Рішення

від 17.05.2012 по справі 0508/43/2012

ВОРОШИЛОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ДОНЕЦЬКА

0508/43/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2012 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого - судді Цукурова В.П.,

при секретарі - Кривошей Г.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»про стягнення страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»про стягнення страхового відшкодування, посилаючись на наступне.

Згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № 040294-02-10-01 від 30 жовтня 2008 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО»та ОСОБА_1, було застраховано належний останньому, на підставі права власності, транспортний засіб автомобіль НОМЕР_1. В день укладання договору, страховий платіж, згідно п. 4.5 договору, був сплачений у повному розмірі в сумі 9160,41 гривень.

Страхова сума за цим договором складає 126 700 гривень. Даний автомобіль було придбано в офіційного дилера »- TOB «Автоінтернешнл Метрополіє»згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу № М/2 008/09/17/2 від 17.09.2008 року, за ціною 130 200,00 гривень. Дана ціна є дійсною ринковою вартістю автомобіля на момент укладення договору страхування.

Відповідно до договору страхування, відповідач зобов'язався при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у встановленому договором розмірі та терміни.

Страховий випадок наступив 20.03.2009 року. При настанні страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, позивач своєчасно виконав усі дії та надав документи, перелік яких зазначений у договорі страхування. Даний перелік є вичерпним. Будь-яких інших додаткових угод щодо покладання на позивача додаткових зобов'язань між ОСОБА_1 та страховиком не укладалось. Заподіяний збиток третіми особами йому не відшкодовувався. В будь-якій іншій страховій компанії даний транспортний засіб страхового забезпечення не мав.

30.11.2009 позивач надав останній документ, з переліку необхідних документів, що підтверджують факт настання страхового випадку відповідно до п. п. 9.1.1.,9.1.2, 9.1.3. договору страхування -розширену довідку про дорожньо-транспортну пригоду. Відповідно до п. 9.2. страховик не вимагав у позивача додаткових документів.

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ВУСО»не провела необхідних дій та не здійснила позивачу виплату страхового відшкодування, чим порушила його права, передбачені п. 7.4.1. договору страхування.

Відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 9305/10-18 від 26.10. 2010 року проведеного Київським науково - дослідним інститутом судових експертиз, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля НОМЕР_2, становить суму в розмірі 128 869,18 гривень, що є його реальними збитками.

За розрахунком позивача, розмір страхового відшкодування, яке ПАТ «Страхова компанія «ВУСО»зобов'язане було сплатити на його користь складає суму 92 785,80 гривні.

Нарахована пеня за несвоєчасну виплату страхового відшкодування за період з 03.03.2010 року по 03.03.2011 року складає загальну суму в розмірі 22995,07 гривень.

Сума пені нараховувалась з урахуванням часткових виплат страхового відшкодування, а саме 7421,40 гривень, сплачених 12.05.2010 року та 51 323,84 гривень, сплачених 21.10.2010 року, становить 8570,23 гривень.

Сума за прострочення боргу, що нараховується відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, три відсотки річних, становить 2591,66 гривень.

25.11.2010 року, ОСОБА_1 звертався до ПАТ «СК «ВУСО»з претензією про необхідність повного виконання взятих на себе перед позивачем зобов'язань за договором страхування.

У відповідь на претензію позивача ПАТ «СК «ВУСО»повідомило, що стосовно його автомобіля є ремонтна калькуляція № 357 від 27.11.2009 року, виготовлена ФОП Резніченко на суму 100493,46, а згідно Звіту №330 про оцінку майна, ринкова вартість його автомобіля складає 112 690,40 грн., що не відповідає експертному висновку КНІСЕ № 9305/10-18. В зв'язку з тим, що в ПАТ «СК «ВУСО»є два протилежні висновки, ПАТ «СК «ВУСО»відмовила у задоволені претензії.

За захистом своїх прав та отримання юридичної допомоги позивач звернувся за допомогою до адвоката. Відповідно до договору доручення на ведення справ в суді та надання адвокатських послуг, укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_3, вартість послуг складає 7500 гривень.

Просив стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 34 040, 56 гривень, пеню за весь період прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 22995,07 гривень, інфляційні нарахування у розмірі 8570,23 гривні, 3% річних у розмірі 2591,66 гривень, а всього - 68 197,52 гривень; стягнути з відповідача на його користь витрати на оплату правової допомоги (адвокатські послуги) в розмірі 7 500 гривень.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у заяві. Пояснив, що транспортний засіб відремонтовано, на що витрачено приблизно 120-130 тисяч гривень.

Представник відповідача в судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити. Надав письмові заперечення проти позову.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши обставини по справі, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

30 жовтня 2008 року між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «ВУСО»та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 040294-02-10-01. Згідно даного договору було застраховано належний позивачу на підставі права власності транспортний засіб автомобіль НОМЕР_1 (а.с. 38-41). В день укладення договору страховий платіж, згідно п. 4.5 договору, був сплачений у повному розмірі в сумі 9160,41 гривень. Страхова сума за даним договором складає 126 700 гривень.

Даний автомобіль було придбано в офіційного дилера »- TOB «Автоінтернешнл Метрополіє», згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу № М/2 008/09/17/2 від 17.09.2008 року, за ціною 130 200,00 гривень (а.с. 30-33).

20.03.2009 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого автомобіля, який в результаті отримав механічні пошкодження.

23.03.2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, надав копії документів, що ідентифікують його особу, первинну довідку ДАІ про дорожньо-транспортну пригоду, копію протоколу огляду та затримання транспортного засобу №90 від 20.03.2009 року, а також письмові пояснення щодо причини та обставин дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п.п. 7.2.9 та 7.3.2 договору страхування після настання події, що має ознаки страхової, страхувальник зобов'язаний надати забезпечений транспортний засіб страховику для огляду та складання акту огляду транспортного засобу (а.с. 39).

Огляд забезпеченого автомобіля за участю позивача був проведений представником відповідача 05.10.2009 року, про що був складений відповідний акт.

На підтвердження розміру заподіяного збитку страхувальником був наданий рахунок-фактуру №000000054 від 26.10.2009 року ФОП ОСОБА_4 на суму 132 955 гривень (а.с. 207).

З метою підтвердження або спростування факту повної загибелі забезпеченого транспортного засобу, на виконання п. 10.6 договору страхування, відповідачем було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження по визначенню ринкової вартості автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди.

Так, згідно звіту про оцінку транспортного засобу №330 від 16.11.2009 року, ринкова вартість забезпеченого транспортного засобу на момент дорожньо-транспортної пригоди склала 112 690 гривень (а.с. 204-206).

Повною загибеллю транспортного засобу визнаються випадки, коли вартість виконання відновлювального ремонту перевищує 75% дійсної вартості транспортного засобу на момент настання випадку, що має ознаки страхового.

Як вбачається з вищевикладеного, вартість відновлювального ремонту забезпеченого транспортного засобу перевищує 75 % його дійсної вартості, внаслідок чого відповідач вважав доведеним та підтвердженим факт повної загибелі забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з п. 10.6 договору за відсутності заяви страхувальника про відмову від своїх прав на авто на користь страховика з метою отримання страхового відшкодування в повному обсязі, страхове відшкодування дорівнює дійсній вартості транспортного засобу на момент настання страхової події за врахуванням вартості залишків, придатних для подальшого використання і франшизи, передбаченої п. 4.1.6 Договору.

Відповідно до п.п. 7.2.12, 9.1.10 договору у разі визнання повної загибелі транспортного засобу страхувальник має право надати страховику висновок вартості залишків транспортного засобу, придатних для подальшого використання.

20.11.2009 року за погодженням сторін спеціалістом автотоварознавцем був проведений повторний огляд забезпеченого транспортного засобу за участю ОСОБА_1 та представника відповідача, за результатами якого спеціалістом була складена Ремонта калькуляція № 357 від 27.11.2009 року (а.с. 213-217) до протоколу №357 від 20.11.2009 року огляду транспортного засобу (а.с. 209-210). Відповідно до останньої вартість відновлювального ремонту транспортного засобу складає 100 493,46 гривень. Отже, факт повної загибелі забезпеченого транспортного засобу був підтверджений повторно.

Сума страхового відшкодування була розрахована наступним чином: 12 690,40 гривень (дійсна вартість забезпеченого ТЗ на момент ДТП) мінус 96 400 гривень (вартість залишків, придатних для подальшого використання відповідно до отриманої пропозиції щодо придбання залишків транспортного засобу) мінус 8 869 гривень (франшиза, передбачена п. 4.1.6 Договору).

Вартість залишків, придатних для подальшого використання, була визначена шляхом проведення відкритих торгів з продажу залишків забезпеченого транспортного засобу в системі АutoОnlіnе. За результатами проведеного Інтернет-аукціону вартість залишків транспортного засобу склала 96 400 гривень, і у подальшому була врахована відповідачем при розрахунку суми страхового відшкодування.

Згідно з підпунктом 10.6 договору при пошкодженні застрахованого транспортного засобу, внаслідок якого відсутня технічна можливість виконання ремонтно-відновлювальних робіт... або вартість виконання цих робіт, розрахована згідно абз. 2 цього пункту, перевищує 75 % дійсної вартості на момент дорожньо-транспортної пригоди, страхувальник має право звернутись до страховика із заявою про відмову від своїх прав на застрахований транспортний засіб на користь страховика з метою отримання страхового відшкодування у повному обсязі. Страховик у кожному конкретному випадку залишає на свій розсуд вирішення питання про прийняття відмови від застрахованого транспортного засобу.

Абзац 2 пункту 10.6 договору встановлює, що факт повної загибелі транспортного засобу визначається виходячи з вартості ремонтно-відновлювальних робіт, розрахованих на підставі п. 5.2 Договору, тобто на підставі рахунка СТО; на підставі експертного висновку автотоварознавця про вартість ремонтно-відновлювальних робіт, за обопільної згодою сторін; іншим способом, який не суперечить вимогам діючого законодавства, при наявності згоди страховика.

Згідно з пунктом 10.6.2 договору у разі відмови страховика задовольнити заяву страхувальника про відмову від права власності на транспортний засіб або при відсутності такої заяви розмір заподіяних збитків дорівнює, в даному випадку, дійсної вартості транспортного засобу на момент настання страхового випадку за вирахуванням вартості залишків, придатних для подальшого використання.

Частина 2 пункту 10.6.2 договору закріплює визначення вартості гідних залишків, придатних для подальшого використання згідно якого вона визначається на підставі наданого страхувальником висновку авто товарознавчої експертизи по визначенню гідних залишків. У разі ненадання страхувальником такої експертизи протягом 2 місяців з дня дорожньо-транспортної пригоди, вартість залишків придатних для подальшого використання встановлюється в розмірі 40 % від дійсної вартості транспортного засобу на момент настання страхового випадку.

Отже, згідно вищенаведених пунктів договору, сума страхового відшкодування вираховувалась наступним чином:

112 690,4 - 45 076,16 - 8 869 = 58 745,24 гривень, де 112 690,4 гривень -ринкова вартість транспортного засобу на момент настання страхового випадку згідно звіту № 330 від 16.11.2009року; 45 074,16 гривень -вартість гідних залишків (40% від дійсної вартості транспортного засобу на момент дорожньо-транспортної пригоди, тобто від 112 690,4 гривень); 8 869 гривень - розмір безумовної франшизи згідно п. 4.1.6 Договору; 58 745,24 гривень -отримана сума страхового відшкодування.

Оскільки 12.05.2010 року, на виконання п.п. 7.1.3, 7.1.4 договору, відповідачем був складений страховий акт № 1856-02 про визнання ДТП від 20.03.2009р. страховим випадком та здійснена виплата страхового відшкодування в сумі 7 421,4 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5497 від 12.05.2010 року (а.с. 208). Решту страхового відшкодування в розмірі 51 323,84 гривні відповідачем було перераховано на рахунок вигодо набувача, що підтверджується платіжним дорученням №13078 від 21.10.2010 року (а.с. 208).

В той же час, позивач самостійно замовляв проведення експертизи, виконуючи приписи абз.2 п.10.6 договору страхування. Проте, всупереч вимогам вказаної норми договору, не узгодив її проведення з відповідачем. Також, пункт 10.9 даного договору надає позивачу можливість вимагати проведення експертизи по визначенню розміру збитку. Проте ця норма не дає позивачу право на проведення експертизи щодо визначення ринкової вартості забезпеченого транспортного засобу.

Так, згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 9305/10-18 від 26.10.2010 року дійсна ринкова вартість транспортного засобу на момент настання страхового випадку складала 140 999,88 гривень, що підтверджує повну загибель транспортного засобу.

Таким чином, ПрАТ «СК «ВУСО»договірні зобов'язання перед позивачем виконала у повному обсязі. Правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача недоплаченої суми страхового відшкодування, пені, інфляційних та 3% річних у суду немає.

У зв'язку з відмовою у задоволенні вищевказаних позовних вимог, на підставі ст.88 ЦПК України не підлягають задоволенню й вимоги позивача про стягнення на його користь судових витрат.

Враховуючи вищевикладене, необхідно у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО»про стягнення страхового відшкодування відмовити повністю.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 58-60, 88, 213-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»про стягнення страхового відшкодування -відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано через Ворошиловський районний суд м.Донецька до апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного

суду м. Донецька В.П. Цукуров

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2012 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого - судді Цукурова В.П.,

при секретарі - Кривошей Г.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»про стягнення страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»про стягнення страхового відшкодування, посилаючись на наступне.

Згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № 040294-02-10-01 від 30 жовтня 2008 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО»та ОСОБА_1, було застраховано належний останньому, на підставі права власності, транспортний засіб автомобіль НОМЕР_1. В день укладання договору, страховий платіж, згідно п. 4.5 договору, був сплачений у повному розмірі в сумі 9160,41 гривень.

Страхова сума за цим договором складає 126 700 гривень. Даний автомобіль було придбано в офіційного дилера »- TOB «Автоінтернешнл Метрополіє»згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу № М/2 008/09/17/2 від 17.09.2008 року, за ціною 130 200,00 гривень. Дана ціна є дійсною ринковою вартістю автомобіля на момент укладення договору страхування.

Відповідно до договору страхування, відповідач зобов'язався при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у встановленому договором розмірі та терміни.

Страховий випадок наступив 20.03.2009 року. При настанні страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, позивач своєчасно виконав усі дії та надав документи, перелік яких зазначений у договорі страхування. Даний перелік є вичерпним. Будь-яких інших додаткових угод щодо покладання на позивача додаткових зобов'язань між ОСОБА_1 та страховиком не укладалось. Заподіяний збиток третіми особами йому не відшкодовувався. В будь-якій іншій страховій компанії даний транспортний засіб страхового забезпечення не мав.

30.11.2009 позивач надав останній документ, з переліку необхідних документів, що підтверджують факт настання страхового випадку відповідно до п. п. 9.1.1.,9.1.2, 9.1.3. договору страхування -розширену довідку про дорожньо-транспортну пригоду. Відповідно до п. 9.2. страховик не вимагав у позивача додаткових документів.

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ВУСО»не провела необхідних дій та не здійснила позивачу виплату страхового відшкодування, чим порушила його права, передбачені п. 7.4.1. договору страхування.

Відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 9305/10-18 від 26.10. 2010 року проведеного Київським науково - дослідним інститутом судових експертиз, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля НОМЕР_2, становить суму в розмірі 128 869,18 гривень, що є його реальними збитками.

За розрахунком позивача, розмір страхового відшкодування, яке ПАТ «Страхова компанія «ВУСО»зобов'язане було сплатити на його користь складає суму 92 785,80 гривні.

Нарахована пеня за несвоєчасну виплату страхового відшкодування за період з 03.03.2010 року по 03.03.2011 року складає загальну суму в розмірі 22995,07 гривень.

Сума пені нараховувалась з урахуванням часткових виплат страхового відшкодування, а саме 7421,40 гривень, сплачених 12.05.2010 року та 51 323,84 гривень, сплачених 21.10.2010 року, становить 8570,23 гривень.

Сума за прострочення боргу, що нараховується відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, три відсотки річних, становить 2591,66 гривень.

25.11.2010 року, ОСОБА_1 звертався до ПАТ «СК «ВУСО»з претензією про необхідність повного виконання взятих на себе перед позивачем зобов'язань за договором страхування.

У відповідь на претензію позивача ПАТ «СК «ВУСО»повідомило, що стосовно його автомобіля є ремонтна калькуляція № 357 від 27.11.2009 року, виготовлена ФОП Резніченко на суму 100493,46, а згідно Звіту №330 про оцінку майна, ринкова вартість його автомобіля складає 112 690,40 грн., що не відповідає експертному висновку КНІСЕ № 9305/10-18. В зв'язку з тим, що в ПАТ «СК «ВУСО»є два протилежні висновки, ПАТ «СК «ВУСО»відмовила у задоволені претензії.

За захистом своїх прав та отримання юридичної допомоги позивач звернувся за допомогою до адвоката. Відповідно до договору доручення на ведення справ в суді та надання адвокатських послуг, укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_3, вартість послуг складає 7500 гривень.

Просив стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 34 040, 56 гривень, пеню за весь період прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 22995,07 гривень, інфляційні нарахування у розмірі 8570,23 гривні, 3% річних у розмірі 2591,66 гривень, а всього - 68 197,52 гривень; стягнути з відповідача на його користь витрати на оплату правової допомоги (адвокатські послуги) в розмірі 7 500 гривень.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у заяві. Пояснив, що транспортний засіб відремонтовано, на що витрачено приблизно 120-130 тисяч гривень.

Представник відповідача в судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити. Надав письмові заперечення проти позову.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши обставини по справі, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

30 жовтня 2008 року між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «ВУСО»та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 040294-02-10-01. Згідно даного договору було застраховано належний позивачу на підставі права власності транспортний засіб автомобіль НОМЕР_1 (а.с. 38-41). В день укладення договору страховий платіж, згідно п. 4.5 договору, був сплачений у повному розмірі в сумі 9160,41 гривень. Страхова сума за даним договором складає 126 700 гривень.

Даний автомобіль було придбано в офіційного дилера »- TOB «Автоінтернешнл Метрополіє», згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу № М/2 008/09/17/2 від 17.09.2008 року, за ціною 130 200,00 гривень (а.с. 30-33).

20.03.2009 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого автомобіля, який в результаті отримав механічні пошкодження.

23.03.2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, надав копії документів, що ідентифікують його особу, первинну довідку ДАІ про дорожньо-транспортну пригоду, копію протоколу огляду та затримання транспортного засобу №90 від 20.03.2009 року, а також письмові пояснення щодо причини та обставин дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п.п. 7.2.9 та 7.3.2 договору страхування після настання події, що має ознаки страхової, страхувальник зобов'язаний надати забезпечений транспортний засіб страховику для огляду та складання акту огляду транспортного засобу (а.с. 39).

Огляд забезпеченого автомобіля за участю позивача був проведений представником відповідача 05.10.2009 року, про що був складений відповідний акт.

На підтвердження розміру заподіяного збитку страхувальником був наданий рахунок-фактуру №000000054 від 26.10.2009 року ФОП ОСОБА_4 на суму 132 955 гривень (а.с. 207).

З метою підтвердження або спростування факту повної загибелі забезпеченого транспортного засобу, на виконання п. 10.6 договору страхування, відповідачем було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження по визначенню ринкової вартості автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди.

Так, згідно звіту про оцінку транспортного засобу №330 від 16.11.2009 року, ринкова вартість забезпеченого транспортного засобу на момент дорожньо-транспортної пригоди склала 112 690 гривень (а.с. 204-206).

Повною загибеллю транспортного засобу визнаються випадки, коли вартість виконання відновлювального ремонту перевищує 75% дійсної вартості транспортного засобу на момент настання випадку, що має ознаки страхового.

Як вбачається з вищевикладеного, вартість відновлювального ремонту забезпеченого транспортного засобу перевищує 75 % його дійсної вартості, внаслідок чого відповідач вважав доведеним та підтвердженим факт повної загибелі забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з п. 10.6 договору за відсутності заяви страхувальника про відмову від своїх прав на авто на користь страховика з метою отримання страхового відшкодування в повному обсязі, страхове відшкодування дорівнює дійсній вартості транспортного засобу на момент настання страхової події за врахуванням вартості залишків, придатних для подальшого використання і франшизи, передбаченої п. 4.1.6 Договору.

Відповідно до п.п. 7.2.12, 9.1.10 договору у разі визнання повної загибелі транспортного засобу страхувальник має право надати страховику висновок вартості залишків транспортного засобу, придатних для подальшого використання.

20.11.2009 року за погодженням сторін спеціалістом автотоварознавцем був проведений повторний огляд забезпеченого транспортного засобу за участю ОСОБА_1 та представника відповідача, за результатами якого спеціалістом була складена Ремонта калькуляція № 357 від 27.11.2009 року (а.с. 213-217) до протоколу №357 від 20.11.2009 року огляду транспортного засобу (а.с. 209-210). Відповідно до останньої вартість відновлювального ремонту транспортного засобу складає 100 493,46 гривень. Отже, факт повної загибелі забезпеченого транспортного засобу був підтверджений повторно.

Сума страхового відшкодування була розрахована наступним чином: 12 690,40 гривень (дійсна вартість забезпеченого ТЗ на момент ДТП) мінус 96 400 гривень (вартість залишків, придатних для подальшого використання відповідно до отриманої пропозиції щодо придбання залишків транспортного засобу) мінус 8 869 гривень (франшиза, передбачена п. 4.1.6 Договору).

Вартість залишків, придатних для подальшого використання, була визначена шляхом проведення відкритих торгів з продажу залишків забезпеченого транспортного засобу в системі АutoОnlіnе. За результатами проведеного Інтернет-аукціону вартість залишків транспортного засобу склала 96 400 гривень, і у подальшому була врахована відповідачем при розрахунку суми страхового відшкодування.

Згідно з підпунктом 10.6 договору при пошкодженні застрахованого транспортного засобу, внаслідок якого відсутня технічна можливість виконання ремонтно-відновлювальних робіт... або вартість виконання цих робіт, розрахована згідно абз. 2 цього пункту, перевищує 75 % дійсної вартості на момент дорожньо-транспортної пригоди, страхувальник має право звернутись до страховика із заявою про відмову від своїх прав на застрахований транспортний засіб на користь страховика з метою отримання страхового відшкодування у повному обсязі. Страховик у кожному конкретному випадку залишає на свій розсуд вирішення питання про прийняття відмови від застрахованого транспортного засобу.

Абзац 2 пункту 10.6 договору встановлює, що факт повної загибелі транспортного засобу визначається виходячи з вартості ремонтно-відновлювальних робіт, розрахованих на підставі п. 5.2 Договору, тобто на підставі рахунка СТО; на підставі експертного висновку автотоварознавця про вартість ремонтно-відновлювальних робіт, за обопільної згодою сторін; іншим способом, який не суперечить вимогам діючого законодавства, при наявності згоди страховика.

Згідно з пунктом 10.6.2 договору у разі відмови страховика задовольнити заяву страхувальника про відмову від права власності на транспортний засіб або при відсутності такої заяви розмір заподіяних збитків дорівнює, в даному випадку, дійсної вартості транспортного засобу на момент настання страхового випадку за вирахуванням вартості залишків, придатних для подальшого використання.

Частина 2 пункту 10.6.2 договору закріплює визначення вартості гідних залишків, придатних для подальшого використання згідно якого вона визначається на підставі наданого страхувальником висновку авто товарознавчої експертизи по визначенню гідних залишків. У разі ненадання страхувальником такої експертизи протягом 2 місяців з дня дорожньо-транспортної пригоди, вартість залишків придатних для подальшого використання встановлюється в розмірі 40 % від дійсної вартості транспортного засобу на момент настання страхового випадку.

Отже, згідно вищенаведених пунктів договору, сума страхового відшкодування вираховувалась наступним чином:

112 690,4 - 45 076,16 - 8 869 = 58 745,24 гривень, де 112 690,4 гривень -ринкова вартість транспортного засобу на момент настання страхового випадку згідно звіту № 330 від 16.11.2009року; 45 074,16 гривень -вартість гідних залишків (40% від дійсної вартості транспортного засобу на момент дорожньо-транспортної пригоди, тобто від 112 690,4 гривень); 8 869 гривень - розмір безумовної франшизи згідно п. 4.1.6 Договору; 58 745,24 гривень -отримана сума страхового відшкодування.

Оскільки 12.05.2010 року, на виконання п.п. 7.1.3, 7.1.4 договору, відповідачем був складений страховий акт № 1856-02 про визнання ДТП від 20.03.2009р. страховим випадком та здійснена виплата страхового відшкодування в сумі 7 421,4 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5497 від 12.05.2010 року (а.с. 208). Решту страхового відшкодування в розмірі 51 323,84 гривні відповідачем було перераховано на рахунок вигодо набувача, що підтверджується платіжним дорученням №13078 від 21.10.2010 року (а.с. 208).

В той же час, позивач самостійно замовляв проведення експертизи, виконуючи приписи абз.2 п.10.6 договору страхування. Проте, всупереч вимогам вказаної норми договору, не узгодив її проведення з відповідачем. Також, пункт 10.9 даного договору надає позивачу можливість вимагати проведення експертизи по визначенню розміру збитку. Проте ця норма не дає позивачу право на проведення експертизи щодо визначення ринкової вартості забезпеченого транспортного засобу.

Так, згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 9305/10-18 від 26.10.2010 року дійсна ринкова вартість транспортного засобу на момент настання страхового випадку складала 140 999,88 гривень, що підтверджує повну загибель транспортного засобу.

Таким чином, ПрАТ «СК «ВУСО»договірні зобов'язання перед позивачем виконала у повному обсязі. Правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача недоплаченої суми страхового відшкодування, пені, інфляційних та 3% річних у суду немає.

У зв'язку з відмовою у задоволенні вищевказаних позовних вимог, на підставі ст.88 ЦПК України не підлягають задоволенню й вимоги позивача про стягнення на його користь судових витрат.

Враховуючи вищевикладене, необхідно у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО»про стягнення страхового відшкодування відмовити повністю.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 58-60, 88, 213-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»про стягнення страхового відшкодування -відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано через Ворошиловський районний суд м.Донецька до апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного

суду м. Донецька В.П. Цукуров