Постанова

від 22.03.2012 по справі 2-а/1970/741/12

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 2-а/1970/741/12

"22" березня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хрущ В. Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Мушія А. Б.,

представника позивача -Ємчука Р. П.,

представників відповідача - Муравки В. П., Каліщука Р. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентранс -ЛТД»до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення - рішення №0000231703 від 14 лютого 2012 року, -

ВСТАНОВИВ :

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Вентранс-ЛТД»(надалі -позивач, ТОВ «Вентранс-ЛТД») з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі -відповідач, Тернопільська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000231703 від 14.02.2012 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Тернопільською ОДПІ 06.02.2012 року проведено документальну невиїзну перевірку дотримання вимог Податкового кодексу України, Кодексу законів про працю, іншого законодавства, виконання зобов'язань при оплаті праці та правильності обчислення, повноти і сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ТОВ «Вентранс-ЛТД», за результатом якої складено акт №815/17-03/21135550. На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 3450,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 862,50 грн. Позивач вважає, що дане рішення прийнято без достатніх правових підстав та підлягає скасуванню, оскільки, при здійсненні перевірки відповідачем було використано податкову звітність, відомості нарахування зарплати, касова книга, банківські документи та пояснення працівників ТОВ «Вентранс-ЛТД», однак, вищезазначені офіційні бухгалтерські документи ТОВ «Вентранс-ЛТД»не були прийняті до уваги, натомість сам висновок у акті перевірки - зроблено лише на підставі пояснень працівників товариства. З підстав наведених у позовній заяві, позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000231703 від 14.02.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з мотивів, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав та надав суду письмові заперечення, пояснивши, що на виконання листа Прокуратури Тернопільського району від 27.01.2012р. Тернопільською ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Вентранс-ЛТД», результати якої оформлено в акті №815/17-03/21135550 від 06.02.2012 року. Перевіркою в результаті співставлення пояснень громадян, які перебували у трудових відносинах з ТОВ «Вентранс-ЛТД», із відомостями про нарахування заробітної плати найманим працівникам, встановлено виплату заробітної плати «в конвертах»без утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, і дохід, виплачений працівникам ОСОБА_4 з липня по грудень 2011р. та ОСОБА_5 за період з липня по січень 2012р., - неоподаткований, що, в свою чергу, призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб, внаслідок чого донараховано 3450,00 грн. А тому, представник відповідача вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнятим належним чином, та просив відмовити суд в задоволенні даного позову.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач, ТОВ «Вентранс-ЛТД»(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 37601456), зареєстроване як юридична особа 21.04.2011 року Тернопільською РДА Тернопільської області, про що включені відомості до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Згідно довідки №11187 від 26.04.2011 року - позивач перебуває на обліку в Тернопільській ОДПІ.

Згідно матеріалів справи, 06.02.2012 року Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну невиїзну перевірку дотримання вимог Податкового кодексу України, кодексу законів про працю, іншого законодавства, виконання зобов'язань при оплаті праці та правильності обчислення, повноти і сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ТОВ «Вентранс-ЛТД»за період 21.04.2011 по 31.12.2011 р.р.

Результати вищезазначеної перевірки оформлені актом №815/17-03/21135550 від 06.02.2012 року, в якому відображено порушення ТОВ «Вентранс-ЛТД»вимог: - ст. 23, 43 Конституції України та ст. 2, 21, 24, 94 Кодексу законів про працю та ст. 1 Закону України «Про оплату праці» -в частині виплати найманим працівникам доходів відображення в бухгалтерському і податковому обліку; - пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168 розділу ІV Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ із змінами та доповненнями, - в частині виплати необлікованого доходу в загальній сумі 21000,00 грн. у вигляді заробітної плати найманим працівникам та відповідно нарахування і несплати податку з доходів фізичних осіб, внаслідок чого донараховано податку в сумі 3450,00 грн.; порушення вимог пункту «а»129.1.1, пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 розділу ІІ, підпункту 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 розділу ІV Податкового Кодексу України, із змінами та доповненнями - в частині несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.05.2011 по 30.06.2011р.р. на суму 289,20 грн., в результаті чого нараховано пені в сумі 3,54 грн.

14.02.2012 року на підставі вищевказаного акту перевірки Тернопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000231703, яким зобов'язано відповідача сплатити 3450,00 грн. -як суму недоплати-заниження податкового зобов'язання та 862,5 грн. - штрафні санкції.

Вподальшому, не погоджуючись з підставами прийняття Тернопільською ОДПІ вищезазначеного податкового повідомлення-рішення №0000231703 від 14.02.2012 року, - позивач скористався правом оскарження його в судовому порядку, звернувшись до суду із даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові та запереченнях проти нього, надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають задоволенню, - з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, діяльність Тернопільської ОДПІ, яка входить до складу одного із органів державної виконавчої влади -має відповідати вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам чинного законодавства України.

Право податкової інспекції на проведення перевірок підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Відповідну компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначає Податковий кодекс України.

Так, згідно з пунктом 20.1.6 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, мають право: отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як вже було зазначено вище, Тернопільською ОДПІ на підставі акту перевірки №815/17-03/37601456 від 06.02.2012р. прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.02.2012р. №0000231703.

Судом встановлено та не заперечувалось у судовому засіданні представниками обох сторін, - що предметом спору у даній справі - є саме податкове повідомлення-рішення №0000231703 від 14.02.2012р., однак, підставою його прийняття - є акт перевірки №815/17-03/21135550 від 06.02.2012р., в якому відображений висновок, який, на думку позивача, - не може бути достатньою правовою підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Згідно з вимогами частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу прийняття податкового повідомлення-рішення про стягнення суми зобов'язання на підставі акта перевірки, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд наголошує на наступному.

Згідно пункту 86.1. статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772, - затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі -Порядок №984).

Відповідно до пункту 6 розділу І вищезазначеного Порядку №984, - факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 5.1 пункту 5 розділу ІІ Порядку №984 визначено, що результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків і зборів та у розрізі податкових періодів. В цій частині акта (довідки) перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або невстановлення порушень. При цьому до акта (довідки) перевірки додаються відповідні аналітичні таблиці.

При цьому відповідно до вимог підпункту 5.2 пункту 5 розділу ІІ Порядку №984 визначено, що у встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Відповідно до положень статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вищезазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій (на яких ґрунтується і податкова звітність) -є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вищезазначені положення Порядку №984 та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до висновку, що підставою для податкового обліку господарських операцій є належним чином оформлені документи бухгалтерського обліку.

Таким чином, при складенні відповідного висновку та відображенні його вподальшому в акті перевірки- не допускається відображення необґрунтованих даних, суб'єктивних припущень та висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання, які не підтверджені належними первинними документами, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку.

Під час розгляду даної справи, представник відповідача, підтримуючи доводи, викладені в запереченнях на позов, - посилався на те, що проведення Тернопільською ОДПІ перевірки здійснювалось, зокрема, у зв'язку з надходженням листа Прокуратури Тернопільського району №64-295 від 27.01.2012року.

В акті перевірки №815/17-03/21135550 від 06.02.2012 року, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000231703 від 14.02.2012 року - відображено дані, що містяться у відомостях про нарахування заробітної плати працівникам ТОВ «Вентранс-ЛТД», а також дані про суми заробітку, які належали до виплати громадянам, які перебували у трудових відносинах з позивачем, - згідно їх пояснень: ОСОБА_4 (з липня по грудень 2011р.) та ОСОБА_5 (за період з липня по січень 2012р.).

Однак, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд встановив, що висновок відповідача про порушення ТОВ «Вентранс-ЛТД»податкового законодавства шляхом неоподаткування доходу працівників та заниження податку з доходів фізичних осіб, а вподальшому - донарахування позивачу податку та застосування штрафних (фінансових) санкцій, - здійснювались лише за результатом співставлень та встановлених розбіжностей між поясненнями громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та відомостями про нарахування заробітної плати.

При цьому, суд зазначає, що жодним первинним документом - не підтверджено достовірності заниження ТОВ «Вентранс-ЛТД»податку з доходів фізичних осіб за спірний період, а саме: із заробітної плати громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Водночас, пояснення громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на підставі яких відповідач дійшов висновку про заниження податку з доходів фізичних осіб, - не є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій та можуть свідчити про допущення порушень податкового законодавства, - ані у розумінні Порядку №984, ані у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Разом з тим, з огляду на вищезазначені положення Порядку №984 та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», - норми діючого законодавства з питань оподаткування, не передбачають права податкового органу на відображення у актах перевірок необґрунтованих та непідтверджених даних, а відтак, і на донарахування податків лише зі слів фізичних осіб, як усних, так і у письмовому вигляді, без підтвердження викладених фактів первинними документами платника податків.

Таким чином, зазначені паперові носії інформації (пояснення громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5.)- не можна вважати належними і допустимими доказами податкового правопорушення. Відповідно твердження колишніх працівників ТОВ «Вентранс-ЛТД»про нарахування та (чи) виплату їм необлікованого заробітку - не підкріплені та не підтверджуються жодними належними первинними бухгалтерськими чи іншими фінансово-господарськими документами.

Варто також зазначити, що згідно з підпунктом 162.1.3. статті 162 Податкового кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.

Пунктом 14.1.180. статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що, податковий агент щодо податку з доходів фізичних осіб -це юридична особа (її філії, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента -юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента по податку з доходів фізичних осіб є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 168.1.2. п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України встановлено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Підпунктом 168.1.1. пункту 168.1. статті 168 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Таким чином, виходячи з системного тлумачення зазначених норм, відповідач був зобов'язаний утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб з заробітної плати, нарахованої (виплаченої, наданої) найманим працівникам.

На спростування викладеному в акті перевірки висновку ТОДПІ щодо несплати у встановленому законом розмірі податку з доходів фізичних осіб із нарахованої (виплаченої) заробітної плати, - представником позивача - ТОВ «Вентранс-ЛТД» у судовому засіданні надано виписки по рахунку з банківської установи та відповідні платіжні доручення, які підтверджують здійснення сплати ТОВ «Вентранс-ЛТД»податку на доходи найманих працівників, - саме виходячи із розмірів нарахованої заробітної плати найманим працівникам товариства, зокрема, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які відображені у відомостях про виплату заробітної плати в товаристві в період, за який проводилась перевірка, та відповідно до цих же відомостей мали бути отримані працівниками під особистий підпис.

Таким чином, розглядаючи дану справ, суд приходить до висновку, що не взявши до уваги офіційних первинних бухгалтерських документів ТОВ «Вентранс-ЛТД», податкової звітності, відомостей про нарахування зарплати, та банківських документів, які мали обов'язково бути прийняті до уваги та належним чином відображені в акті перевірки, а вподальшому слугувати належними доказами при складанні висновку, - податковий орган необґрунтовано посилався як на підставу для висновку в акті перевірки про виплату відповідачем необлікованих доходів у вигляді заробітної плати - лише на пояснення працівників ТОВ «Вентранс-ЛТД»(ОСОБА_4 та ОСОБА_5.), які, як вже було зазначено вище, не можуть бути визнані судом належними доказами для подальшого прийняття рішення позивачем (суб'єктом владних повноважень), оскільки жодними належними та допустимими доказами здійснення фактичної виплати заробітної плати «в конвертах»у ТОВ «Вентранс-ЛТД», на яку посилається податковий орган, - не підтверджують.

Суд також звертає увагу на те, що жодних додаткових документальних доказів в обґрунтування тверджень про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб та виплату заробітної плати в «конвертах», а також нарахування ТОВ «Вентранс-ЛТД»зазначеним особам заробітної плати в іншому розмірі, - не здобуто і посадовими особами Тернопільської ОДПІ в процесі документальної перевірки та не відображено в акті, складеному за результатами її проведення.

З огляду на зазначене, - правові підстави для оподаткування відповідачем таких коштів -відсутні, так само як відсутній і обов'язок щодо перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету у розмірі, визначеному податковим органом.

Згідно з приписами підпунктів 21.1.1, 21.1.2, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з положеннями статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень представників сторін, суд враховує, що дії Тернопільської ОДПІ були спрямовані на запобігання можливим порушенням податкового законодавства, однак, докази, надані до заперечень відповідачем у якості підтвердження підставності складення висновку акта перевірки, а саме: пояснення працівників ОСОБА_4, ОСОБА_5, - не можна вважати належними доказами у даній справі, оскільки, обставини, викладені у вказаних документах, - не підтверджені належними первинними бухгалтерськими чи іншими фінансово-господарськими документами, які б давали можливість зробити висновки про наявність належних чином підтверджених реальних фактів, які можуть свідчити про приховування (заниження) позивачем об'єктів оподаткування, несплату податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, відповідачем під час розгляду даної справи не надано доказів, які підтверджують обґрунтованість та об'єктивність висновку податкового органу за наслідками здійснення перевірки ТОВ «Вентранс-ЛТД», а також доказів, які підтверджують наявність фактів, що свідчать порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, дійсності нарахування чи виплати необлікованих доходів на загальну суму 21000,00 грн. у вигляді заробітної плати працівникам, та заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 3450,00 грн.

Враховуючи все вищевикладене, перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, а також надані відповідачем заперечення проти позову, надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд встановив, що надані позивачем докази -підтверджують заявлені у позові вимоги, а подані відповідачем заперечення -не спростовують того, що у Тернопільської ОДПІ були відсутні законодавчі підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення згідно висновку акта перевірки №815/17-03/37601456 від 06.02.2012 року, який не відповідає фактичним обставинам справи.

А тому, оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 14.02.2012 року №0000231703, яке винесене за відсутності належних доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства, - підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати підлягають присудженню (поверненю) позивачеві з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентранс -ЛТД» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення - рішення №0000231703 від 14 лютого 2012 року .

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентранс -ЛТД»судовий збір в сумі 107,30 грн. (сто сім гривень 30 копійок).

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

/Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 березня 2012 року./

Головуючий суддя (підпис) Хрущ В. Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В. Л.