Постанова

від 13.11.2008 по справі 18/309

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

18/309

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 листопада 2008 р.                                                                                    № 18/309  

        Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.

суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Кіровоградського обласного кооперативного об'єднання по агропромисловому будівництву "Кіровоградоблагробуд"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від 22.07.08

у справі№18/309

за позовомКіровоградського обласного кооперативного об'єднання по агропромисловому будівництву "Кіровоградоблагробуд"

до

Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради

проскасування рішення, визнання права власності та зобов'язання вчинити дії.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Пересипко С.А.- за дов. від 20.01.08; Черній В.А. –голова ради об'єднання.

від відповідача: Федоренко Д.М. –за дов. від 30.01.08.

          Кіровоградським обласним кооперативним об'єднанням по агропромисловому будівництву "Кіровоградоблагробуд" у грудні 2007 року заявлений позов, з урахуванням змін від 26.03.08, до Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради про скасування рішення Кіровоградського міськвиконкому від 28.05.03 №563 “Про оформлення права власності на житловий будинок №67, корпус 2 на вул. Повітрянофлотській” (170- квартирний гуртожиток для малосімейних). Водночас, позивач просив визнати за ним право власності на цей будинок та зобов'язати відповідача видати свідоцтво права власності.   Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що відповідачем неправомірно передано у власність територіальній громаді міста спірний гуртожиток, котрий збудований за рахунок централізованих коштів і дольових внесків об'єднання та є об'єктом права колективної власності. Позивач наголошував на тому, що факт приналежності спірного будинку саме йому, підтверджується також рішеннями Кіровоградського міськвиконкому від 06.01.77 №53 та від 02.09.98 №619. На думку позивача, рішення Кіровоградського міськвиконкому №563 про оформлення права власності на спірний будинок за територіальною громадою міста Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради, передачу гуртожитку на баланс Комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №15 та зобов'язання видати свідоцтво права власності, прийняте з порушенням приписів статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Разом з цим, позивач обґрунтовував свої вимоги приписами статей 20, 23, 144, 147 Господарського кодексу України, статей 321, 331, 386, 391, 392, 393 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 05.05.08, ухваленим суддею Тимошевською В.В., позовні вимоги задоволено частково.  Скасовано рішення Кіровоградського міськвиконкому №563 від 28.05.03 та визнано за позивачем право власності на спірний гуртожиток. Суд першої інстанції виходив з того, що за Конституцією Української РСР 1978 року позивач міг мати право власності на нерухоме майно, яке не є загальнодержавною власністю. При цьому, суд дійшов висновку, що фінансування будівництва спірного об'єкта  здійснено за рахунок власних капітальних вкладень позивача. Водночас, суд першої інстанції встановив і  неправомірність оформлення відповідачем права власності за територіальною громадою  міста Кіровограда та прийняття відповідного рішення. Щодо  вимог позивача про зобов'язання відповідача видати свідоцтво права власності, судом першої інстанції відмовлено, з огляду на те, що рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна є достатнім правовстановлюючим документом. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 268, 316, 319, 321, 392, 393 Цивільного кодексу України, статті 127 Житлового кодексу України.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Євстигнеєва О.С.- головуючого, Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М., постановою від 22.07.08, перевірене рішення суду першої інстанції скасував. Прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вмотивовуючи постанову суд встановив відсутність у справі доказів, підтверджуючих будівництво гуртожитку за кошти позивача.  Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виконавчий комітет міської ради не може бути відповідачем у справі в частині вимог про визнання права власності, оскільки спірне майно є комунальною власністю, яким розпоряджається відповідна міська ради.  

Кіровоградське обласне кооперативне об'єднання по агропромисловому будівництву "Кіровоградоблагробуд" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати та просить прийняти рішення про задоволення позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги скарги, заявник вказує на незастосування апеляційним судом приписів статті 128 Цивільного кодексу УРСР, статті 27 Закону України "Про власність", статті 329, 331 Цивільного кодексу України. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції невірно застосував приписи статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки виконком був уповноважений на вирішення питань власності, крім того, суд мав  право здійснити заміну відповідача. Заявник вказує і на порушення судом правил 3-3-81 "Приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Основні положення", приписів статей 43, 84 Господарського процесуального кодексу України  щодо оцінки всіх доказів у справі та викладення в рішенні  підстав за якими судом  відхиляються певні докази. Також, від скаржника надійшли пояснення в яких він зауважує на тому, що судом апеляційної інстанції не було досліджено  всіх обставин, які підтверджують право власності позивача на спірний будинок в результаті господарської діяльності зі створення нового майна. Скаржник вважає, що передача відповідачем спірного будинку на  баланс об'єднання "Кіровоградоблагробуд", підтверджує факт знаходження майна у власності позивача. Водночас, заявник вказує на ненадання судом апеляційної інстанції правової оцінки рішенню Кіровоградського міськвиконкому №563.

Від Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

      Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді     Добролюбової Т.В. та пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства,  відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що предметом позову є вимога  Кіровоградського обласного кооперативного об'єднання по агропромисловому будівництву "Кіровоградоблагробуд" до Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради про скасування рішення Кіровоградського міськвиконкому від 28.05.03 №563  “Про оформлення права власності на житловий будинок №67, корпус 2 на вул. Повітрянофлотській”; визнання за позивачем права власності на цей будинок та зобов'язання відповідача видати позивачеві свідоцтво права власності. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення у справі, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права власності. Статтею 392 Цивільного кодексу України унормовано, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідно до приписів статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання  служить підтвердження позивачем своїх прав на майно. Це може випливати із представлених ним доказів, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна. Таким чином, до предмету доказування у даній справі входить встановлення цивільно-правових підстав набуття права власності на спірне приміщення позивачем. Як вбачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, Виконавчий комітет Кіровоградської обласної ради народних депутатів рішенням від 07.07.86  №374  зареєстрував статут Кіровоградського обласного кооперативно-державного об'єднання по агропромисловому будівництву "Кіровоградоблагробуд" (надалі –Об'єднання).  Відповідно до пункту 1.1 цього Статуту об'єднання створено на базі будівельних, будівельно-монтажних організацій Укрміжколгоспбуду,  облміжколгоспбуду, Міністерства сільського господарства УРСР, Держкомсільгосптехніки УРСР  шляхом об'єднання основних, оборотних засобів,  інших фондів,  майна та є міжгосподарською організацією з подвійною формою власності. Згідно з пунктами 1.2, 1.5  Статуту об'єднання є юридичною особою, до складу якого входять  міжгосподарські будівельні  та інші організації, трести. Судом також установлено, що 29.07.93 Об'єднання перереєстровано  на  Кіровоградське обласне кооперативне об'єднання по агропромисловому будівництву “Кіровоградоблагробуд”.        Судом апеляційної інстанції установлено, що замовником будівництва спірного об'єкта виступило Виробниче об'єднання “Кіровоградсільбудіндустрія” треста  “Промбудматеріали”, а генеральним підрядником - ПМК–1 облагробуду  Кооперативно-державний трест “Промбудматеріали”, якому  підпорядковано виробниче об'єднання “Кіровоградсільбудіндустрія”, яке входило до складу  Кіровоградського обласного кооперативно-державного об'єднання по агропромисловому будівництву  “Кіровоградоблагробуду”. Судом апеляційної інстанції також установлено, що спірний будинок введено в експлуатацію рішенням виконавчого комітету Кіровоградської районної ради народних депутатів від 30.11.86 №816. Робоча комісія з приймання об'єкта  в  експлуатацію створювалась за наказом голови Об'єднання від  24.09.86 № 327.  Установлено апеляційним судом і те, що актом від 23.05.89, підписаним головою  об'єднання за погодженням з головою виробничого об'єднання “Будіндустрія”  спірний будинок передано  на баланс іншого структурного підрозділу житлово-експлуатаційної контори Об'єднання. Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив визнати за ним право власності на спірний будинок, зокрема, на підставі статті 331 Цивільного кодексу України, за приписами якої, право  власності  на нову річ,  яка виготовлена (створена) особою,  набувається нею,  якщо інше не встановлено договором  або законом. Особа, яка  виготовила  (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які  відповідно до законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Апеляційним судом установлено, що позивачем не надано, і відповідно матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих будівництво спірного об'єкта саме за кошти позивача.  Посилання скаржника на те, що спірний гуртожиток знаходився у нього на балансі  також не може бути підставою для визнання за ним права власності, оскільки баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності підприємства, тобто право власності підприємства не може підтверджуватися балансом підприємства. Стосовно вимог позивача про скасування рішення Кіровоградського міськвиконкому від 28.05.03 №563 колегія суддів  зазначає наступне. Відповідно до приписів частини 1 статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Умовою для подання позову є невідповідність актів, прийнятих зазначеними органами, вимогам закону, а також порушення цими актами права власності. Незаконність може полягати як у невідповідності акта компетенції органу, який його прийняв, так і в безпосередньому порушенні права власності виданням такого акта. Отже, виходячи з зазначеної норми, позивачем за таким позовом може бути власник або титульний володілець, право власності (або інше титульне право) якого порушене виданням переліченими органами актів, і таке право має вже існувати, тобто, беззаперечно передувати зверненню до суду, адже, відсутність права виключає його судовий захист. Проте, як установлено судом апеляційної інстанції, позивачем не доведено право власності на спірний будинок, тому підстави для скасування рішення від 28.05.03 за позовом Кіровоградського обласного кооперативного об'єднання по агропромисловому будівництву "Кіровоградоблагробуд" –відсутні. Колегія суддів визнає вірним і висновок суду апеляційної інстанції про те, що Виконавчий комітет Кіровоградської міської ради не може бути відповідачем у справі за позовом, предметом якого є  визнання права власності на нерухоме майно, адже, як установлено судом, спірне майно передане у комунальну власність, об'єктами якої розпоряджається відповідна міська рада. При цьому, судом апеляційної інстанції установлено, що відповідачеві  повноваження з розпорядження об'єктами комунальної власності не передавалися. Твердження скаржника про право суду здійснити заміну відповідача не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача,  не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Однак, позивач, до прийняття рішення у справі,  з клопотанням про залучення іншого відповідача не звертався. Крім того, колегія суддів зазначає, що відмова в задоволенні позову до неналежного відповідача не позбавляє позивача права на звернення з новим позовом до належного відповідача.  Водночас, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині  відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача видати свідоцтво права власності.  Інші доводи касаційної скарги також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують встановленого апеляційним судом та стосуються оцінки доказів у справі. Проте, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів визнає, що при вирішені спору суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

        З урахуванням викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України  

ПОСТАНОВИВ:

                Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.08 у справі №18/309 залишити без змін.

        Касаційну скаргу Кіровоградського обласного кооперативного об'єднання по агропромисловому будівництву "Кіровоградоблагробуд" залишити без задоволення.

Головуючий                                                                             Т.Добролюбова

       Судді                                                                                   Т.Гоголь

           В.Швець