Рішення

від 20.11.2008 по справі 7/16-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/16-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

20 листопада 2008 р.           Справа 7/16-08

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Придніпров'є", юридична адреса вул. Теплична, 31/86, смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, 52005   

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський комбікормовий завод", вул. Київська,1, с. Корделівка, Калинівський район, Вінницька область, 22445  

про стягнення 383614,95 грн.

Головуючий суддя     Банасько О.О.     

Cекретар судового засідання Юрчак Л.C.

Представники

          позивача :   не з'явився.

          відповідача : Суровцов О.С., директор.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення  383 614 грн.95 коп. заборгованості за переданий відповідачу згідно договору купівлі-продажу № 02 від 10.01.2008 року товар, у тому рахунку 136 186 грн. 40 коп. основного боргу, 104 826 грн. 46 коп. пені, 138 906 грн. 42 коп. штрафу, 854 грн. 93 коп. 3% річних та 2 840 грн. 73 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до заяви позивача від 11.11.2008 року № 9 розмір заявленої до стягнення пені зменшено до 6 176 грн. 61 коп..

Відповідач у відзиві від 22.09.2008 року № 137 (а.с.75, т.1) позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у позові посилаючись на те, що позивачем не надано доказів поставки товару згідно договору купівлі-продажу від 10.01.2008 року № 02, оскільки у видаткових накладних та рахунках, які надавались позивачем немає жодного посилання на вказаний вище договір. При цьому відповідач визнає факт одержання товару від позивача та наявність заборгованості перед ним. Окрім того, відповідач вважає необґрунтованою вимогу позивача про стягнення пені, індексу інфляції, 3 % річних та штрафу тому що між сторонами не було письмово визначено строку оплати, а позивачем не було направлено претензію, щодо оплати товару з датою такої оплати.

Крім відзиву відповідач надав суду пояснення від 28.10.2008 року б/н та від  12.11.2008 року № 172 в яких він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з мотивів викладених у відзиві. Також відповідач у своїх поясненнях посилається на те, що протягом 2007-2008 років між сторонами існували господарські відносини, а купівля товару здійснювалась на підставі договору укладеного усно, яка пізніше підтверджувалась у простій письмовій формі (товар замовлявся по телефону, після чого відбувалась його поставка на підставі первинних бухгалтерських документів). Наявність договору з додатками не заперечується відповідачем, зазначається лише про те, що жодний із вказаних договорів та додатків  до нього на залишився у ТОВ "Калинівський комбікормовий завод".

В судовому засіданні, яке відбулось 12.11.2008 року відповідач подав заяву згідно якої він позовні вимоги в частині основного боргу в розмірі 134 186 грн. 40 коп. визнає повністю, а також погоджується на повернення позивачу судових витрат. В частині заявлених вимог щодо стягнення пені та штрафу відповідач просить суд прийняти до уваги важкий фінансовий стан підприємства.

Позивач у запереченні на відзив (вх.№ 12043 від 03.11.2008 року, а.с.20, т.4) твердження відповідача щодо того, що поставка товару відбувалась не на підставі умов договору купівлі-продажу від 10.01.2008 року № 02 вважає надуманим. В зв'язку з тим, що такий висновок відповідача зроблено через відсутність в рахунках та накладних посилання на договір позивач вказує, що діючим законодавством не передбачено обов'язкового зазначення в накладних та рахунках посилань на договір.

Крім цього, позивачем надано до суду пояснення (вх.№ 11427 від 20.10.2008 року, а.с.89-92, т.1, вх.№ 13029 від 20.11.2008 року) в яких, зокрема, описано алгоритм дій ТОВ "Компанія Придніпров'є" та ТОВ "Калинівський комбікормовий завод" при  укладенні між ними договору від 10.01.2008 року № 02 та додатків до нього, який полягав в наступному. Перед поставкою товару ТОВ "Компанія Придніпров'є" направляла за допомогою факсимільного зв'язку ТОВ "Калинівський комбікормовий завод" проект договору та додатку № 1 до нього. Після скріплення підписом та печаткою договору ТОВ "Калинівський комбікормовий завод" надсилало аналогічним чином (факсимільним зв'язком) отриманий примірник договору в підтвердження укладання угоди. Безпосередньо при передачі товару відповідачу вручались 2 примірники оригіналів договору з підписом та печаткою позивача, один з яких залишався у ТОВ "Калинівський комбікормовий завод".

Розгляд справи неодноразово відкладався в зв'язку з неявкою представника відповідача, неподанням сторонами витребуваних документів, необхідністю витребування нових документів. Крім того, в судовому засіданні, яке відбулось 12.11.2008 року оголошувалась перерва до 14.11.2008 року з метою надання відповідачем додаткових документів.  При відкладенні розгляду справи суд враховував надану сторонами 22.09.2008 року згоду на розгляд справи за межами строку встановленого ч.1 ст.69 ГПК України. Останній раз розгляд справи було відкладено на 20.11.2008 року. Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про його час та місце був повідомлений належним чином - ухвалою про відкладення розгляду справи від 14.11.2008 року, яка надсилалась рекомендованим листом з повідомлення про вручення поштового відправлення. Крім того, про час і місце судового засідання позивача було повідомлено телефонограмою, яку отримав 18.11.2008 року о 16 год. 00 хв. менеджер з продажу ТОВ "Компанія Придніпров'є" Жуков Д.М..

За письмовим клопотанням представника відповідача розгляд справи здійснюється без технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні, яке відбулось 20.11.2008 року відповідач подав пояснення в якому вказував, що неспроможність проведення розрахунків з ТОВ "Компанія Придніпров'є" за поставлений товар зумовлена важким фінансовим станом підприємства. Отримані від реалізації продукції кошти спрямовувались на погашення заборгованості та сплату відсотків по кредитному договору. Вказані обставини ТОВ "Калинівський комбікормовий завод" просить врахувати при прийнятті рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

10.01.2008 року між ТОВ "Компанія Придніпров'є" (Продавець) та ТОВ "Калинівський комбікормовий завод" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу    № 02.

Відповідно до п.1.1 Договору Продавець зобов'язувався поставити та передати у власність Покупця шрот соняшниковий (Товар), а покупець прийняти та сплатити його у кількості, по цінам та у строки вказані в додатку до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

Як вбачається із п.п. 2.1, 3.1, 4.2 Договору сторони погодили, що строк поставки, ціна товару та його кількість буде визначатись в додатках до договору.

Згідно п.6.1 Договору факт поставки товару підтверджується накладною або актом  приймання-передачі товару, які підписуються представниками сторін.

Також, за умовами вказаного Договору (п.п.7.3, 7.5) сторони встановили, що у випадку порушення відповідачем строків оплати  останній оплачує продавцю пеню в розмірі 1 % від вартості отриманого та неоплаченого товару за кожний день прострочення виконання зобов'язання та штраф в розмірі 30 % від вартості поставленого товару, розрахунок за який проведено несвоєчасно.

Крім вказаного Договору між сторонами було підписано 8 додатків до нього, а саме: додаток № 1 від 10.01.2008 року, додаток № 2 від 24.01.2008 року, додаток № 3 від 27.02.2008 року, додаток № 4 від 07.03.2008 року, додаток № 5 від 13.03.2008 року, додаток № 6 від 21.03.2008 року, додаток № 7 від 24.03.2008 року, додаток № 8 від 03.04.2008 року.

У вказаних додатках в п.1 визначалась кількість, ціна, загальна вартість товару, в п.2 –строк оплати товару, який обраховувався від дати поставки товару.

Крім цього, з пояснень та документів наданих представниками сторін вбачається, що між сторонами протягом 2007 та 2008 року існували господарські відносини, які врегульовувались, крім Договору від 10.01.2008 року № 02, іншими договорами. Зокрема між сторонами було укладено договір купівлі-продажу від 19.01.2007 року № 25 та 11 додатків до нього, договір купівлі-продажу від 06.07.2007 року № 25/А та 1 додаток до нього, договір купівлі-продажу від 10.07.2007 року № 25/Б та 6 додатків до нього, договір купівлі-продажу від 07.09.2007 року № 25/В та 7 додатків до нього (а.с.103-122, т.1).  Внаслідок виконання зобов'язань сторонами вказаних договорів станом на 01.01.2008 року у ТОВ "Компанія Придніпров'є" існувала дебіторська заборгованість у відношенні ТОВ "Калинівський комбікормовий завод" в розмірі 95 797 грн. 00 коп..

На підтвердження факту передачі відповідачу товару позивач посилається на видаткові накладні та довіреності, поставки за якими прив'язує до додатків до Договору.

Зокрема, позивач вказує на наступне:

1. За додатком № 1 від 10.01.2008 року відповідач отримав товар за видатковими накладними від 11.01.2008 року № РН-0000003, від 18.01.2008 року № РН-0000022 та довіреностями від 11.01.2008 року серія ЯОЛ № 268918, від 18.01.2008 року серія ЯОЛ        № 268922.

2. За додатком № 2 від 24.01.2008 року відповідач отримав товар за видатковою накладною від 25.01.2008 року № РН-0000033 та довіреністю від 18.01.2008 року серія ЯОЛ        № 268922.

3.  За додатком № 3 від 27.02.2008 року відповідач отримав товар за видатковою накладною від 29.02.2008 року № РН-0000095 та довіреністю від 28.02.2008 року серія ЯОЛ № 268949.

4. За додатком № 4 від 07.03.2008 року відповідач отримав товар за видатковою накладною від 07.03.2008 року № РН-0000101 та довіреністю від 07.03.2008 року серія ЯОЛ № 679908.

5. За додатком № 5 від 13.03.2008 року відповідач отримав товар за видатковою накладною від 17.03.2008 року № РН-0000118 та довіреністю від 07.03.2008 року серія ЯОЛ № 679908.

6. За додатком № 6 від 21.03.2008 року відповідач отримав товар за видатковою накладною від 21.03.2008 року № РН-0000122 та довіреністю від 21.03.2008 року серія ЯОЛ № 679919.

7. За додатком № 7 від 24.03.2008 року відповідач отримав товар за видатковими накладними від 25.03.2008 року № РН-0000128, від 01.04.2008 року № РН-0000130 та довіреністю від 21.03.2008 року серія ЯОЛ № 679919.

8. За додатком № 8 від 03.04.2008 року відповідач отримав товар за видатковою накладною від 04.04.2008 року № РН-0000136 та довіреністю від 01.04.2008 року серія ЯОЛ № 679924.

Дослідивши вказані вище первинні документи судом встановлено, що дійсно видаткові накладні не містять посилання на Договір –в графі "Умова продажу" зазначено –"безготівковий розрахунок". При цьому вказані видаткові накладні містять посилання на рахунки-фактури.

В наданих відповідачем рахунках-фактурах також не міститься посилання на Договір (а.с.141-149, т.3).

Слід звернути увагу на те, що факт отримання товару саме за вказаними  вище первинними документами не заперечується відповідачем.

Разом з тим оцінивши вказані документи (додатки до договору, видаткові накладні) суд дійшов висновку про те, що поставка товару здійснювалась у відповідності до умов встановлених в додатках до Договору. Суд дійшов до такого висновку виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.209 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому ч.1 ст.207 ЦК України встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Частина 2 названої статті вказує, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Аналогічний припис міститься в ч.1 ст. 181 ГК України відповідно до якої  господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Також, згідно вказаної частини названої статті, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.  

Слід зауважити, що відповідно до п.11.4 Договору купівлі-продажу від 10.01.2008 року № 02 та п.6 додатків до нього сторони обумовили, що факсові копії підписів та печаток даного Договору мають юридичну силу оригінала, а додатки складені в двох екземплярах мають юридичну силу при факсовій (фото, ксеро) копії.

Згідно ч.3 ст.207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

З огляду на вказані норми закону суд приходить до висновку про наявність між сторонами укладеного письмового договору оскільки договір купівлі-продажу від 10.01.2008 року № 02 та додатки до нього були підписані сторонами та скріплені їх печатками        (а.с.52-61, т.1). Обставини на які посилається позивач в наданих суду поясненнях            (вх.№ 11427 від 20.10.2008 року, а.с.89-92, т.1, вх.№ 13029 від 20.11.2008 року) щодо моменту укладення Договору купівлі-продажу від 10.01.2008 року № 02  та додатків до нього суду вважає обґрунтованими та такими, що відповідають дійсності. Такий          висновок суд робить враховуючи надані позивачем факсокопії додатку № 3 від 27.02.2008 року, додатку № 5 від 13.03.2008 року до Договору купівлі-продажу від 10.01.2008 року № 02 з яких вбачається, що позивач отримував від відповідача факсимільним зв'язком  примірник додатку з печаткою та підписом керівника. При цьому, дата передачі вказаної факсокопії відповідає даті додатку до Договору, що свідчить про відповідність пояснень позивача фактичним обставинам укладення між сторонами Договору та додатків до нього (а.с.22-23, т.4). Відповідач щодо факту попереднього погодження між сторонами додатків до Договору шляхом їх обміну факсимільним зв'язком не надав своїх заперечень та спростувань.    

Як вже вказувалось раніше, в обопільно підписаних сторонами додатках до договору, крім іншого, погоджувалась ціна та кількість товару. Провівши порівняння ціни та кількості товару зазначеної в додатках до Договору із ціною та кількістю товару вказаною у видаткових накладних, які за посиланням позивача підтверджують факт поставки саме за додатками до Договору, судом встановлено абсолютне співпадіння ціни товару у Додатках та видаткових накладних (а.с.20-42, т.1). Також судом встановлено, що кількість товару співпала за всіма додатками та долученими до них видатковими накладними за винятком двох.

Так, згідно додатку № 1 позивач зобов'язувався передати відповідачу 50,00 тн товару (+/- 20 %), однак згідно видаткових накладних від 11.01.2008 року № РН-0000003, від 18.01.2008 року № РН-0000022 кількість товару становила 63,670 тн, що на 3,67 тн. більше ніж було обумовлено додатком № 1 до договору. В додатку № 6 передбачалось поставити відповідачу 25,00 тн товара (+/- 20 %), однак згідно видаткової накладної від 21.03.2008 року № РН-0000122 передано відповідачу 30,330 тн., що на 0,330 тн більше кількості встановленої договором.

На підтвердження правомірності своїх дій щодо поставки товару в кількості, яка перевищує кількість обумовлену в додатках до Договору позивач посилається на ч.1 ст.664, а також на ч.3 ст.670 ЦК України, згідно якої якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Приймаючи до уваги вказане посилання позивача, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором.

Аналіз вказаних норм приводить до висновку, що передача більшої кількості товару ніж обумовлено договором купівлі-продажу встановлює для покупця обов'язок її оплатити при відсутності із його сторони заперечень. Враховуючи, що позивач ні у відзиві, ні в письмових поясненнях не заперечував щодо передачі йому більшої кількості товару суд дійшов висновку про те, що останній погодився  на таку кількість та вартість товару.  

Всього відповідачу за Договором купівлі-продажу від 10.01.2008 року № 02 було поставлено товару на загальну суму 544 986 грн. 50 коп..

Відповідач за отриманий товар розрахувався неповністю, сплативши 410 800 грн. 10 коп.. Факт проведення розрахунків на вказану суму підтверджується наявними у справі виписками банківських установ по особовим рахункам (а.с.38-80, т.3, а.с.51, т.1),  довідкою відділення № 498 АКІБ "УкрсиБбанк", м.Дніпропетровськ від 13.10.2008 року                       № 1/13-235-827 (а.с.93-94, т.1), аналізом відповідності платежів відповідача і документів згідно яких робились перерахування за 2008 рік (а.с.141-144, т.1), карточками рахунку         № 361 (а.с. 145-149, т.1, а.с.1-13, т.4).

Таким чином сума боргу відповідача становить 134 186 грн. 40 коп.. Вказана сума заборгованості, крім факту її визнання відповідачем, також підтверджується в обопільно підписаному акті звірки взаєморозрахунків між ТОВ "Компанія Придніпров'є" та ТОВ "Калинівський комбікормовий завод" (а.с.15, т.4).

За таких обставин суд вважає суму боргу в розмірі 134 186 грн. 40 коп. доведеною позивачем.

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу беручи до уваги наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За приписом ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу.

Відповідно до ст. 11  ЦК України цивільні права  та обов'язки виникають із дій осіб, що  передбачені  актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені  цими актами, але  за аналогією  породжують цивільні права та обов'язки, зокрема із договорів та інших правочинів.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже вказувалось раніше, в п.2 додатків до Договору купівлі-продажу від 10.01.2008 року № 02 сторони встановили обов'язок відповідача виконати оплату за отриманий товар в той чи інший строк (3 та 7 банківських днів) по факту поставки.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 134 186 грн. 40 коп.. Разом з цим, суд враховує, що відповідачем було сплачено 01.08.2008 року 2 000 грн. 00 коп. боргу за отриманий товар. Як вбачається із поштового штемпеля на конверті в якому надійшла позовна заява до суду, остання була прийнята для відправки 31.07.2008 року (а.с.47, т.1). Тобто перерахування  вказаної суми боргу відбулось після звернення ТОВ "Компанія Придніпров'є" з позовом до суду, що тягне за собою припинення провадження в частині стягнення 2 000 грн. 00 коп. основного боргу відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних,  інфляційних втрат та пені судом встановлено наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з п. п. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума пені, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

У п.7.3 Договору купівлі-продажу від 10.01.2008 року № 02  сторони встановили відповідальність за порушення термінів розрахунків передбачених договором у вигляді пені в розмірі 1 % від вартості отриманого та неоплаченого товару за кожний день прострочення виконання зобов'язання. Однак з урахуванням заяви  позивача від 11.11.2008 року № 9 розмір пені зменшено до подвійної облікової ставки НБУ.  

Судом здійснено перевірку розрахунку 3 % річних, інфляційних втрат та пені за результатами чого встановлено помилковість в їх нарахуванні.

В розрахунку 3 % річних позивач заявив до стягнення 854 грн. 93 коп. розраховуючи його в таблиці  окремо за кожним додатком до Договору з визначенням таких граф –"дата поставки", "сума поставки", "дата оплати", "сума оплати", "граничний строк оплати", "кількість днів прострочки". Як вбачається безпосередньо із самих розрахунків позивач невірно розраховував 3 % річних, оскільки брав за основу не суму простроченої заборгованості, а суму оплати. Така помилка була допущена позивачем при обрахунку 3 % річних у всіх додатках до Договору крім додатків № 3, 4, 8. Проведений судом розрахунок свідчить про те, що загальна сума 3 % річних, із врахуванням тієї кількості днів прострочення яка вказана в таблицях становить 873 грн. 43 коп..

Аналогічну помилку позивач допустив і при розрахунку пені, яка розглядалась судом згідно поданої ним заяви від 11.11.2008 року № 9 (заявлений розмір пені 6 176 грн. 61 коп.). Як вбачається із долученого до вказаної заяви розрахунку обрахунок пені обчислювався не на суму простроченого платежу, а на суму сплаченого відповідачем товару, що є невірним. Крім того, при обрахунку пені за додатками № 7 та № 8 позивачем не було враховано, що відповідно до постанови правління Національного банку України від 21.04.2008 року № 107 з 30.04.2008 року встановлено облікову ставку в розмірі 12 %. Проведений судом перерахунок свідчить про те, що загальна сума заявленої до стягнення пені мала становити 6 511 грн. 93 коп..

Також судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем інфляційних втрат, які були ним заявлені за період з 02.04.2008 року до 15.06.23008 року на суму заборгованості в розмірі 48 368 грн. 90 коп. та за період з 09.04.2008 року по 15.06.2008 року на суму заборгованості в розмірі 43 267 грн. 50 коп.. Всього позивачем заявлено до стягнення 2 840 грн. 73 коп. втрат від інфляції, тоді як вірною є сума 4 856 грн. 73 коп.. виходячи з того, що середній індекс інфляції за вказаний вище період становить 1,053 (квітень-103,1, травень-101,3, червень-100,8).

Помилка позивача в обрахунку інфляційних втрат полягає в тому, що останній невірно визначив середній індекс інфляції за період з квітня по червень, який складає 1,053, тоді як позивач вказує в якості середнього показника –1,031.

Як вбачається із викладеного судом при перевірці було встановлено неправильність обрахунку позивачем 3 % річних, пені та інфляційних втрат, але суд задовольняє заявлену позивачем до стягнення суму 3 % річних (854 грн. 93 коп.), пені (6 176 грн. 61 коп.) та   інфляційних втрат (2 840 грн. 73 коп.) в межах вимог позивача.

Розглянувши заявлену позивачем вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 138 906 грн. 42 коп. судом встановлено наступне.

Відповідно до поданих в судових засіданнях 12.11.2008 року та 20.11.2008 року заявах відповідач просить врахувати при прийнятті рішення важкий фінансовий стан підприємства. На підтвердження вказаного відповідач надав суду ряд документів, які підтверджують викладене.

Так, із довідки Вінницької філії ВАТ "Кредитпромбанк" від 17.11.2008 року             № 7159/5.01ВН-4413-02ВН вбачається, що за період з 24.08.2008 року по 14.11.2008 року у ТОВ "Калинівський комбікормовий завод" дебетові та кредитові обороти склали 72 648 грн. 93 коп.. Судом досліджено виписки банку по особовим рахункам, які свідчать, що отримані відповідачем кошти спрямовувались  на погашення процентів та пені за користування кредитом та оплату послу охорони (4 000 грн. 00 коп.- 17.09.2008 року). В довідці Вінницької філії ВАТ "Кредитпромбанк" від 14.11.2008 року № 7131/5.01ВН-4389-02ВН зазначено про те, що залишок на рахунку відповідача станом на 14.11.2008 року складає 50 грн. 00 коп.. Неможливість розрахуватись з позивачем за отриманий від нього товар відповідач в усному вигляді пояснює також порушенням зобов'язань зі сторони своїх контрагентів. На підтвердження цього відповідач надав суду довідку щодо дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства станом на 31.10.2008 року. Відповідно до вказаної довідки дебіторська заборгованість відповідача складає 4 674 463 грн. 91 коп..

З врахуванням встановлених обставин суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені враховуючи наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує  вказівку, що міститься в п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.19994 року № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань".

Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки суд взяв до уваги фінансовий стан ТОВ "Калинівський комбікормовий завод", заявлення позивачем до стягнення штрафних санкцій, які перевищують розмір основної заборгованості та задоволення судом вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 6 176 грн. 61 коп., ступінь виконання зобов'язання відповідачем на 75 % (поставлено товару на 544 986 грн. 50 коп., проведено розрахунок на суму 410 800 грн. 10 коп.), значну дебіторську заборгованість відповідача. Крім того, суд бере до уваги, що між сторонами протягом 2007-2008 року існували господарські відносини за наслідками яких у сторін не виникало спорів щодо неналежного виконання зобов'язань.

Враховуючи викладені обставини в сукуності суд зменшує розмір штрафних санкцій до 5 000 грн. 00 коп..

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі судових витрат суд враховує положення викладене в абзаці 2 п.4.2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.199 року № 02-5/78, згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Керуючись ст.11, ч.ч.1, 2, 3 ст.207, ч.1 ст. 209, ч.ч.1, 2 ст.509, ст.ст. 525, 526, ч.1 ст. 530, ст.546, ч.1 ст. 548, ч.3 ст.551, ст.625, ч.ч.2, 3 ст. 670 ЦК України, ч.1 ст.181, ст.ст. 193, 230, 233, ч.6 ст. 231, ч.2 ст.343 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 5 ст. 49, ст.69, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.82, п.3 ст.83, ст.ст. 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу до  5000 грн. 00 коп..

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський комбікормовий завод", вул.Київська, 1, с.Корделівка Калинівського району Вінницької області, 22445 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 00686530, р/р № 26001844 у Вінницькій філії ВАТ "Кредитпромбанк", МФО - 302623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Придніпров'є", вул.Теплична, 31, кв.86, смт.Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, 52005 -  (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 34432823, р/р № 26000047737700 в АКІБ "УкрСиббанк", МФО-351005) –134 186 грн. 40 коп. –основного боргу, 2 840 грн. 73 коп. - втрат від інфляції, 854 грн. 93 коп. - 3 % річних, 6 176 грн. 61 коп. пені, 5 000 грн. 00 коп. –штрафу, 1 490 грн. 59 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 45 грн. 85 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Провадження в частині стягнення 2 000 грн. 00 коп. основного боргу припинити відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

6. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

  Суддя                                             Банасько О.О.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  25 листопада 2008 р.

віддрук.4 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Придніпров"є", юридична адреса: вул. Теплична, 31/86, смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, 52005

3 - позивачу - поштова адреса: вул. Виконкомівська, 15/11, м. Дніпропетровськ, 49044 (ПП "Юридичне бюро "Феміда")

4 - відповідачу - вул.Київська, 1, с.Корделівка Калинівського району Вінницької області, 22445.