Постанова

від 18.05.2012 по справі 1570/1862/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/1862/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерСервіс»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.03.2012 року № 0000072201,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІнтерСервіс»(надалі по тексту -Позивач або ТОВ «ІнтерСервіс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі по тексту Відповідач або ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.03.2012 року № 0000072201. Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38 062 грн., у тому числі: за основним платежем - 38 059 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 грн., яке прийняте на підставі акту перевірки від 16.02.2012 року № 635/23-1 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтерсервіс»по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником приватним підприємством «Укрторгтранс»за період з 01.02.2011 року по 30.04.2011 року»підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаного повідомлення-рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у встановленому законодавством порядку.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що у період з 03.02.2012 року по 09.02.2012 року посадовою особою ДПІ у Суворовському районі м. Одеси згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-У на виконання наказу ДПА України від 08.08.2011р. №475-ДСК «Про впровадження комплексної системи запобігання та протидії процесам тенізації економіки»(на виконання наказу ДПА в Одеській області від 11.08.2011р. № 1948/ДСК) та на підставі акту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 11.11.2011р. № 300/23-214/36043405 «Про неможливість проведення документальної перевірки з питань дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ПП «Укрторгтранс», за січень-квітень 2011 року», надісланого до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси листом від 14.11.2011 року № 43861/23-208 та на підставі наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси «Про проведення позапланової невиїзної перевірки»від 01.02.2012р., проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ІнтерСервіс»по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ПП «Укрторгтранс»за період з 01.02.2011р. по 30.04.2011р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 16.02.2012 року № 635/23-1 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтерсервіс»по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником приватним підприємством «Укрторгтранс»за період з 01.02.2011 року по 30.04.2011 року»(а.с. 18-30 том І), відповідно до висновку якого відповідачем, з врахуванням акту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 11.11.2011р. № 300/23-214/36043405, встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІУ, а саме ТОВ «ІнтерСервіс»занижено податок на додану вартість за рахунок завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ПП «Укрторгтранс»за період з 01.02.2011р. по 30.04.2011р. на загальну суму 35 059 грн., у тому числі: за лютий 2011 року на суму 20 339 грн., за березень 2011 року на суму 5 382 грн., за квітень 2011 року на суму 9 338 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.03.2012 року № 0000072201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38 062 грн., у тому числі: за основним платежем - 38 059 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 грн. (а.с. 32 том І).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту у лютому - квітні 2011 року податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ПП «Укрторгтранс»у загальній сумі 35 059 грн., оскільки правочини вчинені ТОВ «ІнтерСервіс»з ПП «Укрторгтранс»не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними при придбанні та продажу товарів (послуг), та є нікчемними.

Зокрема як вбачається з акту, для проведення перевірки відображення в обліку звітності позивача операцій по взаємовідносинам з ПП «Укрторгтранс»використані матеріали акту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 11.11.2011р. № 300/23-214/36043405 «Про неможливість проведення документальної перевірки з питань дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ПП «Укрторгтранс», за січень-квітень 2011 року», надісланого до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси листом від 14.11.2011 року № 43861/23-208.

Як зазначено в акті, згідно акту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 11.11.2011р. № 300/23-214/36043405 встановлено:

- неможливість фактичного здійснення ПП «Укрторгтранс»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу;

- відсутність необхідних умов досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів;

- порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Укрторгтранс»з постачальниками та покупцями;

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Таким чином, на підставі результатів перевірки ПП «Укрторгтранс»відповідачем в акті перевірки від 16.02.2012 року № 635/23-1 зроблений висновок про те, що усі операції купівлі-продажу з ПП «Укрторгтранс»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Однак при цьому, жодних доказів про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання договорів ТОВ «ІнтреСервіс»з ПП «Укрторгтранс», предмету даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, дійсних намірів сторін правочинів, наявності відсутності розумних економічних чинників на укладення правочину акт перевірки не містить.

На підставі вищевикладеного, відповідачем в акті перевірки зроблений висновок про те, що позивачем в порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено суму податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ПП «Укрторгтранс»за період з 01.02.2011р. по 30.04.2011р. на загальну суму 35 059 грн., у тому числі: за лютий 2011 року на суму 20 339 грн., за березень 2011 року на суму 5 382 грн., за квітень 2011 року на суму 9 338 грн.

Суд з даними висновками не погоджується виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді здійснював господарські операції з ПП «Укрторгтранс».

Зокрема судом встановлено, що 01.02.2011р. між ТОВ «ІнтерСервіс»(покупець) та ПП «Укрторгтранс»(постачальник) укладений договір купівлі-продажу № 201102 (а.с. 2-13 том І), згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця запасні частини та аксесуари до автомобілів, а покупець - приймати та своєчасно оплачувати товар по узгодженій сторонами вартості.

Відповідно до п. 1.2 договору характеристика товару в кожній партії (кількість, номенклатура, вартість тощо) зазначаються у видаткових накладних, що оформлюються постачальником та є невід'ємною частиною договору. Загальна сума договору не обмежена та визначається як сума вартості всіх товарів, що постачаються покупцю за даним договором на протязі всього строку його дії (п.2.1 договору).

Оплата отриманого покупцем товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 10 календарних днів з дати підписання сторонами даного договору, видаткової накладної на товар, або з дати оформлення інших товаротранспортних документів, що підтверджують факт завантаження товару... (п.2.2 договору).

Факт відвантаження товару підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною та/або товаротранспортною накладною, оформленою при передачі товару перевізнику (в разі домовленості сторін про доставку товару покупцю) (п.3.3 договору). На кожну партію товару постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи: оригінал видаткової накладної на товар; податкову накладну (п. 3.5 договору). Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 01.03.2012 р.

Відповідно до ст. 265 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Момент виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст. 664 Цивільного кодексу України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Таким чином, факт отримання товару документально підтверджується наявними первинними бухгалтерськими документами (накладні) та первинними бухгалтерськими документами подальшої реалізації отриманого товару.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору на адресу ТОВ «ІнтреСервіс»ПП «Укрторгтранс»поставило товар, а позивач прийняв та оплатив, отриманий товар.

Про підтвердження поставки товару та надання послуг свідчать первинні бухгалтерські документи, а саме видаткові накладні, податкові накладні, рахунки (а.с. 33-96 том І, 48-52 том ІІІ), а здійснення повної оплати за товар підтверджується випискою акціонерного банка «Південний»по рахунку ПП «Укрторгтарнс»№ 26005310772101 за період з 01.01.2011р. по 01.07.2011р., згідно якої ТОВ «ІнтерСервіс»перераховано на користь контрагента за договором від 01.02.2011р. № 201102 загальну суму у розмірі 212554,62 грн. (а.с. 97-100 том І). Суми сплаченого ПДВ, згідно податкових накладних, отриманих від ПП «Укрторгтранс»у загальному розмірі 35 059,00 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту за лютий - квітень 2011 року.

Таким чином судом встановлено, що позивачем було виконано всі зобов'язання, які покладено Цивільним кодексом України за договорами купівлі-продажу, а саме: прийнято товар та сплачено продавцю грошові кошти, про що свідчать вищезазначені первинні документи.

Відповідно до вимог ст. 526 та ст. 545 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що вказана угода підписана директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження на укладення угод їх підписи завірені відповідними печатками підприємств, крім того укладена угода була виконана, що підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, зокрема видатковими, податковими накладними та платіжними дорученнями, рахунками-фактурами, які мають всі необхідні реквізити, що передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996 - XIV, п.1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та що не заперечувалось у судовому засіданні представником відповідача.

Таким чином, надані первинні документи мають такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Окрім того, суд вважає необхідним зазначити, що виконання зобов'язань за вищевказаним договором купівлі-продажу укладеним позивачем з ПП «Укрторгтранс»та фактичне (реальне) здійснення господарських операцій за цією угодою, а також використання отриманого товару у власній господарській діяльності підтверджується також наданими позивачем первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, щодо формування та декларування валових доходів, які були сформовані на підставі актів виконаних робіт по ремонту автотранспортних засобів з використанням автозапчастин та аксесуарів, отриманих у тому числі від ПП «Укрторгтранс»за лютий, березень, квітень та травень 2011 року, а саме: копіями актів виконаних робіт, копіями довіреностей на отримання матеріальних цінностей, копіями реєстрів виконаних заказів - нарядів за лютий, березень, квітень, травень 2011 року (а.с. 142-241 том І, 1-258 том ІІ).

Таким чином, суд вважає, що все вищевикладене підтверджує реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентом «Укрторгтранс».

Судом встановлено, що зазначеним контрагентом позивачу була надані відповідні податкові накладні на загальну суму ПДВ в розмірі 35 059,00 грн. (а.с. 34-96 том І), які мають всі необхідні реквізити та відповідають чинному законодавству. Тобто, згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна суму податку у цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Судом встановлено, що сума податку на додану вартість у загальному розмірі 35 059,00 грн. за вищезазначеними податковими накладними була включена позивачем до складу податкового кредиту, відповідних звітних періодів, а саме: в лютому 2011 року у розмірі 20 339 грн., в березні 2011 року у розмірі 5 382 грн., у квітні 2011 року у розмірі 9 338 грн.

Як вбачається з акту, в ході проведення перевірки та на підставі результатів перевірки контрагента позивача, а саме акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ПП «Укрторгтранс»№ 300/23-513/36043405 від 11.11.2011р., відповідач дійшов висновку про те, що усі операції купівлі-продажу, укладені позивачем з вищевказаними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», а отже у позивача відсутнє право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, включених у загальній вартості придбання товару по операціям з ПП «Укрторгтранс».

Суд критично відноситься до зазначеного висновку та вважає його не обґрунтованим та таким, що суперечить дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п.п. 2.3.4 наказу ДПА України Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 10.08.2005р. №327 зареєстрованого в Міністерстві юстиції 25 серпня 2005 р. за №925/11205, зокрема його п.п. 2.3.4, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Частина перша ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Правовими наслідками укладення правочину, зокрема договору про надання робіт (послуг), є виникнення у сторін такого договору взаємних прав та обов'язків з їх подальшою реалізацією. Оскільки вищезазначений договір було укладено сторонами, скріплено печатками та підписами, сторонами виконанні обов'язки за цим договорами (сплачені кошти, надані послуги), то відповідно такий договір не може бути визнаний фіктивним. Отже, відповідачем зроблено необґрунтований висновок про нікчемність договору укладеного між позивачем та ПП «Укрторгтранс», що не відповідає чинному законодавству, а саме статті 234, ч. 1 ст. 216 та ст. 203 Цивільного кодексу України.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Судом встановлено, що укладена між позивачем та ПП «Укрторгтранс»угода не віднесена законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання її недійсною.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що згідно із п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Також суд вважає необхідним зазначити, що ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС, приймаючи оскаржуване рішення, не могла керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених угод, висновок відповідача про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства під час розгляду справи не підтверджені належними доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що на момент розгляду справи Одеським окружним адміністративним судом винесено постанову від 31.01.2012 року по справі № 2а/1570/10344/2011 за позовом ПП «Укрторгтранс»до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, якою, зокрема, визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо проведення невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податку на додану вартість по декларації за січень-квітень 2011 року, за наслідками якої був складений акт № 300/23-214/36043405 від 11.11.2011р., а також визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо включення до зазначеного акту перевірки висновків щодо нікчемності правочинів (ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 216 Цивільного кодексу України), укладених ПП «Укрторгтранс»при придбанні та продажу товарів (послуг), за якими були сформовані податковий кредит та податкове зобов'язання ПП «Укрторгтранс»з податку на додану вартість за січень-квітень 2011 року та відсутності факту передачі товарів за такими правочинами.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 року по справі № 2а/1570/10344/2011, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 року у вищезазначеній частині залишено без змін.

Більш того - згідно з приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Позивач та його контрагент ПП «Укрторгтранс», належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності, стосовно чого не заперечував представник відповідача.

Твердження відповідача про те, що позивачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків не відповідає дійсності, ні чим не підтверджується та є перекрученням реально існуючих, встановлених в судовому засіданні фактів.

Таким чином, на даний час зазначений договір є дійсними та виконаним, рішення суду про визнання угоди не дійсною на даний момент не існує.

Важливим є і той факт, що як на момент укладення договору, так і на час розгляду справи ПП «Укрторгтранс»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Таким чином, позивач не може нести відповідальність за несплату податків його контрагентом та за можливу недостовірність даних внесених до вказаного реєстру.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача в акті перевірки та запереченнях на позов на те, що ПП «Укрторгтранс»не мало найманих працівників, технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, а тому не могло виконати зобов'язання, визначене договором про надання послуг, оскільки вказані обставини є виключно припущеннями відповідача, які на вимогу суду не підтверджені належними доказами та не доводить факту ненадання зазначених послуг та поставки товару.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач діючи з належною обачністю, перевіривши наявність відомостей про його контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців уклав з ПП «Укрторгтранс»відповідний договір купівлі-продажу товару, прийняв товар (послуги) та оплатив його вартість у відповідності до договору. Вказані операції були належним чином відображені позивачем в своєму бухгалтерському та податковому обліку на підставі належним чином оформлених документів у відповідності до вимог чинного законодавства.

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі по тексту - ПК України).

Так п. 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

На підставі вищезазначеного, право на податковий кредит по податку на додану вартість у позивача виникає з дати видачі йому податкових накладних контрагентами.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних послуг у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

При цьому у системному зв'язку вищезазначених приписів Податкового кодексу України визначено момент виникнення права платника податків на податковий кредит та момент, в який суми податку на додану вартість можуть бути віднесені платником податку до складу податкового кредиту, тобто той момент, в який платник податків має не тільки право на податковий кредит, але й достатні, визначені Законом правові та фактичні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Тобто, аналіз вищевказаних положень Податкового кодексу України надає достатні підстави для висновку, що платник податків має правову можливість скористатися правом на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту саме по даті фактичного отримання таким платником податків оригіналу податкової накладної.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Тобто, згідно з вказаною нормою, податковий орган нараховує податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовує фінансові санкції до підприємства тільки у разі відсутності податкових накладних під час перевірки.

Судом встановлено, що ТОВ «ІнтерСервіс»цілком обґрунтовано відповідно до п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України віднесло до податкового кредиту суму ПДВ у загальному розмірі 35 059,00 грн., підтверджену відповідними документами, у тому числі податковими накладними. Зазначені операції відображені в податкових деклараціях за відповідні періоди.

Таким чином, на момент перевірки ТОВ «ІнтерСервіс»органом державної податкової служби - ДПІ у Суворовському районі м. Одеси сума податку на додану вартість була підтверджена податковими накладними, які і є документами зазначеними п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України, що спростовує твердження податкового органу про порушення підприємством вимог зазначеного Закону.

За таких обставин, судом встановлено, що позивач, суворо дотримуючись приписів п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 п.п. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України включив до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом ПП «Укрторгтранс»у загальному розмірі 35 059,00 грн., підтверджену податковими накладними.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «ІнтерСервіс»була включена до складу податкового кредиту сума податку на додану вартість у розмірі 35 059,00 грн., відповідно до отриманих від контрагента податкових накладних, з урахуванням 1095 денного терміну, встановленого Податковим кодексом України. Саме даний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено Податковим кодексом України. На підставі викладеного, суд приходить до висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС не надано доказів правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення -рішення, не доведено суду фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентом, наявність порушень порядку формування податкового кредиту, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «ІнтерСервіс»про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.03.2012 року № 0000072201.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення - рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку всім наданим сторонами на час розгляду справи доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закон України «Про судовий збір»розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України суд присуджує всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, в порядку ст. 94 КАС України на користь позивача з Державного бюджету України підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 380,63 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерСервіс»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.03.2012 року № 0000072201, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 05.03.2012 року № 0000072201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерСервіс»(код ЄДРПОУ - 32404946) сплачений судовий збір у розмірі 380 грн. 63 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 18 травня 2012 року.

Суддя С.О. Cтефанов