Постанова

від 18.05.2012 по справі 1570/1722/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

1

Справа № 1570/1722/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 року 11 год. 39 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря Таратунської О.В.,

представника позивача Ступака Б.С.,

представника відповідача Попова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Манжос»до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002122301 від 10.02.2012 року,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Манжос»до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002122301 від 10.02.2012 року.

У судовому засіданні 05.04.2012 року замінено відповідача - державну податкову інспекцію у Комінтернівському районі Одеської області на належного - державну податкову інспекцію у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем була проведена перевірка з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом позивача -ПП «Відродження РІС», за результатами якої було складено Акт перевірки, яким встановлено заниження в періоді, що перевірявся, податку на додану вартість. На підставі акту перевірки винесене податкове повідомлення-рішення про збільшення податку на додану вартість на суму 175611 грн. та нараховане фінансове зобов'язання за штрафними санкціями у розмірі 43903 грн.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки Акту перевірки, позивач вважає, що такі висновки не відповідають існуючим фактам, суперечать діючому податковому та цивільному законодавству, та не можуть бути підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та визначення податкових зобов'язань.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, письмових заперечень надано не було.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки вважає вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства необґрунтованими з наступних підстав.

Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне.

На підставі наказу ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 17.01.2012 року №21 (а.с. 26) та вимог ч.79.1 ст. 79 та п.78.1.1 ч.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області, інспектором податкової служби першого рангу Плєховою Наталією Володимирівною проведена документальна позапланова невиїзна перевірка приватного підприємства «Манжос»(код ЄДРПОУ 36970426) з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з приватним підприємством «Відродження РІС»(код ЄДРПОУ 33010314) за період червень, серпень, вересень 2010 року.

Приватне підприємство «Манжос»зареєстроване 14.05.2010 року Комінтернівською державною адміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію від 14.05.2010 року серія А00 №758278 (а.с. 75).

Приватне підприємство «Манжос», відповідно до свідоцтва № 100285069 виданого ДПІ у Комінтернівському районі є платником податку на додану вартість з 25.05.2010 року (а.с. 76).

Згідно з поданою ПП «Манжос»до ДПІ у Комінтернівському районі податковою декларацією з ПДВ за червень 2010 року, додатку 5 до декларації значення рядку 17 декларації (усього податкового кредиту) становить 105004 грн. (а.с. 87-92), податковою декларацією з ПДВ за серпень 2010 року - 85031 грн. (а.с. 93-97), податковою декларацією з ПДВ за вересень 2010 року - 221057 грн. (а.с. 79-84). Згідно матеріалів справи одним з контрагентів - постачальників позивача за перевіряємий період було приватне підприємство «Відродження РІС»на суму ПДВ у червні 2010 року 40001 грн., у серпні 2010 року - 85030,89 грн., у вересні 2010 року - 50579, 37 грн. на загальну суму ПДВ - 175611, 26 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений Акт № 62/23-36970426 від 31.01.2012 року, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення ПП «Манжос»ч.1, 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого на думку відповідача правочини виражені в укладанні угоди між ПП «Манжос»та ПП «Відродження РІС»мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону, а також відповідач дійшов висновку про порушення відповідачем пп.7.2.6, п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 175611 грн., у тому числі в червні 2010 року в сумі 40001 грн., в серпні 2010 року в сумі 85031 грн., у вересні 2010 року в сумі 50579 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем 10.02.2012 року винесене податкове повідомлення-рішення № 0002122301, про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 219514 грн., в тому числі штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 43903 грн.

Як було встановлено під час розгляду справи ПП «Манжос»уклало договір на поставку товару з ПП «Відродження РІС»за № 0106 від 01.06.2010 року (а.с. 23-25).

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 71), свідоцтва платника ПДВ (а.с. 72), довідки ЄДРПОУ (а.с. 73), ПП «Відродження РІС»09.02.2005 року зареєстровано як юридичну особу Арцизькою районною державною адміністрацією, з 19 грудня 2005 року є платником податку на додану вартість. Одним з видів діяльності ПП «Відродження РІС»є оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами.

На виконання умов договору на поставку товару № 0106 від 01.06.2010 року приватне підприємство «Відродження РІС»поставило, а Позивач отримав товар - свині.

На виконання умов договору на підставі товарно - транспортних накладних № 552 від 15.06.2010 року, № 557 від 20.06.2010 року, № 559 від 23.06.2010 року, №562 від 29.06.2010 року, № 1 від 03.08.2010 року, № 5 від 06.08.2010 року, № 9 від 13.08.2010 року, № 13 від 20.08.2010 року, № 16 від 27.08.2010 року, № 2 від 03.09.2010 року, № 3 від 03.09.2010 року (а.с. 27-37), видаткових накладних № 552 від 15.06.2010 року, № 557 від 20.06.2010 року, № 559 від 23.06.2010 року, №562 від 29.06.2010 року, № 1 від 03.08.2010 року, № 5 від 06.08.2010 року, № 9 від 13.08.2010 року, № 13 від 20.08.2010 року, № 16 від 27.08.2010 року, № 2 від 03.09.2010 року, № 3 від 03.09.2010 року(а.с. 145-154) , податкових накладних № 552 від 15.06.2010 року, № 557 від 20.06.2010 року, № 559 від 23.06.2010 року, №562 від 29.06.2010 року, № 1 від 03.08.2010 року, № 5 від 06.08.2010 року, № 9 від 13.08.2010 року, № 13 від 20.08.2010 року, № 16 від 27.08.2010 року, № 2 від 03.09.2010 року, № 3 від 03.09.2010 року (а.с.134-143).

Також згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів № 615 від 15.06.2010 року, №620 від 20.06.2010 року, № 623 від 23.06.2010 року, № 629 від 29.06.2010 року, № б/н від 02.08.2010 року, № б/н від 06.08.2010 року, № б/н від 13.08.2010 року, № б/н від 20.08.2010 року, № б/н від 27.08.2010 року, № б/н від 03.09.2010 року, № 52 від 03.09.2010 року (а.с. 61-63) позивач здійснив розрахунок з ПП «Відродження РІС»за отриманий товар на загальну суму 1 053667, 58 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 175611, 26 грн.

Необхідно зазначити, що для отримання товару за договором поставки товару № 0106 від 01.06.2010 року 04.06.2010 року між позивачем та ПП «Відродження РІС»була укладена додаткова угода, відповідно до якої поставка товару здійснювалась на умовах само вивозу товару зі складу ПП «Відродження РІС». Водночас, для отримання товару від ПП «Відродження РІС», позивач 01 травня 2010 року уклав договір на транспортні послуги з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, згідно якого останній зобов'язується надати транспортні послуги позивачу з перевезень вантажу. За результатами виконання умов договору на транспортні послуги ФОП ОСОБА_4 виконані перевезення вантажу -свиней від ПП «Відродження РІС»до ПП «Манжос», про що свідчать товарно-транспортні накладні наявні у матеріалах справи (а.с. 38-48).

Під час проведення перевірки на думку відповідача, підставою для встановлення факту порушення позивачем законодавства та факт нікчемності правочину між позивачем та ПП «Відродження РІС»стала довідка від 15.09.2010 року № 383/15-33010314 Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції про неможливість проведення перевірки ПП «Відродження РІС»з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовано податковий кредит в квітні, травні, червні, липні 2010 року(а.с. 106-109).

Згідно вказаної довідки в результаті проведеної невиїзної документальної перевірки встановлено, що остання податкова звітність - Декларація з ПДВ за березень 2010р., розрахунок комунального податку за 1 квартал 2010р., податкова декларація з ПДВ за квітень-липень 2010року до Арцизької МДПІ не надана, наявність основних виробничих фондів за даними декларації з податку на прибуток виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) за 1 півріччя 2008 рік склала 25663,8 тис. грн., декларація за 2008, 2009 рр та 1 півріччя 2010 року до Арцизької МДПІ підприємством не надана. Основні засоби за даними декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2008 р. відсутні, додаток К1/1 -0 грн., значення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів »та 07 «Сума амортизаційних відрахувань»декларацій відсутні, чисельність працюючих відповідно до довідки по формі 1 ДФ кількість працюючих на підприємстві у першому кварталі 2010 року складала 4 особи, які, враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не могли здійснювати такий з осяг роботи, наявність за юридичною адресою- підприємство не знаходиться за місцезнаходженням. Тобто, в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

У п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Законом України «Про податок на додану вартість»передбачені поняття «податкове зобов'язання», «податковий кредит», «бюджетне відшкодування».

Відповідно до ст. 1 «Визначення термінів»:

податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом;

податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом;

бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої -дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п. п. 7.4.1 п. 7.4.ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 зазначеного Закону).

Відповідно до п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.п. 7.2.3).

Згідно п. п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Таким чином, виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до порядку заповнення податкової накладної (наказ Державної податкової адміністрації від 21.12.2010р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення») податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку(п.6.2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п.5). Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п.2).

Слід зазначити, що до суду були надані та приєднані до матеріалів справи договори, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, квитанції до прибуткових касових ордерів оформлені належним чином із додержанням вимог чинного законодавства.

Отже, позивач виконав вимоги чинного законодавства, сплативши податок на додану вартість у ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, яким, у свою чергу видано первинні документи покупцеві, яким є позивач, податкові та інші накладні за сплачені суми покупцем за договором на виконання умов правочину.

Згідно з п.п. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Також, як зазначає позивач, на момент здійснення операцій з ПП «Відродження РІС»позивачу були надані усі необхідні установчі документи - свідоцтво про державну реєстрацію, витяг з ЄДР, свідоцтво платника ПДВ.

Під час розгляду адміністративної справи, судом достовірно встановлено зв'язок між веденням господарської діяльності позивачем, та понесеними ним витратами за договорами, в ході розгляду справи позивачем були надані суду первинні документи на підтвердження таких операцій.

Суд зазначає, що податковий орган не надав суду доказів того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали фіктивний та/або безтоварний характер: безтоварність операції означає відсутність її реального характеру, а відповідно до ст.234 ЦКУ від 16.01.2003р. № 435-IV фіктивним є правочин, що вчинено без наміру створення правових наслідків, обумовлених таким правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами. ЦКУ (ст. 511 третя особа у зобов'язанні) визначено: зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи; у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Податковим кодексом (п.140.2 ст.140) передбачено: у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, у тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, у якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), у якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним як такого, що порушує публічний порядок, є фіктивним; у звітному періоді, у якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

В акті перевірки відповідач зазначив, що у позивача за договором на поставку товару з ПП «Відродження РІС»за № 0106 від 01.06.2010 року заборгованість відсутня.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до порядку заповнення податкової накладної (наказ Державної податкової адміністрації від 21.12.2010р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення») податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку(п.6.2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п.5). Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п.2).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентом - продавцем. Із зазначеного слідує, що сума податкового кредиту позивачем сформована правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Суд також не погоджується з доводами відповідача про те, що доказом фіктивності діяльності є порушення податкового законодавства контрагента позивача, оскільки для включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту має враховуватись реальний факт поставки, використання у власній діяльності та обліку товарів саме позивачем, який не несе відповідальності за облікову політику та дії своїх контрагентів чи будь-якого іншого постачальника -третьої особи, через те, що закон не ставить у залежність сплату податків, ведення податкового та бухгалтерського обліку, складання звітності контрагентами-продавцями із правом на одержання податкового кредиту безпосередньо покупцем.

Частиною 8 ст.19 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. № 436-IV передбачено, що усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Як відомо, зловживання правом - здійснення суб'єктивного цивільного права з порушенням можливих меж його дії. Передбачені законом положення, що визначають міру можливої поведінки, і є межами (рамками) дії суб'єктивного цивільного права. За ч.3 ст.13 ЦКУ не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Як вбачається з матеріалів справи з огляду на критерій втручання влади у господарську діяльність з метою запобігти завданню шкоди іншим (захист прав та інтересів осіб у публічно-правових відносинах від порушень з боку влади при здійсненні управлінських функцій та запобігання завданню шкоди іншим) суд враховує відсутність вироків у кримінальних справах щодо винності або невинності осіб у спірних правовідносинах.

Судом враховано, що наявність укладених між учасниками господарських операції договорів або відсутність визнання таких договорів недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому, в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Суд вважає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII «Про державну податкову службу в Україні».

Отже, судом встановлено, що позивач виконав вимоги законодавства України щодо документального оформлення операцій та податкового обліку та у підтвердження правомірності господарських операцій надав документи, що проаналізовано під час розгляду справи.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд не може визнати акт перевірки позивача як достатній, належний та незаперечний доказ допущених позивачем порушень вимог податкового законодавства, оскільки в даних спірних правовідносинах, у тому числі, доказуванню підлягають правомірність та обґрунтованість висновків за даним актом перевірки, які покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником відповідача у судовому засіданні, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника позивача, а останнім доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, такі позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, при проведені позапланової документальної невиїзної перевірки позивача відповідач діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення щодо порушення позивачем чинного законодавства України, а висновки акту перевірки необґрунтованими, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом необхідно скасувати.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості визначення фахівцями відповідача порушень з боку позивача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 16.05.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 7-14, 69-71, 76, 79, 86, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Манжос»до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002122301 від 10.02.2012 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області від 10.02.2012 р. № 0002122301.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії такого рішення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Судові витрати розподілити відповідно до статті 94 КАС України.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 18.05.2012 року.

Суддя О.М. Тарасишина

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області від 10.02.2012 р. № 0002122301.

18 травня 2012 року.