Постанова

від 16.05.2012 по справі 7/388

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2012 р. Справа № 7/388

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПопікової О.В. суддівЄвсікова О.О., Кролевець О.А. за участю представників: від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України" на рішення господарського суду Донецької області від 09.02.2012р. та на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 13.03.2012р. у справі№ 7/388 господарського суду Донецької області за позовомДержавного підприємства "Вугілля України" доДержавного підприємства "Красноармійськвугілля" простягнення 19 266,39 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Вугілля України" (далі -позивач, ДП "Вугілля України") звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Красноармійськвугілля" (далі -відповідач, ДП "Красноармійськвугілля") про стягнення 19 266,39 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.02.2012р. (головуючий суддя Сгара Е.В., судді Левшина Г.В., Лейба М.О.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2012р. (головуючий суддя Мєзєнцев Є.І., судді Склярук О.І., Татенко В.М.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані приписами статей 22, 610, 611, 614, 623 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, з огляду на недоведеність позивачем протиправної поведінки відповідача у вигляді порушення умов договору від 01.02.2010р. № 07-10/1-ЕН/172 в частині поставки неякісної продукції, вини відповідача у виявлених порушеннях та понесених позивачем збитках.

Не погодившись з прийнятими у справі рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, приписів статей 194, 224, 225, 228 Господарського кодексу України, статей 22, 525, 528, 614, 618, 629 Цивільного кодексу України. При цьому, скаржник наголошує на тому, що відповідачем в порушення умов договору від 01.02.2010р. № 07-10/1-ЕН/172 було здійснено поставку вугілля неналежної якості, у зв'язку з чим позивачу були заподіяні збитки на суму 19 266,39 грн.

Від ДП "Красноармійськвугілля" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач заперечив проти вимог скаржника та просив оскаржувані судові рішення залишити без змін з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 01.02.2010р. між Державним підприємством "Вугілля України" (покупець) та Державним підприємством "Красноармійськвугілля" (постачальник) укладено договір № 07-10/1-ЕН/172 поставки вугілля (далі -договір), у відповідності до умов якого постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними у цьому договорі, а покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором.

Згідно пункту 1.4. договору, постачальник гарантує, що вугілля, яке постачається за договором, знаходиться у його власності.

Відповідно до пункту 7.5. договору покупець забезпечує оплату залізничного тарифу по перевезенню вугілля.

Вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000р. з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору (пункт 2.1. договору).

Відповідно до пункту 4.2. договору вантажовідправники, ТЕС -вантажоотримувачі, залізничні станції відвантаження та призначення, кількість, марки, базова якість, терміни поставки, максимальний добовий обсяг відвантаження вугілля на кожну ТЕС, ціна та вартість вугілля визначаються в додатках до договору.

Кількість вугілля по поставках в додатках до договору зазначається на підставі обсягів закупівлі, погоджених покупцеві енергогенеруючими компаніями/кінцевими споживачами у відповідних періодах поставки (пункт 4.3. договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.02.2010р. між Відкритим акціонерним товариством "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" (покупець) та ДП "Вугілля України" (постачальник) укладено договір № 01-10/1-ЕН поставки вугілля.

З матеріалів справи вбачається, що 29.04.2010р. між ДП "Вугілля України" (постачальник) та ВАТ "ДЕК "Центренерго" (покупець) підписано додаток № 05/10-В до договору від 01.02.2010р. № 01-10/1-ЕН, в якому сторони вказаного договору визначили, що постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти в травні 2010 року вугілля на умовах даного додатку, в тому числі вугілля від вугледобувного підприємства -ДП "Красноармійськвугілля", вантажовідправником якого є ТОВ "Донецьке вугільне паливо", а вантажоотримувачем -Вуглегірська ТЕС.

В свою чергу, 29.04.2010р. між ДП "Вугілля України" та ДП "Красноармійськвугілля" підписано додаток № 05/10-1 до договору від 01.02.2010р. № 07-10/1-ЕН, згідно якого сторони визначили, що постачальник (відповідач) зобов'язується відвантажити в період з 01.05.2010р. по 31.05.2010р. включно, а покупець (позивач) прийняти в травні-червні 2010 року вугілля від вантажовідправника -ТОВ "Донецьке вугільне паливо", вантажоотримувачем якого є Вуглегірська ТЕС ВАТ "Центренерго".

Згідно пунктів 4.1., 5.5. договору від 01.02.2010р. № 07-10/1-ЕН/172 якість вугілля, що поставляється за цим договором, повинна відповідати умовам цього договору. Якість вугілля в партії для розрахунків по поставках визначається на підставі даних, зазначених у посвідченні якості, складеному на партію, та результатів приймання у вантажоотримувача.

Базова якість вугілля та граничні показники за марками визначені в пункті 7.1. договору від 01.02.2010р. № 07-10/1-ЕН/172, в тому числі для вугілля, відвантаженого для ТЕС ВАТ "Центренерго".

21.05.2010р. та 26.05.2010р. відповідачем складені посвідчення №№ 133, 136 якості вугілля, покупцем якого є ДП "Вугілля України" згідно договору від 01.02.2010р. № 07-01/1-ЕН для ВАТ "Центренерго" за договором від 01.02.2010р. № 01-10/1-ЕН, отримувач -Вуглегірська ТЕС ВАТ "Центренерго" за залізничними накладними №№ 52483806, 52483838.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період 28-30.05.2010р. відповідачем на адресу вантажоотримувача -Вуглегірської ТЕС ВАТ "ДЕК "Центренерго" здійснено поставку вугілля згідно залізничних накладних №№ 52483835, 52483806, 52483849, 52483838.

Під час прийняття вантажу за якістю вантажоотримувачем (Вуглегірською ТЕС ВАТ "ДЕК "Центренерго") за результатами хімічного аналізу виявлено різницю між зазначеними в посвідченнях якості №№ 133, 136 показниками зольності, вологи та виходу летких речовин вугілля, поставленого згідно залізничних накладних №№ 52483806, 52483838 (вагони №№ 67899674, 63463764, 66901182, 66458332), що підтверджується актами відбору проб з представником громадськості та протоколами аналізу проб твердого палива від 29.05.2010р. № 2006, від 31.05.2010р. № 2043.

Згідно пункту 5.6. договору від 01.02.2010р. № 07-10/1-ЕН/172, покупець перевіряє якість вугілля у партіях та приймає вугілля за якістю таким чином: якщо різниця між показниками А d , W r t посвідчення якості та результатами хімлабораторії вантажоотримувача менша або дорівнює встановленій допустимій похибці випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 -за показниками посвідчення про якість; якщо різниця між показниками А d , W r t посвідчення якості та результати хімлабораторії вантажоотримувача більша за встановлену допустиму похибку випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів, направляє вантажовідправнику вугілля телеграму про виклик його представників для проведення спільного опробування такого вугілля, результати якого сторонами приймаються беззаперечно (без врахування похибки випробування).

29.05.2010р. та 31.05.2010р. вантажоотримувачем (Вуглегірською ТЕС ВАТ "ДЕК "Центренерго") були направлені відповідні телеграми на адресу ДП "Красноармійськвугілля", ТОВ "ПК "Донецьке вугільне паливо", ДП "Вугілля України" про виклик представника вантажовідправника (ТОВ "ПК "Донецьке вугільне паливо") для спільного відбору проб та проведення хімічних аналізів.

Згідно актів відбору проб з представником постачальника та протоколів аналізу проб твердого палива від 31.05.2010р. № 2006, від 31.05.2010р. № 2043 під час проведення спільного відбору проб вугілля за результатами хімічного аналізу виявлено невідповідність якості поставленого вугілля згідно залізничних накладних №№ 52483806, 52483838 (вагони №№ 67899674, 63463764, 66901182, 66458332) умовам договору від 01.02.2010р. № 07-10/1-ЕН/172.

Відповідно до пункту 8.6. договору від 01.02.2010р. № 07-10/1-ЕН/172 у випадку відмови покупця від прийняття неякісного вугілля, сторони погодили наступний порядок дій по його поверненню: вантажоотримувач направляє вантажовідправнику та постачальнику відповідну телеграму про відмову від приймання такого вугілля та вимогу надати згоду вантажовідправника на його повернення (підпункт 8.6.1.); після отримання такої телеграми постачальник зобов'язаний: забезпечити направлення телеграми з залізничної станції відвантаження на залізничну станцію вантажоотримувача про підтвердження згоди та готовності на отримання неприйнятого покупцем вугілля; забезпечити направлення вантажовідправником вантажоотримувачу факсовим зв'язком листа про згоду на повернення вагонів з неякісним вугіллям (підпункт 8.6.2.); покупець, протягом 6 годин з моменту отримання телеграми від залізничної станції відвантаження на залізничну станцію вантажоотримувача про підтвердження згоди та готовності на отримання неприйнятого покупцем вугілля, забезпечить повернення вагонів з неякісним вугіллям (підпункт 8.6.3. договору).

01.06.2010р. вантажоотримувачем (Вуглегірською ТЕС ВАТ "ДЕК "Центренерго") були направлені відповідні телеграми на адресу ДП "Красноармійськвугілля", ТОВ "ПК "Донецьке вугільне паливо", ДП "Вугілля України" про виклик представника вантажовідправника (ТОВ "ПК "Донецьке вугільне паливо") для переадресування вагонів №№ 67899674, 63463764, 66901182, 66458332, у зв'язку з невідповідністю вугілля посвідченням якості №№ 133, 136.

Листом від 01.06.2010р. № 5-940 ДП "Красноармійськвугілля" звернулося до Вуглегірської ТЕС ВАТ "ДЕК "Центренерго" з проханням переадресувати вагони №№ 67899674, 63463764, 66901182, 66458332 отримувачу -ТОВ "ПК "Донецьке вугільне паливо", у зв'язку з невідповідністю якості вугільної продукції. При цьому, відповідач гарантував оплату залізничного тарифу та додаткових зборів.

В листі від 02.06.2010р. № 316 ТОВ "ПК "Донецьке вугільне паливо" надало згоду Вуглегірській ТЕС ВАТ "ДЕК "Центренерго" прийняти вугільну продукцію у вагонах №№ 67899674, 63463764, 66901182, 66458332.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірне вугілля згідно квитанції № 52330765 про приймання вантажу було повернуто ТОВ "ПК "Донецьке вугільне паливо" -вантажовідправнику за договором від 01.02.2010р. № 07-10/1-ЕН/172.

У відповідності до пункту 2.3. договору від 01.02.2010р. № 07-10/1-ЕН/172 вугілля, яке не відповідає умовам цього договору та не прийняте з цього приводу покупцем, до поставки за договором не зараховується.

Пунктом 8.4. договору передбачено, що у випадку відмови від прийняття вугілля, якісні показники якого не відповідають умовам договору, постачальник відшкодовує затрати покупця та вантажоотримувача, пов'язані з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме -вартості залізничного тарифу, оплати за користування вагонами, їх подачу -прибирання, маневрові роботи та ін.

Вартість користування вагонами за час простоювання вагонів в очікуванні представника вантажовідправника покладається на постачальника у випадку, коли результати спільного приймання вугілля на ТЕС будуть відрізнятися від даних постачальника на величину, що перевищує норму нестачі або допустиму похибку опробування (підпункт 5.7.1. пункту 5.7. договору).

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2010р. у справі № 42/282 з ДП "Вугілля України" на користь ВАТ "ДЕК "Центренерго" присуджено до стягнення 12 642,39 грн., з яких 12 283,56 грн. збитків, 122,83 грн. витрат з оплати державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. При цьому, під час розгляду господарським судом міста Києва справи № 42/282 встановлено, що внаслідок поставки неякісного вугілля у вагонах №№ 67899674, 63463764, 66901182, 66458332 Відкритому акціонерному товариству "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" були завдані збитки на загальну суму 12 283,56 грн., які складаються з понесених витратах з оплати за користування вагонами в розмірі 4 983,36 грн., витратах за переадресацію неякісного вугілля в розмірі 6 624,00 грн., витратах зі сплати додаткових залізничних зборів в розмірі 676,20 грн.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002р.; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007р.).

Державним підприємством "Вугілля України" на виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2010р. у справі № 42/282 було перераховано 12 642,39 грн. на користь ВАТ "ДЕК "Центренерго" згідно платіжного доручення від 31.01.2011р. № 41.

З матеріалів справи вбачається, що 19.08.2010р. та 21.08.2010р. позивач направив на адресу відповідача претензії № 2306/10 та № 2330/10 з вимогою відшкодувати збитки в розмірі 12 283,56 грн. та 6 624,00 грн. відповідно, які були завдані поставкою вугільної продукції, якісні показники якої не відповідають умовам договору від 01.02.2010р. № 07-10/1-ЕН.

В листах від 31.01.2011р. №№ 5-1479, 5-1480 відповідач визнав повністю вимоги претензій ДП "Вугілля України" від 19.08.2010р. № 2306/10 та 21.08.2010р. № 2330/10.

Предмет позову у даній справі становить вимога про відшкодування збитків в розмірі 19 266,39 грн., завданих поставкою відповідачем неякісного вугілля, які складаються з витрат, сплачених позивачем на виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2010р. у справі № 42/282 в розмірі 12 642,39 грн. (12 283,56 грн. збитків (4 983,36 грн. понесених витрат з оплати за користування вагонами, 6 624,00 грн. витрат за переадресацію неякісного вугілля, 676,20 грн. витрат зі сплати додаткових залізничних зборів), 122,83 грн. витрат з оплати державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), та витрат з оплати вартості перевезення вугілля від вантажовідправника (ТОВ "ПК "Донецьке вугільне паливо") до вантажоотримувача (Вуглегірська ТЕС ВАТ "ДЕК "Центренерго") на суму 6 624,00 грн.

В силу приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказана норма кореспондуються з положеннями частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (частина 2 статті 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У відповідності до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В свою чергу згідно положень статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

У відповідності до частини 1 статті 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

За загальним правилом рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів вказаним вимогам не відповідають з огляду на наступне.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки умовам договору від 01.02.2010р. № 07-10/1-ЕН/172 поставки вугілля, укладеного між ДП "Вугілля України" та ДП "Красноармійськвугілля", додатку до нього від 29.04.2010р. № 05/10-1, договору від 01.02.2010р. № 01-10/1-ЕН поставки вугілля, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" та ДП "Вугілля України", додатку до нього від 29.04.2010р. № 05/10-В, та не досліджено чи є вказані договори взаємопов'язаними між собою, чи стосувалися вони однієї і тієї ж самої партії вугілля, поставленого згідно залізничних накладних №№ 52483835, 52483806, 52483849, 52483838 (вагони №№ 67899674, 63463764, 66901182, 66458332).

При цьому, поза увагою судів попередніх інстанцій залишились вимоги пункту 8.4. договору від 01.02.2010р. № 07-10/1-ЕН/172, якими передбачено обов'язок відповідача, як постачальника, відшкодувати затрати ДП "Вугілля України" (покупця) та Вуглегірської ТЕС ВАТ "ДЕК "Центренерго" (вантажоотримувача), пов'язані з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям (а саме вартості залізничного тарифу, оплати за користування вагонами, їх подачу, прибирання, маневрові роботи та ін.), у випадку відмови від прийняття вугілля, якісні показники якого не відповідають умовам договору, а також вимоги підпункту 5.7.1. пункту 5.7. договору стосовно покладення на відповідача витрат по сплати вартості користування вагонами за час їх простоювання в очікуванні представника вантажовідправника у випадку, коли результати спільного приймання вугілля на ТЕС будуть відрізнятися від даних постачальника.

Крім того, як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено та не надано юридичної оцінки наявним в матеріалах справи листу відповідача від 01.06.2010р. № 5-940 з гарантування оплати залізничного тарифу та додаткових зборів, пов'язаних з поверненням вагонів №№ 67899674, 63463764, 66901182, 66458332 вантажовідправнику -ТОВ "ПК "Донецьке вугільне паливо", а також листам відповідача від 31.01.2011р. №№ 5-1479, 5-1480 про визнання вимог претензій позивача від 19.08.2010р. № 2306/10 та від 21.08.2010р. № 2330/10 стосовно відшкодування збитків на суму 12 283,56 грн. та 6 624,00 грн.

Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, касаційна інстанція визнає безпідставним висновок суду першої інстанції стосовно непідтвердження факту відвантаження вугілля у вагонах №№ 67899674, 63463764, 66901182, 66458332 на виконання умов договору від 01.02.2010р. № 07-10/1-ЕН/172, та таким, що не відповідає наявним в матеріалах справи доказам, зокрема даним, які містяться в залізничних накладних №№ 52483806, 52483838.

При цьому, висновок апеляційного господарського суду стосовно того, що для встановлення протиправності поведінки відповідача та його вини у даній справі необхідно наявність невідповідності граничним показникам якості вугілля всієї партії, поставленої відповідачем, а не лише вугілля у вагонах №№ 67899674, 63463764, 66901182, 66458332, колегія суддів вважає таким, що суперечить обставинам справи та умовам договору від 01.02.2010р. № 07-10/1-ЕН/172, зокрема пункту 6.12., яким передбачено, що у випадку, коли якість однієї з частин партії/розірваної партії перевищуватиме гранично-допустимі значення, частини такої партії вважаються окремими партіями, за якими середньозважене значення показників якості не визначається.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно із статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція, згідно приписів статті 111 7 цього Кодексу не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів, враховуючи приписи статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувані судові підлягають скасуванню, як такі, що винесені без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 09.02.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2012р. у справі № 7/388 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.О. Євсіков

О.А. Кролевець