Постанова

від 15.03.2012 по справі 06/03/5026/1018/2011

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2012 № 06/03/5026/1018/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання: Верещаку Д.П.,

розглядаючи апеляційну скаргу приватного підприємства «Торг-Продукт»

на рішення господарського суду Черкаської області

від 02.02.2012 року

у справі №06/03/5026/1018/2011 (суддя - Анісімова І.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВАМП», м.Київ

до приватного підприємства «Торг-Продукт», м.Черкаси

про повернення помилково перерахованих грошових коштів в сумі 2637000,00грн., -

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (дов. б/н від 22.12.2011р.);

відповідача: ОСОБА_3 - представник (дов. №225 від 01.06.2011р.)

ОСОБА_4 - представник (дов. б/н від 15.03.2011р.)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВАМП» (далі - ТОВ «Торговий дім «ВАМП») звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з приватного підприємства «Торг-Продукт» (далі - ПП «Торг-Продукт») помилково перерахованих грошових коштів в сумі 2637000,00грн. Позов мотивований тим, що відповідачем спірні кошти отримано без достатньої правової підстави, оскільки договір №1 від 14.10.2009р., зазначений в платіжних документах в якості призначення платежу, між позивачем і відповідачем не укладався.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 31.05.2011 року позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 2637000,00грн..

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2011 року рішення господарського суду Черкаської області від 31.05.2011 року скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2011р. скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2011 року та рішення господарського суду Черкаської області від 31.05.2011 року, справу передано на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 02.02.2012 року у справі №06/03/5026/1018/2011 позов задоволено повністю. Стягнуто з ПП «Торг-Продукт» на користь ТОВ «Торговий дім «ВАМП» 2637000,00 грн. помилково перерахованих коштів та судових витрат.

Рішення мотивовано доведеністю факту утримання відповідачем спірних коштів без достатньої правової підстави.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 02.02.2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2012 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження.

В судовому засіданні 15.03.2012 року представники скаржника підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити, а рішення суду скасувати та прийняте нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає, що підстави для його скасування відсутні, рішення суду находить законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.

15.03.2012 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Торговий дім «ВАМП» здійснило перерахування коштів в сумі 2637000,00грн. з призначенням платежу «зворотня фінансова допомога згідно договору про надання фінансової допомоги № 1 від 14.10.2009 року», що підтверджується платіжними дорученнями №1 від 16.10.2009р., №2 від 20.10.2009р., №3 від 22.10.2009р., №4 від 22.10.2009р. У платіжних документах одержувачем платежу зазначене - ПП «Люмо» (т.1 а.с.24-27). ПП «Торг-Продукт» є правонаступником ПП «Люмо», що підтведжується витягом з ЄДРПОУ (т.1 а.с.23).

Ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження відповідач не заперечував проти отримання зазначених коштів.

В контексті приписів Господарського кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» платіжне доручення є первинним документом фінансової звітності, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, договір зворотної фінансової допомоги № 1 від 14.10.2009р. між сторонами не укладався і не існував.

Глава 83 Цивільного кодексу України встановлює засади набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Статтею 1212 ЦК України передбачено що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно частини 2 названої статті положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до п.3 частини 3 даної статті положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Згідно п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004р. та зареєстрованих міністерством юстиції України від 29.03.2004 за №377/8976, помилкове списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача; неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до п. 2.35 зазначеної Інструкції кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав та обґрунтованості заявленої вимоги щодо повернення відповідачем коштів в сумі 2637000,00грн., оскільки підстави для утримання відповідачем даних коштів відсутні.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими посилання скаржника в якості заперечень позовних вимог на те, що спірні кошти в сумі 2637000,00грн. були перераховані на виконання договору № 2 від 01.10.2009р.

01.10.2009р. між ТОВ «Торговий дім «ВАМП» та ПП «Люмо» було укладено договір № 2 про надання поворотної фінансової допомоги, за умовами якого позивач зобов'язався перерахувати відповідачу фінансову допомогу на суму 6 000 000,00 грн. (т.1 а.с.100-101).

Як стверджує скаржник, між ТОВ «Торговий дім «ВАМП» та ТОВ «Вамп» існували господарські зобов'язання, а саме - укладені договори купівлі-продажу, згідно яких ТОВ «Вамп» поставило на адресу ТОВ «Торговий дім «ВАМП» товар на суму більш ніж 18 000 000,00 грн. За поставлений товар ТОВ «Торговий дім «ВАМП» розрахувалось частково в сумі 9 000 000,00 грн., у зв'язку з чим 02.03.2010р. ТОВ «Вамп» відступило ПП «Люмо» право вимоги до ТОВ «Торговий дім «ВАМП», яке виникло у зв'язку із поставкою товару, на суму 9 268 906,00 грн.

Як стверджує скаржник, зарахування зустрічних позовних вимог підтверджується повідомленням про відступлення права вимоги №126 від 18.03.3010р. та заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.03.2010р.(т.1 а.с.38-39).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зі змісту зазначених повідомлення та заяви не вбачається відступлення права вимоги та зарахування зустрічних однорідних вимог за договором № 1 від 14.10.2009р. або платіжними дорученнями №1 від 16.10.2009р., №2 від 20.10.2009р., №3 від 22.10.2009р., №4 від 22.10.2009р.

Стаття 601 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічні положення містить ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України.

Ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження відповідач не надав належних доказів зарахування в рахунок зустрічних однорідних вимог сторін, на існуванні яких наполягає скаржник, спірних коштів в сумі 2637000,00грн., які перераховані відповідачу на виконання договору № 1 від 14.10.2009 року» та на підставі платіжних доручень №1 від 16.10.2009р., №2 від 20.10.2009р., №3 від 22.10.2009р., №4 від 22.10.2009р.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 2637000,00грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 02.02.2012 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду Черкаської області від 02.02.2012 року у справі №06/03/5026/1018/2011 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства «Торг-Продукт» без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Торг-Продукт» на рішення господарського суду Черкаської області від 02.02.2012 року у справі №06/03/5026/1018/2011 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 02.02.2012 року у справі №06/03/5026/1018/2011 залишити без змін.

3. Матеріали справи №06/03/5026/1018/2011 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Гаврилюк О.М.

Майданевич А.Г.