Постанова

від 18.11.2008 по справі 04-05/27-42-8б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

04-05/27-42-8б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 листопада 2008 р.                                                                                    № 04-05/27-42-8б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Панової І.Ю.–головуючого

Заріцької А.О.,

Продаєвич Л.В.

розглянувши  касаційну скаргуЖовтневої МДПІ м. Маріуполя

на ухвалу

на постанову Господарського суду Донецької області від 14.07.2008Донецького апеляційного господарського суду від 15.09.2008

у справігосподарського суду№ 04-05/27-42-8бДонецької області   

за заявоюЖовтневої МДПІ м. Маріуполя

доТОВ "Бомонд"

провизнання банкрутом

представники сторін в судове засідання не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.07.2008 у  справі № 04-05/27-42-8б відмовлено в прийнятті заяви Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про порушення справи про банкрутство ТОВ "Бомонд" м. Маріуполь.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.09.2008 ухвалу господарського суду Донецької області від 14.07.2008 у справі № 04-05/27-42-8б залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, Жовтнева МДПІ м. Маріуполя звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 14.07.2008 та постанову  Донецького апеляційного господарського суду від 15.09.2008 у справі № 04-05/27-42-8б, прийняти нове рішення, яким визнати ТОВ "Бомонд" банкрутом.

Касаційна скарга мотивована  порушенням з боку судів попередніх інстанцій вимог п.п.1.2,1.3 ст.1 Закону України " Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а також тим, що судами не прийнято до уваги, що сума штрафних санкцій - 668 грн. 34 коп. ( як недоїмка) може бути зарахована до складу грошових зобов'язань боржника, а також бути підставою для порушення справи про банкрутство.   

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши в касаційному порядку  ухвалу місцевого  та постанову апеляційного господарських судів,  на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає , виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Жовтнева МДПІ м. Маріуполя звернулась до господарського суду Донецької області із заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника ТОВ "Бомонд", посилаючись на наявність заборгованості боржника перед бюджетом в сумі 668 грн. 34 коп., яка виникла внаслідок застосування до нього штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, та на факт відсутності боржника за юридичною адресою, підтверджуючи це  актами про неможливість вручення податкових повідомлень, копіями повернених поштових конвертів.

          Статтею  52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець -  боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Наведена норма передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі й у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

          Судами встановлено що,  ініціюючий кредитор посилається на     акти про неможливість вручення податкових повідомлень та копії повернених поштових конвертів, як на доказ відсутності боржника за місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ст.1   Закону України   “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців ”  місцезнаходження юридичної особи –адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені ( далі –виконавчий орган).

Згідно з ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців ” в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ч.1,3 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості , які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України,   лише факт внесення  відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням  до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Однак,  матеріали справи не містять  підтвердження наявності в реєстрі запису про відсутність юридичної особи боржника за її місцем знаходження.

Крім  того, суди попередніх інстанцій встановили, що  грошові вимоги Жовтневою МДПІ м. Маріуполя виникли внаслідок несплати штрафу та пені.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  боржник –суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо  сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів ( обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановлено строку їх сплати.

Статтею 2 Закону України " Про систему оподаткування" визначено, що під податком і збором ( обов'язковим платежем) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України " Про систему оподаткування" будь-які податки і збори ( обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України , мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі. Податки і збори ( обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Згідно зі ст. 13 вказаного Закону в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори( обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України " Про систему оподаткування", сплаті не підлягають.

З огляду на наведене, Закон не відносить суми неустойки( штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів ( обов'язкових платежів).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що  наявність   лише  штрафних санкцій за порушення податкового законодавства  не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство, в зв'язку з чим ,   не вбачає правових підстав для скасування ухвали господарського суду Донецької області від 14.07.2008 та постанови  Донецького апеляційного господарського суду від 15.09.2008 у справі № 04-05/27-42-8б.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Жовтневої МДПІ м. Маріуполя залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 14.07.2008 та постанову  Донецького апеляційного господарського суду від 15.09.2008 у справі № 04-05/27-42-8б залишити без змін.

Головуючий                                                                           І.Ю. Панова

Судді                                                                                                  А.О. Заріцька

          Л.В. Продаєвич