Рішення

від 14.05.2012 по справі 5017/655/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2012 р.Справа № 5017/655/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.

при секретарі - Войтенко С.М.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 20.07.2011 р.),

ОСОБА_2 (довіреність № б/н від 14.05.2012 р.),

від відповідача - ОСОБА_3 (довіреність № б/н від 21.03.2012 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАХИСТ-АГРО"

до відповідача - селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4

про стягнення 35 707,50 грн.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ЗАХИСТ-АГРО" (далі -ТОВ „ЗАХИСТ-АГРО") звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4 (далі -СФГ ОСОБА_4) про стягнення 35 707,50 грн., з яких: 33 750 грн. -сума основного боргу, 1 822,50 грн. -3% річних, 135 грн. -індекс інфляції, посилаючись - в обґрунтування позовних вимог - на порушення відповідачем вимог укладеного між сторонами договору поставки гаупсину від 30.03.2010 р. в частині оплати товару.

В позовній заяві позивач зазначає, що 30.03.2010р., згідно договору поставки, відповідачу надано препарати захисту рослин -гаупсин -у кількості 2250л. по ціні 15грн. за літр, загальною вартістю 33 750грн., що підтверджується накладними № 106 (на суму 30 000грн.) та № 107 (на суму 3 750грн.) від 30.03.2010р., з огляду на те, що відповідач не розрахувався за отриманий товар, 03.08.2011р. на його адресу була направлена претензія з вимогою погасити борг, яка залишена без відповіді, що і стало підставою для звернення ТОВ „ЗАХИСТ-АГРО" до господарського суду з позовом до СФГ ОСОБА_4 про стягнення 35 707,50 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.03.2012 року порушено провадження у справі № 5017/655/2012 за позовом ТОВ „ЗАХИСТ-АГРО" до СФГ ОСОБА_4 про стягнення 35 707,50 грн., розгляд справи призначено на 21.03.2012 року.

В судовому засіданні 21.03.2012р. представником СФГ ОСОБА_4 надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить господарський суд відмовити ТОВ „ЗАХИСТ-АГРО" в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що фермерське господарство належним чином виконало свій обов`язок по сплаті отриманого 30.03.2010р. від позивача гуапсину в кількості 2 250л., що підтверджується платіжним дорученням № 34 від 30.03.2012р. на 15 000грн., згідно якого оплачений виписаний позивачем рахунок № 8 від 29.03.2010р. на оплату 1000л. гуапсину, та № 35 від 30.03.2012р. на 15 000грн., згідно якого оплачений виписаний позивачем рахунок № 7 від 29.03.2010р. на оплату 1000л. гуапсину При цьому, відповідач зазначає, що 3 750 грн. -сума, на яку виписана накладна №107 від 30.03.2010 року, - була передана готівкою на руки представникові ТОВ «ЗАХИСТ-АГРО»при отриманні біологічної речовини.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 21.03.2012р. та 04.04.2012р. розгляд справи відкладено згідно ст. 77 ГПК України.

25.04.2012р. в судовому засіданні:

- позивачем надані письмові пояснення, в яких він не погоджується з відомостями, викладеними відповідачем у відзиві на позовну заяву, вказує, що рахунок № 7 від 29.03.2012р., наданий СФГ ОСОБА_4, являє собою сплату за попередню поставку товару, а не передплату за гуапсин, поставлений 30.03.2010р., при цьому, рахунок № 8 від 29.03.2012р. взагалі виписаний на СФГ ОСОБА_5 -зовсім іншу юридичну особу, претензій до якої позивачем не заявлено та, таким чином, не може розглядатись в рамках даної справи, як доказ сплати відповідачем поставленого йому товару;

- відповідачем надані письмові пояснення, в яких він зазначає, що договір, на якій посилається позивач в позовній заяві, взагалі не укладався в письмовій формі, поставка товару була здійснена лише на підставі накладних № 106 та № 107 від 30.03.2010., які оплачені господарством в повному обсязі.

На запитання суду щодо наявності між сторонами ще якихось відносин по поставці гуапсину в 2010 році, крім тих, що виникли 30.03.2010р. представник відповідача відповів, що єдина поставка гуапсину, яка відбулась між сторонами в 2010році, була здійснена 30.03.2010р. Представник позивача заперечив, зазначаючи, що поставки гуапсину між СФГ ОСОБА_4 та ТОВ „ЗАХИСТ-АГРО" відбувались декілька разів в 2010р., але підтвердити ці факти неможливо внаслідок пожежі, яка сталася в приміщенні ТОВ „ЗАХИСТ-АГРО" в травні 2010року та знищила всі накладні та, зокрема, договір поставки гуапсину від 30.03.2010 року, укладений між ТОВ „ЗАХИСТ-АГРО" та СФГ ОСОБА_4.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 25.04.2012р.:

- в порядку ст. 69 ГПК України -строк розгляду справи № 5017/655/2012 продовжено до 16.05.2012р.;

- розгляд справи відкладено на 14.05.2012р., - в зв`язку з неподанням витребуваних судом доказів.

У судових засіданнях представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі, представником відповідача позовні вимоги не визнаються.

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 14.05.2012р. за участю представників сторін оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив таке.

29.03.2010р. ТОВ „ЗАХИСТ-АГРО" виписало СФГ ОСОБА_4 рахунок № 7 на суму 15 000грн. за гаупсін в кількості 1000л. по ціні 15грн. за літр.

30.03.2010р. позивач поставив відповідачу гуапсин, що підтверджується:

- накладною № 106 від 30.03.2010р. на 2000л. гуапсину по ціні 15грн. за літр -на суму 30 000грн.;

- накладною № 107 від 30.03.2010р. на 250л. гуапсину по ціні 15грн. за літр -на суму 3 750грн., -

всього на суму 33 750грн.

30.03.2010р. відповідачем оплачено рахунок № 7 від 29.03.2010р. - здійснено часткову оплату поставленого позивачем гуапсину в сумі 15 000грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 35.

Оскільки відповідачем не було здійснено розрахунку за поставлений гуапсин в повному обсязі, позивачем 03.08.2011р. було направлено на адресу СФГ ОСОБА_4 претензію з вимогою сплатити суму боргу.

Претензія отримана відповідачем 20.08.2011р., але залишена без відповіді.

Всі вищезазначені події і стали підставою для звернення ТОВ „Захист-агро" до господарського суду Одеської області з позовом до СФГ ОСОБА_4 про стягнення.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов висновків про наступне.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У ч.1 ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», який в силу вимог ч.2 ст.4 ЦК України є актом цивільного законодавства, всі юридичні особи зобов'язані вести бухгалтерський облік та фінансову звітність згідно з законодавством, а у ч.1 ст.9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до того, що в матеріалах справи відсутній договір поставки від 30.03.2010р., на який посилається позивач, господарський суд вважає, що накладні, за якими позивачем здійснено поставку товару відповідачу на суму 33 750 грн., в повному обсязі фіксують факт здійснення господарських операцій щодо поставки товару позивачем відповідачу, а дії сторін щодо приймання -передачі цього товару на підставі вказаних документів є такими конклюдентними діями сторін, які свідчать про виникнення між ними зобов'язання, зокрема, зобов'язання позивача щодо поставки товару відповідачу та зобов'язання відповідача щодо розрахунку за поставлений позивачем товар.

При цьому, наявне у матеріалах справи платіжне доручення № 35 від 30.03.2010р. свідчить, що відповідачем здійснено часткову оплату поставленого позивачем товару в сумі 15 000 грн. - оплачено рахунок № 7 від 29.03.2010р., виписаний позивачем відповідачу в якості передплати на товар, поставлений 30.03.2010р.

Не приймається господарським судом до уваги посилання позивача на той факт, що платіж за зазначеним дорученням було здійснено на оплату інших поставок гаупсину тому, що ТОВ „ЗАХИСТ-АГРО" не надало ніяких первинних документів, які б підтвердили цей факт.

Поряд з цим, не приймаються судом до уваги посилання відповідача на платіжне доручення № 34 від 30.03.2010р., як на доказ сплати 15 000грн. за гаупсин, поставлений відповідачу 30.03.2010р. тому, що сплата за зазначеним платіжним дорученням здійснена відповідно до виставленого 29.03.2010р. позивачем рахунку № 8 селянському (фермерському) господарству ОСОБА_5 -зовсім іншій юридичній особі, та не може вважатися доказом сплати СФГ ОСОБА_4 своїх грошових зобов`язань.

Передача позивачу відповідачем готівкою 3 750 грн. -суми, на яку виписана накладна №107 від 30.03.2010 року, також не підтверджується матеріалами справи, тому не може вважатися сплаченою.

Таким чином, матеріалами справи підтверджена наявність заборгованості - на момент звернення з позовом -в сумі 18 750грн. (33750грн.-15000грн.)

Згідно з вимогами ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Водночас вимогами ч.2

ст.530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечується представниками сторін, з вимогою оплати товару, який поставлений за накладними №106 та № 107 від 30.03.2010р. позивач звернувся до відповідача 03.08.2011р., зазначена претензія отримана відповідачем 20.08.2011р.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Господарський суд вважає за доцільне зазначити, що здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних в період з 01.04.2010р. по 01.01.2012р. скореговано судом за допомогою системи „Ліга-Закон", з огляду на приписи ст. 530 ЦК України та те, що претензію про повернення грошових коштів отримано відповідачем 20.08.2011р. Аналізуючи наведене, право вимагати виконання зобов`язань у позивача виникло з 28.08.2011р.

Відповідно до розрахунку суду, зробленого з дати виникнення вимоги по 01.01.2012р., сума 3% річних за прострочення сплати 18 750грн. складає 195,71грн., інфляційних витрат -75,09грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ст. 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог ТОВ „ЗАХИСТ-АГРО", а отже їх часткове задоволення шляхом стягнення з СФГ ОСОБА_4 на користь ТОВ „ЗАХИСТ-АГРО"основного боргу в сумі 18 750 грн., 3% річних в сумі 195,71 грн. та інфляційних в сумі 75,09 грн.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу

України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4 (67430, Одеська область, Роздільнянський район, с. Степанівка, код ЄДРПОУ 30817395) на користь

товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАХИСТ-АГРО" (67613, Одеська область, Біляївський район, с. Василівка, вул. Гагаріна, 2, код ЄДРПОУ 31374036) основну заборгованість в сумі 18 750 (вісімнадцяти тисяч семисот п'ятдесяти) грн., 3% річних в сумі

195 (ста дев'яносто п'яти)грн. 71коп., інфляційні витрати в сумі 75 (семидесяти п'яти) грн. 09 коп. та витрати на сплату судового збору в сумі 380 (трьохсот восьмидесяти) грн. 42 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 21.05.2012 року.

Суддя Мостепаненко Ю.І.