Постанова

від 16.05.2012 по справі 11/5026/2632/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2012 р. Справа № 11/5026/2632/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Попікової О.В.

за участю представників:

Прокурора: Ходаківський М.П. посвід. №18;

Позивача: ОСОБА_2 дов. від 15.05.2012 року №453/14;

Відповідача 1: ОСОБА_3 дов. від 23.01.2012 року №09953-173; ОСОБА_4 дов. від 14.05.2012 року №09954-1236;

Відповідача 2: не з'явився;

Третьої особи: ОСОБА_5 дов. від 31.01.2012 року ; ОСОБА_6 дов. від 31.01.2012 року.

розглянувши касаційні скарги Асоціації єврейських організацій та общин України (Ваад України), заступника прокурора Черкаської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 року

у справі № 11/5026/2632/2011 господарського суду Черкаської області

за позовом заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації

до відповідача-1 публічного акціонерного товариства "Уманський завод "Мегомметр"

відповідача-2 Уманської міської ради Черкаської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Асоціації єврейських організацій та общин України (Ваад України)

про визнання незаконними рішень Уманської міської ради Черкаської області, визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2011 року заступник прокурора Черкаської області, виступаючи в інтересах держави в особі Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Уманський завод "Мегомметр", Уманської міської ради Черкаської області, просив визнати незаконними:

- п. 1 рішення Уманської міської ради № 2.9-22/5 від 17.07.2007 року "Про перелік земельних ділянок несільськогосподарського призначення, які підлягають приватизації" в частині приватизації шляхом викупу земельної ділянки площею 5,9602 га (по вул. Радянській, 49) ВАТ "Уманський завод "Мегомметр";

- рішення Уманської міської ради № 5.19-25/5 від 30.11.2007 року "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення по вул. Радянській, 49";

- недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки від 06.12.2007 року, реєстровий № 1-4903, укладений між Уманською міською радою та ВАТ "Уманський завод "Мегомметр" щодо земельної ділянки вартістю 1 881 039,00 грн., розташованої в адміністративних межах м. Умань Черкаської області площею 5,9602 га;

- зобов'язати публічне акціонерне товариство "Уманський завод "Мегомметр" повернути Уманській міській раді вищезгадану земельну ділянку.

Позовні вимоги мотивовані незаконним, на думку прокурора, набуттям відповідачем права власності на земельну ділянку, з порушенням вимог статі 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Рішенням господарського суду Черкаської області від 22.12.2011 року (головуючий Довгань К.І., судді Дорошенко М.В., Швидкий В.А.) позов задоволений повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах охоронної зони пам'ятки археології -"Території пізньосередньовічного міста", тому її відчуження у власність публічному акціонерному товариству "Уманський завод "Мегомметр" суперечить закону.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 року (головуючий Буравльов С.І., судді Андрієнко В.В., Вербицька О.В.) рішення господарського суду Черкаської області від 22.12.2011 року у справі № 11/5026/2632/2011 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Оскаржена постанова суду мотивована відсутністю належних доказів того, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах охоронної зони пам'ятки археології.

Не погодившись з прийнятим судовим актом, Асоціація єврейських організацій та общин України (Ваад України), заступник прокурора Черкаської області звернулися з касаційними скаргами, просили скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 року, залишити в силі рішення господарського суду Черкаської області від 22.12.2011 року.

Касаційна скарга Асоціації єврейських організацій та общин України мотивована посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 17, 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Заступник прокурора Черкаської області, мотивуючи свою касаційну скаргу, зазначив, що земельна ділянка, на якій розташовано вищезазначену пам'ятку археології має перебувати у державній власності незалежно від того, яке її цільове призначення і до якої категорії земель вона відноситься, тому, на думку прокурора, жоден із відповідачів не може бути власником пам'ятки археології.

Заперечуючи проти касаційних скарг, публічне акціонерне товариство "Уманський завод "Мегомметр" зазначило, що виявлення на земельній ділянці пам'ятки культурної спадщини автоматично не відносить таку земельну ділянку до земель історико-культурного призначення, а потребує проходження встановленої законодавством процедури зміни цільового призначення земельної ділянки.

У судове засідання 16.05.2012 року представник відповідача - Уманської міської ради Черкаської області не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Колегія суддів, вислухавши прокурора, представників позивача, відповідача, третьої особи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що публічне акціонерне товариство "Уманський завод "Мегомметр" володіє на праві колективної власності комплексом виробничих будівель в м. Умань по вул. Радянській, 49, що підтверджується свідоцтвом про право власності.

11.10.2001 року Уманська міська рада прийняла рішення № 538 "Про розгляд звернень підприємств, установ та громадян міста з питань землекористування", яким надано в тимчасове користування на умовах оренди першому відповідачу земельну ділянку площею 5,9602 га, в т.ч. 1,7804 кв. м. охоронної зони пам'яток історії та культури по вул. Радянській, 49, для виробничих потреб за рахунок міських земель строком на 10 років.

На підставі вказаного рішення 12.11.2003 року між відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким Уманська міська рада надала, а відкрите акціонерне товариство "Уманський завод "Мегомметр" прийняло земельну ділянку на умовах оренди для виробничих потреб, передбачених статутом, площею 5,9602, га, в тому числі 1,7804 кв. м. - охоронна зона пам'яток історії та культури по вулиці Радянській, 49 за рахунок міських земель строком на 10 років.

17.07.2007 року Уманська рада прийняла рішення № 2.9-22/5 "Про перелік земельних ділянок несільськогосподарського призначення для приватизації", яким затвердила перелік земельних ділянок несільськогосподарського призначення, які підлягають приватизації шляхом викупу. До вказаного переліку увійшла земельна ділянка площею 5,9602 га (по вул. Радянській, 49), надана в оренду відкритому акціонерному товариству "Уманський завод "Мегомметр" для виробничих потреб.

30.11.2007 року Уманською міською радою прийнято рішення № 5.19-25/5 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення по вул. Радянській, 49", яким вирішено продати відкритому акціонерному товариству "Уманський завод "Мегомметр" земельну ділянку по вул. Радянській, 49 площею 5,9602 га для виробничих потреб.

06.12.2007 року між відповідачами було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, зареєстрований за № 1-4903, відповідно до якого Уманська міська рада на підставі рішення останньої від 30.11.2007 за № 5.19-25/5 передала, а відкрите акціонерне товариство "Уманський завод "Мегомметр" прийняло у власність земельну ділянку з усіма обтяженнями і сервітутами в м. Умань по вул. Радянській, 49, загальною площею 5,9602 га. Ціна продажу земельної ділянки за цим договором склала 1 881 039 грн.

У подальшому на підставі вказаного договору Управлінням земельних ресурсів у м. Умань Черкаської області 29.02.2008 року видано відкритому акціонерному товариству "Уманський завод "Мегомметр" державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7110800000:02:005:0085. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020877900005.

Прокурор на підтвердження своєї правової позиції зазначив, що частина земельної ділянки, переданої за договором купівлі-продажу від 06.12.2007 року є охоронною зоною пам'яток історії та культури, у зв'язку з чим така земельна ділянка не може передаватися у колективну та приватну власність.

Крім того, прокурор посилався на Указ Президента України від 19.01.1999 року № 32/99 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення", яким продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення було обмежено, тому, оскільки земельна ділянка знаходиться в межах пам'ятки археології "Територія пізньосередньовічного міста (Уманська фортеця та прилеглий до неї посад)", у відповідності до приписів ст. 54 Земельного кодексу України та ст. 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" може перебувати лише у державній власності.

Зазначена обставина, на думку прокурора, є підставою для визнання оспорюваних рішень та договору купівлі - продажу недійсними, а сама земельна ділянка підлягає поверненню.

Однак, вищенаведений Указ Президента втратив чинність 20.07.2007 року, тобто, до прийняття рішення Уманською міською радою №5.19-25/5 та укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.12.2007 року, таким чином, посилання прокурора на статі 4, 75 Земельного кодексу України 1990 року також є неспроможними.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" зони охорони пам'ятки (далі - зони охорони) цє встановлювані навколо пам'ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.

Також, відповідно до статті 54 Земельного кодексу України (в редакції 25.10.2001 року) землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, меморіальних парків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів встановлюються охоронні зони з забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що прокурор не наводить жодного юридичного факту, який би підтверджував, що "Територія пізньосередньовічного міста (Уманська фортеця та прилеглий до неї посад)" була відведена на місцевості в окрему земельну ділянку і переведена із земель промисловості у землі історико-культурного призначення. Крім того, паспорт вказаної пам'ятки, виданий ОСОБА_7 у лютому 1997 року, конкретно вказує, що межі охоронної зони і зони регулювання забудови не встановлені. Таким чином, прокурор не надав належних доказів у підтвердження своєї правої позицію.

Таким чином, мала місце недоведеність того факту, що саме на спірній земельній ділянці знаходиться пам'ятка археології "Територія пізньосередньовічного міста (Уманська фортеця та прилеглий до неї посад)", який суд першої інстанції помилково визнав доведеним.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктом 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Таким чином, при вирішенні спору суд апеляційної інстанції, дослідивши зміст рішень Уманської міської ради, договору купівлі-продажу земельної ділянки та обставини справи, на підставі наведених норм дійшов обґрунтованого висновку про відповідність спірного договору та рішень ради вимогам закону та про відсутність підстав для визнання договору купівлі - продажу земельної ділянки недійсним.

Згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Тобто, в силу ст. 33 ГПК України обов'язок доведення обставин покладається на сторону, яка посилається на них як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи касаційних скарг про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Асоціації єврейських організацій та общин України (Ваад України), заступника прокурора Черкаської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 року у справі № 11/5026/2632/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К.Прокопанич

Судді: І.В.Алєєва

О.В.Попікова