Постанова

від 12.11.2008 по справі 15/62-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/62-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 12 листопада 2008 р.                                                                                    № 15/62-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. –головуючого,

Мележик Н.І.,

Михайлюка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Іванкова Володимира Тимофійовича на рішення Господарського суду Сумської області від 6 березня 2008 року у справі № 15/62-08 за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Автомар", м. Харків, до Фізичної особи-підприємця Іванкова Володимира Тимофійовича, Сумська область, про стягнення 150 837,15 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –АТЗТ "Автомар" –Алдошин О.С. (дов. від 01.10.2008 р.);

відповідача –не з'явилися;

встановив:

У лютому 2008 року позивач –Акціонерне товариство закритого типу "Автомар" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача –Фізичної особи-підприємця Іванкова В.Т. про стягнення 150 837,15 грн.

Вказував, що на підставі угоди –рахунку-фактури № АМ-0000311 від 8 червня 2006 року та видаткової накладної № АМ-0000452 від 30 червня 2006 року, позивач продав відповідачу автотранспортний засіб –ПАЗ-4234, двигун № 207045, кузов № 60000970 вартістю 165 960 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, в частині оплати за отриманий товар, позивач просив стягнути з відповідача 146 377,73 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 4 459,42 грн. трьох відсотків річних та судові витрати.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 6 березня 2008 року (суддя Резниченко О.Ю.) позов задоволено.

Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 127 064 грн. основного боргу, 19 313,73 грн. індексу інфляції, 4 459,42 грн. 3 % річних та судові витрати.

Судове рішення мотивоване посиланнями на ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України та виникненням у відповідача зобов'язання по сплаті коштів внаслідок невиконання взятих на себе зобов'язань в частині оплати переданого товару.

В апеляційному порядку судове рішення не переглядалося.

У касаційній скарзі Фізична особа-підприємець Іванков В.Т., посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, а саме: ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України –просить скасувати судове рішення у даній справі та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого суду зазначеним вимогам не відповідає.

Як встановлено місцевим судом, позивач –АТЗТ "Автомар" продав відповідачу Фізичній особі-підприємцю Іванкову В.Т. на підставі угоди –рахунку-фактури № АМ-0000311 від 8 червня 2006 року та видаткової накладної № АМ-0000452 від 30 червня 2006 року автотранспортний засіб –ПАЗ-4234, двигун № 207045, кузов № 60000970 вартістю 165 960 грн.

Позивачем передано відповідачу автотранспортний засіб на підставі вказаної видаткової накладної № АМ-0000452 від 30 червня 2006 року та довіреності серії ЯМГ № 711977 від 16 червня 2006 року.

Зобов'язання з оплати отриманого товару відповідачем виконано частково, у зв'язку з чим заборгованість останнього перед позивачем становить 127 064 грн., що підтверджується рахунком № АМ-0000311 від 8 червня 2006 року на суму 16 569 грн. та рахунком № АМ-0000311 від 10 липня 2006 року у сумі 22 300 грн.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Приймаючи рішення у даній справі про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем виконано свої зобов'язання належним чином передавши відповідачу автотранспортний засіб –ПАЗ-4234, двигун № 207045, кузов № 60000970 вартістю 165 960 грн., а відповідачем, зобов'язання щодо оплати вартості отриманого автомобіля у повному обсязі не виконано.

В обгрунтування своїх висновків про наявність у відповідача заборгованості, суд першої інстанції послався, зокрема, на рахунки-фактури № АМ-0000311 від 8 червня 2006 року та видаткову накладну № АМ-0000452 від 30 червня 2006 року.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, суд першої інстанції дійшов висновку про настання у відповідача зобов'язання по сплаті інфляційної складової та трьох відсотків річних.

При цьому суд виходив з приписів ст. 625 ЦК України, відповідно до яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, встановивши вказані обставини, господарський суд на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку не дослідив причину нез'явлення відповідача у судове засідання та не відклав розгляд справи до з'ясування даної обставини в межах строків встановлених ст. 69 ГПК України.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що провадження за позовною заявою Акціонерного товариства закритого типу "Автомар" порушено ухвалою Господарського суду Сумської області від 6 лютого 2008 року та призначено розгляд справи на 21 люте 2008 року. Зазначена ухвала згідно відмітки канцелярії господарського суду направлена сторонам 18 лютого 2008 року, зокрема, відповідачу на юридичну адресу: 42335, Сумська область, Сумський район, с. Іволжанське, вул. Сумська, буд. 6, кв. 1.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 21 лютого 2008 року розгляд справи відкладено на 6 березня 2008 року. Вказана ухвала направлена сторонам 25 лютого 2008 року, зокрема, відповідачу на ту ж саму адресу, про що свідчить поштове повернення з відміткою –за зазначеною адресою не проживає.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою Фізична особа-підприємець Іванков В.Т. вказує на те, що його не було належним чином повідомлено про час і місце судового засідання, чим було порушено його право на участь в судовому процесі, оскільки повідомлення про час і місце слухання справи відправлено судом на юридичну адресу: 42335, Сумська область, Сумський район, с. Іволжанське, вул. Сумська, буд. 6, кв. 1, тоді, як матеріали справи, зокрема, позовна заява місить фактичну адресу відповідача: 40034, м. Суми, вул. Д. Коротченко, 29/108, що свідчить про те, що відповідач не був повідомлений належним чином про час і місце слухання справи та не мав можливості прийняти участь у судовому засіданні.

За наявності даних про те, що відповідач належним чином не повідомлений про час та місце розгляду справи, суд розглянув справу за відсутністю відповідача.

Враховуючи, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду у відповідності до статті 11110 Господарського процесуального кодексу України є безумовною підставою для скасування судових актів, касаційна інстанція дійшла висновку, що рішення Господарського суду Сумської області від 6 березня 2008 року у даній справі, прийняте судом без участі відповідача підлягає скасуванню.

За таких обставин, рішення Господарського суду Сумської області від 6 березня 2008 року у справі № 15/62-08, як постановлене з порушенням ст. 43 та ст. 64 ГПК України підлягає до скасування, а справа –передачі на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду слід врахувати вищенаведене, належним чином повідомити сторін про час та місце розгляду справи, дослідити й оцінити надані докази, повно та об'єктивно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і залежно від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського  процесуального кодексу України,  Вищий  господарський  суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Іванкова Володимира Тимофійовича задовольнити.

Рішення Господарського суду Сумської області від 6 березня 2008 року у справі № 15/62-08 скасувати.

Справу № 15/62-08 передати на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Головуючий:Н. Дунаєвська

Судді:Н. Мележик

М. Михайлюк