Постанова

від 10.07.2012 по справі 5020-1086/2011-147/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2012 року Справа № 5020-1086/2011-147/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Балюкової К.Г.,

Дмитрієва В.Є.,

за участю представників сторін:

позивача: Сіроштан Натал'я Михайлівна, довіреність №2584 від 21.09.12, публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції публічного акціонерного товариства "Райффазен Банк Аваль";

відповідача: ОСОБА_1, довіреність №603 від 13.10.11, фізична особа-підприємець ОСОБА_2;

відповідача: Заець Сергій Анатолійович, довіреність №б/н від 01.12.10, приватне підприємство "Кооператив "Херсонес";

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 10 травня 2012 року у справі № 5020-1086/2011-147/2012

за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (вул. Лєскова, 9, Київ 1, 01001)

в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (вул. Володарського, 10, Севастополь, 99011)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

приватного підприємства "Кооператив "Херсонес" (вул. Репіна, 24, Севастополь, 99053)

про стягнення 155063,40 грн.

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль", звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідачів, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та приватного підприємства „Кооператив „Херсонес" про стягнення 93 488,48 грн, з яких: 70 205,95 грн -нараховані та не сплачені проценти за користування кредитними коштами; 11 189,21 грн -сума пені за прострочення платежів по тілу кредиту; 12 093,32 грн -сума пені за прострочення платежів по процентах.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором №014/04-02/083-07 від 03 квітня 2007 року в частині своєчасного погашення кредиту та сплати процентів за користування ним.

В процесі розгляду справи позивачем уточнювалися позовні вимоги в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, він просив збільшив позовні вимоги, таким чином, предметом судового розгляду є позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" про стягнення солідарно з відповідачів 155 063,40 грн, з яких: 106 640,66 грн -нараховані за період з 25 лютого 2010 року по 28 червня 2011 року та не сплачені проценти за користування кредитом; 1 558,67 грн -сума пені за прострочення сплати процентів за період з 12 січня 2011 року по 11 липня 2011 року; 46 864,07 грн -сума пені за прострочення платежів по тілу кредиту за період з 12 січня 2011 року по 11 липня 2011 року. Також позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь понесені судові витрати.

Справа не одноразово розглядалась різними судовими інстанціями, остаточно рішенням господарського суду міста Севастополя від 10 травня 2012 року у справі №5020-1086/2012-147/2012 (суддя Головко В.О.) позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 108 199,33 грн., з яких: 106 640,66 грн. - проценти за використання кредиту, 1 553,67 грн. - пеня за прострочення сплати нарахованих процентів.

Стягнуто з приватного підприємства "Кооператив "Херсонес" на користь Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 108 199,33 грн., з яких: 106 640,66 грн. - проценти за використання кредиту, 1 553,67 грн. - пеня за прострочення сплати нарахованих процентів.

При прийнятті рішення суд першої інстанції визнав вимоги позивача обґрунтованими, у зв'язку з чим, керуючись положеннями статей 525, 526, 1054 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України, задовольнив позов частково.

Не погодившись з рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду змінити в частині якою передбачено подвійне стягнення.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

Розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду Борисової Ю.В. від 10 липня 2012 року у зв'язку з відпусткою Видашенко Т.С. у складі колегії її було замінено суддю Дмитрієва В.Є.

У судовому засіданні, призначеному на 10 липня 2012 року, представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, представник іншого відповідача також наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представник позивача з зазначеними вимогами не погодився та заперечував проти її задоволення.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

03 квітня 2007 року між відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є позивач -Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" (Банк), та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Позичальник) укладено кредитний договір №014/04-02/083-07 (далі -Кредитний договір) (т.1, а.с. 15-18).

Факт правонаступництва встановлений, зокрема, рішенням господарського суду міста Севастополя від 06 травня 2010 року у справі №5020-10/068 за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та приватного підприємства „Кооператив „Херсонес" про стягнення 653 335,53 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (т.1, а.с. 34-37) та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2011 року (т.1, а.с. 38-42).

Даний факт в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України є преюдиціальним, а тому не потребує повторного доведення, хоча також підтверджується пунктом 1.3 Статуту Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" (нова редакція) (т.1, а.с. 46 -зворотний бік).

На підставі Кредитного договору Позичальнику фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 надано кредит в розмірі 800 000,00 грн строком до 03 квітня 2017 року з виплатою 18% річних за користування кредитними коштами (пункти 1, 2 частини першої Кредитного договору).

27 вересня 2007 року між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору, відповідно до умов якої процентна ставка за користування кредитними коштами була зменшена до 14% річних (т.1, а.с. 21).

Порядок нарахування процентів визначений підпунктом 1.4.1 пункту 1.4 Кредитного договору. Зокрема, проценти за користування кредитом розраховуються на підставі фіксованої процентної ставки, із розрахунку річної бази нарахування процентів. Проценти нараховуються у день сплати процентів, але не пізніше дати, визначеної у Графіку погашення кредиту та сплати процентів (Додаток 1 до Договору), кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування цими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, і сплачуються Позичальником відповідно до умов пункту 1.5 цього Договору. Якщо дата сплати нарахованих процентів припадає на небанківський день -платежі здійснюються Позичальником у Банківський день, наступним за таким небанківським днем, але не пізніше передостаннього дня поточного місяця.

За умовами підпунктів 1.5.1 та 1.5.1.1 Кредитного договору, погашення відповідної частини кредиту здійснюється Позичальником щомісячно в розмірах та у строки, визначені в Графіку погашення Кредиту та сплати процентів (Додаток 1 до цього Договору), шляхом безготівкового перерахування на позичковий рахунок. Нараховані в порядку, передбаченому цим Договором, проценти сплачуються Позичальником одночасно із погашенням відповідної частини Кредиту в строк, визначений в Графіку погашення Кредиту та сплати процентів.

Згідно з підпунктом 1.9.1 пункту 1.9 Кредитного договору, незважаючи на інші умови цього Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому чи у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем, та/або Майновим поручителем власних боргових та інших зобов'язань за цим Договором та/або умов Договору іпотеки, та/або умов Договору поруки („Вимога"). При цьому, виконання боргових зобов'язань має бути здійснено Позичальником протягом 30 календарних днів з дати отримання Позичальником відповідної Вимоги.

Відповідальність Позичальника встановлена розділом 4 частини другої Кредитного договору. Так, за невиконання чи неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань за цим Договором Позичальник несе відповідальність у порядку та на умовах, визначених цим Договором, зокрема: за порушення взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим Договором строки, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочення. Нарахована пеня сплачується додатково до прострочених сум, які підлягають сплаті відповідно до умов цього Договору (підпункт 4.1.1, пункт 4.1 Кредитного договору).

Сторони домовились, що Кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами (дата Договору), включаючи всі доповнення до нього (Доповнення становлять невід'ємну частину цього Договору), і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за даним Договором в повному обсязі (пункт 7.3 Кредитного договору).

Даний Кредитний договір не розірвано, не визнано недійсним, зобов'язання за ним в повному обсязі Позичальником не виконані, а отже цей Кредитний договір є чинним на теперішній час.

14 травня 2009 року між сторонами укладено Додаткову угоду №014/04-02/083-07/2 (т.1, а.с. 22-23), якою тимчасово, на період з 30 травня 2009 року до 30 жовтня 2009 року (надалі -Кредитні канікули), зменшено розмір щомісячного платежу по сплаті суми (розміру) Кредиту та змінено строк його сплати (пункт 1 Додаткової угоди). Водночас, сплата процентів за користування Кредитом протягом Кредитних канікул здійснюється відповідно до умов Кредитного договору (пункт 1.4 Додаткової угоди).

Одночасно з укладенням даної Додаткової угоди сторони виклали Додаток 1 „Графік погашення Кредиту та сплати процентів" до Кредитного договору в новій редакції (т.1, а.с. 22-23), який є невід'ємною частиною Договору.

03 квітня 2007 року, з метою забезпечення виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 своїх зобов'язань за Кредитним договором, між позивачем (Банк) та Кооперативом „Херсонес", правонаступником якого є приватне підприємство „Кооператив „Херсонес" (Поручитель), що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.2, а.с. 21-26), укладено Договір поруки №1 (далі -Договір поруки) (т.1, а.с. 24).

За умовами Договору поруки (пункт 1.2 Договору) Поручитель на добровільних засадах приймає на себе зобов'язання перед Банком відповідати за зобов'язаннями Боржника, які виникають з умов Кредитного договору №014/04-02/083-07 від 03 квітня 2007 року, а саме: повернути кредит в розмірі 800 000,00 грн, проценти за його використання, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та на умовах, передбачених Кредитним договором, а також виконувати інші умови Кредитного договору в повному обсязі (в подальшому -„Боргове зобов'язання).

Згідно з пунктами 2.1, 2.4-2.5 Договору поруки, у випадку невиконання Боржником узятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, Поручитель несе солідарну відповідальність перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу за Кредитним договором, нарахованих процентів за користування кредитом та неустойки. У випадку невиконання Боржником Боргових зобов'язань перед Банком за Кредитним договором Банк має право звернутися до Поручителя з вимогою про виконання Боргових зобов'язань в повному обсязі або в частині. Поручитель приймає на себе зобов'язання у випадку невиконання Боржником Боргових зобов'язань перед Банком за Кредитним договором здійснити виконання Боргових зобов'язань в обсязі, заявленому Банком, протягом 3 банківських днів з дати отримання відповідної вимоги Банку. Погашення здійснюється Поручителем шляхом перерахування відповідної суми на рахунок Банку.

Пунктом 2.7 Договору поруки встановлено, що при порушенні строків виконання власних зобов'язань, визначених у пункті 2.5 цього Договору, Поручитель зобов'язаний виплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум за цим Договором із застосуванням для її розрахунку курсу НБУ на день сплати.

Сторони домовились, що у випадку невиконання чи неналежного виконання Боржником взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Банком на всю суму заборгованості, встановлену на момент пред'явлення позовної вимоги, відповідно до частин першої, другої статті 554 Цивільного кодексу України (пункт 3.1 Договору поруки).

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами (дата Договору) та діє до повного виконання Боргових зобов'язань за Кредитним договором. Відповідальність Поручителя припиняється лише після виконання Боргових зобов'язань в повному обсязі. Також порука припиняється, якщо Банк в межах трирічного строку із дня настання строку виконання Боргового зобов'язання не пред'явить вимогу до Поручителя (пункту 4 статті 559 Цивільного кодексу України) (пункт 4.1 Договору поруки).

Даний Договір поруки не розірваний, не визнаний недійсним, Боргові зобов'язання за Кредитним договором в повному обсязі ані Позичальником, ані Поручителем не виконані, а отже цей Договір поруки є чинним на теперішній час.

Як убачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, а саме: надав кредитні кошти одним траншем в сумі 800 000,00 грн, що встановлено рішенням господарського суду міста Севастополя від 06 травня 2010 року у справі №5020-10/068 (т.1, а.с. 35) та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2011 року у зазначеній справі (т.1, а.с. 40 -зворотний бік).

Натомість, Позичальник свої договірні зобов'язання перед позивачем належним чином не виконував, щомісячні платежі за тілом кредиту і проценти за користування кредитними коштами сплачував не регулярно і не в повному обсязі, внаслідок чого позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення 653 335,53 грн, з яких: 613 846,75 грн -заборгованість за кредитом станом на 03 березня 2010 року; 36 434,66 грн -нараховані, але не сплачені проценти станом на 03 березня 2010 року; 1 885,03 грн -пеня за період з 01 жовтня 2009 року по 02 березня 2010 року за порушення строків сплати процентів; 1 169,09 грн -пеня за період з 31 липня 2009 року по 02 березня 2009 року за порушення строків повернення кредиту, -шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (т.2, а.с. 56-59).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 06 травня 2010 року у справі №5020-10/068 вищезазначені позовні вимоги Банку були задоволені в повному обсязі; додатковим рішенням господарського суду міста Севастополя від 27 квітня 2011 року у справі №5020-10/068 з відповідачів на користь позивача стягнуто саме 653 335,53 грн (тобто рівно стільки, скільки було заявлено до стягнення) (т.1, а.с. 43-44).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2011 року рішення господарського суду міста Севастополя від 06 травня 2010 року змінено лише в частині визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки (т.1, а.с. 38-42). В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а отже набрало законної сили 28 лютого 2011 року. Додаткове рішення не оскаржувалось, а тому набрало законної сили 11 травня 2011 року.

Зазначеними рішенням та постановою встановлено, що пеня в сумі 1 169,09 грн за порушення строків повернення кредиту нарахована позивачем за період з 31 липня 2009 року по 02 березня 2010 року; пеня в сумі 1 885,03 грн за порушення строків сплати процентів за користування кредитом -за період з 01 жовтня 2009 року по 02 березня 2010 року, тобто за періоди, що передують позовному періоду даної справи (т.1, а.с. 35 -зворотний бік, а.с. 41).

Наведені факти в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України є преюдиціальними, а тому не підлягають повторному доведенню, оскільки склад учасників справ №5020-10/068 та №5020-1086/2012-174/2012 є тотожним.

Після прийняття вказаних судових рішень фізична особа-підприємець ОСОБА_2 свої зобов'язання за Кредитним договором продовжує не виконувати: кредит не повернуто, проценти за користування кредитом не сплачуються, тобто порушення боржником грошових зобов'язань перед позивачем триває, що стало причиною звернення останнього до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення та про необхідність змінити рішення господарського суду міста Севастополя, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобов'язальними відносинами, що виникли з кредитного договору (кредитні правовідносини) та договору поруки, тому підпадають під правове регулювання норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги до відповідачів про стягнення з них солідарно заборгованості за кредитним договором по нарахованих за період з 25 лютого 2010 року по 28 червня 2011 року, але не сплачених процентах в сумі 106 640,66 грн (з урахуванням збільшення розміру позовних вимог) та пені за прострочення сплати процентів за період з 12 січня 2011 року по 11 липня 2011 року в сумі 1 558,67 грн і пені за прострочення платежів по тілу кредиту за період з 12 січня 2011 року по 11 липня 2011 року в сумі 46 864,07 грн.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 статті 175 Господарського кодексу України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Як було установлено судом першої інстанції, 03 квітня 2007 року між сторонами (позивачем та боржником) був укладений договір №014/04-02/083-07 (т.1, а.с. 15-18), який за своєю правовою природою та ознаками є кредитним договором.

Саме цей договір є підставою виникнення у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 зобов'язань щодо повернення отриманого кредиту та сплати процентів за користування ним.

Так, згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Аналогічну умову містить і пункт 1.1 Кредитного договору №014/04-02/083-07 від 03 квітня 2007 року.

Як слідує з матеріалів справи, одночасно з укладенням додаткової угоди №014/04-02/083-07/02 від 14 травня 2009 року, позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був підписаний Графік погашення кредиту та сплати процентів за кредитним договором №014/04-02/083-07 від 03 квітня 2007 року (т.1, а.с. 22-23), який є його невід'ємною частиною.

Згідно з цим Графіком у період з травня 2009 року по квітень 2017 року боржник був зобов'язаний сплачувати по 3 000,00 грн щомісяця з травня по жовтень 2009 року і по 7 137,75 грн щомісяця з листопада 2009 року по квітень 2017 року та проценти за користування кредитом.

Судом першої інстанції установлено, що Позичальником порушувалися строки внесення зазначених платежів, зокрема, останній платіж по тілу кредиту в сумі 4 137,75 грн до подачі даного позову внесений 24 березня 2010 року, що підтверджується випискою з позичкового рахунку №2083810 (т.2, а.с. 67).

Після звернення позивача до суду боржник сплатив ще 250,00 грн 17 серпня 2011 року та 3,97 грн -16 листопада 2011 року; в подальшому платежі за тілом кредиту припинились.

Таким чином, боржник свій обов'язок щодо погашення кредиту в повному обсязі не виконав, а відтак залишається зобов'язаною особою перед позивачем.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Як зазначалося вище, сторони встановили термін кредитування до 03 квітня 2017 року (пункт 2 частини першої Кредитного договору) за Графіком погашення кредиту (Додаток №1 до Кредитного договору).

Додатковою угодою №014/04-02/083-07/2 від 14 травня 2009 року до Кредитного договору (т.1, а.с. 22) сторони виклали Графік повернення кредиту та сплати процентів у новій редакції (т.1, а.с. 22 зворотний бік -23), проте кінцевий термін повернення кредиту (03 квітня 2017 року) змінений не був.

Відповідно до частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (щодо позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 параграфа 1 „Позика" глави 71 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Наведені положення узгоджуються з частиною другою статті 1056 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як установлено судом першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 продовжує користуватися кредитними коштами, у зв'язку з чим, відповідно до умов Кредитного договору, зобов'язаний сплачувати позивачу проценти, визначені умовами Кредитного договору.

Підпунктом 1.5.1.1 пункту 1.5 Кредитного договору передбачено, що нараховані в порядку, передбаченому цим Договором, проценти сплачуються Позичальником одночасно з погашенням відповідної частини Кредиту в строк, передбачений Графіком погашення Кредиту та сплати процентів.

Отже, нараховані за період з 25 лютого 2010 року по 30 березня 2010 року проценти в сумі 7 760,27 грн боржник був зобов'язаний сплатити до 30 березня 2010 року; за період з 31 березня 2010 року по 28 квітня 2010 року в сумі 7 015,83 грн -в строк до 30 квітня 2010 року і так далі (т.1, а.с. 22-23).

За приписами статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач просив господарський суд стягнути з відповідачів на свою користь нараховані за період з 25 лютого 2010 року по 28 червня 2011 року та не сплачені в строк до 30 червня 2011 року проценти за використання кредитних коштів у сумі 106 640,66 грн (т.2, а.с. 119-120).

В обґрунтування заявлених вимог позивачем були надані виписки з історії руху по рахунках фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (т.2, а.с. 67-71).

Так, також перевіривши розрахунок процентів за користування кредитом (т.2, а.с. 119-120) колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та визнає його вірним, а позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю у сумі 106 640,66 грн.

При цьому судом першої інстанції цілком правомірно було враховано, що попереднім рішенням господарського суду міста Севастополя від 06 травня 2010 року у справі №5020-10/068, залишеним без змін у відповідній частині постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2011 року, та додатковим рішенням господарського суду міста Севастополя від 27 квітня 2011 року (т.1, а.с. 43-44) з відповідачів на користь позивача стягнуті нараховані, але не сплачені проценти за користування кредитними коштами в сумі 36 434,66 грн за період, що передує даті звернення до суду із даним позовом, а саме: станом на 03 березня 2010 року, що підтверджується копією позовної заяви з розрахунком розміру позовних вимог (т.2, а.с. 56-59).

Таким чином, доводи фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо „подвійного" стягнення процентів в сумі 36 434,66 грн не знайшли свого підтвердження і спростовуються належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, в їх сукупності.

Щодо вимог позивача про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 46 864,07 грн та сплати процентів у сумі 1 558,67 грн -суд першої інстанції зазначив наступне.

В силу частини 2 статті 20 Господарського кодексу України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Наведеній нормі кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В свою чергу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (статті 610 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Визначення штрафу й пені надається в Цивільному кодексі України.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, пеня є неустойкою та одним з видів штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань, передбачених законом (Господарським кодексом України).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано визначив помилковим висновок позивача про те, що пеня за порушення строків погашення кредиту та сплати процентів за користування ним є заборгованістю.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 Кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань відносно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені договором строки, Позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочки.

Як установлено господарськими судами, позичальник порушив визначені Графіком повернення кредиту та сплати процентів (т.1, а.с. 22 зворотний бік -23), строки сплати процентів за користування кредитом, а отже є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, та повинен сплатити неустойку.

Перевіривши розрахунок пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах (т.2, а.с. 121), колегія суддів також визнає його вірним, а позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 12 січня 2011 року по 11 липня 2011 року за несвоєчасну сплату нарахованих процентів -обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі, -у сумі 1 558,67 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за період з 12 січня 2011 року по 11 липня 2011 року за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом (тіло кредиту) у сумі 46 864,07 грн суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про їх необґрунтованість, зважаючи на наступне.

Умовами Кредитного договору сторони передбачили можливість дострокового виконання Боргових зобов'язань за ініціативою Банку (пункт 1.9 Кредитного договору).

Як зазначено вище, відповідно до підпункту 1.9.1 пункту 1.9 Кредитного договору, не зважаючи на інші положення цього договору, Банк має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині в разі невиконання Позичальником (фізична особа-підприємець ОСОБА_2) та/або Поручителем (приватне підприємство „Кооператив „Херсонес") своїх боргових чи інших зобов'язань за Кредитним договором та/або умов Договору іпотеки, та/або умов Договору поруки (далі -Вимога). При цьому, виконання Боргових зобов'язань повинно бути проведено Позичальником протягом 30 календарних днів з дати отримання Позичальником відповідної Вимоги.

Водночас, згідно з пунктами 2.1, 2.4-2.5 Договору поруки, у випадку невиконання Боржником узятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, Поручитель несе солідарну відповідальність перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу за Кредитним договором, нарахованих процентів за використання кредиту та неустойки. У випадку невиконання Боржником Боргових зобов'язань перед Банком за Кредитним договором Банк має право звернутися до Поручителя з вимогою про виконання Боргових зобов'язань в повному обсязі або в частині. Поручитель приймає на себе зобов'язання у випадку невиконання Боржником Боргових зобов'язань перед Банком за Кредитним договором здійснити виконання Боргових зобов'язань в обсязі, заявленому Банком, протягом 3 банківських днів з дати отримання відповідної вимоги Банку.

На виконання зазначених умов Кредитного договору та Договору поруки позивачем були надіслані відповідні Вимоги на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (т.2, а.с. 134, 139-141) та приватного підприємства „Кооператив „Херсонес" (т.2, а.с. 133, 135-138) про сплату боргу по тілу кредиту та процентах станом на 28 січня 2010 року у сумі 672 393,99 грн, в яких Банк попередив відповідачів про те, що у випадку несплати заборгованості протягом 15 календарних днів, він буде змушений вимагати дострокового погашення залишку заборгованості по кредиту та нарахованих процентах в судовому порядку та нараховуватиме пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за використання кредитних коштів.

Факти отримання відповідачами вказаних Вимог підтверджується відповідними відмітками на них, відповідно до яких фізична особа-підприємець ОСОБА_2 отримав Вимогу 03 лютого 2010 року (т.2, а.с. 134), а приватне підприємство „Кооператив „Херсонес" -02 лютого 2010 року (т.2, а.с. 133 -зворотний бік).

Тому, з урахуванням умов пункту 1.9.1 Кредитного договору та пункту 2.5 Договору поруки відповідачі повинні були виконати зобов'язання по сплаті тілу кредиту принаймні в строк до 05 березня 2010 року та до 23 лютого 2010 року (03 лютого 2010 року -дата на поштовому штемпелі + 5 днів -час поштового обігу + 15 днів -строк виконання, зазначений у вимозі) відповідно.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Ураховуючи вищенаведені норми, колегія суддів дійшла висновку, що нарахування пені за прострочення заборгованості за тілом кредиту має проводитися з 06 березня 2010 року по 05 вересня 2010 року (для фізичної особи-підприємця ОСОБА_2) та з 24 лютого 2010 року по 23 серпня 2010 року (для приватного підприємства „Кооператив „Херсонес"), в той час як позивач просив стягнути на свою користь пеню по тілу кредиту за період з 12 січня 2011 року по 11 липня 2011 року, що не відповідає наведеним вимогам чинного законодавства.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги щодо стягнення пені за період з 12 січня 2011 року по 11 липня 2011 року за прострочення заборгованості за тілом кредиту у сумі 46 864,07 грн задоволенню не підлягають, оскільки таке нарахування проведено за межами шести місячного строку, встановленого частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Як вже зазначалось вище, виконання зобов'язань фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за Кредитним договором забезпечено договором поруки №1 від 03 квітня 2007 року, що укладений між Банком та приватним підприємством „Кооператив „Херсонес" (т.1, а.с. 24).

Відповідно до вимог статей 541, 543 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Пунктом 3.1 Договору поруки передбачено, що у разі невиконання зобов'язань за Кредитним договором Поручитель та Позичальник відповідають перед Банком як солідарні боржники. При цьому, Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Позичальник.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що заборгованість по нарахованих, але не сплачених процентах за користування кредитом у сумі 106 640,66 грн та пеня за несвоєчасну сплату нарахованих процентів у сумі 1 558,67 грн підлягають стягненню з відповідачів солідарно, а відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, в сумі 108 199,33 грн (106640,66+1558,67). В частині стягнення пені за прострочення платежів по тілу кредиту в сумі 46 864,07 грн -в позові слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Але, колегія суддів також вважає за можливим зазначити, що як випливає з тексту рішення суду грошова сума повинна бути стягнута з відповідачів солідарно. Разом з тим, в резолютивній частині рішення зазначена вимога пред'явлена до кожного з відповідачів окремо. Крім того вказано, що щодо кожного з відповідачів судом має бути виданий наказ.

Однак, у даному випадку по кожному наказу буде відкрито окреме виконавче провадження. Разом з цим, внаслідок відкриття двох окремих виконавчих проваджень зазначена грошова сума може бути стягнута і з одного, і з іншого боржника.

Тобто, суд першої інстанції фактично допустив подвійне стягнення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимог апеляційної скарги щодо того, що судове рішення суду першої інстанції має бути змінено в частині якою передбачено подвійне стягнення.

Отже, на підставі викладеного колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції були порушенні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 10 травня 2012 року у справі №5020-1086/2012-147/2012 змінити, а саме: виключити 3 пункт резолютивної частини рішення, а пункти 4, 5, 6 резолютивної частини рішення вважати відповідно 3, 4, 5 пунктами.

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді К.Г. Балюкова

В.Є. Дмитрієв

Розсилка:

1. Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (вул. Лєскова, 9,Київ 1,01001)

2. в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (вул. Володарського, 10, Севастополь, 99011)

3. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

4. Приватне підприємство "Кооператив "Херсонес" (вул. Репіна, 24,Севастополь,99053)

5. Господарський суд міста Севастополя