Ухвала

від 11.07.2014 по справі 1570/1722/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

11 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/1722/2012

Категорія: 8.33Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина Л.В., Єщенка О.В.

за участю секретаря - Цуцкірідзе М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року за адміністративним позовом приватного підприємства «Манжос» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2012 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на хибність висновків податкового органу викладених в акті перевірки щодо встановлення ознак нікчемності правочину з поставки товару від ПП «Відродження РІС», просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області від 10 лютого 2012 року №0002122301. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час укладання договору з ПП «Відродження РІС» ПП «Манжос» діяло з належною обачністю й обережністю та йому нічого не було відомо про будь-які податкові порушення з боку цього контрагента. Під час проведення перевірки платником податків надано було податковому органу всі належним чином оформленні первинні документи по взаємовідносинах з ПП «Відродження РІС», однак відповідачем не надано їм належної правової оцінки.

За наслідками розгляду адміністративного позову Одеським окружним адміністративним судом 16 травня 2012 року ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову ПП «Манжос».

Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області від 10 лютого 2012 року №0002122301.

Приймаючи означене рішення, Одеський окружний адміністративний суд виходив з того, що податковим органом не надано доказів того, що господарські операції між позивачем та ПП «Відродження РІС» мали фіктивний або безтоварний характер, і приймаючи оскаржуване рішення ДПІ не могла керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладеного договору. ПП «Манжос» виконало вимоги чинного законодавства, сплативши податок на додану вартість у ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, яким, у свою чергу, видано позивачу первинні документи на виконання умов правочину.

В апеляційній скарзі ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області, не обґрунтовуючи вимог та не зазначаючи у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 17.01.2012р. №21 та вимог п.79.1 ст.79, п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у період з 18 по 24 січня 2012 року, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах ПП «Манжос» (код за ЄДРПОУ 36970426) з ПП «Відродження РІС» (код за ЄДРПОУ 33010314) за період червень, серпень, вересень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №62/23-36970426 від 31.01.2012р.

У висновках акту перевірки зазначено про порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 175611 грн., у тому числі в червні 2010 року в сумі 40001 грн., в серпні 2010 року в сумі 85031 грн., у вересні 2010 року в сумі 50579 грн. Також вказано, що відповідно до ч.1, ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, угоди укладені ПП «Манжос» з ПП «Відродження РІС» мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що згідно з даними додатку 5 до декларації з ПДВ та Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, одним з контрагентів-постачальників ПП «Манжос» є ПП «Відродження РІС» на суму ПДВ у червні 2010 року - 40001 грн., у серпні 2010 року - 85030,89 грн., у вересні 2010 року - 50579,37 грн. Відповідно до наданих документів ПП «Манжос» укладено договір на поставку товару з ПП «Відродження РІС» №0106 від 01.06.2010р. Позивачем до складу податкового кредиту був включений ПДВ по вказаних договірних відносинах. Відповідно до наявної в ДПІ у Комінтернівському районі інформації ПП «Відродження РІС» має стан платника 8 - «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», станом на дату проведення перевірки ПП «Відродження РІС» не являється платником податку на додану вартість у зв'язку з анульованим свідоцтвом платника ПДВ №21439530 (акт анулювання свідоцтва платника ПДВ від 08.09.2010р. №12). СВ ПМ ДПА в Одеській області порушено кримінальну справу №201201100032 у відношенні керівника ПП «Відродження РІС» ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.

Арцизькою МДПІ на адресу ДПІ у Комінтернівському районі направлено довідку від 15.09.2010р. №383/15-33010314 «Про неможливість проведення перевірки ПП «Відродження РІС» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, яким сформовано податковий кредит», згідно якої у підприємства відсутні основні засоби, кількість працюючих у І кварталі 2010 року склала 4 особи, які, враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не могли здійснювати такий обсяг роботи; ПП «Відродження РІС» не знаходиться за місцем знаходженням; декларація з ПДВ за квітень-липень 2010 року до Арцизької МДПІ не надана.

Враховуючи висновки довідки від 15.09.2010р. №383/15-33010314 виявлені порушення діючого законодавства виникли у зв'язку з встановленням нікчемності договору, укладеного між ПП «Манжос» та ПП «Відродження РІС», оскільки він не був спрямований на настання правових наслідків. Тому, податковий орган дійшов висновку, що всі первинні документи, що отриманні від ПП «Відродження РІС», складені з порушенням норм законодавства та не мають юридичної сили та доказовості. У ході перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) актів приймання-передачі товарів, довіреностей, інших документів, що засвідчують зберігання та безпосередньо факт постачання (отримання) товару, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. ПП «Відродження РІС» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а ПП «Манжос» - на заниження об'єкту оподаткування, завищення податкового кредиту, в зв'язку з чим дії підприємств призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

На підставі вказаного акту перевірки 10.02.2012р. ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області прийнято податкове повідомлення-рішення №0002122301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 219514 грн. (в тому числі: за основним платежем - 175611 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 43903 грн.).

Задовольняючи позов ПП «Манжос» про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявності порушень, зафіксованих актом перевірки №62/23-36970426 від 31.01.2012р. щодо відсутності реальності поставок товарів позивачу від ПП «Відродження РІС». Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону , чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену податковими накладними.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 , обов'язкові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності позивача у перевіряємий період було оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами.

01.06.2010р. між ПП «Манжос» (Покупець) та ПП «Відродження РІС» (Постачальник) укладено договір поставки №0106, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власністю Покупцю товар (свині), а Покупець - прийняти та оплатити його.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору в матеріалах справи містяться:

- податкові накладні №552 від 15.06.2010р., №557 від 20.06.2010р., №559 від 23.06.2010р., №562 від 29.06.2010р., №1 від 03.08.2010р., №5 від 06.08.2010р., №9 від 13.08.2010р., №13 від 20.08.2010р., №16 від 27.08.2010р., №2 від 03.09.2010р., №3 від 03.09.2010р.;

- видаткові накладні №552 від 15.06.2010р., №557 від 20.06.2010р., №559 від 23.06.2010р., №562 від 29.06.2010р., №1 від 03.08.2010р., №5 від 06.08.2010р., №9 від 13.08.2010р., №13 від 20.08.2010р., №16 від 27.08.2010р., №2 від 03.09.2010р., №3 від 03.09.2010р.;

- товарно-транспортні накладні №552 від 15.06.2010р., №557 від 20.06.2010р., №559 від 23.06.2010р., №562 від 29.06.2010р., №1 від 03.08.2010р., №5 від 06.08.2010р., №9 від 13.08.2010р., №13 від 20.08.2010р., №16 від 27.08.2010р., №2 від 03.09.2010р., №3 від 03.09.2010р.;

- квитанції до прибуткових касових ордерів №615 від 15.06.2010р., №620 від 20.06.2010р., №623 від 23.06.2010р., №629 від 29.06.2010р., №б/н від 02.08.2010р., №б/н від 06.08.2010р., №б/н від 13.08.2010р., №б/н від 20.08.2010р., №б/н від 27.08.2010р., №б/н від 03.09.2010р., №52 від 03.09.2010р.

Згідно доповнення №1 від 04.06.2010р. до договору поставки товару №0106 від 01.06.2010р. поставка товару здійснюється на умовах само вивозу зі складу Постачальника. Для отримання від ПП «Відродження РІС» товару 01.05.2010р. між ПП «Манжос» та ФОП ОСОБА_3 укладено договір на транспортні послуги, згідно якого останній зобов'язується надати транспортні послуги позивачу з перевезення вантажу.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи копії первинних документів, встановлено, що вони у повній мірі відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» . В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» . Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарських договорів з контрагентом відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Більше того, позивачем доведено, що при укладенні договорів він переконався у тому, що підприємство-контрагент було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на анулювання реєстрації ПП «Відродження РІС» платника податку на додану вартість, оскільки договірні відносини здійснювалися позивачем із зазначеним контрагентом у період з 15.06.2010р. по 03.09.2010р., тоді як реєстрацію платником ПДВ ПП «Відродження РІС» анульовано 08.09.2010р., про що свідчить наявний в матеріалах справи Акт №12 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 08.09.2010р.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом , але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом , такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону , а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки встановлено, що договір між ПП «Манжос» та ПП «Відродження РІС» укладено у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України . Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України , не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

Колегія суддів вважає, що факт порушення контрагентом може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. Таким чином, наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Відродження РІС».

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ зазначає, що контрагент позивача не міг здійснювати господарську діяльність через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з продажу товарів. Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта, оскільки такі висновки взято відповідачем з акту Арцизької МДПІ від 15.09.2010р. №383/15-33010314 «Про неможливість проведення перевірки ПП «Відродження РІС» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовано податковий кредит» без самостійної перевірки таких обставин та без наявності жодного документального підтвердження таких доводів. Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентами постачальниками товарів (робіт, послуг). На думку суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому, відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагентів - постачальників товарів (робіт, послуг).

Що ж до посилання ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області на порушення СВ ПМ ДПА в Одеській області кримінальної справи №201201100032 у відношенні керівника ПП «Відродження РІС» ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, то докази, отримані в межах кримінального процесу та не підтверджені обвинувальним вироком суду, повинні розглядатися лише в межах цього кримінального процесу у сукупності з іншими доказами, та можуть бути прийняті судом до уваги виключно при наявності вироку суду, який набрав законної сили. Ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій наявність такого вироку податковим органом не доведено.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочину, укладеного позивачем та ПП «Відродження РІС», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст.200 КАС України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185 , 195 , 196 , 198 ч.1 п.1, 200 , 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України , апеляційний суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року за адміністративним позовом приватного підприємства «Манжос» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 лютого 2012 року №0002122301 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Судді: Романішин В.Л.

Єщенко О.В.