Постанова

від 24.04.2012 по справі 2а-4369/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2012 року 15:40 № 2а-4369/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківу В.В. розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва проскасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2

від відповідача: ОСОБА_3

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24.04.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 03.11.2011 р. №0009622310, видане ДПІ у Печерському районі м. Києва, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 44 446 грн., в тому числі основний платіж - 35 557 грн., штрафні (фінансові) санкції - 8 889 грн.; визнати недійсним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 03.11.2011 р. №0009632310, форма «В1», видане ДПІ у Печерському районі м. Києва, про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 18 776 грн. (звітний період - червень 2010 року), та визначення податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 18 776 грн., з урахуванням збільшення суми штрафних санкцій в розмірі 4 694,0 грн. згідно рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 16.01.2012 року №410/10/25-114; визнати недійсним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення від 03.11.2011 р. №0009642310, видане ДПІ у Печерському районі м. Києва, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 84 896 грн., в тому числі основний платіж -61 917 грн., штрафні (фінансові) санкції -16 979 грн., з урахуванням збільшення грошового зобов'язання на 6000,00 грн. згідно рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 16.01.2012 року №410/10/25-114.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначає, що Відповідачем було проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал», код за ЄДРПОУ 35197962 (скорочена назва - ТОВ «Футбольний клуб «Арсенал») з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Сервіс Україна», код за ЄДРПОУ 35571430 (скорочена назва - ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна») за період з 01.01.2008 року по 31.03.2011 року.

Крім того, Відповідач зазначає, що підписані ОСОБА_4 реєстраційні документи та печатка ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна»(код ЄДРПОУ 35571430) були передані ним невстановленим досудовим слідством особам, що надало змогу останнім відкрити розрахункові рахунки в банківських установах та використовувати їх для прикриття незаконної фінансово-господарської діяльності інших суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з мінімізацією податкових зобов'язань реально діючих суб'єктів підприємницької діяльності та Голосіївський районний у м. Києві суд прийнято постанову відносно ОСОБА_4

Відповідачем було зроблено висновки, що операції по взаємовідносинах ТОВ «Футбольний клуб «Арсенал»із ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна»не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал»(надалі по тексту Позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Сервіс-Україна»за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2011 р. За результатами перевірки складено акт від 21.10.2011 р. за № 1377/23-10/35/97962 (надалі по тексту Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. №283/97 - ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 67 917 грн., у т.ч. по періодах: за 2008 рік - 67 917 грн.; пп.7.4.1. пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 35 557 грн., у тому числі по періодах: травень 2010 року на суму 35 557 грн.; пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено завищено суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів (р.25.2 Декларації з податку на додану вартість) на загальну суму 18 776 грн., в т.ч. по періодах: червень 2010 року на суму 18 776 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки Позивачем було подано заперечення на Акт перевірки до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, проте останнім не було враховано заперечень, наданих Позивачем, та залишено висновки акту перевірки без змін.

На підставі даного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення: від 03.11.2011 р. №0009622310 про сплату 44446,00 грн. (за основним платежем -35 557,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -8 889,00 грн.) податку на додану вартість, застосованих за порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями); від 03.11.2011 р. №0009632310 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 18 776,00 грн. застосованих за порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»; від 03.11.2011 р. №0009642310 про сплату податку на прибуток на загальну суму 84896,00 грн. за основним платежем - 61 917,00 грн., штрафних санкцій -16 979,00 застосованих за порушення пп. 5.1, пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями Позивачем подано скаргу до Державної податкової адміністрації у м. Києві, рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 16.01.12 № 410/10/25-114 скарга Позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Також, Позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України, рішенням Державної податкової служби України від 22.02.12 № 3125/6/10-2115 скарга Позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

По-перше. В частині щодо виявлених порушень пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Сервіс-Україна»(Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал»(Замовник) укладено договір про надання юридичних послуг від 01.07.2008 р. (надалі по тексту Договір від 01.07.2008 р.).

У відповідності до п. 1.1 Договору від 01.07.2008 р., на умовах даного Договору Замовник дає завдання, а Виконавець зобов'язується відповідно до завдання Замовника надавати йому за плату юридичні послуги.

Згідно п. 1.2 Договору від 01.07.2008 р., на підтвердження факту надання Замовнику юридичних послуг відповідно до умов цього Договору складається акт.

Відповідно до п.2.1. Договору від 01.07.2008 р., Виконавець зобов'язується надавати замовникові за його окремими дорученнями наступні юридичні послуги протягом строку цього Договору: а) брати участь у підготовці та укладення різного роду договорів між Замовником з іншими особами, надавати Замовнику допомогу із організації контролю за виконання цих договорів, слідкувати за застосуванням передбачених законодавством та названими договорами санкцій по відношенню до контрагентів Замовника, що не виконують взятих на себе договірних зобов'язань, іншими способами забезпечувати належну Договірну роботу Замовника; б) брати участь у розгляді питань про дебіторську заборгованість Замовника та вживати разом з органами (підрозділами) Замовника заходів щодо ліквідації цієї заборгованості; в) представляти у встановленому порядку інтереси Замовника в суді, а також в інших державних органах; г) узагальнювати та аналізувати результати судових та інших справ за участю Замовника, результати розгляду претензій та практику укладення та виконання договорів, надавати Замовнику пропозиції з усунення виявлених недоліків; д) надавати усні та письмові консультації, правові висновки, довідки з правових питань, що виникають в діяльності Замовника; є) за дорученням Замовника брати участь у засідання балансової комісії та розробці пропозицій за підсумками фінансово-господарської діяльності.

У відповідно до 4.1 Договору від 01.07.2008 р., розрахунок до Договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів Замовника на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі актів виконаних робіт.

Згідно п. 7.2 Договору від 01.07.2008 р., строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього Договору та закінчується 31 грудня 2008 р.

В матеріалах справи міститься Акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 12.12.2008 р. на суму 326 000,00 грн.

Зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується актом виконаних робіт платіжними дорученнями, картками рахунків, податковими накладними, виписками по банківським рахункам (копії даних документів містяться в матеріалах справи).

Відповідач зазначає: «Згідно постанови Голосіївського районного суду с. Києва по справі №1-582/10 від 07.06.2010 року направленої на адресу ДПІ у Печерському районі м. Києва листом №1-377/10 від 22.07.2011 року встановлено, що в складі головуючого судді Первушино О.С., при секретарі Крукевич О.В., з участю прокурора Куца О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу по обвинуваченню: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Мацківці Лубенського району Полтавської області, українця, громадянина України, одруженого, не працюючого, освіта середня, раніше не судимого, зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживаючого в АДРЕСА_2, у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.28 ч.2, 205 ч.2, 358 ч.2, 358 ч.З КК України, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки с.м.т. Корнин Попільнянського району Житомирської області, українки, громадянки України, одруженої, не працюючої, освіта середня, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_2, у вчиненні злочинів, передбачених ст.28 ч.2, 205 ч.2 КК України встановив: Підсудний ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів передбачених ст.ст.28 ч.2, 205 ч.2, 358 ч.2, 358 ч.3 КК України, підсудна ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.28 ч.2, 205 ч.2 КК України за наступних обставин.

В листопаді-грудні 2007 року ОСОБА_4 повторно, за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, діючи умисно з метою прикриття незаконної діяльності, а саме - використання підприємства для мінімізації податкових зобов'язань діючих суб'єктів господарської діяльності, використовуючи документи, оформлені на своє ім'я та на ім'я ОСОБА_6, створив ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна»(код ЄДРПОУ 35571430), достовірно знаючи, що діяльність вказаного товариства він контролювати не буде, а після реєстрації всі документи та печатку передасть невстановленим слідством особам.

Підписані ОСОБА_4 реєстраційні документи та печатка ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна»(код ЄДРПОУ 35571430) були передані ним невстановленим досудовим слідством особам, що надало змогу останнім відкрити розрахункові рахунки в банківських установах та використовувати їх для прикриття незаконної фінансово-господарської діяльності інших суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з мінімізацією податкових зобов'язань реально діючих суб'єктів підприємницької діяльності.

Таким чином, Голосіївський районний у м. Києві суд постановив: ОСОБА_4 звільнити від кримінальної відповідальності за ст.ст. 28 ч.2, 205 ч.2, 358 ч.2, 358 ч.З КК України в зв'язку з застосуванням до нього ст.1 п. «в»Закону України від 12.12.2008 року «Про амністію». Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.28 ч.2, 205 ч.2, 358 ч.2, 358 ч.3 КК України, - закрити. ОСОБА_5 звільнити від кримінальної відповідальності за ст.28 ч.2, 205 ч.2 КК України в зв'язку з застосуванням до неї ст.1 п. «в»Закону України від 12.12.2008 року «Про амністію».

Станом на дату підписання акту перевірки вищевказана постанова є чинною.

Відповідно до ст.14 Цивільного процесуального кодексу України «Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами».

Таким чином, несплачений ТОВ «Футбольний клуб «Арсенал.»податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок невірного формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна», є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

В ході проведення перевірки встановлено, що операції по взаємовідносинах ТОВ «Футбольний клуб «Арсенал.»із ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна»не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів.

Відсутність отримання товарів та послуг свідчить про укладення договору між ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна»та ТОВ «Футбольний клуб «Арсенал.»без мети настання реальних наслідків, а зазначений договір відповідно до пп.1, 2 ст.215, пп.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.».

На підставі вищевикладеного Відповідачем зроблено висновок про порушення Позивачем ст.215, 203 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним, а первинні документи, що виписані ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна»не можуть бути прийняті до уваги як документи, що підтверджують правомірне віднесення Позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених за товари (послуги) по операціям з ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна».

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеної угоди з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора Товариства на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна»ліквідоване або припинено підприємницьку діяльність даного підприємства.

Також, акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, вироків суду по справам за фактом ухиляння від сплати податків та зборів, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Судом встановлено, що за вищезазначеним договором позивачем було придбано товар, отже договір було належним чином та в повному обсязі виконано.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Судом залучено до матеріалів справи: акти виконаних робіт, платіжні доручення, картки рахунків, податкові накладні, виписки по банківським рахункам.

Згідно з п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст.7 цього ж Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, при цьому платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що податковим органом не було використано наданих йому законодавством можливостей для встановлення факту правомірності віднесення позивачем сум до податкового кредиту.

Як встановлено судом з наявних матеріалів справи, позивачем у перевіряємому періоді належним чином та у встановленому законом порядку подавалась податкова звітність, зокрема декларації з податку на додану вартість та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, при цьому жодних зауважень з приводу відсутності податкових накладних, на підставі яких у перевіряємому періоді позивачем віднесено суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту, чи невідповідності таких накладних встановленим вимогам у податкового органу відсутні.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність висновків податкового органу про неможливість віднесення до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ в разі не сплати контрагентом податкових зобов'язань, а тому податкове повідомлення-рішення від 03.11.2011 р. №0009622310 та від 03.11.2011 р. №0009632310 підлягає скасуванню в повному обсязі.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. за № В/9991/1186/11, в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.09.2011 р. за № К/9991/2957/11, в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.10.2011 р. за № К/9991/14602/11.

По-друге. В частині щодо виявлених порушень пп. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.94р. №334/94 - ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями), суд зазначає наступне:

Зобов'язання Позивача за вищезазначеним Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пункт 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).

Згідно п.п.5.2.1, п.5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В силу п.п.5.3.9. п.5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні»від 16.07.1999р № 996-XIY. Частина 2 ст. 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

Крім того Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить норми про обов'язкове підтвердження валових витрат матеріальними носіями надання певних послуг.

З аналізу матеріалів справи, суд приходить до висновку, що послуги, які були придбані Позивачем у ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна»в подальшому були використані в господарській діяльності.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 03.11.2011 р. №0009642310, а отже вимоги Позивача є обґрунтованими.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 03.11.2011 р. №0009622310, видане ДПІ у Печерському районі м. Києва, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 44 446 грн., в тому числі основний платіж - 35 557 грн., штрафні (фінансові) санкції - 8 889 грн.

3. Визнати недійсним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 03.11.2011 р. №0009632310, форма «В1», видане ДПІ у Печерському районі м. Києва, про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 18 776 грн. (звітний період - червень 2010 року), та визначення податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 18 776 грн., з урахуванням збільшення суми штрафних санкцій в розмірі 4 694,0 грн. згідно рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 16.01.2012 року №410/10/25-114.

4. Визнати недійсним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення від 03.11.2011 р. №0009642310, видане ДПІ у Печерському районі м. Києва, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 84 896 грн., в тому числі основний платіж -61 917 грн., штрафні (фінансові) санкції -16 979 грн., з урахуванням збільшення грошового зобов'язання на 6000,00 грн. згідно рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 16.01.2012 року №410/10/25-114.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук