Постанова

від 20.11.2008 по справі 9/458-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/458-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 листопада 2008 р.                                                                                    № 9/458-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. –головуючого, Грека Б.М.Стратієнко Л.В.,

за участю повноважних представників:

позивача

відповідача3-ї особиТукмана Є.Г.,Гриценка Б.М.,

розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргуВАТ "Райфайзен Банк Аваль" в особі Сумської обласної дирекції

на рішеннявід 10 вересня 2007 року господарського суду Сумської області

у справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМУС"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об?єднання "Червоний металіст"

провизнання договору дійсним та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

30 серпня 2007 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до відповідача про визнання договору дійсним та визнання права власності на майно, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що останній не виконує своїх обов?язків за договором щодо його нотаріального посвідчення та проведення державної реєстрації.

Рішенням господарського суду Сумської області від 10 вересня 2007 року (суддя Лущик М.С.) позов задоволено.

ВАТ "Райфайзен Банк Аваль", вважаючи, що його  право на майно позивача, яке перебуває в заставі банку порушено постановленням даного рішення, звернувся до ВГСУ з касаційною скаргою на рішення місцевого господарського суду та просив його скасувати, оскільки воно прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Земус" просить в її задоволенні відмовити за необгрунтованістю вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування  місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального і процесуального права суд вважає, що касаційна скарга підлягає  задоволенню з таких підстав.

Приймаючи рішення у справі про задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з норми закріпленої статтею 328 ЦК України, яка передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається  набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Проте, з вказаними висновками місцевого господарського суду погодитись не можна враховуючи наступне.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верхов ного Суду України, викладених  у п.п.1,6  постанови  від 29.12.1976 року №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, ви рішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних право відносин, а за їх відсутності  -  на підставі за кону, що регулює подібні відносини, або вихо дячи із загальних засад законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, виснов ки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказа ми, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які ма ють значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхи ляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Рішення місцевого господарського суду, прийняте в даній справі, за своїм змістом не відповідає цим вимогам.

Так, розглядаючи даний спір і приймаючи рішення у справі господарський суд не врахував вимог ст.657 ЦК України, відповідно до вимог якої договір купівлі-продажу, зокрема, єдиного майнового комплексу укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

При цьому, судом першої інстанції не враховані також вимоги статті 203 ЦК України, згідно якої правочин має вчинятися у формі встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Окрім того, господарський суд не звернув уваги, не з?ясував та не перевірив ті обставини, що ВАТ "Райфайзен Банк Аваль" в особі Сумської обласної дирекції  є заставодержателем майна, що було реалізовано в складі цілісного майнового комплексу, відповідно до договору застави від 17 серпня 2000 року, договору застави від 24.12.1999 року та додаткових угод до нього.

Відповідно до вимог ст.17 Закону України "Про заставу", ст.586  ЦК України заставодавець має право відчужувати  предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя.

З матеріалів справи не вбачається, що від банку така згода була отримана, чим були істотно порушені його права як заставного кредитора.

Тобто, господарський суд прийняв рішення, що стосується прав і обов?язків особи, яка не була  залучена до участі у справі, що відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.11110 ГПК України є підставою для скасування рішення суду.

За вказаних обставин, рішення місцевого господарського суду як прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права не може залишатись без змін і підлягає скасуванню.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати наведене, більш повно і всебічно з?ясувати обставини справи, зібраним доказам дати правову оцінку і відповідно до вимог закону вирішити спір.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Сумської області від 10 вересня 2007 року скасувати, задовольнивши касаційну скаргу.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Сумської області в іншому складі суду.

Головуючий, суддя                                                              В.Дерепа  

Судді                                                                                           Б.Грек                                                                                          

                                                                                           Л.Стратієнко