Постанова

від 21.05.2012 по справі 37/759

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2012 р. Справа № 37/759

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКота О.В. Кролевець О.А. Шевчук С.Р. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" на рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 р. у справі № 37/759 за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" доЖитлово-будівельного кооперативу "Знання" простягнення 91 485,05 грн.

за участю представників:

позивача: Гаркавенко С.В.

відповідача: Ругаєв Д.В.

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (надалі -"ПАТ "Київенерго") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Знання" (надалі -"ЖБК "Знання") про стягнення 44 082,94 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 34 170,02 грн. інфляційних втрат, 6 629,76 грн. 3 % річних та 6 602,32 грн. пені за неналежне виконання зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.09.2004 р. по 01.10.2009 р.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань зі своєчасної оплати поставленої за договором теплової енергії та наявністю підстав для застосування норм ст.ст. 549, 610, 625 ЦК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.11.2011 р. (суддя Гавриловська І.О.) позов задоволено частково, стягнуто з ЖБК "Знання" на користь ПАТ "Київенерго" 27 814,56 грн. інфляційних втрат, 4 784,59 грн. 3 % річних, 6 602,32 грн. пені та судові витрати. У решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові мотивовано невідповідністю розрахунку суми заявлених позовних вимог матеріалам справи, рівно як і наявністю підстав для застосування до спірних правовідносин норм ст.ст. 261, 264, 267 ЦК України.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору та норм ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України, що зумовлює застосування ст.ст. 549, 611, 614, 625 ЦК України і стягнення сум інфляційних втрат, відсотків річних та пені в розмірі згідно проведеного судом перерахунку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 р. (судді Суховий В.Г., Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.) апеляційну скаргу ПАТ "Київенерго" залишено без задоволення;

рішення місцевого господарського суду скасовано в частині стягнення 27 814,56 грн. інфляційний втрат, 4 784,59 грн. 3 % річних та 6 602,32 грн. пені, і прийнято нове рішення, яким у позові ПАТ "Київенерго" до ЖБК "Знання" про стягнення 34 170,02 грн. інфляційних втрат, 6 629,76 грн. 3 % річних та 6 602,32 грн. пені відмовлено.

Позиція суду апеляційної інстанції мотивована неврахуванням місцевим господарським судом приписів ст. 266 ЦК України, що призвело до помилкового застосування ст.ст. 549, 611, 614, 625 ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ПАТ "Київенерго" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 р. у зв'язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального права, і передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111 7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.06.1999 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (змінено найменування на ПАТ "Київенерго") в особі Структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго" (енергопостачальна організація) та ЖБК "Знання" (абонент) укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 032-0503-3 (надалі -"Договір").

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії споживачу здійснюється згідно з договором купівлі-продажу. Ст. 655 ЦК України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом Договору визначено постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.1).

Пунктом 2.2.1. Договору передбачено, що енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору. В свою чергу абонент, у відповідності до п. 2.3. Договору зобов'язався виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені у Додатку № 4 до даного Договору.

Згідно із п. 5.1 Договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом. Абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у Додатку № 1 до даного Договору (п. 5.3.).

Сторонами також погоджено, що зняття абонентом показників приладів обліку здійснюється до 25 число поточного місяця, а надання звіту в РВТ № 1 -не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень (п. 4 Додатку № 1 до Договору).

Частиною 6 статті 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Додатками № 3 та № 4 до Договору визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

Згідно з п. 2 Додатку № 4 до Договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 1 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з п. 3 Додатку № 4 до Договору сплату за вказаними у п. 2 цього додатку документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця. При цьому, п.п. 3.1. та 3.2. Додатку № 4 до Договору погоджено порядок здійснення розрахунків у вказаний термін як для абонентів, які розраховується за показниками приладів обліку, так і абонентів, які таких приладів не мають.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами на підставі облікових карток відповідача з'ясовано належне виконання позивачем у період з вересня 2004 року по липень 2009 року своїх зобов'язань за Договором, а саме постачання відповідачу теплової енергії на суму 290 150,99 грн. Зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило.

Підставою для звернення ПАТ "Київенерго" до господарського суду міста Києва з позовом у даній справі стало здійснення ЖБК "Знання" лише часткової оплати за спожиту теплову енергію, а саме в сумі 246 068,05 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 44 082,94 грн.

В той же час, господарськими судами при розгляді поданого ЖБК "Знання" 12.10.2011 р. клопотання про застосування строків позовної давності в порядку ст.ст. 256, 260, 261 ЦК України, встановлено, що строк позовної давності на пред'явлення вимог про стягнення боргу з відповідача за Договором за період з вересня 2004 року до вересня 2006 року включно станом на день подання позову (23.10.2009 р.) сплинув.

Враховуючи наявні матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення клопотання ПАТ "Київенерго" та визнання поважними причин пропущення строку позовної давності з урахуванням ч. 5 ст. 267 ЦК України.

Поряд з цим, за перерахунком суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, заборгованість ЖБК "Знання" за спожиту теплову енергію за Договором у період в межах строку позовної давності з жовтня 2006 року до вересня 2009 року у відповідача відсутня. Натомість, за вказаний період має місце переплата у сумі 35, 71 грн.

Отже, сума основного боргу, яка заявлена до стягнення, виникла за період з жовтня 2004 року до вересня 2006 року, тобто, за межами строку позовної давності. У відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

З огляду на дане, колегія суддів погоджується з висновком про відсутність підстав для задоволення заявлених ПАТ "Київенерго" позовних вимог в частині основного боргу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем також заявлено вимоги про стягнення з ЖБК "Знання" 34 170,02 грн. інфляційних втрат, 6 629,76 грн. 3 % річних та 6 602,32 грн. пені за неналежне виконання зобов'язань за Договором.

Дійсно, неналежне виконання зобов'язань за Договором в частині несплати за спожиту теплову енергію є підставою як для застосування до відповідача господарських санкцій, передбачених чинним законодавством, так і стягнення передбачених ст. 625 ЦК України сум інфляційних втрат та 3 % річних.

Водночас, судом апеляційної інстанції правомірно застосовано приписи ст. 266 ЦК України, згідно яких зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Оскільки передбачені ст.ст. 549, 611, 614 та 625 ЦК України суми нерозривно пов'язані з наявністю права вимоги по основному зобов'язанню та мотивовано оцінені судом апеляційної інстанції як додаткові вимогами в розумінні ст. 266 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ "Київенерго" в повному обсязі.

Приписи ст. 266 ЦК України судом першої інстанції враховані не були, що свідчить про те, що апеляційний господарський суд обґрунтовано та в межах ст.ст. 101, 103, 104 ГПК України скасував рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2011 р. в частині стягнення сум інфляційних втрат, 3 % річних та пені.

Твердження ПАТ "Київенерго", викладені в касаційній скарзі, висновків господарських судів не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції в порядку ст.ст. 43, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 р. у справі № 37/759 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Кот СуддіО. Кролевець С. Шевчук