Рішення

від 26.04.2012 по справі 5006/13/38/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.04.12 р. Справа № 5006/13/38/2012

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Приватного підприємства "Тико", м. Миколаїв

до відповідача: Приватного підприємства "Пральні технології", м. Донецьк

про: стягнення суми в розмірі 58316грн.78коп.

за участю представників сторін:

від позивача: - ОСОБА_1 - директор (згідно наказу №1 від 01.12.2003р.);

- ОСОБА_2 - бухгалтер (згідно наказу №1к від 01.12.2003р.);

від Відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Тико", м. Миколаїв (далі - позивач) до Приватного підприємства "Пральні технології", м. Донецьк (далі - відповідач) про стягнення суми в розмірі 58316грн.78коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 33000грн.00коп., відсотків за порушення грошового зобов'язання за договором в сумі 1149грн.12коп., суми збитків у розмірі 24167грн.66коп.

Одночасно з поданням позовної заяви позивач звернувся до суду із заявою про вжиття забезпечувальних заходів шляхом накладання арешту на видаткову частину банківських рахунків, що належать Приватному підприємству «Пральні технології», код ЄДРПОУ 33161051: 26000135296, код валюти 978 (євро), відкритому в АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві, МФО 380805; 26009134737, код валюти 980 (українська гривня), відкритому в АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві, МФО 380805; 26000001291502, код валюти 978 (євро), відкритому в ПАТ «КБ «Надра» Донецьке РУ МФО 334862; 26006001291001, код валюти 980 (українська гривня), відкритому в ПАТ «КБ «Надра» Донецьке РУ МФО 334862.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки товару № 45 від 03.06.2011р. відносно здійснення поставки товару в строк, встановлений договором, внаслідок чого позивач вважає, що у нього виникло право вимагати від відповідача повернення сплаченої суми попередньої оплати у розмірі 33000грн.00коп.

04.04.2012р. позивач супровідним листом № 15 від 04.04.2012р. надав для залучення до матеріалів справи Довідку № 10 від 04.04.2012р. за підписом директора та головного бухгалтера ПП «Тико», якою повідомив суд, що станом на 04.04.2012р. за відповідачем значиться заборгованість у сумі 59974грн.31коп., що складається з суми передоплати в розмірі 33000грн.00коп., відсотків за договором - 1499грн.47коп. та збитків - 25474грн.84коп.; Довідкою № 2 за вих. № 11 від 04.04.2012р. позивач визначив період нарахування відсотків, стягуваних відповідно до ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України через неповернення відповідачем суми попередньої оплати, а саме за період з 04.09.2011р. по 14.02.2012р. сума відсотків становить 1149грн.12коп., за період з 04.09.2011р. по 04.04.2012р. відсотки складають 1499грн.47коп.; Довідкою № 3 за вих. № 12 від 04.04.2012р. позивач зазначив, що частина суми попередньої оплати в розмірі 6000грн.00коп., перерахована безпосередньо на рахунок директора ПП «Пральні технології», була врахована в бухгалтерському обліку підприємства - продавця, про що свідчить виписана останнім податкова накладна на цю суму; у довідці № 4 за Вих. № 13 від 04.04.2012р. позивач надав письмове обґрунтування заявлену вимогу про стягнення збитків.

Справа слуханням відкладалась, у зв'язку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, але відповідач у судові засідання не з'явився, витребуваних документів не надав, про поважність причин відсутності суд не повідомлений.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. В матеріалах справи міститься Витяг з ЄДР за електронним запитом № 13343695 станом на 19.03.2012р., з якого вбачається, що Приватне підприємство «Пральні технології», ідентифікаційний код 33161051, знаходиться за адресою: 83014, м. Донецьк, вул. Лівобережна, будинок 62. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців". Вся кореспонденція направлялася відповідачу за адресою, вказаною у витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Факт обізнаності відповідача про розгляд справи підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про отримання ухвал господарського суду відповідачем.

У судовому засіданні 26.04.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної позиції по суті спору.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

03.06.2011р. між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) був укладений договір поставки товару № 45, згідно із яким постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених даним договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених даним договором, прийняти та оплатити цей товар.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування товару - прально - віджимна машина В 25-322. Згідно із п. 1.3 договору вартість товару складає 62000грн.00коп.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що постачальник приймає усну або письмову заявку покупця на поставку товару та відпускає покупцю товар на умовах 50% передоплати.

Відповідно до п. 2.3 договору право власності на товар переходить покупцю при оплаті 50% вартості товару та передачі товару покупцю. Покупець виписує гарантійний лист постачальнику з зобов'язанням оплати остаточної вартості товару протягом 90 календарних днів від дня отримання товару.

У відповідності з п. 2.4 договору строк поставки товару складає 90 календарних днів від дня укладання договору.

Пунктом 2.5 договору сторони встановили, що відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України у випадку не передачі товару постачальником покупцю в установлений строк, покупець має право вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. В даному випадку згідно із ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються відсотки на рівні відсоткової ставки НБУ на встановлений даним договором день поставки товару покупцю. Нарахування відсотків здійснюється від дня, коли товар повинен бути переданий до дня фактичної передачі товару покупцю або повернення йому суми попередньої оплати.

Відповідно до п. 5.2 договору строк дії цього договору встановлюється до виконання сторонами своїх зобов'язань.

Договір поставки товару № 45 від 03.06.2011р. скріплений підписами та печатками сторін без будь-яких заперечень, засвідчені копії наявні в матеріалах справи.

03.06.2011р. відповідачем був виставлений позивачу рахунок-фактура № СФ - 0000014 на оплату погодженого договором товару - прально - віджимної машини В 25-322 вартістю 62000грн.00коп.

Позивач платіжним дорученням № 83 від 01.07.2011р. у виконання умов п. 2.1 договору перерахував на розрахунковий рахунок відповідача - ПП «Пральні технології» суму попередньої оплати в розмірі 27000грн.00коп., решта суми попередньої оплати в розмірі 6000грн.00коп. була перерахована платіжним дорученням № 19 від 23.06.2011р. з призначенням платежу «поповнення карти НОМЕР_1 ОСОБА_4», за письмовими поясненнями позивача перерахування на персональну картку директора ПП «Пральні технології» - ОСОБА_4 здійснено за його проханням, але з подальшим оформленням прибутково-касового ордеру і податкової накладної на вказану суму.

В позовній заяві позивач посилається на те, що належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, здійснив передоплату товару в сумі 33000грн.00коп., однак всупереч умовам договору відповідач не здійснив поставку товару в обумовлений у п. 2.4 договору строк.

Позивач направив відповідачу претензію № 1 від 17.10.2011р. з вимогою протягом 10 днів після отримання претензії повернути грошові кошти в сумі 33000грн.00коп., попереджаючи про необхідність звернення до господарського суду задля примусовим стягненням суми боргу.

Оскільки станом на день звернення позивача до суду відповідач не надав жодної відповіді на направлену претензію, не вчинив жодних дій, спрямованих на поставку товару або повернення коштів, це стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача стягнути з відповідача суму коштів у розмірі 33000грн.00коп. через неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо здійснення поставки в строк, встановлений договором № 45 від 03.06.2011р., що стало підставою для нарахування відсотків за порушення грошового зобов'язання в сумі 1149грн.12коп. та стягнення завданих збитків у сумі 24167грн.66коп.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, підпадає під правове регулювання норм ст.ст. 655-697 ЦК України.

Відповідно до ст. 193 ч. 1 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

На підставі укладеного між сторонами договору № 45 від 03.06.2011р. у відповідача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у позивача прийняти товар та оплатити його вартість.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що постачальник приймає усну або письмову заявку покупця на поставку товару та відпускає покупцю товар на умовах 50% передоплати.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, 01.07.2011р. платіжним дорученням № 83 позивач здійснив попередню оплату спірного товару на суму 27000грн.00коп.

Також позивачем платіжним дорученням № 19 від 23.06.2011р. перерахована на банківську картку директора ПП «Пральні технології» суму 6000грн.00коп., яка отримана відповідачем, про що свідчить податкова накладна № 11 від 10.08.2011р., виписана ПП «Пральні технології», з якої вбачається, що відповідач включив суму отриманих коштів за проведену господарську операцію за договором № 45 від 03.06.2011р. до своїх податкових зобов'язань. Позивач у довідці № 3 за Вих. № 12 від 04.04.2012р. за підписом директора та головного бухгалтера ПП «Тико» зазначив, що сума в розмірі 6000грн.00коп. на прохання директора ПП «Пральні технології» була перерахована на його банківську картку, але з подальшим оформленням і висилкою прибутково - касового ордеру та податкової накладної на відповідну суму.

Отримання зазначених коштів у якості передоплати за договором № 45 від 03.06.2011р. не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідач отримав кошти у сумі 33000грн.00коп. без жодних зауважень та заперечень, таким чином своїми діями прийняв на себе зустрічні зобов'язання здійснити поставку товару в обумовлений строк. Однак, як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, відповідач так і не здійснив поставку прально - віджимної машини, суму перерахованої позивачем попередньої оплати в розмірі 33000грн.00коп. не повернув.

Відповідно ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У договорі № 45 від 03.06.2011р. сторони визначили, що поставка товару здійснюється протягом 90 календарних днів від дня укладання договору, при умові здійснення позивачем 50% попередньої оплати.

Беручи до уваги, що договір був укладений ще 03.06.2011р., належне виконання позивачем зобов'язань щодо здійснення 50% попередньої оплати вартості товару, граничний строк поставки товару наступив для відповідача 01.09.2011р., а вже з 02.09.2011р. почалося прострочення виконання своїх зобов'язань.

Таким чином, згідно норми ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов'язки у відповідача.

Позивач, скориставшись своїм правом, наполягає на поверненні сплачених в якості попередньої оплати грошових коштів.

Крім того, право позивача вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, у разі не передачі відповідачем товару в строк, безпосередньо закріплене сторонами в п. 2.5 договору.

Оскільки ані умовами договору, ані нормами чинного законодавства не встановлений строк протягом якого боржник повинен повернути суму отриманої попередньої оплати, то до спірних правовідносин застосовуються положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Позивачем була направлена відповідачу претензія № 1 від 17.10.2011р. з вимогою повернути перераховані за договором кошти у розмірі 33000грн.00коп, докази її надсилання 20.10.2011р. наявні в матеріалах справи.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Суду не надано належних та допустимих доказів повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 33000грн.00коп. або поставки товару в строк, передбачений договором.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми в розмірі 33000грн.00коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач, керуючись ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України та п. 2.5 договору, просить суд стягнути з відповідача також 1149грн.12коп.

Частина 3 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлює, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Так, п. 2.5 договору сторони передбачили розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який складає процентну ставку НБУ на встановлений даним договором день поставки товару покупцю. Нарахування процентів здійснюється від дня, коли товар повинен бути переданий до дня фактичної передачі товару покупцю або повернення останньому суми попередньої оплати. Аналогічне обумовлено у п. 2.6 договору.

Як вже встановлено судом з 02.09.2011р. у позивача виникло право вимагати від відповідача поставку товару, отже і право нараховувати відсотки за користування чужими грошовими коштами.

Позивач здійснює нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, починаючи з 04.09.2011р., що є його правом, і до 14.02.2012р.

Ставка НБУ станом на день поставки товару становить 7,75%.

За розрахунком позивача сума відсотків за цей період становить 1149грн.12коп., з якою погоджується суд, у зв'язку з чим задовольняє вимоги в цій частині в заявленому розмірі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача завдані йому неналежним виконанням зобов'язання збитки в розмірі 24167грн.66коп.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач у позові посилається на те, що через те, що поставка прально - віджимної машинки відповідачем не була здійснена, йому довелось відмовитися від вигідних замовлень по обслуговуванню баз відпочинку, пансіонатів на суму 15000грн.00коп., організувати роботи персоналу у дві зміни, залучити до роботи додаткову робочу одиницю, що призвело до додаткових витрат на оплату праці і єдиного соціального внеску, які склали 8217грн.00коп., при експлуатації машинки позивачем повинна була нараховуватися амортизація у сумі 4133грн.00коп., яка враховується у складі витрат при обчисленні податку на прибуток підприємства у розмірі 23% і складає 950грн.66коп. Отже, позивач зазначає, що загальна сума збитків на 01.12.2011р. складала 24167грн.66коп.

04.04.2012р. позивач супровідним листом надав довідку № 4 за Вих. № 13 від 04.04.2012р., якою зазначив, що у зв'язку з не виконанням відповідачем зобов'язань з поставки товару, позивачу довелося розірвати договір про надання послуг прання постільної білизни, укладений з іншим контрагентом, що спричинило позивачу збитки на суму 15000грн.00коп.; при експлуатації машинки нараховувалася би сума амортизації, яка в подальшому враховувалися при обчисленні податку на прибуток підприємства у 4 кварталі 2011р. у розмірі 23% і склала би 1188грн.34коп., за 1 квартал 2012р. склала би 1069грн.50коп.; позивачем понесені додаткові витрати на оплату праці і єдиного соціального внеску за вересень, жовтень, листопад 2011р. у зв'язку з необхідністю залучення робочої одиниці та збільшення робочого часу персоналу, які склали 8217грн.00коп. Позивач зазначає, що станом на 04.04.2012р. загальна сума збитків становить 25474грн.84коп.

24.04.2012р. позивач надав через канцелярію суду супровідним листом довідку № 5 за Вих. № 15 від 19.04.2012р., у якій обґрунтовуючи понесені збитки посилається на те, що був змушений придбати пральні машинку в інших контрагентів, всього позивачем були придбані машинки на суму 8850грн.00коп., цю суму позивач вважає прямими збитками. На підставі вищевикладеного, просить суд стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 24167грн.66коп.

З заявою про збільшення розміру позовних вимог у встановленому ст. 22 ГПК України порядку позивач не звертався, отже суд розглядає вимогу позивача щодо стягнення збитків в рамках заявленої в позовній заяві суми в розмірі 24167грн.66коп.

У підтвердження викладених обставин позивачем надані: договір № 9 від 20.05.2011р., укладений між ТОВ «Волна - Прим» та ПП «Тико», відповідно до якого позивач повинен був надати послуги прання постільної білизни; договір поставки товару № 5 від 08.09.2011р., укладений між ФОП ОСОБА_5 та ПП «Тико», накладна № 15 від 09.09.2011р., за якою позивач придбав три пральні машини MIELE.

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки особі, права або законні інтереси якої порушено.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б уразі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

При визначені розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства.

Статтею 225 вказаного Кодексу визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Так, позивач зобов'язаний довести суду обставини щодо наявності понесених витрат для обґрунтування підстав стягнення збитків у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов господарського договору, крім наявності факту заподіяння збитків та конкретної суми збитків, позивач повинен довести наявність усіх складових частин цивільного правопорушення, а саме:

- протиправність дій або бездіяльність відповідача;

- шкідливі наслідки для позивача та розмір заподіяних збитків; причино-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача та шкідливими наслідками для позивача;

- вину саме відповідача у заподіянні збитків.

При відсутності хоча б однієї складової цивільна відповідальність не настає.

Суд зазначає, що позивачем не доведено той факт, що розірвання договору № 9 від 20.05.2011р. з іншим контрагентом відбулося саме з причин невиконання постачальником (відповідачем) умов договору № 45 від 03.06.2011р. Наданий позивачем договір хоча і містить відмітку про розірвання договору за угодою сторін 16.07.2011р., але він не вказує причин для цього, а лише констатує факт добровільного розірвання угоди його сторонами. Крім того слід відзначити, що договір № 9 від 20.05.2011р. був розірваний сторонами значно раніше, ніж передбачалася поставка товару за договором № 45 від 03.06.2011р.

За змістом довідки № 4 позивач стверджує, що збиток від розірвання і не укладання такого роду договорів склав приблизно 15000грн. При цьому особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою. Твердження позивача в цій частині ґрунтуються тільки на припущеннях.

Посилання позивача на те, що не поставка погодженої сторонами прально - віджимної машинки В 25-322 більшої потужності, ніж інші експлуатуючі на виробництві пральні машинки, призвело до додаткових витрат у сумі 8217грн.00коп., понесених на оплату праці і єдиного соціального внеску через необхідність залучення додаткової робочої одиниці та організації роботи персоналу в дві зміни; твердження, що у разі експлуатації машинки нараховувалася би амортизація, яка враховувалася при обчисленні податку на прибуток підприємства, не можуть прийматися судом до уваги, так як не доведені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.

Укладання договору поставки пральних машин з іншим контрагентом жодним чином не доводить, що це є наслідком причинного зв'язку між неотриманням спірного товару та понесеними витратами на суму придбаного товару в розмірі 8850грн.00коп., вину відповідача як підставу для настання відповідальності, оскільки здійснюючи господарську діяльність позивач з власної ініціативи уклав зазначений договір, міг мати на меті розширення виробництва.

Представлені позивачем документи не можуть прийматися судом у якості беззаперечних, належних та допустимих доказів понесення позивачем збитків у розмірі 24167грн.66коп. з вини відповідача, оскільки не підтверджують фактичне понесення позивачем збитків внаслідок винних дій відповідача.

Стосовно клопотання позивача вжити заходи забезпечення позову суд зазначає, що при зверненні до суду із зазначеною заявою позивачем не дотриманий порядок, встановлений Законом України «Про судовий збір», згідно із яким за подання заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову справляється судовий збір у розмірі 1,5 мінімальної заробітної плати.

Оскільки позивачем не надані докази сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову, враховуючи ненадання позивачем жодного доказу, в розумінні ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, в обґрунтування необхідності вжиття таких заходів, не доведено існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду без застосування таких заходів у разі дійсного задоволення позовних вимог, суд залишив заяву про забезпечення позову без розгляду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525-526, 530, 663, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства "Тико", м. Миколаїв до Приватного підприємства "Пральні технології", м. Донецьк про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 33000грн.00коп., відсотків за порушення грошового зобов'язання за договором в сумі 1149грн.12коп., суми збитків у розмірі 24167грн.66коп. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Пральні технології" (юридична адреса: 83014, м. Донецьк, вул. Лівобережна, будинок 62, код ЄДРПОУ 33161051) на користь Приватного підприємства "Тико" (юридична адреса: 54002, м. Миколаїв, Заводський район, вул. Скороходова, будинок 54, квартира 42, код ЄДРПОУ 32719790) суму попередньої оплати в розмірі 33000грн.00коп., відсотки за порушення грошового зобов'язання за договором в сумі 1149грн.12коп., витрати на оплату судового збору в сумі 942грн.49коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 26.04.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 28.04.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.