Постанова

від 18.05.2012 по справі 1170/2а-581/12

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2012 року Справа № 1170/2а-581/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого -судді Хилько Л.І.,

при секретарі судового засідання -Бабіч О.В.

за участю:

представника позивача -ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до військової частини А0680, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Київський військовий ліцей імені Івана Богуна Міністерства оборони України, про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 /по тексту -позивач/ звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини А0680 /по тексту -відповідач/, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Київський військовий ліцей імені Івана Богуна Міністерства оборони України /по тексту - третя особа/, в якому просив суд зобов'язати відповідача - військову частину А0680 зарахувати йому -ОСОБА_2 період навчання в Київському військовому ліцеї, а саме з 31 серпня 1995 року по 13 червня 1998 року, до загального стажу вислуги на військовій службі, що дає право на отримання надбавки до грошового забезпечення за вислугу років на військовій службі та для призначення пенсій за вислугою років, про що видати відповідний наказ та внести необхідні зміни до особової справи ОСОБА_2.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в 2006 році, та на підставі листа-роз'яснення заступника Міністра юстиції України №26-1454 від 14.04.2006 р. та відповідних керівних документів-роз'яснень керівництва Міністерства оборони України, командирами частин та інших військових установ мало бути здійснено перерахунок загального стажу військової служби та внесено відповідні записи до послужних списків певних категорій військовослужбовців з урахуванням їх строку навчання у різних військових ліцеях у період з березня 1992 по червень 1999 року. Знаючи, що існують такі розпорядження керівництва Міністерства оборони України щодо перерахунку вислуги років військовослужбовцям, які в свій час проходили навчання у військових ліцеях позивач також вважав, що командування в/частини А0680 самостійно зробить відповідний перерахунок вислуги років з внесенням змін до особової справи позивача з урахуванням його навчання у Київському військовому ліцеї.

Однак, 14 лютого 2012 р., позивач, під час ознайомлення зі своєю особовою справою дізнався, що ніякі зміни та доповнення у послужний список щодо проходження ним навчання у Київському військовому ліцеї, а саме в період з 31.08.1995 р. по 13.06.1998 р. та зарахування цього періоду до стажу вислуги на військовій службі та до вислуги років для призначення пенсії за вислугою років не внесені. Так, в послужному списку, що зберігається у особовій справі позивача мається лише запис про те, що він у 1998 році закінчив Київський військовий ліцей, однак в той же час вказано, що початок військової служби розпочинається з 16 липня 1999 року, тобто з моменту вступу до Одеського інституту сухопутних військ, а не з моменту зарахування до військового ліцею.

Позивач вважає, що його загальний стаж вислуги на військовій службі повинен обчислюватись з 31 серпня 1995 року по 13 червня 1998 року та з 16 липня 1999 року і по теперішній час.

Бажаючи усунути даний недолік та поновити свої права, позивач в цей же день, тобто 14 лютого 2012 р. звернувся до командира в/частини А0680 з відповідним рапортом про зарахування строку навчання у Київському військовому ліцеї до загального стажу вислуги на військовій службі, однак рапорт не прийняли, а у зарахуванні строку навчання у військовому ліцеї до загального стажу вислуги на військовій службі було усно відмовлено та повідомлено, що для вирішення даного питання необхідно звертатися до суду.

На думку позивача, командиром в/частини А0680 фактично відмовлено в зарахуванні йому до загального стажу військової служби періоду його навчання в Київському військовому ліцеї, а саме з 31 серпня 1995 року по 13 червня 1998 року. Такі дії органу військового управління, щодо відмови у зарахуванні позивачу до загального стажу вислуги на військовій службі періоду його навчання в Київському військовому ліцеї, суперечать Конституції України та не відповідають нормам чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні 18.05.2012 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 18.05.2012 р. не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі додатково зазначивши, що проти позовних вимог позивача щодо зарахування періоду його навчання у Київському військовому ліцеї до його загального строку військової служби не заперечує /а.с.51/.

Представник третьої особи в судове засідання 18.05.2012 р. не з'явився, повідомлений вчасно та належним чином /а.с.50/, про причину неявки суду не повідомив, заяв /клопотань/ до суду не надав.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.05.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 23.05.2012 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм юридичну оцінку, виходячи з фактичних обставин справи, які безспірно підтверджуються матеріалами справи, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до довідки Київського військового ліцею імені Івана Богуна Міністерства оборони України, позивач дійсно навчався у Київському військовому ліцеї в період з 1995 /наказ начальника ліцею про зарахування від 31.08ю1995 р. №84/ по 1998 роки /наказ начальника ліцею про випуск від 13.06.1998 р. №99/. Дані обставини підтверджуються також копією атестата КВ №10094500 та додатку до нього, де зазначено, що ОСОБА_2 закінчив у 1998 році Київський військовий ліцей /а.с.7-8, 54/.

Також, згідно послужного списку позивача, у 1998 році ним закінчено Київський військовий ліцей /а.с.9-зв./.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 р. №490 «Про реформу системи військової освіти в Україні»Київський військовий ліцей створено на базі Київського суворівського військового училища та навчання у ньому розпочалося з 01.09.1992 року.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.1998р. №764, Київському військовому ліцею присвоєно ім'я Івана Богуна.

Після закінчення навчання у Київському військовому ліцеї позивач з 16 липня 1999 року вступив до Одеського інституту сухопутних військ, що підтверджується особовою справою позивача. З цієї самої дати розпочато війську службу позивача /а.с.10-зв./.

14 лютого 2012 р. позивач у формі рапорту звернувся до командира військової частини А0680 полковника В.В. Пікуліна про зарахування до загальновійськового строку служби терміну навчання у Київському військовому ліцеї, але, як зазначив позивач, рапорт у нього не прийняли /а.с.28/.

З наданого до суду клопотання представник відповідача зазначив, що позивачу не було відмовлено у зарахуванні вислуги років, проте поданий ним до стройової частини А0680 рапорт не відповідав вимогам наказу Міністра оборони України №400 від 11.11.1998 р., про що позивач був повідомлений, та на самому рапорті були зроблені помітки які треба було усунути /а.с.21, 38-43/.

Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України «Про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільного процесуального кодексу України»№1-зп від 13.05.1997 р. було встановлено, що стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свої дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Відповідно до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу»встановлені види військової служби, серед яких і військова служба за контрактом курсантів /слухачів/ військово-навчальних закладів і студентів кафедр військової підготовки /факультетів військової підготовки, відділень військової підготовки/ вищих цивільних навчальних закладів.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», в редакції Закону від 22.12.1994 р., початком перебування на військовій службі вважався день прибуття на навчання до військово-навчального закладу /військового ліцею/, вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом.

Як вбачається із вищезазначеної норми, початком перебування на військовій службі, зокрема, вважається день зарахування до військового навчального закладу.

Зазначена норма закону діяла до 31.07.1999р., коли набула чинності нова редакція Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», в якій ч. 1 ст. 24 не передбачає, що навчання у військових ліцеях є початком військової служби.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 06.03.2008 р. № 2. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наявними в справі доказами підтверджується правомірність звернення позивача про зобов'язання відповідача /суб'єкта владних повноважень/ зарахувати період навчання в військовому ліцеї до стажу безперервної військової служби та до вислуги років для призначення пенсії за вислугою років. Натомість відповідачем не надано доказів, які б переконливо свідчили про наявність підстав для не зарахування навчання ОСОБА_2 у Київському військовому ліцеї, який створено на базі Київського суворівського військового училища, у період з 1995 по 1998 рр..

Посилання представника відповідача на те, що поданий позивачем рапорт не відповідає вимогам наказу міністра оборони України від 11.11.98 №400 не є достатньою підставою для того, щоб не зарахувати йому періоду навчання в Київському військовому ліцеї до його загального стажу вислуги на військовій службі, оскільки даний обов'язок щодо внесення даних відомостей /змін/ до особових справ певним категоріям військовослужбовців було покладено на командирів військових частин, начальників установ, військово-навчальних закладів, обласних військових комісарів ще у 2006 році, на підставі листа Міністерства юстиції України від 14.04.2006 р. №26-1454, листа Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 02.08.2006 р. №226/1/3055 та від 27.11.2006 р. №226/1/4727, де чітко було вказано, що командирам військових частин, начальникам установ, військово-навчальних закладів, обласним військовим комісарам в графі 12 особових справ військовослужбовців, які проходили навчання у військових ліцеях в період з березня 1992 року по червень 1999 року зробити відповідний запис /внести необхідні зміни/ про початок перебування на військовій службі, момент якого вважати день прибуття на навчання до військового ліцею.

З огляду на сказане суд приходить до висновку, що оскаржувана бездіяльність відповідача щодо не зарахування позивачу періоду його навчання в Київському військовому ліцеї до загального стажу вислуги на військовій службі, для отримання надбавки до грошового забезпечення за вислугу років на військовій службі та для призначення пенсій за вислугою років, є такою, що здійснена не на підставах та не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Забезпечуючи захист порушених прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до загального стажу вислуги на військовій службі час навчання у Київському військовому ліцеї з 31 серпня 1995 по 13 червня 1998 року.

Керуючись ст.58 Конституції України, Законом України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 6, 9, 10, 70, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2.Зобов'язати військову частину А0680 зарахувати ОСОБА_2 період його навчання в Київському військовому ліцеї, а саме з 31 серпня 1995 року по 13 червня 1998 року, до його стажу вислуги на військовій службі, для отримання надбавки до грошового забезпечення за вислугу років на військовій службі та для призначення пенсії за вислугою років, про що видати відповідний наказ та внести зміни до особової справи ОСОБА_2.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 травня 2012 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько