Ухвала

від 29.01.2013 по справі 2а/0270/1247/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2013 року м. Київ К/9991/52138/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства «ЩМС»

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012 року

у справі № 2а/0270/1247/12

за позовом Приватного підприємства «ЩМС»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про визнання дій протиправними, зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «ЩМС»(далі по тексту -позивач, ПП «ЩМС») звернулося до суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі по тексту -відповідач, Вінницька ОДПІ) про визнання дій протиправними, зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року позовні вимоги задоволено частково.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012 року скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи 24.01.2012 року ПП «ЩМС» звернулося до податкового органу із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування, у якій позивач просив перевести його на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01 січня 2012 року та вказав на обраний ним вид діяльності згідно з КВЕД 009:2005.

За результатами розгляду даної заяви Вінницька ОДПІ листом від 02.02.2012 року відмовила ПП «ЩМС»в застосуванні спрощеної системи оподаткування та звітності, посилаючись на п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, в якому зазначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, не можуть бути платниками єдиного податку. У зв'язку з чим заяву позивача від 24.01.2012р. залишено без розгляду, а ПП «ЩМС»з 01.01.2012р. переведено на загальну систему оподаткування.

Суд апеляційної інстанцій погодився з такими висновками податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 299.8 ст. 299 Податкового кодексу України у разі відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку орган державної податкової служби зобов'язаний надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.

Відповідно до вимог Закону України від 04.11.2011 року № 4014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності" (далі - Закон № 4014), який набрав чинності з 1 січня 2012 року, не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Пунктом 2 статті 4 Закону України від 18.11.1997 року № 637/97-ВР "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" (далі - Закон № 637) визначено, що всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, що займаються операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами з них, проводять їх облік за встановленими формами і подають статистичну звітність. Оперативний облік видобутку, переробки, переміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ювелірних виробів з них ведеться суб'єктами підприємницької діяльності окремо за кожним видом операції з урахуванням технології, виду утворених відходів та виробничих втрат. Особливості обліку дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогеннного утворення та напівдорогоцінного каміння визначаються Міністерством фінансів України.

У Податковому кодексі України не визначено поняття "дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння" і поняття щодо діяльності з їх "видобутку, виробництва та реалізації". З огляду на вимоги статті 5 Податкового кодексу України, застосуванню підлягають норми інших нормативно-правових актів. Спеціальним законом, який здійснює державне регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними, є Закон "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними".

Згідно пунктів 1-2 статті 1 Закону № 637 ювелірні вироби підпадають під визначення "дорогоцінні метали" чи "дорогоцінне каміння". Статтею 14 Закону № 637, врегульовано такий вид діяльності як "торгівля дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них". Відповідно до частини 2 зазначеної статті, правила торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб'єктам підприємницької діяльності на праві власності, встановлюються Кабінетом міністрів.

Поняття "вироби із дорогоцінного металлу" визначено Інструкцією про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 244, зареєстрованої в Мін'юсті України за № 3698968 від 25.03.2004 року. Виріб із дорогоцінного металлу -це будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений зі сплавів дорогоцінних металів (золота, срібла, платини тощо), який використовується як прикраса або предмет побуту. Відповідно до абзацу 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи -підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Застосування спрощеної системи оподаткування фактично є одним із видів пільгового оподаткування господарської діяльності. Податковим кодексом України чітко встановлено коло осіб, на яких розповсюджується вказана норма. З огляду на приписи статті 6 та пункту 2 статті 150 Конституції України, суд вважає неприпустимим розширене тлумачення норми закону, яка визначає перелік осіб, на яких розповсюджується пільгова система оподаткування, оскільки таким рішенням фактично буде запроваджено нову правову норму, яка зачіпає права та інтереси платників податків, а дії суду у даному випадку будуть виходити за межі наданих йому повноважень.

Також, посилання позивача на положення Національного класифікатора України ДК 009:2005, (затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року № 375 (в Міністерстві юстиції України не зареєстрований) як на підставу для перебування на спрощеній системі оподаткування колегія суддів апеляційної інстанції, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, оцінила критично, оскільки згідно листа Державної служби статистики України від 30.12.2011 року № 14/3-12/636, класифікація видів економічної діяльності має статистичне призначення та методологічні основи застосування.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до довідки ЄДРПОУ, видом діяльності ПП «ЩМС»є виробництво і ремонт ювелірних виробів, спеціалізована роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами.

Таким чином, судом апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності", який набрав чинності з 1 січня 2012 року, не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «ЩМС»відхилити.

2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов