Ухвала

від 17.01.2013 по справі 2а-4369/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4369/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б., Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Сидоренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал»(далі -Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі -Відповідача) у якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.11.2011р. № 0009622310, № 0009632310, № 0009642310.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст.. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал Сервіс-Україна»за наслідками якої складено акт № 1377/23-10/35197962.

На підставі акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення: від 03.11.2011 р. №0009622310 про сплату 44446,00 грн. податку на додану вартість, застосованих за порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями); від 03.11.2011 р. №0009632310 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 18 776,00 грн. застосованих за порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»; від 03.11.2011 р. №0009642310 про сплату податку на прибуток на загальну суму 84896,00 грн. за основним платежем - 61 917,00 грн., штрафних санкцій -16 979,00 застосованих за порушення пп. 5.1, пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу не підтверджуються матеріалами справи, побудовані на припущеннях та порушують вимоги чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує такий висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що між ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна»та ТОВ «Футбольний клуб «Арсенал»укладено договір про надання юридичних послуг від 01.07.2008 р.

В матеріалах справи міститься Акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 12.12.2008 р. на суму 326 000,00 грн.

Зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується актом виконаних робіт платіжними дорученнями, картками рахунків, податковими накладними, виписками по банківським рахункам (копії даних документів містяться в матеріалах справи).

Колегія суддів погоджується з висновком окружного суду, що акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону № 168/97-ВР особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, при цьому платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що податковим органом не було використано наданих йому законодавством можливостей для встановлення факту правомірності віднесення позивачем сум до податкового кредиту.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи позивачем у перевіряємому періоді належним чином та у встановленому законом порядку подавалась податкова звітність, зокрема декларації з податку на додану вартість та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, при цьому жодних зауважень з приводу відсутності податкових накладних, на підставі яких у перевіряємому періоді позивачем віднесено суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту, чи невідповідності таких накладних встановленим вимогам у податкового органу відсутні.

Таким чином, апеляційна інстанція погоджує висновок суду безпідставність висновків податкового органу про неможливість віднесення до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ в разі не сплати контрагентом податкових зобов'язань, а тому податкове повідомлення-рішення від 03.11.2011 р. №0009622310 та від 03.11.2011 р. №0009632310 підлягає скасуванню.

Щодо виявлених порушень пп. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.94р. №334/94 - ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями).

Зобов'язання Позивача за вищезазначеним Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р № 996-XIY підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону №334/94ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1, п.5.2. ст.5 Закону №334/94, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В силу п.п.5.3.9. п.5.3. цієї ж норми Закону №334/94, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить норми про обов'язкове підтвердження валових витрат матеріальними носіями надання певних послуг.

Таким чином апеляційна інстанція погоджує висновок окружного суду, що послуги, які були придбані Позивачем у ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна»в подальшому були використані в господарській діяльності та про про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 03.11.2011 р. №0009642310, а отже вимоги Позивача є обґрунтованими.

Крім того, необхідно зазначити, що юридична особа не несе відповідальність за правильність ведення особистого податкового обліку контрагента та не несе відповідальності за правомірність/неправомірність (злочинність) дій своїх контрагентів, підроблення ними документів, дій щодо фіктивності діяльності контрагентів у разі вчинення з ними реальних господарських операцій та інших неправомірних дій.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року -без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий -суддя В.Г. Усенко

судді: Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.