Постанова

від 06.11.2008 по справі 9/193-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/193-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 06 листопада 2008 р.                                                                                    № 9/193-08  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.

розглянула

касаційну скаргу фермерського господарства «Берізка»

(далі –Фермерське господарство)

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду

від01.09.08

у справі№ 9/193-08

господарського судуКіровоградської області

за позовомФермерського господарства

доЗнам‘янської районної державної адміністрації Кіровоградської області (далі –Держадміністрація)

прозобов‘язання прийняти рішення

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Островерх Г.М. (за дов. № 1 від 16.07.08);Березовська Н.О. (за дов. № 3 від 03.11.08);

- відповідача:не з'явились.

Ухвалою 20.10.08 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Муравйова О.В., Ходаківської І.П. касаційна скарга Фермерського господарства б/н від 22.09.08 була прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 06.11.08, без початку перегляду справи по суті.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 06.11.08 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання 06.11.08 представники Держадміністрації не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 06.11.08 повідомлень щодо неможливості участі у такому судовому засіданні до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, за участі представників Фермерського господарства.

У зв'язку з значною завантаженістю судді Муравйова О.В. та виходом судді Данилової Т.Б. з відпустки розпорядженням від 05.11.08 заступника Голови Вищого господарського суду України для розгляду даної справи, призначеної до перегляду на 06.11.08, створено колегію суддів у складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

Про вказані обставини представників Фермерського господарства було повідомлено на початку судового засідання 06.11.08. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представників сторони, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1

ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06.11.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 12.06.08 господарського суду Кіровоградської області (суддя Шевчук О.Б.) позовні вимоги Фермерського господарства задоволено у повному обсязі.

Держадміністрацію зобов'язано прийняти рішення про надання Фермерському господарству в оренду строком на 20 років земельної ділянки площею 162,8 га із земель водного фонду Диківської та Дмитрівської сільських рад Знам'янського району Кіровоградської області, для рибогосподарських потреб.

З Держадміністрації на користь Фермерського господарства стягнуто 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказане рішення місцевого суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено, що Фермерське господарство розпочало здійснювати заходи щодо набуття права оренди на спірну земельну ділянку ще у 2005 році (підготовка проекту землеустрою та його погодження у відповідних інстанціях), у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що в даному випадку положення ст. 124 Земельного кодексу України в редакції, що діє з 01.01.08 (щодо набуття права оренди виключно на аукціонах) не можуть бути застосовані.

Постановою від 01.09.08 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Головка В.Г., суддів –Логвиненка А.О., Стрелець Т.Г.) апеляційну скаргу Держадміністрації задоволено частково.

Рішення від 12.06.08 господарського суду Кіровоградської області скасовано.

В задоволенні позовних вимог Фермерському господарству відмовлено.

При винесені постанови апеляційний суд врахував, що відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі", ст. 124 Земельного кодексу України необхідною умовою укладення договору оренди землі є наявність рішення відповідного органу, а тому зобов'язання судом такого органу прийняти рішення про надання в оренду земельної ділянки є порушенням його закріпленої законом компетенції.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, Фермерське господарство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 01.09.08 Дніпропетровського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 12.06.08 господарського суду Кіровоградської області залишити в силі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту апеляційним судом було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 19 Конституції України, ст.ст. 116, 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 15 Закону України "Про оренду землі",

ст. 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

На день розгляду справи у судовому засіданні письмовий відзив на касаційну скаргу від Держадміністрації не надійшов, проте згідно

ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу (подання) не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторони, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, розпорядженням голови Держадміністрації № 453-р від 09.11.05 "Про надання дозволу на розробку проектної та іншої документації" Фермерському господарству було надано дозвіл розробити в спеціалізованих організаціях проектну та іншу технічну документацію по відведенню земельної ділянки загальною площею 224,7 га, в тому числі під ставками –224,7 га, з них з земель водного фонду Дмитрівської сільської ради –127,0 га та з земель водного фонду Диківської сільської ради –97,7 га для рибогосподарських потреб.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання даного розпорядження 07.12.05 між Фермерським господарством та ТОВ фірмою "Алтей" було укладено договір № 72 на проведення проектно-вишукувальних робіт з розробкою науково-технічної продукції, на виконання якого ТОВ фірма "Алтей" виготовила проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки на території Дмитрівської та Диківської сільських рад для укладання договору оренди землі строком на 20 років.

Судами встановлено, що в процесі виготовлення проекту землеустрою було з'ясовано, що земельна ділянка під ставками, яку планувалось передати Фермерському господарству в оренду строком на 20 років має площу не 224,7 га, як це було вказано в розпорядженні голови Держадміністрації

№ 453-р від 09.11.05, а 162,8 га.

Матеріалами справи підтверджено, що проект землеустрою, щодо відведення вищевказаної земельної ділянки було позитивно погоджено органами передбаченими ст.ст. 118, 123 Земельного кодексу України, а саме, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини.

Разом з тим, встановлено, що згідно п. 11 висновку державної експертизи землевпорядної документації від 30.10.06 № 1478-06, поданий на державну експертизу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Фермерському господарству в оренду строком на 20 років для рибогосподарських потреб на території Диківської та Дмитрівської сільських рад Знам'янського району Кіровоградської області не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та повертається на доопрацювання; контроль за усуненням вказаних зауважень було покладено на Кіровоградське обласне головне управління земельних ресурсів.

На підставі наданих сторонами доказів у справі місцевим та апеляційним судами встановлено, що доопрацьований з урахуванням зауважень та пропозицій проект було погоджено з Головним управлінням земельних ресурсів у Кіровоградській області 07.02.08.

При вирішенні спору по суті попередніми судовими інстанціями встановлено, що зважаючи на положення ч. 4 ст. 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", 13.02.08 Фермерське господарство звернулось до Держадміністрації з заявою, в якій просило укласти з ним договір оренди земельної ділянки терміном на 20 років.

Водночас, судами встановлено, що Держадміністрація листом № 27-16/4 від 27.03.08 повідомила про те, що утримується від прийняття рішення про надання земельної ділянки в оренду у зв'язку зі змінами, внесеними до ст. 124 Земельного кодексу України, що стало причиною звернення Фермерського господарства, з посланням на п. 6 ст. 123 Земельного кодексу України, до суду з позовом у даній справі про зобов'язання Держадміністрації прийняти рішення щодо надання земельної ділянки в оренду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що згідно ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Положеннями ст. 17 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

За змістом ст. 51 Водного кодексу України орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради. Окремі повноваження щодо надання водних об'єктів (їх частин) місцевого значення в користування Верховна Рада Автономної Республіки Крим та обласні Ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам. Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок апеляційного суду про те, що оскільки відповідно до вимог ст. 16 Закону України "Про оренду землі" та ст. 124 Земельного кодексу України необхідною умовою укладання договору оренди земельної ділянки є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки в оренду, то зобов'язання цього органу прийняти рішення про надання в оренду земельної ділянки є порушенням його конституційно закріпленої компетенції щодо реалізації права власності.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що зважаючи на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, зобов'язання цього органу укласти такий договір за відсутності вказаного рішення є порушенням його виключної передбаченої Конституцією України компетенції на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями, яке підлягає захисту, а порушені права Фермерського господарства мають захищатися способами, передбаченими ст. 152 Земельного кодексу України з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.

Отже, з урахуванням наведених правових положень колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені

Фермерським господарством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що Фермерське господарство в касаційній скарзі стверджує факт порушення судоми не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу фермерського господарства "Берізка" б/н від 22.09.08 залишити без задоволення.

Постанову від 01.09.08 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 9/193-08 господарського суду Кіровоградської області залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков

судді:Т.Данилова

І.Ходаківська