Постанова

від 16.05.2012 по справі 2а/0270/1247/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

16 травня 2012 р. Справа № 2а/0270/1247/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Медяної Наталії Анатоліївни,

представника позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю;

відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "ЩМС"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "ЩМС" (далі - ПП "ЩМС") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - ДПІ у м. Вінниці) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що при вирішенні питання щодо застосування до позивача спрощеної системи оподаткування, відповідач, з невідомих причин, неправомірно розширив тлумачення абз. 4 п.п. 291.5.1 п.291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, внісши до нього також і поняття «виробництво і реалізацію ювелірних виробів», при тому, що вказана норма таких термінів не містить. Позивач звертає увагу суду на те, що поняття «видобуток, виробництво та реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння» і поняття «виробництво і реалізація ювелірних виробів» не є тотожними ні в лінгвістичному, ні в юридичному сенсі. При цьому, позивач зазначає, що обмеження на застосування спрощеної системи оподаткування обліку та звітності поширюється тільки на суб'єктів господарювання які здійснюють операції із сировиною, а не готовою продукцією, а саме видобуток, виробництво та торгівлю дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням у тому числі органогенного утворення. Окрім вказаного позивач посилається на позицію Комітету з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики Верховної Ради України, який наголошує, що юридичні та фізичні особи - підприємці при здійсненні ними виробництва годинникових корпусів з дорогоцінних металів, виробництва ювелірних виробів з дорогоцінних металів, а також оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами мають право обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та зареєструватися платником єдиного податку відповідно до норм Податкового кодексу України. У зв'язку з викладеним позивач просить визнати протиправними дії ДПІ у м. Вінниці щодо відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку, викладеної в листі від 02.02.2012р. та зобов'язати відповідача видати ПП "ЩМС" свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування на 2012 рік.

Розглядаючи вказану справу судом встановлено, що в якості відповідача у справі виступає Державна податкова інспекція у м. Вінниці.

Разом з тим, судом встановлено, що Кабінетом Міністрів України 21.09.2011 року прийнята постанова "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" № 981, зокрема проведено реорганізацію Державної податкової інспекції у м. Вінниці та утворено Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію Вінницької області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 098953 від 16.03.2012 року.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи вищезазначене, за відсутності заперечень з боку представника позивача, судом протокольно постановлено ухвалу про заміну відповідача Державну податкову інспекцію у м. Вінниці на його правонаступника - Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію Вінницької області Державної податкової служби.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви. Позовні вимоги просив задовольнити повністю. Окремо пояснив, що видами діяльності позивача згідно КВЕД є: 36.22.0 Виробництво ювелірної продукції; 52.73.2 Ремонт ювелірних виробів; 52.48.2 Спеціалізована роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами (а.с.17 на звороті).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився письмових заперечень на позовну заяву не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній доказів відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

ПП "ЩМС" (ідентифікаційний код- 32340872) зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Вінницької міської ради 18.02.2003, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 824174 (а.с. 16).

Судом встановлено, що позивачем 24.01.2012р. до ДПІ у м. Вінниці подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, в якій ПП "ЩМС" просить перевести його на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01 січня 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Вінниці своїм листом від 02.02.2012р. відмовила ПП "ЩМС" у застосуванні спрощеної системи оподаткування та звітності, посилаючись на п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, в якому зазначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, не можуть бути платниками єдиного податку. У зв'язку з чим заяву позивача від 24.01.2012р. залишено без розгляду, а ПП "ЩМС" з 01.01.2012р. переведено на загальну систему оподаткування.

Надаючи оцінку формі зовнішнього вираження зазначеної відмови відповідача, суд вважає її рішенням суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі, оскільки в силу п. 299. 8 ст. 299 ПК України, у разі відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку орган державної податкової служби зобов'язаний надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку. При цьому, п. 299.9 ст. 299 ПК України передбачає, що підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є виключно: 1) невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави; 2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; 3) подання протягом календарного року більше одного разу заяви про перехід на спрощену систему оподаткування.

Із системного аналізу норм п. 299.8 та п. 299.9 ст. 299 ПК України суд приходить до висновку, що письмова вмотивована відмова - це передбачена нормами Податкового кодексу України форма рішення про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо правової оцінки суті оскаржуваного рішення ДПІ у м. Вінниці, то суд зазначає наступне.

Приписами пункту 291.2. статті 291 Податкового кодексу України визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно п.291.3. ст.291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

У відповідності до п.п.298.1.1 п.298.1 ст. 291 Податкового кодексу України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.

Пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, зокрема, четверта група - юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб; обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що поняття «видобуток, виробництво та реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння» і поняття «виробництво і реалізація ювелірних виробів» не є тотожними.

Це підтверджується і статтею 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними», де визначено, що:

- дорогоцінні метали - золото, срібло, платина і метали платинової групи паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо) (пункт 1);

- дорогоцінне каміння - природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах) (пункт 2);

- дорогоцінне каміння органогенного утворення - перли і бурштин в сировині, необробленому та обробленому вигляді (пункт 3);

- видобуток дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) усіма можливими способами (пункт 5);

- видобуток дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння - вилучення дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння з гірських порід усіма можливими способами (пункт 6);

- виробництво дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів із комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів (пункт 7);

- афінаж дорогоцінних металів - металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок (пункт 19).

Слід зазначити, що відповідно до пункту 1 наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 р. № 457 "Про затвердження та скасування національних класифікаторів", із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 N 530 (далі - наказ № 457), з 01 січня 2012 року набирає чинності національний класифікатор України ДК 09:2010 "Класифікація видів економічної діяльності" (далі - КВЕД 2010).

Оскільки КВЕД використовується для представлення та аналізу статистичної, фінансової, податкової та іншої економічної інформації, перехід до КВЕД 2010 буде здійснюватись поступово. Для цього протягом 2012 року буде діяти національний класифікатор України ДК 09:2005 «Класифікація видів економічної діяльності» (далі - КВЕД 2005).

Згідно з пунктом 4 наказу "457 КВЕД 2005" буде скасовано в Україні з 31 грудня 2012 року.

Згідно із КВЕД ДК 009:2005 діяльність щодо видобутку дорогоцінних металів належить до підкласу 13.20.0 "Добування руд інших кольорових металів", а діяльність щодо видобутку дорогоцінного каміння - до підкласу 14.50.0 "Інші галузі добувної промисловості, не віднесені до інших групувань".

Діяльність щодо виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0, що включає виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття з срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття з золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали. При цьому, цей підклас не включає:

- виробництво годинникових корпусів з дорогоцінних металів (клас 33.50);

- виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (клас 36.22).

Як вбачається, жоден із зазначених видів діяльності не містить робіт, які б включали або були б пов'язані з виготовленням ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням. Зазначені види діяльності не передбачають наявність як результату їх провадження кінцевого продукту (товару) у вигляді ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, що можуть бути реалізовані.

Таким чином, суд вважає, що не можуть обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності юридичні особи і фізичні особи - підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, за сферою регулювання Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" та вищевказаними кодами КВЕД ДК 009:2005.

Що стосуються сфери торгівлі ювелірними виробами з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням у КВЕД ДК 009:2005 визначені:

- підклас 51.47.9 "Оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, н. в. і. г.". Цей підклас включає: оптову торгівлю неелектричними музичними інструментами та нотами, фотографічними та оптичними товарами, іграми та іграшками, годинниками, ювелірними виробами, спортивними товарами, велосипедами, їх частинами та належностями, виробами зі шкіри та дорожніми належностями, іншими непродовольчими товарами споживчого призначення;

- підклас 51.52.4 "Оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами";

- підклас 51.56.0 "Оптова торгівля іншими проміжними продуктами", що включає оптову торгівлю коштовним камінням;

- підклас 52.12.0 "Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту". Цей підклас включає: роздрібну торгівлю в універсальних магазинах широким асортиментом товарів без переваги продовольчих товарів: одягом, меблями, побутовими електротоварами, залізними виробами, косметичними товарами, ювелірними виробами, іграшками, спортивними товарами тощо;

- підклас 52.48.2 "Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами".

При цьому, суд вважає, що Податковим кодексом України не встановлено обмежень на застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність з виготовлення та реалізації ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням.

Таким чином, достатніми умовами для застосування спрощеної системи оподаткування відповідно до норм Податкового кодексу України є здійснення виробництва годинникових корпусів з дорогоцінних металів, виробництва ювелірних виробів з дорогоцінних металів, а також оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами.

Враховуючи норми пунктів 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України щодо презумпції правомірності рішень платника податків у разі неоднозначного (множинного) трактування його прав і обов'язків, а також пункту 56.21 статті 56 цього Кодексу, за яким у таких випадках рішення приймається на користь платника податків, суд приходить до висновку, що ПП "ЩМС" при здійсненні ним виробництва ювелірних виробів з дорогоцінних металів має право обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та зареєструватися платником єдиного податку відповідно до норм Податкового кодексу України.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій, що полягають у відмові у видачі свідоцтва платника єдиного податку, то суд зазначає про наступне.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до статті 105 КАС України зміст адміністративного позову - це адресоване адміністративному суду прохання позивача процесуально-правового характеру задовольнити його вимогу до відповідача. Частина четверта і п'ята даної статті визначають формулювання позовних вимог, що можуть становити зміст адміністративного позову. За суттю, це бажаний для позивача спосіб захисту адміністративним судом прав, свобод чи інтересів, які він вважає порушеними.

За приписами статті 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд зобов'язаний зробити висновок щодо позовних вимог та застосувати спосіб захисту порушених прав, свобод чи інтересів.

Із матеріалів справи встановлено, що ПП "ЩМС" висловлено прохання визнати протиправними дії державної податкової інспекції, які полягають у відмові у видачі свідоцтва платника єдиного податку. Одночасно позивач оскаржує саму відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, яка викладена у відповідному листі. Отже дані вимоги фактично за своїм змістом є тотожними.

За таких обставин, права позивача не потребують додаткового захисту, шляхом прийняття рішення про визнання ще й протиправними дій, що полягають у відмові у видачі свідоцтва платника єдиного податку. В зв'язку з чим, позовні вимоги в досліджуваній частині задоволенню не підлягають.

Попри це, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. На підставі вказаної норми Кодексу адміністративного судочинства України, суд вбачає підстави для виходу за межі позовних вимог та визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у м. Вінниці від 02.02.2012р., викладене у формі вмотивованої відмови у видачі ПП "ЩМС" свідоцтва платника єдиного податку.

Враховуючи наведене вище, з метою належного захисту прав та інтересів позивача, з урахуванням скасування судом відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку від 02.02.2012р., суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги і в частині зобов'язання Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби видати ПП "ЩМС" свідоцтво платника єдиного податку на 2012 рік .

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що в силу ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною 3 ст. 94 КАС України передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 02.02.2012р., викладене у формі вмотивованої відмови у видачі приватному підприємству "ЩМС" свідоцтва про право сплати єдиного податку у 2012 році.

Зобов'язати Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію Вінницької області Державної податкової служби видати приватному підприємству "ЩМС" свідоцтво платника єдиного податку на 2012 рік .

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "ЩМС" судові витрати пропорційно задоволених вимог у розмірі 16,10 грн. (шістнадцять грн. 10 коп.), шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Томчук Андрій Валерійович