Рішення

від 18.05.2012 по справі 5010/321/2012-28/27

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2012 р. Справа № 5010/321/2012-28/27

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтех ТМ-Сервіс"

вул. Мельникова, 12, м. Київ, 04050

вул. Велика Кільцева, 4-б, м. Київ, 03680

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Констракшн"

участок Щивки буд.2, с.Паляниця, м.Яремче, 78593

про стягнення 189084 грн. 42 коп., з яких:

171312 грн. 52 коп. - заборгованість;

13266 грн. 86 коп. - пені;

1719 грн. 99 коп. - збитки від інфляції;

2785 грн. 05 коп. - 3% річних

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - заступник директора, (довіреність №3 від 17.01.12)

від відповідача представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтех ТМ-Сервіс" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Констракшн" про стягнення 186384 грн. 00 коп., з яких: 171312 грн. 52 коп. - заборгованість, 11620 грн. 00 коп. - пеня, 1202 грн. 44 коп. - збитки від інфляції, 2249 грн. 04 коп. - 3% річних.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № Д-3/12 в межах дострокових господарських зв»язків від 15.06.11 в частині здійснення розрахунку за поставлений товар, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 171312 грн. 52 коп. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано 11620 грн. 00 коп. пені, 1202 грн. 44 коп. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 2249 грн. 04 коп.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 03.04.12.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 03.04.12 та від 08.05.12, в зв»язку з неявкою представника відповідача за клопотанням останнього, розгляд справи відкладався в порядку статті 77 ГПК України.

28.04.12 через канцелярію господарського суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх.№ 2759/2012-свх ); позивач просить суд стягнути з відповідача 189084 грн. 42 коп., в тому числі: 171312 грн. 52 коп. - заборгованість, 13266 грн. 86 коп. - пеня, 1719 грн. 99 коп. - збитки від інфляції та 2785 грн. 05 коп. - відсотки річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, тому заява позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх.№ 2759/2012-свх від 24.04.12) прийнята судом до розгляду по суті.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з»явився, відзиву на позов не надіслав, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 21.03.12 (вих.№ 7077), від 03.04.12 (вих.№8434), від 08.05.12 (вих.№9886) .

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 18.05.12 не надходило.

Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі та про те, що відповідачеві відомо про порушення провадження у даній справі.

Отже, відповідач мав можливість скористатися правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, що ним зроблено не було. Вищезазначене свідчить про ігнорування відповідачем вимог суду щодо забезпечення явки свого уповноваженого представника в судові засідання по розгляду даної справи та подання письмового відзиву на позов.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції»визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримує з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити відповідно до заяви про збільшення позовних вимог.

Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 15.06.11 між позивачем (надалі - постачальник) та відповідачем (надалі - покупець) укладено договір поставки № Д-3/12 в межах дострокових господарських зв»язків (надалі - Договір; а.с. 9-12).

Пунктом 1.1 Договору, постачальник зобов»язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю (передавати у власність/повне господарське володіння) запасні частини та витратні матеріали (надалі по тексту товар) до автодорожньої, дорожньо-будівельної, кар»єрної та іншої спецтехніки, а покупець зобов»язується на умовах та в порядку визначених цим Договором приймати та оплачувати товар.

Пунктом 1.2 Договору сторони погодили, що номенклатура, найменування, одиниця виміру, кількість товару, ціна за одиницю товару, що підлягає постачанню, вказуються у рахунках-фактурах від постачальника (далі за текстом рахунок-фактура) або за необхідності на вимогу однієї із сторін, у специфікації-додатку до даного договору (далі за текстом специфікація) із зазначенням терміну, умов поставки та оплати товару, які будуть невід»ємними частинами даного договору після належного їх оформлення.

19 серпня 2011 року сторонами підписано Специфікацію-додаток № 7 (а.с. 13).

23 серпня 2011 року сторонами підписано Специфікацію-додаток № 9 (а.с. 14).

У зазначених вище специфікаціях сторони погодили поставку позивачем відповідачу товару на загальну суму 282855 грн. 84 коп.

У відповідності до умов Договору, постачальник поставив, а покупець отримав товар на загальну суму 282855 грн. 84 коп. Виконання позивачем договірних зобов»язань підтверджується наявними в матеріалах справи документами , а саме:

рахунком-фактурою № 958 від 19 серпня 2011 року на суму 198987 грн. 84 коп. (а.с. 15);

рахунком-фактурою № 974 від 23 серпня 2011 року на суму 83868 грн. 00 коп. (а.с. 16);

видатковою накладною № 775 від 01 жовтня 2011 року

на суму 172195 грн. 92 коп. (а.с. 17);

видатковою накладною № 776 від 01 жовтня 2011 року

на суму 83868 грн. 00 коп. (а.с. 18);

видатковою накладною № 858 від 24 жовтня 2011 року

на суму 26791 грн. 92 коп. (а.с.19).

При дослідженні зазначених вище видаткових накладних судом встановлено, що вони підписані уповноваженими особами та скріплені печатками юридичних осіб, передача товару здійснена в рамках Договору поставки № Д-3/12 в межах дострокових господарських зв»язків від 15.06.11.

Товар отриманий уповноваженою особою - ОСОБА_2 на підставі виданих відповідачем довіреностей (а.с. 20, 21): серія В - № 19 від 29.вересня 2011 року та серія В - № 27 від 24 жовтня 2011 року.

Ціна і порядок розрахунків визначені в розділі 3 Договору.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що покупець зобов»язується здійснювати оплату за товар за цінами постачальника, чинними на момент (дату) надання відповідного рахунку-фактури або на умовах підписаної між сторонами специфікації.

Пунктом 2.2. підписаних сторонами Специфікацій встановлено, що покупець зобов»язується здійснити оплату за постачаємий товар по даній специфікації у наступному порядку:

авансовий платіж в розмірі 50% протягом 30 календарних днів з моменту (дати) підписання даної специфікації (п.2.2.1 специфікації);

залишок, а саме наступні 50% - протягом 5-ти банківських днів з моменту (дати) поставки товару (п.2.2.2 специфікації).

В порушення умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов»язання належним чином не виконав; суму заборгованості проплатив частково, а саме: за товар вказаний у специфікації № 7 від 19.08.11 (рахунок-фактура№958 від 19.08.11) сплачено 111543 грн. 32 коп., що підтверджується банківськими звітами про операції на рахунку позивача за 05.09.11 та 20.10.11 (а.с. 22,23). Оплати залишку вартості товару в сумі 171312 грн. 52 коп. відповідачем не здійснено.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено лист (вих. № 002 від 11.01.12 ; а.с. 64) з вимогою погасити існуючий борг та досудове попередження (вих.№ 020 від 21.02.12; а.с. 66,67 ) з вимогою сплатити 184310 грн. 54 коп., з урахуванням пені, збитків від інфляції та 3 % річних. Факт направлення вищеназваних документів підтверджується: фіскальним чеком № 2578 від 13.01.12, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 65) та фіскальним чеком № 7971 (а.с. 69). Проте, вимоги щодо сплати заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат залишені без відповіді та задоволення.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті відповідачем.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 171312 грн. 52 коп. за отриманий

на підставі видаткових накладних товар, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, будь-яких інших доказів, які б свідчили про оплату одержаного товару у строк встановлений договором відповідачем суду не подано, отже вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 171312 грн. 52 коп. обгрунтована та підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором поставки № Д-3/12 в межах дострокових господарських зв»язків від 15.06.11 підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 6.3. договору поставки № Д-3/12 від 15.06.11 сторони погодили, що у випадку прострочення терміну оплати за товар, який передбачено п.3.1. цього договору, покупець, на вимогу постачальника, сплачує останньому пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, від загальної вартості неоплаченого товару, до моменту повного погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов»язання виникають нові додаткові зобов»язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов»язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов»язань.

Суд, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірив нарахування позивачем 13266 грн. 86 коп. пені , 1719 грн. 99 коп. інфляційних втрат, 2785 грн. 05 коп. 3% річних та дійшов висновку про задоволення зазначених вимог за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним (а.с. 50, 51 ). Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором поставки № Д-3/12 в межах дострокових господарських зв»язків від 15.06.11 підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача щодо стягнення 13266 грн. 86 коп. пені, 1719 грн. 99 коп. інфляційних втрат, 2785 грн. 05 коп. 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 546, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 55, 75, ст. 82, ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтех ТМ-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Констракшн" про стягнення 189084 грн. 42 коп., в тому числі: 171312 грн. 52 коп. - заборгованість, 13266 грн. 86 коп. - пеня, 1719 грн. 99 коп. - збитки від інфляції та 2785 грн. 05 коп. - 3% відсотки річних задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Констракшн" (участок Щивки буд. 2, с.Паляниця, м.Яремче, Івано-Франківської області, 78593; код 35486251 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтех ТМ-Сервіс" (вул. Мельникова, 12, м. Київ, 04050; код 35085753 ) -171312 (сто сімдесят одна тисяча триста дванадцять)грн. 52 коп. заборгованості, 13266(тринадцять тисяч двісті шістдесят шість) грн. 86 коп. пені, 1719(одна тисяча сімсот дев»ятнадцять) грн. 99 коп. збитків від інфляції, 2785 (дві тисячі сімсот вісімдесят п»ять)грн. 05 коп. 3% відсотки річних та 3781 (три тисячі сімсот вісімдесят одна)грн. 69 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.05.12

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"