Рішення

від 10.05.2012 по справі 5020-1086/2011-147/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2012 року справа № 5020-1086/2011-147/2012 За позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль",

ідентифікаційний код 14305909

(01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9)

в особі: Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль",

ідентифікаційний код 14305909

(99011, м. Севастополь, вул. Володарського, 10)

до: 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(99040, АДРЕСА_1)

2. Приватного підприємства „Кооператив „Херсонес",

ідентифікаційний код 23434557

(99053, м. Севастополь, вул. Рєпіна, 24)

про стягнення 155 063,40 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції) -ОСОБА_3 -головний юрисконсульт сектору по роботі з проблемними кредитами відділу безпеки та правового захисту, довіреність № 2584 від 21.09.2010;

відповідач-1 (Фізична особа-підприємець ОСОБА_2) - ОСОБА_4 -представник, довіреність від 13.10.2011;

відповідач-2 (Приватне підприємство „Кооператив „Херсонес") -ОСОБА_5 -представник, довіреність від 01.12.2010.

Обставини справи:

12.07.2011 Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" (далі -позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі -відповідач-1), Приватного підприємства „Кооператив „Херсонес" (далі -відповідач-2) про стягнення 93 488,48 грн, з яких: 70 205,95 грн -нараховані та не сплачені проценти за користування кредитними коштами; 11 189,21 грн -сума пені за прострочення платежів по тілу кредиту; 12 093,32 грн -сума пені за прострочення платежів по процентах.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань за Кредитним договором № 014/04-02/083-07 від 03.04.2007 в частині своєчасного погашення кредиту та сплати процентів за користування ним.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 30.08.2011, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.10.2011, позов задоволений повністю: з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Приватного підприємства „Кооператив „Херсонес" на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції солідарно стягнуто 93 488,48 грн, а також судові витрати: 934,89 грн державного мита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу /том 1, арк. с. 124-127; 173-182/.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2011 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 та рішення господарського суду міста Севастополя від 30.08.2011 скасовано; справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції /том 1, арк. с. 241-244/.

Скасовуючи судові акти місцевого та апеляційного господарських судів суд касаційної інстанції зазначив, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано, за який період була нарахована заявлена неустойка та не враховано, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 06.05.2010 у справі № 5020-10/068 також була стягнута неустойка за період, що передує даті звернення до суду. Крім того, Вищий господарський суд України звернув увагу суду на необхідність надання належної оцінки розрахунку, доданому до позову, обсягу позовних вимог по даній справі, зокрема тій обставині, що позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором на загальну суму 93 488,48 грн, а в описовій частині позову йдеться про вимогу щодо стягнення процентів та двох видів пені.

Ухвалою від 10.02.2012 справу прийнято до провадження, сторін зобов'язано надати суду письмові пояснення по суті спору з урахуванням викладеного в постанові Вищого господарського суду України від 19.12.2011 /том 2, арк. с. 1-2/.

На виконання вимог суду позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що рішенням господарського суду м. Севастополя від 06.05.2010 у справі № 5020-10/068 проценти за користування кредитом стягнуті за період до 03.03.2010, в той час коли у справі, що розглядається, нараховані, але не сплачені проценти, так само як і пеня, стягуються за період з 03.03.2010 /том 2, арк. с. 53-55/.

Під час нового розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог.

Так, у судовому засіданні 08.05.2012 представник позивача надала уточнену позовну заяву від 07.05.2012, яка по суті є заявою про збільшення розміру позовних вимог, а також заявила клопотання про стягнення з відповідачів недоплаченого судового збору в сумі 2 166,37 грн в доход Державного бюджету /том 2, арк. с. 114-117/.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача-2 заперечував проти прийняття даної заяви, посилаючись на несплату позивачем судового збору, виходячи з нової (збільшеної) ціни позову.

Абзацом другим частини другої статті 6 Закону України „Про судовий збір" унормовано, що у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. Тобто, чинним законодавством України не передбачено стягнення недоплаченого позивачем судового збору з відповідача в доход державного бюджету; такий обов'язок покладено на позивача, причому до подачі відповідної заяви до суду.

Зважаючи на викладене, суд залишив заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог без розгляду, що відображено в протоколі судового засідання від 08.05.2012 /том 2, арк. с. 126/.

У засіданні суду 08.05.2012, відповідно до частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 10.05.2012. Після перерви розгляд справи продовжено, в тому числі, -за участю представника відповідача-1.

Представник позивача повторно надала заяву про збільшення розміру позовних вимог, а також платіжне доручення № 2291 від 10.05.2012 про сплату судового збору в сумі 2 166,37 грн /том 2, арк. с. 132/. Тобто позивач усунув недоліки, які були допущені ним при первісній подачі вказаної заяви.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог. Отже, збільшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, яке може бути ним використано до прийняття рішення у справі. Враховуючи те, що рішення по суті позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" при новому розгляді справи судом ще не прийнято, суд прийняв збільшення розміру позовних вимог.

Таким чином, предметом судового розгляду є позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" про стягнення солідарно з відповідачів 155 063,40 грн, з яких: 106 640,66 грн -нараховані за період з 25.02.2010 по 28.06.2011 та не сплачені проценти за користування кредитом; 1 558,67 грн -сума пені за прострочення сплати процентів за період з 12.01.2011 по 11.07.2011; 46 864,07 грн -сума пені за прострочення платежів по тілу кредиту за період з 12.01.2011 по 11.07.2011. Також позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь понесені судові витрати.

У засіданні суду 10.05.2012 представник позивача підтримала збільшені позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача-2 позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом визнав частково: у первісно заявленій сумі 70 205,95 грн. Щодо решти заявлених до стягнення процентів зазначив, що вони вже стягнуті згідно з рішенням господарського суду м. Севастополя від 06.05.2010 у справі № 5020-10/068. Пеню за прострочення платежів по процентах визнав повністю у сумі 1 558,67 грн. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені за прострочення платежів по тілу кредиту просив відмовити, посилаючись на недотримання позивачем при здійсненні розрахунків вимог чинного законодавства щодо строків нарахування пені. Крім того, надав заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності стосовно позовних вимог про стягнення пені /том 2, арк. с. 124/.

Представник позивача залишила вирішення питання про застосування строків позовної давності на розсуд суду.

Присутня в судовому засіданні представник відповідача-1 повністю підтримала правову позицію відповідача-2 щодо часткового визнання позову, що відображено в протоколі судового засідання від 10.05.2012 /том 2, арк. с. 142-143/.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2007 між Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є позивач -Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" (Банк), та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Позичальник) укладено кредитний договір № 014/04-02/083-07 (далі -Кредитний договір) /том 1, арк. с. 15-18/.

Факт правонаступництва встановлений, зокрема, рішенням господарського суду м. Севастополя від 06.05.2010 у справі № 5020-10/068 за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Приватного підприємства „Кооператив „Херсонес" про стягнення 653 335,53 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки /том 1, арк. с. 34-37/, та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2011 /том 1, арк. с. 38-42/. Даний факт в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України є преюдиціальним, а тому не потребує повторного доведення, хоча також підтверджується пунктом 1.3 Статуту Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" (нова редакція) /том 1, арк. с. 46 -зворотний бік/.

На підставі Кредитного договору Позичальнику (відповідач-1) надано кредит в розмірі 800 000,00 грн строком до 03 квітня 2017 року з виплатою 18% річних за користування кредитними коштами (пункти 1, 2 частини першої Кредитного договору).

27.09.2007 між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, відповідно до умов якої процентна ставка за користування кредитними коштами була зменшена до 14% річних /том 1, арк. с. 21/.

Порядок нарахування процентів визначений підпунктом 1.4.1 пункту 1.4 Кредитного договору. Зокрема, проценти за користування кредитом розраховуються на підставі фіксованої процентної ставки, із розрахунку річної бази нарахування процентів. Проценти нараховуються у день сплати процентів, але не пізніше дати, визначеної у Графіку погашення кредиту та сплати процентів (Додаток 1 до Договору), кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування цими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, і сплачуються Позичальником відповідно до умов пункту 1.5 цього Договору. Якщо дата сплати нарахованих процентів припадає на небанківський день -платежі здійснюються Позичальником у Банківський день, наступним за таким небанківським днем, але не пізніше передостаннього дня поточного місяця.

За умовами підпунктів 1.5.1 та 1.5.1.1 Кредитного договору, погашення відповідної частини кредиту здійснюється Позичальником щомісячно в розмірах та у строки, визначені в Графіку погашення Кредиту та сплати процентів (Додаток 1 до цього Договору), шляхом безготівкового перерахування на позичковий рахунок. Нараховані в порядку, передбаченому цим Договором, проценти сплачуються Позичальником одночасно із погашенням відповідної частини Кредиту в строк, визначений в Графіку погашення Кредиту та сплати процентів.

Згідно з підпунктом 1.9.1 пункту 1.9 Кредитного договору, незважаючи на інші умови цього Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому чи у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем, та/або Майновим поручителем власних боргових та інших зобов'язань за цим Договором та/або умов Договору іпотеки, та/або умов Договору поруки („Вимога"). При цьому, виконання боргових зобов'язань має бути здійснено Позичальником протягом 30 календарних днів з дати отримання Позичальником відповідної Вимоги.

Відповідальність Позичальника встановлена розділом 4 частини другої Кредитного договору. Так, за невиконання чи неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань за цим Договором Позичальник несе відповідальність у порядку та на умовах, визначених цим Договором, зокрема: за порушення взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим Договором строки, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочення. Нарахована пеня сплачується додатково до прострочених сум, які підлягають сплаті відповідно до умов цього Договору (підпункт 4.1.1, пункт 4.1 Кредитного договору).

Сторони домовились, що Кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами (дата Договору), включаючи всі доповнення до нього (Доповнення становлять невід'ємну частину цього Договору), і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за даним Договором в повному обсязі (пункт 7.3 Кредитного договору).

Даний Кредитний договір не розірвано, не визнано недійсним, зобов'язання за ним в повному обсязі Позичальником не виконані, а отже цей Кредитний договір є чинним на теперішній час.

14.05.2009 між сторонами укладено Додаткову угоду № 014/04-02/083-07/2 /том 1, арк. с. 22-23/, якою тимчасово, на період з 30.05.2009 до 30.10.2009 (надалі -Кредитні канікули), зменшено розмір щомісячного платежу по сплаті суми (розміру) Кредиту та змінено строк його сплати (пункт 1 Додаткової угоди). Водночас, сплата процентів за користування Кредитом протягом Кредитних канікул здійснюється відповідно до умов Кредитного договору (пункт 1.4 Додаткової угоди).

Одночасно з укладенням даної Додаткової угоди сторони виклали Додаток 1 „Графік погашення Кредиту та сплати процентів" до Кредитного договору в новій редакції /том 1, арк. с. 22-23/, який є невід'ємною частиною Договору.

03.04.2007, з метою забезпечення виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за Кредитним договором, між позивачем (Банк) та Кооперативом „Херсонес", правонаступником якого є відповідач-2 (Приватне підприємство „Кооператив „Херсонес") (Поручитель), що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том 2, арк. с. 21-26/, укладено Договір поруки № 1 (далі -Договір поруки) /том 1, арк. с. 24/.

За умовами Договору поруки (пункт 1.2 Договору) Поручитель (відповідач-2) на добровільних засадах приймає на себе зобов'язання перед Банком відповідати за зобов'язаннями Боржника (відповідач-1), які виникають з умов Кредитного договору № 014/04-02/083-07 від 03.04.2007, а саме: повернути кредит в розмірі 800 000,00 грн, проценти за його використання, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та на умовах, передбачених Кредитним договором, а також виконувати інші умови Кредитного договору в повному обсязі (в подальшому -„Боргове зобов'язання").

Згідно з пунктами 2.1, 2.4-2.5 Договору поруки, у випадку невиконання Боржником узятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, Поручитель несе солідарну відповідальність перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу за Кредитним договором, нарахованих процентів за користування кредитом та неустойки. У випадку невиконання Боржником Боргових зобов'язань перед Банком за Кредитним договором Банк має право звернутися до Поручителя з вимогою про виконання Боргових зобов'язань в повному обсязі або в частині. Поручитель приймає на себе зобов'язання у випадку невиконання Боржником Боргових зобов'язань перед Банком за Кредитним договором здійснити виконання Боргових зобов'язань в обсязі, заявленому Банком, протягом 3 банківських днів з дати отримання відповідної вимоги Банку. Погашення здійснюється Поручителем шляхом перерахування відповідної суми на рахунок Банку.

Пунктом 2.7 Договору поруки встановлено, що при порушенні строків виконання власних зобов'язань, визначених у пункті 2.5 цього Договору, Поручитель зобов'язаний виплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум за цим Договором із застосуванням для її розрахунку курсу НБУ на день сплати.

Сторони домовились, що у випадку невиконання чи неналежного виконання Боржником взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Банком на всю суму заборгованості, встановлену на момент пред'явлення позовної вимоги, відповідно до частин першої, другої статті 554 Цивільного кодексу України (пункт 3.1 Договору поруки).

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами (дата Договору) та діє до повного виконання Боргових зобов'язань за Кредитним договором. Відповідальність Поручителя припиняється лише після виконання Боргових зобов'язань в повному обсязі. Також порука припиняється, якщо Банк в межах трирічного строку із дня настання строку виконання Боргового зобов'язання не пред'явить вимогу до Поручителя (п. 4 ст. 559 ЦК України) (пункт 4.1 Договору поруки).

Даний Договір поруки не розірваний, не визнаний недійсним, Боргові зобов'язання за Кредитним договором в повному обсязі ані Позичальником, ані Поручителем не виконані, а отже цей Договір поруки є чинним на теперішній час.

Як убачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання перед відповідачем-1, а саме: надав кредитні кошти одним траншем в сумі 800 000,00 грн, що встановлено рішенням господарського суду м. Севастополя від 06.05.2010 у справі № 5020-10/068 /том 1, арк. с. 35/ та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2011 у зазначеній справі /том 1, арк. с. 40 -зворотний бік).

Натомість, Позичальник свої договірні зобов'язання перед позивачем належним чином не виконував, щомісячні платежі за тілом кредиту і проценти за користування кредитними коштами сплачував не регулярно і не в повному обсязі, внаслідок чого позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення 653 335,53 грн, з яких: 613 846,75 грн -заборгованість за кредитом станом на 03.03.2010; 36 434,66 грн -нараховані, але не сплачені проценти станом на 03.03.2010; 1 885,03 грн -пеня за період з 01.10.2009 по 02.03.2010 за порушення строків сплати процентів; 1 169,09 грн -пеня за період з 31.07.2009 по 02.03.2009 за порушення строків повернення кредиту, -шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки /том 2, арк. с. 56-59/.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 06.05.2010 у справі № 5020-10/068 вищезазначені позовні вимоги Банку були задоволені в повному обсязі; додатковим рішенням господарського суду м. Севастополя від 27.04.2011 у справі № 5020-10/068 з відповідачів на користь позивача стягнуто саме 653 335,53 грн (тобто рівно стільки, скільки було заявлено до стягнення) /том 1, арк. с. 43-44/.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2011 рішення господарського суду м. Севастополя від 06.05.2010 змінено лише в частині визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки /том 1, арк. с. 38-42/. В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а отже набрало законної сили 28.02.2011. Додаткове рішення не оскаржувалось, а тому набрало законної сили 11.05.2011.

Зазначеними рішенням та постановою встановлено, що пеня в сумі 1 169,09 грн за порушення строків повернення кредиту нарахована позивачем за період з 31.07.2009 по 02.03.2010; пеня в сумі 1 885,03 грн за порушення строків сплати процентів за користування кредитом -за період з 01.10.2009 по 02.03.2010, тобто за періоди, що передують позовному періоду даної справи /том 1, арк. с. 35 -зворотний бік, арк. с. 41/.

Наведені факти в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України є преюдиціальними, а тому не підлягають повторному доведенню, оскільки склад учасників справ № 5020-10/068 та № 5020-1086/2012-174/2012 є тотожним.

Після прийняття вказаних судових рішень відповідач-1 свої зобов'язання за Кредитним договором продовжує не виконувати: кредит не повернуто, проценти за користування кредитом не сплачуються, тобто порушення відповідачем-1 грошових зобов'язань перед позивачем триває, що стало причиною звернення останнього до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобов'язальними відносинами, що виникли з кредитного договору (кредитні правовідносини) та договору поруки, тому підпадають під правове регулювання норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги до відповідачів про стягнення з них солідарно заборгованості за кредитним договором по нарахованих за період з 25.02.2010 по 28.06.2011, але не сплачених процентах в сумі 106 640,66 грн (з урахуванням збільшення розміру позовних вимог) та пені за прострочення сплати процентів за період з 12.01.2011 по 11.07.2011 в сумі 1 558,67 грн і пені за прострочення платежів по тілу кредиту за період з 12.01.2011 по 11.07.2011 в сумі 46 864,07 грн.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Як установлено судом, 03.04.2007 між сторонами (позивачем та відповідачем-1) був укладений договір № 014/04-02/083-07 /том 1, арк. с. 15-18/, який за своєю правовою природою та ознаками є кредитним договором. Саме цей договір є підставою виникнення у відповідача-1 зобов'язань щодо повернення отриманого кредиту та сплати процентів за користування ним.

Так, згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Аналогічну умову містить і пункт 1.1 Кредитного договору № 014/04-02/083-07 від 03.04.2007.

Як слідує з матеріалів справи, одночасно з укладенням додаткової угоди № 014/04-02/083-07/02 від 14.05.2009, позивачем та відповідачем-1 у справі був підписаний Графік погашення кредиту та сплати процентів за кредитним договором № 014/04-02/083-07 від 03.04.2007 /том 1, арк. с. 22-23/, який є його невід'ємною частиною.

Згідно з цим Графіком у період з травня 2009 року по квітень 2017 року відповідач-1 був зобов'язаний сплачувати по 3 000,00 грн щомісяця з травня по жовтень 2009 року і по 7 137,75 грн щомісяця з листопада 2009 року по квітень 2017 року та проценти за користування кредитом.

Судом установлено, що Позичальником порушувалися строки внесення зазначених платежів, зокрема, останній платіж по тілу кредиту в сумі 4 137,75 грн до подачі даного позову внесений 24.03.2010, що підтверджується випискою з позичкового рахунку № 2083810 /том 2, арк. с. 67/. Після звернення позивача до суду відповідач-1 сплатив ще 250,00 грн 17.08.2011 та 3,97 грн -16.11.2011; в подальшому платежі за тілом кредиту припинились. Таким чином, відповідач-1 свій обов'язок щодо погашення кредиту в повному обсязі не виконав, а відтак залишається зобов'язаною особою перед позивачем.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як зазначалося вище, сторони встановили термін кредитування до 03.04.2017 (пункт 2 частини першої Кредитного договору) за Графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до Кредитного договору).

Додатковою угодою № 014/04-02/083-07/2 від 14.05.2009 до Кредитного договору /том 1, арк. с. 22/ сторони виклали Графік повернення кредиту та сплати процентів у новій редакції /том 1, арк. с. 22 зворотний бік -23/, проте кінцевий термін повернення кредиту (03.04.2017) змінений не був.

Відповідно до частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (щодо позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 параграфа 1 „Позика" глави 71 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Наведені положення узгоджуються з частиною другою статті 1056 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як установлено судом, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 продовжує користуватися кредитними коштами, у зв'язку з чим, відповідно до умов Кредитного договору, зобов'язаний сплачувати позивачу проценти, визначені умовами Кредитного договору.

Підпунктом 1.5.1.1 пункту 1.5 Кредитного договору передбачено, що нараховані в порядку, передбаченому цим Договором, проценти сплачуються Позичальником одночасно з погашенням відповідної частини Кредиту в строк, передбачений Графіком погашення Кредиту та сплати процентів.

Отже, нараховані за період з 25.02.2010 по 30.03.2010 проценти в сумі 7 760,27 грн відповідач-1 був зобов'язаний сплатити до 30.03.2010; за період з 31.03.2010 по 28.04.2010 в сумі 7 015,83 грн -в строк до 30.04.2010 і так далі /том 1, арк. с. 22-23/.

За приписами статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь нараховані за період з 25.02.2010 по 28.06.2011 та не сплачені в строк до 30.06.2011 проценти за використання кредитних коштів у сумі 106 640,66 грн /том 2, арк. с. 119-120/.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем були надані виписки з історії руху по рахунках Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 /том 2, арк. с. 67-71/.

Перевіривши розрахунок процентів за користування кредитом /том 2, арк. с. 119-120/ суд визнає його вірним, а позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю у сумі 106 640,66 грн.

При цьому судом враховано, що попереднім рішенням господарського суду м. Севастополя від 06.05.2010 у справі № 5020-10/068, залишеним без змін у відповідній частині постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2011, та додатковим рішенням господарського суду м. Севастополя від 27.04.2011 /том 1, арк. с. 43-44/ з відповідачів на користь позивача стягнуті нараховані, але не сплачені проценти за користування кредитними коштами в сумі 36 434,66 грн за період, що передує даті звернення до суду із даним позовом, а саме: станом на 03.03.2010, що підтверджується копією позовної заяви з розрахунком розміру позовних вимог /том 2, арк. с. 56-59/.

Таким чином, доводи відповідача-2 щодо „подвійного" стягнення процентів в сумі 36 434,66 грн не знайшли свого підтвердження і спростовуються належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, в їх сукупності.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 46 864,07 грн та сплати процентів у сумі 1 558,67 грн -суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Наведеній нормі кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В свою чергу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Визначення штрафу й пені надається в Цивільному кодексі України.

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Таким чином, пеня є неустойкою та одним з видів штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань, передбачених законом (Господарським кодексом України).

За викладених обставин, суд визнає помилковим висновок позивача про те, що пеня за порушення строків погашення кредиту та сплати процентів за користування ним є заборгованістю.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 Кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань відносно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені договором строки, Позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочки.

Як установлено судом, Позичальник порушив визначені Графіком повернення кредиту та сплати процентів /том 1, арк. с. 22 зворотний бік -23/, строки сплати процентів за користування кредитом, а отже є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, та повинен сплатити неустойку.

Перевіривши розрахунок пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах /том 2, арк. с. 121/, суд визнає його вірним, а позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 12.01.2011 по 11.07.2011 за несвоєчасну сплату нарахованих процентів -обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі, -у сумі 1 558,67 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за період з 12.01.2011 по 11.07.2011 за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом (тіло кредиту) у сумі 46 864,07 грн суд дійшов висновку про їх необґрунтованість, зважаючи на наступне.

Умовами Кредитного договору сторони передбачили можливість дострокового виконання Боргових зобов'язань за ініціативою Банку (пункт 1.9 Кредитного договору).

Як зазначено вище, відповідно до підпункту 1.9.1 пункту 1.9 Кредитного договору, не зважаючи на інші положення цього договору, Банк має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині в разі невиконання Позичальником (Фізична особа-підприємець ОСОБА_2) та/або Поручителем (Приватне підприємство „Кооператив „Херсонес") своїх боргових чи інших зобов'язань за Кредитним договором та/або умов Договору іпотеки, та/або умов Договору поруки (далі -Вимога). При цьому, виконання Боргових зобов'язань повинно бути проведено Позичальником протягом 30 календарних днів з дати отримання Позичальником відповідної Вимоги.

Водночас, згідно з пунктами 2.1, 2.4-2.5 Договору поруки, у випадку невиконання Боржником узятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, Поручитель несе солідарну відповідальність перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу за Кредитним договором, нарахованих процентів за використання кредиту та неустойки. У випадку невиконання Боржником Боргових зобов'язань перед Банком за Кредитним договором Банк має право звернутися до Поручителя з вимогою про виконання Боргових зобов'язань в повному обсязі або в частині. Поручитель приймає на себе зобов'язання у випадку невиконання Боржником Боргових зобов'язань перед Банком за Кредитним договором здійснити виконання Боргових зобов'язань в обсязі, заявленому Банком, протягом 3 банківських днів з дати отримання відповідної вимоги Банку.

На виконання зазначених умов Кредитного договору та Договору поруки позивачем були надіслані відповідні Вимоги на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 /том 2, арк. с. 134, 139-141/ та Приватного підприємства „Кооператив „Херсонес" /том 2, арк. с. 133, 135-138/ про сплату боргу по тілу кредиту та процентах станом на 28.01.2010 у сумі 672 393,99 грн, в яких Банк попередив відповідачів про те, що у випадку несплати заборгованості протягом 15 календарних днів, він буде змушений вимагати дострокового погашення залишку заборгованості по кредиту та нарахованих процентах в судовому порядку та нараховуватиме пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за використання кредитних коштів.

Факти отримання відповідачами вказаних Вимог підтверджується відповідними відмітками на них, відповідно до яких Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 отримав Вимогу 03.02.2010 /том 2, арк. с. 134/, а Приватне підприємство „Кооператив „Херсонес" -02.02.2010 /том 2, арк. с. 133 -зворотний бік/.

Тому, з урахуванням умов пункту 1.9.1 Кредитного договору та пункту 2.5 Договору поруки відповідачі повинні були виконати зобов'язання по сплаті тілу кредиту принаймні в строк до 05.03.2010 та до 23.02.2010 (03.02.2010 -дата на поштовому штемпелі + 5 днів -час поштового обігу + 15 днів -строк виконання, зазначений у вимозі) відповідно.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Ураховуючи вищенаведені норми, нарахування пені за прострочення заборгованості за тілом кредиту має проводитися з 06.03.2010 по 05.09.2010 (для відповідача-1) та з 24.02.2010 по 23.08.2010 (для відповідача-2), в той час як позивач просить стягнути на свою користь пеню по тілу кредиту за період з 12.01.2011 по 11.07.2011, що не відповідає наведеним вимогам чинного законодавства.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення пені за період з 12.01.2011 по 11.07.2011 за прострочення заборгованості за тілом кредиту у сумі 46 864,07 грн задоволенню не підлягають, оскільки таке нарахування проведено за межами 6-місячного строку, встановленого частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Стосовно заяви відповідача-2 про застосування строків позовної давності /том 2, арк. с. 124/, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

08.05.2012 в судовому засіданні представником Приватного підприємства „Кооператив „Херсонес" було подано заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені /том 2, арк. с. 124/.

За приписами частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи убачається, що позивач звернувся до суду із даним позовом 12.07.2011, що підтверджується відповідною відміткою на першому аркуші позову /том 1, арк. с. 3/.

Як зазначалося вище, нарахування пені за прострочку погашення кредиту мало бути проведено по 05.09.2010 (для відповідача-1) та по 23.08.2010 (для відповідача-2), а тому перебіг строку позовної давності за цією вимогою почався з 06.09.2010 та тривав до 05.09.2011 (включно) -стосовно вимог до відповідача-1; почався з 24.08.2010 та тривав до 23.08.2011 (включно) -стосовно вимог до відповідача-2, тобто позов, що розглядається, поданий до суду до спливу строків позовної давності.

Так само, нараховані позивачем за період з 29.11.2010 по 29.12.2010 проценти в сумі 7 249,29 грн відповідач-1 був зобов'язаний сплатити в строк до 30.12.2010; проценти за період з 30.12.2010 по 27.01.2011 в сумі 6 781,97 грн -в строк до 30.01.2011; проценти за період з 28.01.2011 по 24.02.2011 в сумі 6 538,10 грн -в строк до 28.02.2011, і так далі. Проте, проценти за використання кредиту відповідачем-1 сплачені не були, у зв'язку з чим, починаючи з 01.01.2011 відповідач-1 є таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань по сплаті процентів за використання кредиту в сумі 7 249,29 грн; з 01.02.2011 -в сумі 6 781,97 грн, тощо.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення обох видів пені заявлені в межах річного строку позовної давності, а тому вимога відповідача-2 про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення двох видів пені задоволенню не підлягає.

Як вже зазначалось вище, виконання зобов'язань відповідача-1 за Кредитним договором забезпечено договором поруки № 1 від 03.04.2007, що укладений між Банком та відповідачем-2 /том 1, арк. с. 24/.

Відповідно до вимог статей 541, 543 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Пунктом 3.1 Договору поруки передбачено, що у разі невиконання зобов'язань за Кредитним договором Поручитель (відповідач-2) та Позичальник (відповідач-1) відповідають перед Банком як солідарні боржники. При цьому, Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Позичальник.

За таких обставин, заборгованість по нарахованих, але не сплачених процентах за користування кредитом у сумі 106 640,66 грн та пеня за несвоєчасну сплату нарахованих процентів у сумі 1 558,67 грн підлягають стягненню з відповідачів солідарно, а відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, в сумі 108 199,33 грн (106640,66+1558,67). В частині стягнення пені за прострочення платежів по тілу кредиту в сумі 46 864,07 грн -в позові слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" (який діяв на час звернення сторін до судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій), із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито справляється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та із заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито справляється у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у розмірі 85,00 грн.

У матеріалах справи містяться: платіжне доручення № 4145 від 07.07.2011 про сплату позивачем державного мита у сумі 934,89 грн та платіжне доручення № 4146 від 07.07.2011 про сплату позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн (за подачу позову до суду першої інстанції) /том 1, арк. с. 11-12/; квитанція № 253/274 від 16.09.2011 про сплату відповідачем-2 державного мита у сумі 467,45 грн (за подачу апеляційної скарги) /том 1, арк. с. 141/; квитанція № ПН4662 від 31.10.2011 про сплату відповідачем-2 державного мита у сумі 467,45 грн (за подачу касаційної скарги) /том 1, арк. с. 201/.

З 01.11.2011 набрав чинності Закон України „Про судовий збір", відповідно до якого, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання позовної заяви немайнового характеру -1 розмір мінімальної заробітної плати (ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір").

Під час нового розгляду справи у суді першої інстанції позивачем було збільшено розмір позовних вимог на 61 574,92 грн (з 93 488,48 грн до 155 063,40 грн) та сплачено до державного бюджету 2 166,37 грн судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 2291 від 10.05.2012 /том 2, арк. с. 132/. При цьому сплачена позивачем сума є більшою, ніж встановлено законом, на 934,87 грн (2%*61574,92=1231,50; 2166,37-1231,50=934,87).

Внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України „Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України „Про судовий збір", судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (ч. 2 ст. 7 Закону України „Про судовий збір").

Отже, 934,87 грн переплаченої суми судового збору підлягають поверненню позивачу з державного бюджету у встановленому порядку.

Щодо інших судових витрат позивача та відповідача-2 по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та судового збору, за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України вони покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із заявлених до стягнення 155 063,40 грн позовні вимоги задоволені судом в сумі 108 199,33 грн, що становить 69,78% від первісної суми. Таким чином, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню солідарно судові витрати в сумі 1 676,39 грн, а саме:

934,89 + 236,00 + 1 231,50 = 2 402,39 грн;

69,78 * 2 402,39 / 100 = 1 676,39 грн.

Водночас, з позивача на користь відповідача-2 підлягають стягненню сплачені останнім судові витрати в сумі 282,53 грн, а саме:

467,45 + 467,45 = 934,90 грн;

(100 -69,78)% * 934,90 / 100 = 30,22 * 934,90 / 100 = 282,53 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; 99040, АДРЕСА_1) солідарно з Приватним підприємством „Кооператив „Херсонес" (ідентифікаційний код 23434557; 99053, м. Севастополь, вул. Рєпіна, 24) на користь Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" (ідентифікаційний код 14305909; 99011, м. Севастополь, вул. Володарського, 10; п/р 35195114 в КРД ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", м. Сімферополь, МФО 324021) 108 199,33 грн (сто вісім тисяч сто дев'яносто дев'ять грн 33 коп.), з яких: 106 640,66 грн -проценти за використання кредиту, 1 553,67 грн -пеня за прострочення сплати нарахованих процентів; а також судові витрати у сумі 1 676,39 грн (одна тисяча шістсот сімдесят шість грн 39 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Приватного підприємства „Кооператив „Херсонес" (ідентифікаційний код 23434557; 99053, м. Севастополь, вул. Рєпіна, 24) солідарно з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; 99040, АДРЕСА_1) на користь Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" (ідентифікаційний код 14305909; 99011, м. Севастополь, вул. Володарського, 10; п/р п/р 35195114 в КРД ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", м. Сімферополь, МФО 324021) 108 199,33 грн (сто вісім тисяч сто дев'яносто дев'ять грн 33 коп.), з яких: 106 640,66 грн -проценти за використання кредиту, 1 553,67 грн -пеня за прострочення сплати нарахованих процентів; а також судові витрати у сумі 1 676,39 грн (одна тисяча шістсот сімдесят шість грн 39 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" (ідентифікаційний код 14305909; 99011, м. Севастополь, вул. Володарського, 10; п/р 35195114 в КРД ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", МФО 324021) на користь Приватного підприємства „Кооператив „Херсонес" (ідентифікаційний код 23434557; 99053, м. Севастополь, вул. Рєпіна, 24) судові витрати у сумі 282,53 грн (двісті вісімдесят дві грн 53 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Центральному Севастопольському відділенню Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" (ідентифікаційний код 14305909; 99011, м. Севастополь, вул. Володарського, 10; п/р 35195114 в КРД ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", МФО 324021) з державного бюджету 934,87 грн (дев'ятсот тридцять чотири грн 87 коп.) зайво сплаченого судового збору (платіжне доручення № 2291 від 10.05.2012 на суму 2 166,37 грн).

6. В частині стягнення пені за прострочення погашення кредиту у сумі 46 864,07 грн -в позові відмовити.

Повне рішення складено 15.05.2012.

Суддя підпис В.О. Головко