Постанова

від 10.05.2012 по справі 2а-3812/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 травня 2012 року № 2а-3812/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Простір Ко» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва провизнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 13.01.2012 № 0000232308, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000232308 від 13.01.2012, прийняте ДПІ у Солом'янському районі міста Києва.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

Крім того, під час судового розгляду було допитано в якості свідка з попередженням про кримінальну відповідальність за порушення ст.ст. 384, 385 КК України директора ТОВ «СОЮЗ-ХОЛОД»ОСОБА_1.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 07.05.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 10.05.2012, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

27.12.2011 за результатами невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Простір Ко»з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «СОЮЗ-ХОЛОД»за липень, серпень, вересень та жовтень 2011 року ДПІ у Солом'янському районі міста Києва було складено Акт № 16850/23-08/33541074 (далі -Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пп. 44.1 ст. 44, пп.пп. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 200 ПК України, та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 874297 грн.

13.01.2012 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000232308, яким у зв'язку з порушенням пп. 44.1 ст. 44, пп.пп. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 200 ПК України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 874297 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 218574 грн.

Як встановлено судом, позивачем укладено договір поставки № 1/06 від 01.06.2011 з ТОВ «СОЮЗ-ХОЛОД»(далі -Договір). На підставі вказаного Договору ТОВ «СОЮЗ-ХОЛОД»надало позивачу відповідні послуги за липень, серпень, вересень та жовтень 2011 року на загальну суму 5245783,35 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 874297 грн.), що підтверджується належним чином оформленими видатковими та податковими накладними.

Водночас з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 44.1 ст. 44, пп.пп. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 200 ПК України, та, як наслідок, заниження ТОВ «Простір Ко»податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 874297 грн. стали, по-перше, анулювання свідоцтва про реєстрацію ТОВ «СОЮЗ-ХОЛОД»як платника ПДВ, по-друге, висновок експертного почеркознавчого дослідження № 191-3/11 від 18.11.2011 спеціаліста МНДЕКЦ «Експол»ОСОБА_2 щодо підписання податкових накладних ТОВ «СОЮЗ-ХОЛОД»не уповноваженою особою.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі -Порядок заповнення податкової накладної), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як видно з матеріалів справи, на момент складання відповідних податкових накладних ТОВ «СОЮЗ-ХОЛОД»було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з рахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних.

Отже, сума податку на додану вартість у розмірі 874297 грн., віднесена ТОВ «Простір Ко»до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «СОЮЗ-ХОЛОД»підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких умов, судом не приймається посилання відповідача на висновок спеціаліста експертного почеркознавчого дослідження № 191-3/11 від 18.11.2011 МНДЕКЦ «Експол»ОСОБА_2 про підписання податкових накладних ТОВ «СОЮЗ-ХОЛОД» не уповноваженою особою, оскільки, по-перше, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-друге, допитаний в якості свідка директор ТОВ «СОЮЗ-ХОЛОД»ОСОБА_1 підтвердив в судовому засіданні при пред'явленні йому видаткових та податкових накладних факт їх підписання, а також факт поставки товарів, по-третє, при проведенні дослідження спеціаліста у ОСОБА_1 не відбирались зразки вільних підписів, по-четверте, до висновку спеціаліста не пред'являються вимоги, які забезпечують незалежність судового експерта та правильність його висновку, зокрема, спеціаліст не попереджається про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, а відтак висновок спеціаліста не має статусу висновку експерта.

Твердження відповідача про відсутність первинних документів, які б підтверджували факт реального виконання зобов'язань за Договором між ТОВ «Простір Ко»та ТОВ «СОЮЗ-ХОЛОД», не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи.

Реальність відповідних господарських операцій підтверджується також видатковими накладними, складеними під час реалізації придбаних товарів за Договором між ТОВ «Простір Ко»та ТОВ «СОЮЗ-ХОЛОД».

Таким чином, судом встановлено, що Договір між ТОВ «Простір Ко»та ТОВ «СОЮЗ-ХОЛОД»був укладений з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «СОЮЗ-ХОЛОД»та ТОВ «Простір Ко»умислу на укладення вказаного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «СОЮЗ-ХОЛОД»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про порушення ТОВ «Простір Ко»пп. 44.1 ст. 44, пп.пп. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 200 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0000232308 від 13.01.2012 -безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Простір Ко»задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000232308 від 13.01.2012, прийняте Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва.

3.Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2146,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Простір Ко»(02660, м. Київ, вул. Автопаркова, 5, код ЄДРПОУ: 33541074) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко