Ухвала

від 24.04.2012 по справі 2а-2729/10/0770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 р. Справа № 67737/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Довгополова О.М.,

Святецького В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Даніела» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року в адміністративній справі № 2а-2729/10/0770 за позовом прокурора Великоберезнянського району Закарпатської області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у Великоберезнянському районі Закарпатської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Даніела» про стягнення заборгованості у розмірі 9847 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2007 року прокурор Великоберезнянського району Закарпатської області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у Великоберезнянському районі Закарпатської області (далі - УПФУ у Великоберезнянському районі) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Даніела» (далі - ТОВ «Даніела») на користь УПФУ у Великоберезнянському районі заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 9847 грн. громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які працювали у відповідача в шкідливих умовах праці повний робочий день на атестованих робочих місцях.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року позов задоволено.

Не погодившись із зазначеною постановою, її оскаржило ТОВ «Даніела», яке вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому просить зазначену постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що ТОВ «Даніела» не є правонаступником Великоберезнянського районного об'єднання «Сільгосптехніка», де працювали пенсіонери, тому немає правових підстав для покладення на відповідача обов'язку зі сплати суми по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не належить до задоволення з наступних міркувань.

Відшкодування коштів на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) здійснювалось відповідно до Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР) у редакції Закону України від 17.02.2000 р. № 1461-IV.

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Цей порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився у зв'язку з набранням чинності Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Так, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту Закону № 1058-IV підпри-ємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності Законом № 1058-IV, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Законом також збережено розмір відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, який передбачено Законом № 400/97-ВР.

Розмір сум на відшкодування на поточний рік витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку цих пенсій, а підприємства щомісяця, до 25-го числа, вносять до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до зазначеного та п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та зареєстрованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року № 21-1, підприємства зобов'язані відшкодовувати витрати органу Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, що здобули стаж який дає право на даний вид пенсії на цьому підприємстві.

Відшкодуванню підлягають витрати пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, зокрема, для підприємств, установ і організацій, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, - 100% фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого ч.2 розділу XV Закону № 1058-IV застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 22.07.2004 року за № 166 «Про затвердження тарифів на оплату послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою державних пенсій та грошової допомоги», тарифи на оплату послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою державних пенсій та грошової допомоги, застосовуються підприємствами (операторами) зв'язку, що надають ці послуги, у відсотках від суми отриманої пенсії: у місті 0,79, у селі та смт. 1,56.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Данієла» зареєстроване в УПФУ у Великоберезнянському районі як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону № 400/97-ВР, а з 01 січня 2004 року, згідно із Законом № 1058-IV, набув статусу платника страхових внесків.

Як видно із матеріалів справи, прокурор просить стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України № 1788-XII у розмірі 9847 грн. громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які працювали у відповідача в шкідливих умовах праці повний робочий день на атестованих робочих місцях, що підтверджується копіями трудових книжок та довідками, виданими підприємством про пільговий стаж працівників.

Встановлено, що громадянину ОСОБА_3 пенсія за віком на пільгових умовах була призначена відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII, а решти - за пунктом «в» вказаної статті.

Зазначені особи були прийняті на роботу в Великоберезнянське РО «Сільгосптехніка», яке 03.01.1979 р. було перетворено у Великоберезнянське районне об'єднання по виробничо-технічному забезпеченню сільського господарства (райсільгосптехніка). На базі останнього, відповідно до наказу Великоберезнянського районного агропромислового комітету від 10.04.1986р. № 23 було створене Великоберезнянське ремонтно-транспортне підприємство, правонаступником якого, відповідно до рішення представництва ФДМУ Великоберезнянського району від 02.08.1996р. № 13, є ВАТ «Великоберезнянське ремонтно-транспортне підприємство» (п.п.1.1 п.1 Статуту), а правонаступником останнього, відповідно до п.п.1.1 п.1 Статуту, є ТОВ «Даніела».

Розміри спірних сум підтверджено наявними у матеріалах справи довідками-розрахунками (а.с.39 - 43) та довідками про розмір отриманої пенсії (а.с.44 - 57) і сторонами не оспорюються.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Даніела» є правонаступником Великоберезнянського РО «Сільгосптехніка», де пенсіонери працювали і набули пільгового стажу, понесення пенсійним органом фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, а також їх розмір підтверджено належними доказами, це відшкодування є обов'язковим, тому згідно пенсійного законодавства відповідач зобов'язаний відшкодовувати пенсійному органу ці витрати.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки матеріалами справи підтверджено правонаступництво позивача після РО «Сільгосптехніка», а будь-яких виключень із обов'язку відшкодування витрат пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, законодавством не встановлено.

У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Даніела» залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року в адміністративній справі № 2а-2729/10/0770, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль

Судді О.М.Довгополов

В.В.Святецький