Постанова

від 17.05.2012 по справі 5021/128/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2012 р. Справа № 5021/128/12

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Могилєвкіна Ю.О., суддів Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. №1359Х/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 19.03.12 року у справі № 5021/128/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім О.З.П.К.», м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом Укртехзапчасть", м. Конотоп

про стягнення 100213,15 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача 100213,15 грн. заборгованості за неналежне виконання ним умов укладеного з позивачем договору поставки №11-09 від 18.02.2009 року, в тому числі 70000,00 грн. основного боргу, 12740,00 грн. пені за період з 02.09.2009 року по 02.03.2010 року, 12600,00 грн. інфляційних збитків та 4873,15 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.03.2012 року по справі №5021/128/12 (суддя Лугова Н.П.) позов задоволено частково в сумі 70803, 56 грн. Стягнуто з ТОВ "ТД "Укртехзапчасть" на користь ТОВ "ТД "О.З.П.К." 70803,56 грн. заборгованості, в т. числі 70000,00 грн. - основний борг, інфляційні збитки в сумі 280,00 грн., та 3% річних в сумі 523,56 грн.; а також 1609,50 грн. судового збору.

Рішення мотивоване з тих підстав, що факт заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 70803,56 грн. підтверджено матеріалами справи, в тому числі актом звірки розрахунків №1 від 13.02.2012 року.

Відповідач доказів сплати заборгованості суду не надав, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 70803,56 грн. заборгованості були визнані судом першої інстанції правомірними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач не погодився з зазначеним рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції від 19.03.2012 року по справі №5021/128/12 в частині стягнення з ТОВ "ТД "Укртехзапчасть" інфляційних збитків в сумі 280,00 грн. та 3% річних в сумі 523,56 грн., а також стягнути з позивача на користь відповідача витрати по сплаті судового збору.

Відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що договором поставки №11-09 від 18.02.2009 року не визначено строків оплати за товар, і на сьогоднішній день ТОВ "ТД "Укртехзапчасть" повністю не виконало взяті на себе зобов'язання по оплаті за поставлений товар, тож зазначений договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Отже, на думку відповідача, у позивача відсутні законні підстави для нарахування неустойки у вигляді пені, оскільки це не передбачено ні договором, ні чинним законодавством. Те ж саме стосується і нарахування інфляційних витрат та 3% річних.

Крім того, як зазначає апелянт, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 536 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами. В даному ж випадку факту користування чужими коштами не було, відповідно і нарахування процентів є неправомірним.

Позивач надіслав на адресу суду пояснення по справі, де зазначає, що відповідачем визнано факт заборгованості перед позивачем за отриманий товар на суму 70000,00 грн. Оскільки ж в договорі не передбачено строк виконання зобов'язання, а саме строк оплати вартості товару, то воно виникло у відповідача після отримання товару.

Крім того, позивач посилається на те, що ним була надіслана на адресу відповідача вимога про сплату боргу за поставлений товар 09.12.2011 року, після чого через 10 днів проведено розрахунки штрафних санкцій, що відповідає вимогам ст. 530 ЦК України.

Позивач та відповідач своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 18.02.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №11-09, відповідно до п. 1.1. якого позивач (постачальник) зобов'язався поставляти відповідачу (покупцю), а відповідач в свою чергу, зобов'язався приймати та оплачувати запасні частини до сільськогосподарської техніки.

Відповідно до п. 3.3 договору, поставка кожної партії товару здійснюється на протязі семи календарних днів після надання покупцем постачальнику письмової заявки та погодження ціни на товар. Згідно з п. 4.1 вказаного договору, оплата кожної партії поставленого товару здійснюється покупцем на рахунок постачальника шляхом перерахування його вартості на поточний рахунок постачальника.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання договірних зобов'язань позивач, згідно видаткової накладної №000-000089 від 02.09.2009 року, поставив відповідачу товар на загальну суму 159524,54 грн.

В порушення умов договору, відповідач здійснив лише часткову оплату вартості поставленого позивачем товару в сумі 89524,54 грн., внаслідок чого не оплаченим залишився товар на суму 70000,00 грн.

Пунктом 11.2 договору поставки, сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату товару покупець повинен оплатити постачальнику штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі 0,01 % від вартості поставленого, але не оплаченого товару за кожний день прострочки.

Відповідно до вказаного пункту, з урахуванням уточнення позовних вимог, позивачем була нарахована пеня в сумі 637,00 грн., в стягненні якої судом першої інстанції було відмовлено.

Крім того, позивачем також було нараховано відповідачу інфляційні збитки в сумі 280,00 грн. та 3% річних в сумі 523,56 грн. за період з 19.12.2011 року по 19.03. 2012 року.

ТОВ "Торговий дом Укртехзапчасть" не погодилося з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення саме інфляційних збитків та 3% річних, з посиланням на ту обставину, що умовами договору не було встановлено строків оплати за товар, і оскільки товариство виконало свої зобов'язання не в повному обсязі, а договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, відповідач вважає, що у позивача відсутні підстави для нарахування вказаних сум.

Судом встановлено, що умовами договору дійсно не було передбачено строку оплати товару.

Але, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2011 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про оплату товару (а.с. 27).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В матеріалах справи (а.с. 60) знаходиться акт звірки розрахунків №1 від 13.02.2012 року, підписаний сторонами, яким підтверджується наявність боргу відповідача перед позивачем в сумі 70000,00 грн., за поставлений та неоплачений товар відповідно до договору поставки №11-09.

Станом на момент розгляду справи відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

За вказаних обставин, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача на необгрунтованість нарахування позивачем інфляційних збитків в сумі 280,00 грн. та 3% річних в сумі 523,56 грн. за період з 19.12.2011 року по 19.03. 2012 року у звязку з тим, що договором не встановлено строків оплати товару.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд першої інстанції правомірно визнав вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 70803,56 грн. заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від 19.03.2012 року по справі №5021/128/12 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст. ст. 525, 526, ч. 2 ст. 530, ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Сумської області від 19.03.2012 року по справі №5021/128/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 17.05.2012 року.