Рішення

від 14.05.2012 по справі 5009/1467/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 7/37/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.12 Справа № 5009/1467/12

За позовом : Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ

До відповідача : Приватне підприємство "Лаура", м. Запоріжжя

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : ОСОБА_1, м. Запоріжжя

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов. б/н від 27.03.2012р.

від відповідача: не з'явився.

Від третьої особи: не з'явився.

Заявлено позов про стягнення з Приватне підприємство "Лаура" на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" 5947923грн. 58коп. боргу, яка складається з 4125733грн. 79 коп. основного боргу, 989602грн. 44 коп. процентів за користування кредитним коштами, 832587грн. 33 коп. пені за період з 20.01.2009р. по 28.07.2010р.

Ухвалою суду від 18.04.2012 р. порушено провадження по справі, судове засідання призначено на 25.04.2012р.

Ухвала суду про порушення провадження у справі була повернута з адреси відповідача, на адресу господарського суду з відміткою «адресат не проживає».

Згідно отриманого витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, місце реєстрації відповідача на сьогоднішній день: м. Запоріжжя, проспект Маяковського, буд. 11, тобто позивачем в позовній заяві була зазначена зовсім інша адреса.

З метою належного сповіщення відповідача про дату та час розгляду спору, судове засідання відкладалось до 14.05.2012р.

Ухвалою від 25.04.2012р., суд зобов'язав позивача направити на адресу відповідача, а саме: м. Запоріжжя, проспект Маяковського, буд. 11, позовну заяву (докази направлення долучені до матеріалів справи).

Ухвала суду від 25.04.2012р. також була направлена за місцем реєстрації відповідача.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК (1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судам на безоплатній основі надається безперешкодний доступ до відомостей названого державного реєстру (частина друга статті 7 і стаття 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців") (755-15 ). Порядок доступу до цього реєстру визначається відповідним Положенням, затвердженим наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 14.02.2011 N 17 ( у5710632-09) (зареєстрований в міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 1.3/6-49/5710).

Виходячи з вищевикладеного, сторони належним чином були сповіщенні судом про час і місце судового засідання.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

07.05.2012р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача 5105397грн. 80 коп. суми заборгованості за кредитним договором, яка складається з 4125733грн. 80коп. заборгованості за кредитом, 975105грн. 36 коп. заборгованості за відсотками, 4558грн.64 коп. пені за порушення строків погашення за кредитом.

У п.17 Інформаційного листа від 20.10.2006 р. № 01-8/2351 «Про деякі питання прак тики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у до повідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в І півріччі 2006 року», Вищий господарський суд України на запитання, якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог, відповів таке. Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК по зивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількіс них показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Відповідно до п. 6 Інформаційного листа від 13.08.2008 р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року», Вищий господарські суд України на питання, чи тягне за собою зменшення розміру позовних вимог правові наслідки у вигляді припинення провадження у справі в тій частині, на яку зменшилися такі вимоги, зазначив, що у пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року»зазначалося, зокрема, і в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Відтак, факт зменшення ціни по зу обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення по справі. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Зава подана відповідно до вимог ст. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду.

Спір розглядається в сумі 5105397 грн. 80 коп.

Представники відповідача і третьої особи в судове засідання, продовжене 14.05.2012р., не з'явились повторно. Відповідач повторно не виконав вимоги суду, витребувані документи суду не надав, повноважного представника для участі в судовому процесі, правом на захист своїх інтересів не скористався без поважних причин.

Відповідач по справі № 5009/1467/12 є юридичною особою, таким чином, згідно зі ст.28 ГПК України, керівник підприємства зобов'язаний направити компетентного представника в судове засідання, чи особисто прийняти участь в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не надано, справа може бути розглянута за наявними в ній документами.

Судовий процес здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу.

Розгляд справи закінчено 14.05.2012р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення в присутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно положень ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Правовідносини, які склалися між сторонами на підставі кредитного договору є господарськими.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі, та в якому передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до Статуту АТ „ОТП Банк" (погодженого Національним Банком України 18.06.2009 року, реєстровий № 273, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 30.06.2009 року) Закрите акціонерне товариство „ОТП Банк", згідно з рішенням Загальних Зборів Акціонерів Протокол № 53 від 23.04.2009 року змінив назву на Публічне акціонерне товариство „ОТП Банк" (скорочена назва - АТ «ОТП Банк»). Публічне акціонерне товариство „ОТП Банк" є правонаступником всіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк», яке в свою чергу є правонаступником всіх прав та обов'язків Акціонерного комерційного банку "Райффайзенбанк Україна".

19.01.2006 р. між ОСОБА_1 (надалі - третя особа, позичальник, боржник) та Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна»(надалі - позивач) був укладений кредитний договір № СМ-200/004/2006 (надалі -.кредитний договір).

Згідно з кредитним договором, додаткових договорів № 1 від 08.06.2006 р., № 2 від 16.02.2007р., № 4 від 22.05.2007р., № 5 від 26.06.2007р., № 6 від 29.01.2008р., а також на підставі кредитних заявок від 19.01.2006, від 06.02.2006р., від 09.02.2006р., від 20.02.2006 р., від 17.03.2006р., від 29.03.2006р., від 08.06.2006р., від 16.03.2007р., від 22.05.2007р., від 26.06.2007р., від 29.01.2008 р., від 12.02.2008р.

(додаються до позову), банк надав позичальнику кредит на загальну суму 738 000,00 дол.

США.

08.10.2009 р. між сторонами було підписано додатковий договір № 9, внаслідок чого була проведена реструктуризація боргових зобов'язань шляхом надання додаткового траншу для погашення заборгованості в розмірі 14 985,28 дол. США (кредитна заявка від 08.10.2009 р.).

Позичальник, зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути позивачу вказані кредитні кошти у строки, зазначені в кредитному договорі, а саме не пізніше 19.01.2013р., а також сплатити відповідну платню за користування кредитом, в порядку та на умовах, що визначені в кредитному договорі.

Згідно з п. 1.1. ч. 2 кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку (позивачу) відповідну плату.

Відповідно до п.2 додаткового договору № 5 від 26.06.2007 р. сторони домовились, що для розрахунку процентів буде використовуватися плаваюча процентна ставка в розмірі фіксований відсоток + FIDR. Фіксований відсоток встановлюється в розмірі 4,5% річних. Ставка FIDR процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору.

Відповідно до п. 2.1.3 додаткового договору № 9 від 08.10.2009 р., проценти нараховуються щомісяця у день сплати процентів, що визначається у графіку платежів (додаток № 1), на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення та сплачуються позичальником відповідно до умов п.2.1.3.1 додаткового договору № 9 від 08.10.2009 р.

Пунктом 2.1.3.1 додаткового договору № 9 від 08.10.2009 р. узгоджено, що повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів буде здійснюватись шляхом сплати позичальником платежів у розмірі, строки та з періодичністю, що визначені у графіку платежів.

В зв'язку з тим, що позичальником не було дотримано зазначених вище умов кредитного договору та додаткових договорів, позивач звернувся до Жовтневого районного суду м.Запоріжжя з відповідним позовом про стягнення боргу з позичальника (гр..ОСОБА_1).

16,08,2011 року Жовтневим районним судом м.Запоріжжя по справі №2-921/2011 прийнято рішення про стягнення з гр..ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) суми заборгованості за кредитним договором . 12.10.2011 року Апеляційним судом Запорізької області рішення Жовтневого суду м.Запоріжжя змінено в частині стягнення неустойки.

30.11.2011 року Жовтневим судом м.Запоріжжя видано виконавчий лист №2-921/2011 про стягнення суми боргу за кредитним договором в розмірі: суми основного боргу 4 087 809,08грн; суми процентів 285 509,29 грн.; суми пені 309 713,82 грн.; судовий збір1700грн.витрати на ІТЗ 120 грн. Всього стягнуто: 4 686 852,19 грн.

05.12.2011 року позивачем виконавчий лист направлено в Відділ примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції в Запорізькій області на виконання. Постановою ДВС від 21.12.2011 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду.

На момент розгляду справи по суті заборгованість не погашено .

Між позивачем та відповідачем укладено договір поруки № SGCM-200/004/2006 від 19.01.06 р. Відповідно до нього поручитель, прийняв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання третьою особою (позичальником) його зобов'язань перед позивачем за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань (п.1.1 договору поруки).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 1054 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається та позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1.2. договору поруки передбачено, що відповідач та третя особа відповідають як солідарні боржники, і банк (позивач) може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника (третя особа), так і до поручителя, чи до всіх одночасно.

Згідно із п.п. 3.2 договору поруки, у випадку невиконання позичальником боргових зобов'язань перед банком за кредитним договором, поручитель зобов'язаний здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому банком протягом трьох банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги.

Відповідно до п. 3.4 договору поруки, вимога вважається отриманою поручителем, якщо кредитор надіслав її поштою за адресою, вказаною в договорі поруки.

Відповідно до застереження до п.3.4 договору поруки при зміні своєї адреси, поручитель зобов'язаний повідомити про це кредитора. До отримання такого повідомлення, вимога кредитора належить до подання за вказаною в договорі поруки адресою.

Повідомлень щодо зміни адреси до позивача від відповідача не надходило, тому на адресу останнього банком направлена досудова вимога № 22-2/357079 від 20.05.2010р. Проте, станом на дату подання позову, вимога відповідачем не виконана.

Таким чином, на момент розгляду спору по суті , сума основного боргу за кредитним договором складає 4 125733,80грн., що за офіційним курсом, НБУ (1дол.США = 7,9850 грн.), станом на 13.04.2012 р., складає 516 685,51 дол. США; сума процентів за користування кредитними коштами за період з 22.03.2010р. по 01.04.2012р. складає 975 105,36 грн., що за офіційним курсом НБУ, станом на 13.04.2012 р., складає 122117,14 дол. США, пред'явлені до стягнення обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкції на підставі і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання та у разі порушення настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 229 ГК України, ст. 625 ЦК України, боржник у разі порушення грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання.

Згідно зі ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі тощо.

На підставі п.6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п.4.1.1 кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань за цим договором, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, за кожен день прострочки, пеня сплачується додатково до прострочених сум.

Відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», заборгованість за пенею розраховано в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Позивачем, за порушення прийнятих на себе зобов'язань, за період з 20.04.2010р. по 29.07.2010р. пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 4 558,64 грн . що за офіційним

курсом НБУ, станом на 13.04.2012 р., складає 570,90 дол. США.

Перевіривши наданий розрахунок, суд прийшов до висновку, що сума пені пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволення.

Враховуючи вищевикладене, позов слід задовольнити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, покладаються на відповідача, поскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 530, 610, 612, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 230-232, 345 ГК України; ст. ст. 1, 3, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»до Приватного підприємства "Лаура" задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Лаура», 69000, м.Запоріжжя, пр.Маяковського, 11 (ідентифікаційний номер 25214209) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43 (МФО 300528, ЄДРПОУ 216875166) 4125733 (чотири мільйона сто двадцять п'ять тисяч сімсот тридцять три) грн. 80коп. заборгованості за кредитом, 975105 (дев'ятсот сімдесят п'ять тисяч сто п'ять) грн. 36 коп. заборгованості за відсотками, 4558 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім) грн.64 коп. пені, 64380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Дата підписання рішення «17»травня 2012р.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет