Постанова

від 30.03.2012 по справі 2а-19147/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2012 року 13:49 № 2а-19147/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М.

та представників сторін:

від позивача: Фоя А.М.,

від відповідача: Коваленко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олвіс-Трейд Т» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 грудня 2012 року № 0001082305, № 0001072305,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Олвіс-Трейд Т»(далі -позивач, ТОВ «Олвіс-Трейд Т») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 грудня 2012 року № 0001082305 та податкового повідомлення-рішення від 16 грудня 2012 року № 0001072305 в частині визначення податкових зобов'язань у розмірі 15 250,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 813,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2010 року у сумі 20 667,00 грн. та за травень 2010 року у сумі 54 781,00 грн. за наслідками операцій з ТОВ «Альфа-Прод», оскільки податковий кредит було сформовано ним на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від контрагента, який на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Позивач зазначав, що всі документи, що підтверджують фінансово-господарські відносини з вказаним контрагентом, відображені в бухгалтерському і податковому обліку та надані для перевірки. Також позивач вказував на те, що відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, а тому позивач не може нести відповідальність за можливе невиконання ТОВ «Альфа-Прод»податкових зобов'язань.

Крім того, позивач зазначив, що посилання відповідача на заниження податку на прибуток в сумі 16 382,00 грн. у зв'язку з невіднесенням до складу валового доходу суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від ОСОБА_3, є безпідставними, оскільки ТОВ «Олвіс-Трейд Т»відобразило в Декларації з податку на прибуток у валових доходах неповернуту фінансову допомогу в сумі 184 927,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що ТОВ «Альфа-Прод»не задекларовано та не відображено в податкових деклараціях з ПДВ податкове зобов'язання в розділі І «Податкові зобов'язання»по контрагенту ТОВ «Олвіс-Трейд Т», що підтверджується даними БД АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Разом з тим, відповідач зазначив, що оскільки свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Альфа-Прод»анульоване 09.11.2010 року, то за результатами взаємовідносин з ТОВ «Олвіс-Трейд Т»воно не може віднести такі суми до складу валового кредиту.

Крім того, позивачем порушено пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки не в повному обсязі відображено у складі інших доходів операції по поворотній фінансовій допомозі, отриманій від ОСОБА_3, внаслідок чого занижено валові доходи за 4 кв. 2010 року на 61 000,00 грн.

З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30 березня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 17.10.2011 р. по 04.11.2011 р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Олвіс-Трейд Т»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.06.2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 690/23-522-30973357 від 11.11.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) -том І, а.с. 6-33.

16 грудня 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення -рішення № 0001082305 , яким позивачу, за порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 94 310,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 75 448,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 18 862,00 грн. (том І, а.с. 34).

Також, 16 грудня 2011 року на підставі даного Акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення -рішення № 0001072305, яким позивачу за порушення п.п.5.9 ст.5, абз.3 п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»у розмірі 20 478,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 16 382,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4096 грн. (том І, а.с. 35).

Доказів оскарження зазначених рішень в адміністративному порядку позивачем суду не надано.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», яке полягало у завищенні податкового кредиту за наслідками операцій ТОВ «Альфа-Прод».

Так, згідно Акту перевірки, в ході відпрацювання податкової декларації ТОВ «Олвіс-Трейд Т»за квітень-травень 2010 року встановлено розбіжності згідно БД АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», оскільки ТОВ «Альфа-Прод»не задекларувало відповідні податкові зобов'язанняа за операціями з позивачем. Крім того, ТОВ «Альфа-Прод»має стан - 8 «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Вказане порушення, за висновками перевіряючих, призвело до завищення ТОВ «Олвіс-Трейд Т»податкового кредиту за квітень 2010 року на суму 20667 грн., травень 2010 року на суму 54781 грн. згідно отриманих податкових накладних від ТОВ «Альфа-Прод»:

- за квітень 2010 р. - №390 від 28.04.2010 на суму 124000,26 грн., в т.ч. ПДВ 20666,71 грн.;

- за травень 2010 р. - №450 від 19.05.2010 на суму 238560 грн., в т.ч. ПДВ 39760 грн.; №481 від 31.05.2010 на суму 90127,32 грн., в т.ч. ПДВ 15021,22 грн.

Крім того, в Акті перевірки встановлено, що ТОВ «Олвіс-Трейд Т»не в повному обсязі відобразило в складі інших доходів, операції по поворотній фінансовій допомозі отриманої від ОСОБА_3 по договору № 04/01/ФП від 04.01.2010 року, яка станом на 31.12.2010 р. значиться як неповернута на суму 61000 грн. (184927-123927). В результаті чого ТОВ «Олвіс-Трейд Т»занизило дохід за IV квартал 2010 року в сумі 61000 грн.

Внаслідок вищеописаного позивачем, на думку податкового органу, неправомірно сформовано податковий кредиту з податку на додану вартість за квітень-травень 2010 року.

Враховуючи викладене, відповідач зробив висновок про порушення ТОВ «Олвіс-Трейд Т»пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»та п.п.5.9 ст.5, абз.3 п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що підлягає сплаті до бюджету.

Щодо порушення ТОВ «Олвіс-Трейд Т»пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що 01 грудня 2009 року між ТОВ «Олвіс-Трейд Т»(Покупець) та ТОВ «Альфа-Прод»(Продавець) укладено договір купівлі-продажу м'ясної продукції № М-01/12 .

Згідно умов Договору Продавець зобов'язаний поставити, а Покупець прийняти та оплатити м'ясну продукцію по якості, кількості, асортименту, вказаних в накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору (том І, а.с. 42-43).

Відповідно до умов договору купівлі-продажу м'ясної продукції № М-2010-1 від 04 січня 2010 року ТОВ «Альфа-Прод»поставило позивачу м'ясну продукцію (тушки курчат бройлера охолоджені), що підтверджується видатковими накладними № РН-0000390 від 28.04.2010 року на суму 124 000,26 грн. (в т.ч. ПДВ -20 666,71 грн.), № РН -0000481 від 31.05.2010 року на суму 90 127,32 грн. (в т.ч. ПДВ -15 021,22 грн.)

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Компанія «Альфа-Прод»виписало позивачу податкові накладні: № 390 від 28.04.2010 року на суму 124 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 20 666,71 грн.) та № 481 від 31.05.2010 року на суму 90 127,32 грн. (в т.ч. ПДВ -15 021,22 грн.) -том І, а.с.46, 48.

Крім того, 02 жовтня 2008 року між ТОВ «Олвіс-Трейд Т»(Покупець) та ТОВ «Альфа-Прод»(Продавець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 02/10/08 НП.

Згідно умов Договору Продавець зобов'язується продати і передати у власність Покупця нафтопродукти, асортимент та кількість та ціна яких, узгоджується сторонами додатково у відповідності до діючих на момент відпуску Товару ринкових цін та підтверджується накладними на відпуск, виписаними Продавцем, а Покупець зобов'язується прийняти Товар від Продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору (том І, а.с. 49-50).

На виконання умов вказаного Договору ТОВ «Альфа-Прод»поставило позивачу дизельне паливо, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000450 від 19.05.2010 року (І том, а.с.52).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Альфа-Прод»виписало позивачу податкову накладну: № 450 від 19.05.2010 року на суму 238 560,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 39 760,00 грн.) - том І, а.с.53.

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між ТОВ «Олвіс-Трейд Т»та ТОВ «Альфа-Прод»за поставлену продукцію проводились шляхом перерахування коштів з поточного рахунку позивача, що підтверджується банківськими виписками (том І, а. с. 153-158). Заборгованість позивача за поставлену продукцію перед ТОВ «Альфа-Прод»на момент перевірки була відсутня.

Суми ПДВ за вищевказаними операціями віднесені позивачем до складу податкового кредиту у загальному розмірі 75 448,00 грн., в тому числі за квітень 2010 року -на суму 20 667,00 грн., за травень 2010 року -на суму 54 781,00 грн.

Спеціальним законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин (в період до 01 січня 2011 року) був Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 року у зв'язку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він визначав правила формування спірного податкового кредиту за вказаний період.

Згідно з пунктом 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»9у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу наведених норм права та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Олвіс-Трейд Т»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт (послуг) у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Судом встановлено, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень-травень 2010 року (том І, а.с. 36-41) в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Альфа-Прод», та які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням товарів.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна , яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Таким чином, в силу наведених норм Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної, виданої особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача -ТОВ «Альфа-Прод»-був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 361358926532 від 30.09.2008 р., що підтверджується матеріалами, що надійшли на запит суду від Луцької ОДПІ (том І, а.с. 93-98).

Вказане свідоцтво було анульоване 09 листопада 2011 року відповідно до Акту Луцької ОДПІ № 1014/29138 від 09.11.2010 р. (том І, а.с. 95-97), в той час як податкові накладні на користь позивача складались у квітні, травні 2010 року, тобто на момент здійснення господарських операцій вказане свідоцтво було чинним і ТОВ «Альфа-Прод»мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів, робіт (послуг).

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «Альфа-Прод»до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 (чинних на момент оформлення податкових накладних, складених до 01.01.2011 року) та вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696 (які набули чинності на момент оформлення податкових накладних, складених з 01.01.2011 року) стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Довідка № 13014662 від 10.02.2012 року та Витяг № 13014498 від 10.02.2012 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджують, що ТОВ «Альфа-Прод»зареєстрована як юридична особа Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією, станом на момент здійснення господарських операцій було включено до Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том ІІ, а.с. 14-21) та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі також на момент розгляду даної справи.

Як вбачається з довідки з ЄДР, контрагент позивача -ТОВ «Альфа-Прод»на момент проведення господарських операцій не був ліквідований, діяльність його в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємство не виключене. Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Посилання відповідача на те, що до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність ТОВ «Альфа-Прод»за місцезнаходженням, судом не приймаються.

На переконання суду, дані обставини можуть мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ чи для припинення юридичної особи, однак вони не стосуються належного виконання господарських зобов'язань постачальником товарів (виконавцем робіт) за укладеними договорами.

Крім того, суду не представлено доказів того, що даний запис був внесений саме на час здійснення господарських операцій, і при цьому відповідачем також не представлено суду доказів припинення юридичної особи ТОВ «Альфа-Прод»(скасування державної реєстрації), виключення його з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, внесення недостовірної інформації до Єдиного державного реєстру під час взаємовідносин із позивачем.

Вирішуючи питання про реальність передачі ТОВ «Альфа-Прод»товарів, виконання робіт на користь позивача, а також придбання позивачем таких товарів, робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основними видами діяльності позивача за КВЕД є : роздрібна торгівля пальним (50.50.0), організація перевезення вантажів (63.40.0), оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами (51.32.0), діяльність автомобільного вантажного транспорту (60.24.1), оптова торгівля паливом (51.51.0)- І том а.с. 71-73.

Матеріали справи свідчать, що товари, поставлені ТОВ «Альфа-Прод»на користь позивача, фактично замовлялися позивачем з метою використання у власній господарській діяльності. Так, отримані за договором № 02/10/08 НП від 02 жовтня 2008 року нафтопродукти були реалізовані Київському центру соціальної адаптації інвалідів, престарілих та інших осіб, що не мають постійного місця проживання, що підтверджується договором поставки № 25 від 22.04.2009 року та видатковою накладною № РН-0000476 від 19.05.2010р..

Отримана за договором № М-01/12 від 01 грудня 2009 року м'ясна продукція після була реалізована позивачем наступним покупцям - ТОВ «Торговий дім «Купець»(договір поставки № 10/06-08 від 08.06.2010 року), ПП «Твін»(договір купівлі-продажу № 2/01-08 від 02.01.2008 року), ТОВ «Експрес-Маркет»(договір купівлі-продажу 06/01/08 від 02.01.2008 року), ТОВ «Тріада-Трейд»(договір купівлі-продажу № 01/04-МП від 01.04.2010 року), ТОВ «Київ-Кетерінг»(договір постачання № 22/КП-2010 від 01.03.2010 року), ТОВ «Комплекс Агромарс»(договір поставки № КАМ-1219 від 01.01.2010 року та № 09-01/170 від 01.01.2009 року), що підтверджується відповідними договорами, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами, виписками банку, ветеринарними свідоцтвами, посвідченнями про якість, паспортом на дизельне паливо, які наявні в матеріалах справи (том І а.с.101-182, том ІІ а.с.1-12).

Враховуючи те, що до основних видів діяльності позивача відноситься роздрібна торгівля пальним (50.50.0) та оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами (51.32.0), суд приходить до висновку, що товари, які поставлялись ТОВ «Альфа-Прод»», були пов'язані зі здійсненням звичайної господарської діяльності позивача.

З наданих первинних документів вбачається, що отримані у ТОВ «Альфа-Прод»товари були придбані позивачем в межах здійснення звичайної діяльності для виконання своїх зобов'язань перед покупцями з поставки м'ясної продукції та пального, що відноситься до основних видів діяльності позивача.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Альфа-Прод», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку; наявність у контрагента позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення операцій та відповідність виданих ним податкових накладних, на підставі яких позивач формував податковий кредит, вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд приходить до висновку про дотримання позивачем визначених законодавством умов для формування спірних сум податкового кредиту.

В Акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

Також суд вважає за необхідне підкреслити, що порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як зазначено у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку . У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Відповідачем не було надано під час розгляду справи факт обізнаності позивача про можливі факти порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, неподання податкової звітності, недекларування ним податкових зобов'язань чи несплату податків.

Крім того, відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного станом на 2010року та статей 1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного станом на 2010р., ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Закон України «Про податок на додану вартість»не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок та не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ТОВ «Олвіс-Трейд Т»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем пп. 7.2.3. п. 7.2.; пп. 7.2.6 п.7.2; пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є помилковим, відтак визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 75 448,00 грн. на підставі податкового повідомлення рішення № 0001082305 від 16 грудня 2011 року є протиправним.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 18 862,00 грн. є також протиправним.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 0001082305 від 16 грудня 2011 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо порушення ТОВ «Олвіс-Трейд Т» п.п.5.9 ст.5, абз.3 п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та фізичною особою ОСОБА_3 був укладений договір зворотної фінансової допомоги № 04/01ФП від 04.01.2010 року , відповідно до якого, підприємство отримало поворотну фінансову допомогу у розмірі 1 500 000,00 грн. -І том а.с.58.

ТОВ «Олвіс-Трейд Т»повертало ОСОБА_3 надану фінансову допомогу частково протягом 2010 року, що підтверджується виписками банку та розрахунком по договору № 04/01ФП, що наявні матеріалах справи (І том а.с.230-248).

Станом на 30.09.2010 року на підприємстві заборгованість перед фізичною особою ОСОБА_3 становила 61 000,00 грн. Вказана сума була відображена в декларації за 3-квартали 2010 р. у «валових доходах»- І том а.с. 54.

Відповідно до картки рахунку 6851, станом на 31.12.2010 року заборгованість перед фізичною особою ОСОБА_3 склала 184 927,38 грн. -І том а.с.57.

В декларації з податку на прибуток за 2010 рік, позивач в рядку 01.6 «Інші доходи»відобразив суму 781 677 грн. (І том а.с.55). Разом з тим, в Додатку №1 вказана сума розшифрована, а саме: в неї входить неповернута фінансова допомога від ОСОБА_3 в сумі 184 927,38 грн. -І том а.с.56.

Додатковою угодою №1 від 04.01.2011 року по договору №04/01ФП припинено дію даного договору за згодою сторін, у зв'язку з тяжким фінансовим станом ТОВ «Олвіс-Трейд Т».

Відповідно до пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів ( підпункт 4.1.6 цього пункту).

За визначенням підпункту 1.22.2 пункту 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Таким чином, відповідно до вищевказаної норми, платник податку, що отримав поворотну фінансову допомогу (безвідсоткову) від особи, яка не є платником вказаного податку (в тому числі від нерезидента), включає в валові доходи звітного періоду суму поворотної фінансової допомоги, яка залишається неповернутою на кінець такого звітного періоду.

27.10.2010 року позивачем була надана декларація з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року, 28.01.2011 року - декларація за 2010 рік, в яких позивачем на виконання п. 4.1.6 ст. 4 Закону сума неповерненої на кінець звітного періоду поворотної фінансової допомоги була включена до валових доходів.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи декларацій (том І, а.с. 53-54), всю суму отриманої та неповернутої позики, позивач включив в суму валового доходу в ряд. 01.6 декларацій, а саме:

- за 9 місяців 2010 року задекларовано інших доходів в сумі 657 749,07 грн. (в тому числі неповерненої фінансової допомоги 61 000,00 грн.);

- за 2010 рік задекларовано інших доходів в сумі 781 677,00 грн. (в тому числі неповерненої фінансової допомоги 184 927,38 грн.).

Отже позивачем самостійно виконані вимоги п. 4.1.6 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», сума неповерненої фінансової допомоги включена до валових доходів за 2010 рік.

Доказів, якими б спростовувались вищевказані обставини, рівно як і обґрунтованих пояснень з приводу підстав, за яких податковий орган дійшов висновку про невідображення позивачем в складі інших доходів, операцій по поворотній фінансовій допомозі, отриманій від ОСОБА_3 по договору № 04/01/ФП від 04.01.2010 року, відповідач в судовому засіданні не надав.

Отже, посилання відповідача не те, що ТОВ «Олвіс-Трейд Т»занизило дохід за ІV квартал 2010 року є необґрунтованими та безпідставними, а податкове повідомлення-рішення № 0001072305 від 16 грудня 2011 року в оскаржуваній частині підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень - рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Олвіс-Трейд Т»підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати (судовий збір) з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 16 грудня 2011 року № 0001082305.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 16 грудня 2011 року № 0001072305 в частині нарахування податкового зобов'язання у розмірі 15 250,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 813,00 грн.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олвіс-Трейд Т»судові витрати у розмірі 30,12 грн. (тридцять гривень 12 коп.)

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 09 квітня 2012 року.