У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи відповідачем погашена суму основного боргу в розмірі 39126грн.00коп. за договором №1-1701\ВР від 17.01.2011р., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у зв'язку з чим суд припиняє провадження у справі в цій частині на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.
Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ст. 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Умовами п. 7.3 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату робіт Замовник сплачує пеню у розмірі 0,1 % від вартості виконаних робіт за кожний день прострочення до повного погашення заборгованості.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач мав підстави для нарахування пені.
Як вбачається з розрахунку пені, що міститься у позовній заяві, позивачем нарахована пеня за прострочення оплати за актом №1 за 252 дні на суму 6345грн.86коп. та за актом № 2 за 107 днів на суму 1492грн.01коп., всього 7837грн.87коп.
В судовому засіданні стосовно періоду нарахування пені позивач пояснив, що нараховував пеню за період з наступного дня після закінчення десятиденного строку з дати підписання актів виконаних підрядних робіт, вважаючи, що останні підписані 13.07.2011р. та 05.12.2011р. При цьому, розрахунок пені здійснений позивачем по 31 березня 2012р.
Суд, перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, вважає його таким, що суперечить чинному законодавству, оскільки позивачем невірно визначений період нарахування пені та неправомірно застосовано розмір пені, що підлягає стягненню, з наступних підстав.
З огляду на висновки суду щодо дат підписання актів (останні дні відповідних місяців), період для нарахування пені за актом №1 за липень 2011року починається з 11.08.2011р., за актом №2 за грудень 2011р. - з 11.01.2012р.
Слід зазначити, що за існуючих обставин судом не застосовується загальне правило ч.6 ст.232 ГК України щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, оскільки за умовами п.7.3 договору укладеного між сторонами встановлено можливість стягнення пені за кожний день прострочення до повного погашення заборгованості. Тобто в даному випадку діє договірне застереження, отже розрахунок пені слід здійснювати до дня подачі позову (22.03.2012року). застосування позивачем періоду стягнення пені до 31.03.2012року (на майбутнє) є невірним.
Водночас щодо розміру стягуваної пені слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Суд враховує, що наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах, пов'язаних зі стягненням пені та застосуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (постанова ВСУ від 07.11.2011 у справі №5002-2/5109-2010).
Таким чином, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" в частині обмеження пені розміром, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.
Здійснивши за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" розрахунок суми пені за вказаний період у зазначеному розмірі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 2831грн.27коп., в іншій частині у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити, так як ці вимоги заявлені безпідставно.
Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.
Індекс споживчих цін (індекс інфляції) відповідно до статті 3 Закону України від 03.07.1991року № 1282-Х11 «Про індексацію грошових доходів населення» обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики (Державним комітетом статистики України) і не пізніше 10 числа кожного місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (стаття 4).
Щодо стягнення індексу інфляції в сумі 364грн.74коп. за період з вересня 2011року по березень 2012року суд прийшов до висновку, що вказані вимоги підлягають задоволенню.
Здійснивши за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» перерахунок сум індексу інфляції за актом №1 від 31.07.2011року з урахуванням періоду, що зазначений позивачем (з вересня 2011р. по березень 2012р.) та за актом №2 від 31.12.2011р. за період з січня 2012р. по березень 2012р., суд дійшов висновку, що за вірним розрахунком розмір індексу інфляції за вищезазначений період становить 374грн.61коп. Втім, заявлена позивачем сума індексу інфляції є меншою - 364грн.74коп.
Суд, у відповідності до вимог ст.83 Господарського процесуального кодексу України не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог, тому стягненню підлягає сума індексу інфляції в розмірі 364грн.74коп.
Як виходить з наданого розрахунку позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 643грн.41коп.
Згідно розрахунків суду, здійснених за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" встановлено, що зазначені розрахунки є арифметично невірними. Внаслідок чого, здійснивши перерахунок, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення 3%річних підлягають задоволенню за актом №1 за липень 2011року на суму 465грн.23коп., за актом №2 за грудень 2011року - 82грн.29коп., всього у сумі 547грн.52коп., у решті позовних вимог в цій частині суд відмовляє.
Позовні вимоги в частині стягнення ПДВ, що нараховується на індекс інфляції та 3% річних у розмірі 1769грн.20коп. не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 185 пп. а, пп. б Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
У відповідності до ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, чинним податковим законодавством України не передбачено.
Інфляційні та 3% річних, нарахування яких передбачено ст. 625 ЦК України, не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.
Суд вважає необхідним зазначити, що 3% річних та інфляційні є самостійним засобом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, оскільки за своєю правовою природою не відносяться до неустойки (штрафу, пені), не є штрафними санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання, а є певною компенсацією знецінення грошових коштів внаслідок прострочення оплати боргу.
З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення ПДВ на індекс інфляції та 3% річних у розмірі 1769грн.20коп.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2500грн.00коп. витрат, пов'язаних із юридичним супроводом, як судових, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника, до судових витрат відноситься оплата послуг адвоката виключно у разі, якщо послуги адвоката надавались виключно при розгляді справи та саме за надання цих послуг здійснена оплата.
Згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».
Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру» зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.
Правовідносини між позивачем та адвокатом - ОСОБА_3, що діє на підставі свідоцтва №749 на право зайняття адвокатською діяльністю, підтверджуються належним чином засвідченою копією договору б/н від 12.01.2012р. про надання юридичної допомоги (арк. справи 86).
Предметом зазначеного договору є надання необхідної юридичної допомоги позивачу у справі, що знаходиться в провадженні господарського суду Донецької області. Вартість юридичного супроводу складає 2500грн.00коп.
Матеріали справи містять акт виконаних робіт від 04.05.2012р., з якого вбачається, що згідно договору б/н від 12.01.2012р. адвокатом ОСОБА_3 були надані юридичні послуги з вивчення первинної документації, що стосується взаємовідносин між ТОВ «Радист» та ТОВ «ЦЗФ «Кіндратівська», складена претензія, підготовлена від імені ТОВ «Радист» позовна заява до господарського суду Донецької області з вимогами до ТОВ «ЦЗФ «Кіндратівська», підготовлені пояснення до суду щодо нарахування штрафних санкцій.
Безпосередньо в акті зазначено, що згідно договору та акту виконаних робіт клієнт (ТОВ «Радист») підтверджує виконання договірних зобов'язань, за які зобов'язується здійснити оплату у повному обсязі протягом 3-х робочих днів з дати підписання зазначеного акту.
Зазначений акт виконаних робіт містить посилання на договір б/н від 12.01.2012р., що беззаперечно свідчить про виконання робіт, зазначених в акті, на підставі вказаного договору.
Акт виконаних робіт підписано сторонами без зауважень та скріплено печатками.
Позивач перерахував адвокату ОСОБА_3 2500грн.00коп. що підтверджується видатковим касовим ордером від 10.05.2012року.
Оскільки матеріалами справи доведено факт надання адвокатом ОСОБА_3. юридичних послуг в процесі розгляду даної справи та наявні докази оплати зазначених послуг адвоката, суд прийшов до висновку, що зазначені витрати у розмірі 2500грн.00коп. відносяться до судових витрат у розумінні ст. 44 ГПК України.
Суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, згідно положень ст.49 ГПК України, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст.ст.193, 216, 230, 231, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, п.1-1 ст. 81, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радист» м.Лисичанськ Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Кіндратівська» м.Горлівка Донецької області в частині стягнення заборгованості в сумі 39126грн.00коп. припинити за відсутністю предмету спору.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Радист» м.Лисичанськ Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Кіндратівська» м.Горлівка Донецької області про стягнення пені у сумі 7837грн.87коп., індексу інфляції у сумі 1774грн.28коп., 3%річних у розмірі 643грн.41коп., ПДВ у розмірі 1769грн.20коп. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Кіндратівська» м.Горлівка Донецької області (84611, Донецька обл., м.Горлівка, вул.Вуглегірське шосе, буд. 327-Б, код ЄДРПОУ 36898904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Радист» м.Лисичанськ Луганської області (93100, Луганська обл., м.Лисичанськ, вул.Калініна, буд.84, код ЄДРПОУ 21760761) пені у сумі 2831грн.27коп., індексу інфляції у сумі 364грн.74коп., 3%річних у розмірі 547грн.52коп., судові витрати у розмірі 3541грн.77коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні 15.05.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 21.05.2012року.
Суддя Осадча А.М.
Суд | Господарський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 15.05.2012 |
Оприлюднено | 24.05.2012 |
Номер документу | 24170793 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Донецької області
Осадча А.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні